Типовий договір
Типовий догові́р — затверджена компетентним органом письмова форма договору із заздалегідь визначеними умовами.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України господарський договір може бути укладений на підставі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Типові договори, поряд із примірними договорами, є інструментами державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, які застосовуються для спрощення процесу укладання конкретних господарських договорів та визначення бажаної, з точки зору держави, моделі договірних зобов'язань[1]. Типовий договір є обов'язковим до застосування.
Раніше подібні формалізовані документи також називали «зразковими». Наприклад, наказом Голови Фонду державного майна від 16.10.1992 було затверджено «Зразковий договір оренди». Ця форма втратила чинність у зв'язку із затвердженням типових договорів. Зокрема, форма відповідного зразкового договору була скасована наказом Фонду державного майна України від 19.04.96 N 457" Про затвердження Типового договору оренди державного майна"[2].
В сфері трудових відносин застосовуються типові контракти. Наприклад, наказом від 12.11.1993 — «Установчий договір про створення закритого акціонерного товариства», спільно з іншими міністерствами затверджена «Типова форма контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності» (зареєстрована в Мінюсті України 31.03.1993)[3].
Типовий договір слід відрізняти від примірного договору (всі умови якого є рекомендаційними).
Види типових договорів за законодавством України[ред. | ред. код]
Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 затверджено «Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства)», «Типовий договір оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого), що належить до державної власності».
Посилання[ред. | ред. код]
- Договір типовий [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Форма договору [Архівовано 2 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (жовтень 2012) |
- ↑ Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / за заг. ред. Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини. - К.: Юрінком Інтер. 2012. с. С. 355.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Про затвердження Типового договору оренди державного майна. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 вересня 2022.
- ↑ Типова форма контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 вересня 2022.