Туніський штадтбан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Туніський штадтбан
Зображення
Зазвичай використовуваний транспортний засіб TW 6000 і Alstom Citadis 302d
Країна  Туніс
Адміністративна одиниця Туніс
Оператор Société des transports de Tunisd
Дата офіційного відкриття 1985
Ширина колії європейська колія
Детальна карта
Тип електрифікації постійний струм, 750 Вd
Офіційний сайт
CMNS: Туніський штадтбан у Вікісховищі

Туніський штадтбан (фр. Métro léger de Tunis, араб. المترو الخفيف لمدينة تونس‎) — мережа штадтбану, яка має дистанції, побудовані за стандартами метрополітену — тунелі та підземні станції, розташовані у центральній частині міста. Відкрита в 1985 році. Загальна довжина шести ліній — 45.2 км, у мережі — 80 станцій.

Історія

[ред. | ред. код]
конка
вагони Siemens TW6000
вагони Citadis 302

Конка, а потім трамвай діяли у Тунісі у першій половині XX століття, але, як і багато подібних мереж, була закрита в 1960 році.

Будівництво штадтбану розпочалося в 1981 році. Будівництво виконував «під ключ» консорціум, під орудою Siemens. Перша лінія була відкрита в 1985 році.

З часу побудови основу парку вагонів складають трисекційний вагони Siemens TW 6000 із зеленою лівреєю, що були розроблені для Ганноверського штадтбану. В 2007—2010 роках були закуплені п'ятисекційні вагони Alstom Citadis 302 із біло-зеленою лівреєю [1][2].

Мережа

[ред. | ред. код]
Лінія Довжина Станцій Відкриття Рухомий
склад
Place de Barcelone – Ben Arous 5.5 km 11 1985 Siemens
Place de la République – Ariana 6.3 km 12 1989 Siemens
Tunis Marine – Ibn Khaldoun 6.5 km 13 1990 Siemens
Place de Barcelone – Kheireddine 10 km 20 1990 Siemens
Place de Barcelone – Intilaka 7.1 km 14 1992 Alstom Citadis
Tunis Marine – El Mourouj 4 6.8 km 18 2008 Alstom Citadis

Лінія

[ред. | ред. код]
Майдан Барселони — Бен-Арус
  • Відкриття: 1985
  • Кількість станцій: 11

Найстаріша та найкоротша лінія порівняно з 5 іншими станціями. Має 11 станцій.

Будівництво розпочати в 1981 році, була завершена введенням в експлуатацію лінії в 1985 році.

Сполучення між автобусними лініями та лінією 1 на станції Ель-Уардія відкрито в 1986 році.

Лінія

[ред. | ред. код]
Майдан Республіки — Аріана
  • Відкриття: 1989
  • Кількість станцій: 12

Друга лінія за віком найкоротша лінія після Лінії 1. Вона має 12 станцій. Будівництво лінії 2 розпочалося того ж року, а пасажирські перевезення розпочалися в 1989 році.

Лінія

[ред. | ред. код]
Туніс-Марине — Ібн Хальдун
  • Відкриття: 1990
  • Кількість станцій: 14

Лінія 3 складається з 14 станцій, а пасажирські перевезення розпочато в 1990 році.[3]

На станції Туніс-Марине також є пересадка на лінію TGM. Це єдина станція, на якій є пересадка зі станції метро та станцію TGM.

Лінія

[ред. | ред. код]
Майдан Барселони — Хейреддін
  • Відкриття: 1990
  • Кількість станцій: 20

Лінія

[ред. | ред. код]
Майдан Барселони — Інтілака
  • Відкриття: 1992
  • Кількість станцій: 14

Лінія

[ред. | ред. код]
Майдан Барселони — Інтілака
  • Відкриття: 2008
  • Кількість станцій: 18

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Hella Lahbib (18 вересня 2007). Un tramway nommé plaisir (French) . La Presse de Tunisie.
  2. ↑ Tunis orders more trams. Railway Gazette International. 22 липня 2010. Архів оригіналу за 28 липня 2010. Процитовано 12 липня 2021.
  3. ↑ TRANSTU: removal of the Habib Thameur metro station. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 8 травня 2021.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Туніський штадтбан

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Туніський_штадтбан&oldid=42643963