Туробин
Місто
Координати 50°49′00″ пн. ш. 22°43′59″ сх. д. / 50.8166700000277771210° пн. ш. 22.73333000002777737° сх. д.Координати: 50°49′00″ пн. ш. 22°43′59″ сх. д. / 50.8166700000277771210° пн. ш. 22.73333000002777737° сх. д.
|
Туробин[2][3], або Туробін (пол. Turobin) — місто в Польщі, у гміні Туробин Білгорайського повіту Люблінського воєводства. Населення — 983 особи (2011[1]). З 1 січня 2024 року має статус міста (доти мав протягом 1420-1870 років).
Положення[ред. | ред. код]
Туробин лежить на межі Холмщини та Люблинщини, на шляху з Люблина на Перемишль[4].
Історія[ред. | ред. код]
Вперше згадується у 1389 році, коли польський король Ягайло надав Туробин з довколишніми селами у власність Дмитрові з Горая, підскарбію короля Людовика[5].
Туробин згадується в 1420 році в грамоті польського короля Ягайла як місто «Руської землі», у якому діє «руське право»[6]. Тоді ж Туробину надано міське право[4]. 1561 року вперше згадується православна церква в Туробині[2]. У 1570—1580 роках у місті нетривалий час існувала протестантська громада, заснована Гуркою[7]. У XVII столітті Туробин належав до ординації Томаша Замойського[8].
У липні 1657 року під час походу Антона Ждановича та семигородського князя Ракоці біля Туробина табором зупинялося козацьке і семигородське військо[9].
У часи перебування у складі Російської імперії, Туробин належав до гміни Туробін Красноставського повіту Люблинської губернії[5].
У 1827 році в селі було 344 доми та 2026 жителів[5]. 1882 року в Туробині зведено православну церкву[3][5]. У 1883 році в селі налічувалося 366 будинків (з них 15 мурованих) та 3949 мешканців (з них 1548 євреїв)[5].
Наприкінці XIX століття в Туробині була мурована церква, парафіяльний мурований костел, синагога, молитовний дім, дім для інвалідів, початкова школа, 7 єврейських хедерів, аптека, гмінна управа[5].
У 1928—1932 роках польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву 1882 року[2]. За іншими даними вона була зруйнована у 1938 році[3].
Населення[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 477 | 71 | 347 | 59 |
| Жінки | 506 | 86 | 272 | 148 |
| Разом | 983 | 157 | 619 | 207 |
Особистості[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Іван Туробинський Рутенець (1511—1575) — вчений-правознавець, професор права і ректор Краківського університету, латиномовний поет доби Відродження.
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Туробин
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 150.
- ↑ а б в Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 315. (пол.)
- ↑ а б Вирський Д. С. Землі Червоної Русі в С.Сарницького «Описі давньої та нової Польщі» (1585) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — Дрогобич, 2008. — Вип. ХІ–ХІІ. — С. 127.
- ↑ а б в г д е Turobin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 646. (пол.)
- ↑ Макарчук С. А. Етнічна історія України. — К. : Знання, 2008. — С. 200. — ISBN 978-966-346-409-1.
- ↑ Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Нью-Йорк : Книгоспілка, 1955. — С. 626.
- ↑ Білоус Н. Між політикою і повсякденням: з історії стосунків коронного гетьмана Станіслава Жолкевського з київським воєводою Томашем Замойським (у світлі листування 1619–1620 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — К., 2014. — Вип. 14. — С. 269.
- ↑ Грушевський М. С. Розділ XII. Зносини Ракоція з Яном-Казимиром. Шведські поради Ракоцієві, похід його до Кракова і відмова козаків, перехід за Вислу і марш на Туробин і Замостє, листуваннє Ждановича з Замойским // Історія України-Руси. — Київ, 1928. — Т. 9. — С. 19.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
|
| ||||||||||||||