У країні сутінків
| Автор | Астрід Ліндгрен |
|---|---|
| Мова | шведська |
| Жанр | дитяча література, фентезі |
У Сутінковій країні, або У країні сутінків (швед. I Skymningslandet) — дитяча розповідь Астрід Ліндгрен, видана у вигляді окремої ілюстрованої книги. У розповіді йдеться про таку «недитячу» тему, як смерть.
Йоран має хвору ногу. Вже рік, як він прикутий до ліжка. Якось уночі він чує, як його батьки кажуть, що він більше ніколи не зможе ходити. Йоран у розпачі. Але того ж вечора його відвідує пан Лільонкваст — привітна людина маленького зросту із Сутінкової країни. Він уміє літати і бере з собою Йорана до своєї країни. Там Йоран їсть цукерки, що ростуть на деревах, водить трамвай, танцює та співає. Потім пан Лільонкваст представляє його суворим і невблаганним королю та королеві Сутінкової країни, але це єдиний «страшний» момент оповідання; після цього веселощі поновлюються, і він повертає Йорана додому. Йоран більше не сумує через свою хвору ногу, бо щоразу, коли у вікнах темніє, пан Лільонкваст повертається і переносить Йорана в країну сутінків, де Йоран теж уміє літати!
При цьому для дорослого читача сюжет виглядає досить похмурим: очевидно, справа відбувається у потойбічному світі, до якого Лільонкваст готує хлопчика. Мешканці світу — здебільшого люди похилого віку, дідки і бабусі, а також люди у старовинних костюмах, але серед них зустрічається і знайома Йорану дівчинка, яку він раніше бачив у молодшій школі. На будь-які зауваження Йорана про те, що те чи це йому не вдасться, Лільйонкваст зауважує, що «в сутінковій країні це не має значення!»
Дія відбувається недалеко від квартири Астрід Ліндгрен на Далагатан 46 у Стокгольмі. Перед станцією метро Уденплан на північній стороні вулиці Уденгатан стоїть низка будинків, де починається казка. Звідти головні герої переміщаються над Стокгольмом. Вони можуть побачити старе місто, включаючи острів з парком розваг Юргорден, церкву святої Клари, парк Крунуберг, музей Скансен, а також відвідати острів Стадсхольмен із королівським замком.[1]
Ландшафт Сутінкової країни є позачасовим, оскільки, хоч і нагадує сучасний Йорану Стокгольм, будь-який елемент у будь-який момент може «відсунутись» або перетворитись химерним способом. Також відсутня явна межа між «справжнім Стокгольмом» та Сутінковою країною; Стокгольм перетворюється на Сутінкову країну лише у момент присутності пана Лільонкваста поруч із героєм.
Пан Лільонкваст був уявним другом доньки Ліндгрен Карін. За словами останньої, цей маленький летючий дідок відвідав її в її кімнаті одного вечора, але більше його ніхто не бачив, тому що він сховався, як тільки хтось увійшов до кімнати. За словами самої Астрід Ліндгрен, Лільонкваст — приємніший і дружелюбніший прототип Карлсона-на-Даху[2][3].
З іншого боку, Ліндгрен неодноразово поверталася у своїй творчості для дітей до теми смерті та потойбіччя, включаючи такі твори, як «Брати Лев'яче Серце» та «Міо, мій Міо». Тема марень важко хворого хлопчика (але зі щасливою кінцівкою) також є сюжетом повісті «Лицар Нільс з Дубового гаю».
Оповідання «У Сутінковій країні» було вперше опубліковане 1948 року в шведському журналі Vi. Пізніше воно було опубліковане у збірці казок про Крихітку Нільса Карлссона у 1949 році. У 1950 році за це оповідання Астрід Ліндгрен була нагороджена меморіальною дошкою Нільса Гольґерссона.[4] У 1994 році оповідання було видано у Швеції у вигляді ілюстрованої книжки, яка в 2012 році була перекладена англійською мовою.
Сільке Шнеттлер з Frankfurter Allgemeine Zeitung високо відгукнулася про оповідання. Вона вважає, що текст та зображення унікальним чином доповнюють одне одного. Шнеттлер вважає, що історія, з одного боку, глибоко сумна, а з іншого боку, приносить втіху. Силою своєї уяви хлопчик може звільнитися від гнітючої реальності.[5]
Focus включив «Країну сутінків» до семи найкращих книг для юних читачів. Журнал описує книгу як одну з найкрасивіших розповідей про сни Астрід Ліндгрен.[6]
Коли Die Zeit запитав біографа Ліндгрена Біргіта Данкерта про її улюблену сцену в книгах Ліндгрена, вона згадала сцену з оповідання «У країні сутінків». У цій сцені містер Лільонкваст відповідає на всі страхи та побоювання Йорана заспокійливою фразою: «… це не має значення у Сутінковій країні».[7]
Книга рекомендована для читання організаціями сестринського догляду (Superhands of the Johanniter[8]), паліативної медицини або хоспісів (Palliativzentrum Unna,[9] Kinder-und Jugendhospiz Regenbogenland[10]).
- ↑ Tilman Spreckelsen. Die Stadt der Dämmerung.
- ↑ I Skymningslandet.
- ↑ Dankert, Birgit: Im Land der Dämmerung. Ein Blick auf zwei Fassungen des Bilderbuchs. In: Astrid Lindgren. Ein neuer Blick. Kinderkultur, Illustration, Literaturgeschichte, Hrsg. von Frauke Schade. Hamburg 2008. S. 116—125, ISBN 978-3-8258-1058-0
- ↑ Im Wald sind keine Räuber (PDF).
- ↑ Silke Schnettler. Wenn alle Menschen lächeln. Göran im Land der Dämmerung.
- ↑ Kultur: Die besten sieben Büchern für junge Leser. Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 14 листопада 2022.
- ↑ Susanne Gaschke. Schmerzliche Kinderparadiese. Ein Gespräch zum 100. Geburtstag der Kinderbuchautorin mit der Lindgren-Expertin Birgit Dankert.
- ↑ Literaturtipps/Buchempfehlungen.
- ↑ Literaturtipps für Kinder und Jugendliche.
- ↑ Buchtipps (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 серпня 2016. Процитовано 18 січня 2020.