Файза Мохаммед Аль-Харафі
| Файза Мохаммед Аль-Харафі | |
|---|---|
| Народилася |
1946[1] Ель-Кувейт, Кувейт[1] |
| Країна |
 Кувейт |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater |
Університет Айн-Шамс Кувейтський університетd |
| Заклад | Кувейтський університетd |
| Посада | ректор |
| Брати, сестри | Fawzi Al-Kharafid |
| У шлюбі з | Ali Thunayan Al-Ghanimd |
| Діти | Marzouq Al-Ghanimd |
| Нагороди | |
Файза Мохаммед Аль-Харафі (араб. فايزة الخرافي, трансліт. Fāyzah al-Kharāfī; нар. 1946) — кувейтський хімік і вчений. Вона була ректором Кувейтського університету з 1993 по 2002 рік і першою жінкою, яка очолила великий університет на Близькому Сході.[2] Вона є віце-президентом Всесвітньої академії наук.
Файза Аль-Харафі народилася в заможній родині в Кувейті в 1946 році і вже з юних років цікавилася наукою.[3] Вона навчалася в середній школі Аль-Меркаб. Ступінь бакалавра отримала в Університеті Айн-Шамс у Каїрі в 1967 році. Потім вона вступила до Кувейтського університету, де під час навчання в аспірантурі заснувала дослідницьку лабораторію корозії та електрохімії. В 1972 році вона отримала ступінь магістра, а в 1975 році – ступінь доктора філософії.[4]
Аль-Харафі працювала на факультеті хімії Кувейтського університету з 1975 по 1981 рік. У 1984 році вона очолила кафедру та була деканом факультету природничих наук з 1986 по 1989 рік.[4] Вона стала професором хімії в Кувейтському університеті в 1987 році.[5] 5 липня 1993 року Емір Джабір аль-Ахмад аль-Джабір ас-Сабах видав указ про призначення Аль-Харафі ректором університету[6] і вона стала першою жінкою, яка очолила великий університет на Середньому Сході.[2] Аль-Харафі допомогла відновити Кувейтський університет після Першої війни в Перській затоці, яка закінчилася в 1991 році. Вона була ректором з 1993 по 2002 рік. В університеті навчалося понад 20 000 студентами і було 1500 співробітниками та понад 5000 працівників.[3]
Аль-Харафі продемонструвала, що є прихильником досліджень у Кувейті. В 1986 році Аль-Харафі та її колеги дослідили та порівняли багатий розвиток наукових досліджень Кувейту в порівнянні з іншими країнами третього світу. У своїй публікації Аль-Харафі змогла продемонструвати здатність вищих навчальних закладів Кувейту брати участь у відповідних наукових дослідженнях.[7]
Аль-Харафі вивчала вплив корозії на системи охолодження двигуна, дистиляційні установки сирої нафти, високотемпературні геотермальні розсоли та водопровідну воду. Вона також вивчала корозію в забрудненій воді та корозію металу, викликану забрудненням. Як електрохімік, вона вивчала електрохімічну поведінку металів і металевих сплавів, включаючи алюміній, мідь, платину, ніобій, ванадій, кадмій, латунь, кобальт і низьковуглецеву сталь.[8] Вона брала участь у відкритті класу каталізаторів на основі молібдену, які покращують октанове число бензину без застосування бензенових сполук.[9]
Вона приєдналася до правління Університету ООН у 1998 році.[10] Після ухвалення виборчого права жінкам у Кувейті в 2005 році вона сказала, що «коли ми маємо політичні права, ми можемо висловити свою думку та проголосувати за правильну особу... Це дає нам можливість висловити свої ідеї»."[2] У 2006 році вона допомогла заснувати Американську двомовну школу в Кувейті. Вона є віце-президентом Всесвітньої академії наук. Вона є членом багатьох правлінь, у тому числі Кувейтського фонду розвитку науки, газети Аль-Кабас, Центру природних ресурсів і навколишнього середовища Кувейту.
Кувейтський журнал Al-Deera обрав її академічною особою 1993 року.
Британський журнал Al-Majalla обрав її жінкою року (1994-1995)
У 2005 році журнал Forbes назвав її однією зі «100 найвпливовіших жінок – жінок, на яких варто звернути увагу на Близькому Сході».[2]
У 2006 році вона отримала Кувейтську премію з прикладних наук.
Нагорода «Жінки Перської затоки – особистість року 2008» від Асоціації жінок і сімей Перської затоки, пов’язаної з Радою міжнародних відносин Перської затоки.[11]
У 2011 році вона отримала премію Премію L'Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці» за її роботу з корозії.[12]
Аль-Харафі одружена з Алі Мохаммедом Таніаном Аль-Ганімом і має п'ятьох синів і десятьох онуків. З її синів Марзук Аль-Ганім є нинішнім спікером Національної асамблеї Кувейту. Її брати — Джассем Аль-Харафі, колишній спікер Національної асамблеї Кувейту, і покійний Насер Аль-Харафі. Вона призначена сім'єю головою і президентом компанії M.A. Kharafi & Sons.[4][11]
- Al-Kharafi, Faiza (1983). Al Saratan Aw Al Khelyat Al Moutamarida [Cancer or Rebellious Cells].
- Al-Kharafi, Faiza (1986). Al Hareb Al Kimaeya [Chemical War].
- Abdullah, Aboubakr M.; Al-Kharafi, Faiza M.; Ateya, Badr G. (May 2006). Intergranular corrosion of copper in the presence of benzotriazole. Scripta Materialia. 54 (9): 1673—1677. doi:10.1016/j.scriptamat.2006.01.014.
- Makhseed, Saad; Al-Kharafi, Faiza; Samuel, Jacob; Ateya, Badr (25 квітня 2009). Catalytic oxidation of sulphide ions using a novel microporous cobalt phthalocyanine network polymer in aqueous solution. Catalysis Communications. 10 (9): 1284—1287. doi:10.1016/j.catcom.2009.01.034.
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ а б в г Middle Eastern Women To Watch. Forbes. 26 липня 2005. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 20 листопада 2023.
- ↑ а б Dr. Faiza Al-Kharafi. ContentDM. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 20 листопада 2023.
- ↑ а б в Fayza Al Khorafi. Who's Who Amongst Arab Women. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 20 листопад 2023.
- ↑ O'Shea, Maria (1999). Kuwait (вид. 2nd). New York: Marshall Cavendish Corp. с. 61. ISBN 978-0-7614-0871-0.
Faiza Al-Kharafi sunni.
- ↑ This day of Kuwait's history. Kuwait News Agency. 5 липня 2009. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 20 листопада 2023.
- ↑ Al-Kharafi, Faiza; El-Rayyes, Nizar; Janini, George (February 1987). Science research in Kuwait—a bibliometric analysis. Journal of Information Science. 13 (1): 37—44. doi:10.1177/016555158701300106. ISSN 0165-5515. S2CID 31394410.
- ↑ Faiza al-Kharafi. Kuwait–MIT Center. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 червня 2013.
- ↑ Faiza Al-Kharafi (Αφρική και Αραβικές Χώρες). Eleftherotypia. 3 березня 2011. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 20 червня 2013.
- ↑ This day in Kuwait's history. Kuwait News Agency. 1 березня 2008. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 20 червня 2013.
- ↑ а б Farag, Talaat I. (July 2008). Dr. Faiza Al-Khorafi, PhD. The Ambassadors Online Magazine. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Outstanding women scientists to receive 2011 L'ORÉAL-UNESCO Awards (3 March) and Fellowships (2 March). UNESCO. 25 лютого 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 21 листопада 2023.