Филипчук Андрій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Филипчук.
Андрій Михайлович Филипчук
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 25 вересня 1989(1989-09-25)
Хишевичі, Городоцький район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 2 лютого 2023(2023-02-02) (33 роки)
біля м. Кремінна, Луганська область
Поховання Личаківський цвинтар
Національність українець
Alma Mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Псевдо «Сірий»[1]
Військова служба
Роки служби 2022—2023
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Територіальна оборона
Формування
 103 ОБрТрО
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
CMNS: Филипчук Андрій Михайлович у Вікісховищі

Андрій Михайлович Филипчук (позивний «Сірий»; 25 вересня 1989, с. Хишевичі, Львівська область — 2 лютого 2023, біля м. Кремінна, Луганська область[2]) — український археолог, науковець, історик, військовослужбовець, солдат 103 ОБрТрО Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Член Спілки археологів України[3] та ГО «Підгірці–Шолом»[1]. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно). Син Михайла Филипчука[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Андрій Филипчук народився 25 вересня 1989 року в селі Хишевичах, нині Великолюбінської громади Львівського району Львівської области України[1].

Навчався в Коропузькій загальноосвітній школі (2006). Закінчив історичний факультет (2011, диплом магістра з відзнакою, спеціальність — археологія) та аспірантуру (2014, спеціальність — археологія) Львівського національного університету імені Івана Франка[1][4].

Працював науковим співробітником ПП «Центр пам'яткоохоронних досліджень» (2010—2011); асистентом кафедри історії середніх віків та візантиністики (2015), науковим співробітником науково-дослідної частини (2015, 2018—2019) Львівського національного університету імені Івана Франка[4].

Від 2015 — заступник директора з наукової роботи Історико-культурного заповідником «Давній Пліснеськ». Гід-екскурсовод Львова та Пліснеська[1][4][5].

25 лютого 2022 року пішов добровольцем на фронт. Служив в 103-й окрема бригаді ТрО Збройних сил України. Мав навички бойового медика та навідника СПГ-9 «Спис». Брав участь в бойових діях на територіях Луганської та Донецької областей. Загинув 2 лютого 2023 року біля м. Кремінна на Луганщині[2][6].

Похований 10 лютого 2023 року на Личаківському військовому цвинтарі[7].

Залишилися дружина та син[1].

Археологічна діяльність[ред. | ред. код]

Учасник численних археологічних експедицій, головних робіт Інституту археології ЛНУ ім. І. Франка, очолюваного його батьком — відомим археологом Михайлом Филипчуком (від 2000). Під керівництвом батька працював у Пліснеській археологічній експедиції (2003—2014) де пройшов шлях від різноробочого до керівника одного з розкопів (спрямованого, переважно, на вивчення фортифікацій городища).

Керівник Пліснеської археологічної експедиції заповідника «Давній Пліснеськ» (2016—2021)[1][8][9]. Експедиція проводить, як стаціонарні роботи (на Пліснеську), так і розвідкові роботи в околицях згаданого археологічного комплексу. Основна увага в стаціонарних роботах приділена вивченню дитинця літописного міста Пліснеська ХІІ–ХІІІ ст., курганного могильника ХІ–ХІІ ст.,[10] а також забудови численних площадок слов'янського городища ІХ–Х ст[8]. З найголовнішого, протягом 2016—2020 рр. вдалося дослідити три лінії захисту давнього городища, розкопати шість курганів ХІ–ХІІ ст., відкрити християнський цвинтар ХІІ–ХІІІ ст.,[11][12] частину ремісничого гончарного осередку кінця ІХ–Х ст., косторізну майстерню Х ст. та низку об'єктів житлового та господарського призначення слов'янського й давньоукраїнського (руського) періодів. Розвідковими роботами в околицях Пліснеська виявлено десятки різночасових археологічних пам'яток, а також проведено розвідкові розкопки на унікально збереженому поселенні Х–ХІ ст. Зарваниця V (Золочівський район).

Очолював археологічні експедиції[4]:

  • археологічні обстеження узбережжя р. Дністер (Тисменицький р-н., Івано-Франківська обл.; 2012);
  • археологічні розвідки у басейні р. Верещиця (Городоцький р-н., Львівська обл.; 2013);
  • археологічні розвідки на території та в околицях сс. Романів, Підгородище (Перемишлянський р-н., Львівська обл.; 2014);
  • дослідження слов'янського городища поблизу с. Кровинка (Теребовлянський р-н., Тернопільска обл.; 2014);
  • археологічна експедиція у північній частині Пліснеського археологічного комплексу (2015—2016).

Брав активну участь в археологічних експедиціях[4]:

  • дослідження античної Ольвії (Очаківський р-н., Миколаївська обл.; 2000);
  • Пліснеська археологічна експедиція Інституту археології ЛНУ ім. І. Франка (різноробочий, лаборант, керівник розкопу) (2003—2014);
  • розкопки культового городища у с. Підгородище (Перемишлянський р-н., Львівська обл.; 2005);
  • пілотний проєкт «Бурштиновий шлях» (суцільні археологічні обстеження р. Золота Липа; 2005—2006);
  • розкопки античної Тіри (м. Білгород-Дністровський; 2007);
  • Археологічний кадастр України (Львівська область; 2008—2009, 2011);
  • Західноподільська археологічна експедиція Інституту археології ЛНУ ім. І. Франка (дослідження городища Лошнів — 2008, дослідження городища Лисичники — 2009; Тернопільська область).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Підготував до захисту дисертацію «Археологічні пам'ятки празько-корчацької культури в басейнах рік Прут та Дністер» (керівник — кандидат історичних наук, доцент Білас Наталія Михайлівна).

Сфера наукових інтересів — археологія та рання історія слов'ян, старожитності Пліснеського археологічного комплексу[1]. Автор понад 100 наукових та науково-популярних праць[2], з них — 30 статей у фахових наукових виданнях, 5 брошур та 1 наукова монографія.

Праці:

  • Филипчук, А. Міграційні процеси слов'ян V—VІІ ст. у Верхньому, Середньому Подністер'ї та Верхньому Попрутті (за матеріалами стаціонарних і розвідкових досліджень) // Вісник інституту археології. — 2010. — Вип. 5. — С. 61—83.
  • Филипчук, А. Прикарпатська прабатьківщина слов'ян перед їхнім розселенням у V—VІІ ст. (у світлі нових досліджень) // Вісник інституту археології. — 2011. — Вип. 6. — С. 52—61.
  • Филипчук, А. Деякі аспекти хронології празьких старожитностей Південно-західної Волині та українського Прикарпаття // Вісник інституту археології. — 2012. — Вип. 7. — С. 33—58.
  • Филипчук, А. До питання про городища празької культури // Карпатика. — Вип. 41. — Ужгород, 2012. — С. 59—84.
  • Филипчук, А. Проблема походження старожитностей празького типу: стан та перспективи дослідження // Наукові студії. Історико–краєзнавчий музей м. Винники. — Львів-Винники, 2013. — Вип. 6. — С. 271—274.
  • Fylypčuk А. O pitanju početne etape slavenskih migracija gornjim tokom Zapadnog Buga te Gornjim i Srednjim Podnistrov'jem // Ukrajinski Karpati: etnogeneza–arheologija–etnologija. Zbornik radov (prijevod s ukrajinskoga). — Zagreb, 2014. — S. 71—94.
  • Филипчук А. Деякі аспекти інтердисциплінарних підходів до вивчення старожитностей Прикарпаття і Волині третьої чверті І тисячоліття н. е. // Вісник Інституту археології. — 2015. — Вип. 10. — С. 10—29.
  • Филипчук, А. Деякі питання теорії формування культурного шару слов'янських пам'яток раннього середньовіччя // Вісник Інституту археології. — Л., 2016. — Вип. 11. — С. 49—65.
  • Филипчук, А. Слов'янські міграції V—VІІ ст. та їхній вплив на етнокультурну ситуацію у верхів'ях Західного Бугу, Верхньому та Середньому Подністров'ї // Народознавчі зошити. — 2017. — № 4 (136). — С. 820—827.
  • Филипчук М., Филипчук А. Пліснеське городище у світлі нових досліджень // Пліснеські старожитності. — Л., 2017. — Вип. 2. — С. 7—17.
  • Филипчук, А. Давній Пліснеськ: історія та міфи / Studia historia. — Л., 2018. — Вип. 1. — 56 с.[13]
  • Филипчук, А. Чи існувала прикарпатська прабатьківщина слов'ян / Studia historia. — Л., 2018. — Вип. 2. — 28 с.
  • Филипчук, А. Давній Пліснеськ хроистиянський / Studia historia. — Л., 2019. — Вип. 3. — 64 с.
  • Филипчук, А. Фібули з давньослов'янського культового центру у Пліснеську Пліснеськ хроистиянський / Studia antiquitatis. — Л., 2019. — Вип. 1. — 44 с.
  • Филипчук, А. Археологія християнських некрополів літописного Пліснеська. — Л., 2020. — 136 с.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (8 листопада 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[14].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У березня 2023 року у Львові провели екскурсію-реквієм на честь Андрія Филипчука[15].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Сьогодні Львів попрощається з чотирма Героями (оновлено). galinfo. 10 лютого 2023.
  2. ↑ а б в г Орися Шиян (3 лютого 2023). На війні загинув львівський археолог Андрій Филипчук. Zaxid.net.
  3. ↑ Львівський регіональний підрозділ. Спілка археологів України.
  4. ↑ а б в г д Дирекція. Адміністрація історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ».
  5. ↑ Пам'яті археолога, солдата 103-ї окремої бригади ТрО Андрія Филипчука. Укрінформ. 1 квітня 2023.
  6. ↑ Андрій Филипчук. Платформа пам'яті Меморіал.
  7. ↑ Львівщина попрощалася з Новітніми Героями російсько-української війни. Львівська обласна рада. 10 лютого 2023.
  8. ↑ а б Городище, яке поламало історіографію Московії. Укрінформ. 2 жовтня 2019.
  9. ↑ «Давній Пліснеськ»: львівський археолог — про минуле, сховане під землею. 032.ua. 12 вересня 2019.
  10. ↑ На Львівщині археологи досліджують найбільший некрополь варязької дружини. Рідна Львівщина. 22 липня 2017.
  11. ↑ Археологи на Львівщині виявили християнський цвинтар давньоруської доби. Zaxid.net. 21 липня 2016.
  12. ↑ Археологи знайшли давньоруський цвинтар 12 століття. Zbruc. 21 липня 2016.
  13. ↑ Книжкова новинка — «Давній Пліснеськ: історія та міфи». Історична правда. 14 червня 2018.
  14. ↑ Указ Президента України від 8 листопада 2023 року № 741/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. ↑ Наталя Забазнова, Ірина Мочульська (13 березня 2023). У Львові організували екскурсію-реквієм у пам’ять про загиблого на Луганщині військового Андрія Филипчука. Суспільне Новини.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Андрію Михайловичу Филипчуку — 30! // Пліснеські старожитності. — Вип. 4. — Л., 2019. — С. 227—228.

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Филипчук_Андрій_Михайлович&oldid=42457864