Формалізм Джонса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Формалізм Джонса — математичний апарат для аналізу поляризації світлової хвилі, в якому поляризація задається так званими векторами Джонса, а лінійні оптичні елементи — матрицями Джонса[1]. Формалізм запропонував 1941 року Роберт Кларк Джонс. Формалізм Джонса застосовний для повністю поляризованого світла, для неполяризованого або частково поляризованого світла потрібно використовувати формалізм Мюллера.

Вектор Джонса[ред. | ред. код]

Вектор Джонса описує поляризацію світла в пустоті або іншому однорідному ізотропному середовищі за відсутності поглинання, там де світло можна описати поперечною електромагнітною хвилею. Нехай монохроматична плоска хвиля поширюється в позитивному напрямку вздовж осі z і має циклічну частоту ω та хвильовий вектор k = (0,0,k), де хвильове число k = ω/c. Тоді електричне та магнітне поля E та H ортогональні до k в кожній точці; тобто лежать у площині, поперечній відносно напрямку руху. Більш того, H визначається з E поворотом на 90 градусів та множенням на певний коефіцієнт, що залежить від системи одиниць та хвильового імпедансу середовища. Тому при вивченні поляризації достатньо зосередитися на E. Комплексна амплітуда E записується

.

Фізичне значення E визначається дійсною частиною цього вектора, а комплексний множник описує фазу хвилі.

Тоді вектор Джонса визначається як:

Отже вектор Джонса зберігає інформацію про амплітуду та фазу x та y компонент поля.

Сума квадратів абсолютних значень двох компонент вектора Джонса пропорційна інтенсивності світла. Зазвичай її нормують на одиницю в тій точці, звідки починається розрахунок. Зазвичай, також, першу компоненту вектора Джонса покладають дійсним числом. Так відкидається інформація про спільну фазу, яка, втім, потрібна для розрахунку інтерференції з іншими пучками.

Вектори та матриці Джонса означені так, що фаза хвилі задається . При такому означенні збільшення (або ) відповідає відставання за фазою, а зменшення — опередженню. Наприклад, компонента вектора Джонса () вказує на відставання на (або 90 градусів) у порівнянні з 1. Застосовуються й інша конвенція (), що вимагає уважності читача.

Наступна таблиця наводить 6 популярних прикладів вектора Джонса

Поляризація світла Вектор Джонса Типове кет-позначення
Лінійно поляризоване по x
звична назва — горизонтальна
Лінійно поляризоване по y
звична назва — вертикальна
Лінійно поляризоване під кутом 45° до осі x
звична назва — діагональна L+45
Лінійно поляризоване під кутом −45° до осі x
звична назва — антидіагональна L-45
Кругова поляризація проти годинникової стрілки
звична назва — RCP або RHCP
Кругова поляризація за годинниковою стрілкою
звична назва — LCP або LHCP

Загалом будь-який вектор можна записати в кет-нотації як . Застосовуючи сферу Пуанкаре (відому також як сфера Блоха), базові кет вектори ( та ) повинні позначати протилежні кет-вектори з перерахованих пар. Наприклад, можна позначити = та = . Вибір тут довільний. Протилежні пари:

  • та
  • та
  • та

Будь-яку поляризацію, що не збігається з або і не належить колу, що проходить через , називають еліптичною.

Матриці Джонса[ред. | ред. код]

Матрицями Джонса називають оператори, що діють на вектори Джонса. Їх визначають для різних оптичних елементів: лінз, дільників пучків, дзеркал тощо. Кожна матриця є проєкцією на одновимірний комплексний простір векторів Джонса. В наступній таблиці наведено приклади матриць Джонса для поляризаторів:


Оптичний елемент Матриця Джонса
Лінійний поляризатор з горизонтальною віссю пропускання[1]

Лінійний поляризатор з вертикальною віссю пропускання[1]

Лінійний поляризатор з віссю пропускання під кутом ±45° до горизонтальної[1]

Правозакручений круговий поляризатор[1]

Лівозакручений круговий поляризатор[1]

Маніпулювання фазою[ред. | ред. код]

Фазові перетворювачі вносять зміну в різницю фаз між вертикальною та горизонтальною поляризаціями, управляючи так поляризацією пучка. Зазвичай їх виготовляють з одновісних кристалів із подвійним променезаломленням, таких як кальцит, MgF2 або кварц. Одновісні кристали мають одну з кристалічних осей, відмінну від двох інших (тобто, ninj = nk). Цю вісь називають незвичайною або оптичною. Оптична вісь може бути швидкою або повільною, залежно від кристалу. Світло поширюється з найвищою фазовою швидкість уздовж осі з найменшим показником заломлення, і цю вісь називають швидкою. Аналогічно, вісь із найбільшим показником заломлення називається повільною. «Негативні» одновісні кристали (наприклад, кальцит CaCO3, сапфір Al2O3) мають ne < no, тож для цих кристалів незвичайна (оптична) вісь є швидкою, тоді як «позитивні» одновісні кристали (наприклад, кварц SiO2, фторид магнію MgF2, рутил TiO2) мають ne > n o, і незвичайна вісь у них є повільною.

Перетворювач фази з швидкою віссю, що збігається з осями x або y, має нульові недіагональні члени, а тому його можна відобразити матрицею

де та  — фази електричного поля в напрямках та , відповідно. У цій конвенції задає відносну фазу між двома хвилями як . Тоді додатне значення (тобто > ) означає, що не матиме те ж значення, що ще деякий час, тобто веде . Аналогічно, якщо , то веде . Наприклад, якщо швидка вісь чвертьхвильової пластинки горизонтальна, фазова швидкість горизонтальної поляризації буде опереджати фазову швидкість вертикальної поляризації, тобто веде . Тож , що для чвертьхвильової пластинки дає .

Альтернативна конвенція для фази: , визначає відносну фазу як . Тоді означає, що ще деякий час не матиме того ж значення, що , тобто опереджає .

Елемент Матриця Джонса
чвертьхвильова пластинка з вертикальною швидкою віссю[2][note 1]

чвертьхвильова пластинка з горизонтальною швидкою віссю[2]

чвертьхвильова пластинка зі швидкою віссю під кутом до горизонтальної осі

чвертьхвильова пластинка зі швидкою віссю під кутом до горизонтальної осі[3]

Довільний матеріал з подвійним заломленням (як фазовий перетворювач)[4]



Примітки[ред. | ред. код]

  1. Множник з'являється тільки тоді, коли визначити фазову затримку симетрично; тобто, . Таке визначення використовує книга[2], але не книга[1]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Fowles, G. (1989). Introduction to Modern Optics (вид. 2nd). Dover. с. 35.
  2. а б в Hecht, E. (2001). Optics (вид. 4th). с. 378. ISBN 0805385665.
  3. Gerald, A.; Burch, J.M. (1975). Introduction to Matrix Methods in Optics (вид. 1st). John Wiley & Sons. ISBN 0471296856.
  4. Obtainment of the polarizing and retardation parameters of a non-depolarizing optical system from the polar decomposition of its Mueller matrix, Optik, Jose Jorge Gill and Eusebio Bernabeu,76, 67-71 (1987).