Фрідріх Саксен-Мейнінгенський
| Фрідріх Саксен-Мейнінгенський | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Friedrich von Sachsen-Meiningen | ||||||||||||
 Світлина Фрідріха Саксен-Мейнінгенського роботи Альберта Мейєра, 1914 | ||||||||||||
| Ім'я при народженні | Фрідріх Йоганн Бернхард Германн Генріх Моріц | |||||||||||
| Народження |
12 жовтня 1861 Майнінген, Саксен-Мейнінген | |||||||||||
| Смерть |
23 серпня 1914 (52 роки) поблизу Тарсьєнна, Намюр, Бельгія загиблий у бою | |||||||||||
| Поховання | парковий цвинтар Майнінгена | |||||||||||
| Національність | німець | |||||||||||
| Країна | Німецька імперія | |||||||||||
| Рід військ | польова артилерія | |||||||||||
| Освіта | Боннський університет | |||||||||||
| Роки служби | 1878—1914 | |||||||||||
| Член | Corps Borussia Bonnd[1] | |||||||||||
| Звання | генерал-лейтенант | |||||||||||
| Командування | 39-а резервна піхотна бригада | |||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна | |||||||||||
| Титул | принц Саксен-Мейнінгенський | |||||||||||
| Рід | Ернестинська лінія Веттінів | |||||||||||
| Діти | Феодора Саксен-Мейнінгенська, Адельгейда Саксен-Мейнінгенська (1891—1971), Георг Саксен-Мейнінгенський, Bernhard, Prince of Saxe-Meiningend[2], Ернст Леопольд Саксен-Мейнінгенський[2] і Luise, Prinzessin von Sachsen-Meiningend[2] | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
 Фрідріх Саксен-Мейнінгенський у Вікісховищі | ||||||||||||
Фрідріх Йоганн Бернхард Германн Генріх Моріц Саксен-Мейнінгенський (нім. Friedrich Johann Bernhard Hermann Heinrich Moritz von Sachsen-Meiningen), ( 12 жовтня 1861 — 23 серпня 1914) — принц Саксен-Мейнінгенський з Ернестинської лінії Веттінів, син герцога Саксен-Мейнінгену Георга II та принцеси Феодори Гогенлое-Лангенбурзької.
Генерал-лейтенант прусської армії (18 лютого 1913). Від 2 серпня 1914 року очолював 39-та резервну піхотну бригаду. За три тижні загинув поблизу Тарсьєнна від розриву гранати. Став першим прусським генералом, що загинув у Першій світовій війні.
Двоє з його синів згодом стали титулярними герцогами Саксен-Мейнінгена.
Біографія[ред. | ред. код]
Фрідріх з'явився на світ 12 жовтня 1861 року у Майнінгені. Був другим сином та другою дитиною в родині спадкоємного принца Саксен-Мейнінгену Георга та його другої дружини Феодори Гогенлое-Лангенбурзької. Мав рідного старшого брата Ернста та єдинокровних брата Бернхарда та сестру Марію Єлизавету від першого шлюбу батька. Молодший брат Віктор прожив всього три дні. Правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену в той час був їхній дід Бернхард II. У вересні 1866 році, після його зречення, батько очолив Саксен-Мейнінген.
Мешкало сімейство в замку Елізабетхенбург у Майнінгені[3]. Літньою резиденцією був замок Альтенштайн у Тюринзькому Лісі. Інколи відпочивали віллі Карлотта на озері Комо[4].
Матір померла від скарлатини, коли Фрідріху було десять років. Батько наступного року узяв морганатичний шлюб з акторкою Еллен Франц.
До 1880 року його освітою займався німецький педагог Генріх фон Еґелінґ. Продовжив навчання Фрідріх у Боннському університеті, при цьому відмовившись від супроводження ад'ютанта, коня та карети. Був членом студентського братства «Боруссія», однак у його справах активної участі не брав, зосередившись на навчанні. Ледь не травмувався на заняттях, коли в хімічній лабораторії під час експерименту вибухнула реторта.
Ще у січні 1878 року принц отримав чин другого лейтенанту 6-го Тюринзького піхотного полку № 95, а у жовтні 1881 року став другим лейтенантом польового артилерійського полку № 15 у Страсбурзі. По закінченню навчання поновив свою військову службу й у жовтні 1887 року став першим лейтенантом Першого гвардійського польового артилерійського полку.
У віці 27 років одружився з 18-річною графинею Адельгейдою цур Ліппе-Бістрефельд. Весілля відбулося 24 квітня 1889 у Нойдорфі. У подружжя народилося шестеро дітей:
- Феодора (1890—1972) — дружина великого герцога Саксен-Веймар-Ейзенаху Вільгельма Ернста, мала четверо дітей;
- Адельгейда (1891—1971) — дружина принца Адальберта Прусського, мала трьох дітей;
- Георг (1892—1946) — титулярний герцог Саксен-Мейнінгена у 1941—1946 роках, був одруженим із графинею Кларою Марією фон Корфф Шміссінг-Керссенброк, мав четверо дітей;
- Ернст (1895—1914) — одруженим не був, дітей не мав;
- Луїза (1899—1985) — дружина барона Ґеца фон Ваґенхайма, мала сина та доньку;
- Бернхард (1901—1984) — титулярний герцог Саксен-Мейнінгена у 1946—1984 роках, був двічі одруженим, мав п'ятеро дітей.
1 вересня 1889 року Фрідріх отримав призначення у Королівський уланський полк № 13. Від 1 жовтня 1890 року його було переведено до Гессенського польового артилерійського полку № 11. Там за кілька місяців він став капітаном та командиром Другої кінної артилерійської батареї. 17 жовтня 1893 року повернувся до 6-го Тюринзького піхотного полку № 95. З лютого по травень 1897 року працював у Генеральному штабі. Став майором, а згодом — командиром підрозділу 2-го Рейнського польового артилерійського полку № 23. Потім командував Бергішським польовим артилерійським полком № 59. 16 лютого 1902 року став командиром 5-го Баденського польового артилерійського полку № 76. 19 грудня 1907 року був призначений командуючим 20-ю польовою артилерійською бригадою в Ганновері.
20 січня 1913 року вийшов у відставку зі встановленою пенсією у статусі à la suite у складі 5-го Баденського польового артилерійського полку № 76. Також продовжував залишатися у складі 6-го Тюринзького піхотного полку № 95. 18 лютого 1913 року отримав чин генерал-лейтенанта.
У червні 1914 року його батько помер, і старший брат Бернхард став правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену. Майже відразу після цього почалася Перша світова війна. Фрідріх був знову покликаний до лав армії та від 2 серпня 1914 року отримав командування над 39-ю резервною піхотною бригадою.
За три тижні він загинув у Бельгії в битві при Шарлеруа від розриву гранати. 25 серпня його загибель була офіційно підтверджена[5]. Поховали принца на парковому цвинтарі Мейнінгена[6]. На військовому цвинтарі Тарсьєнна встановлено меморіальний камінь на честь Фрідріха[7].
Його середній син Ернст загинув за кілька днів до нього у Франції. Старший був важко поранений, але зрештою одужав[8].
Нагороди[ред. | ред. код]
Велике герцогство Баден[ред. | ред. код]
- Орден Церінгенського лева, великий хрест (1903)
- Орден Вірності (Баден) (1908)
- Орден Бертольда I (1908)
Королівство Пруссія[ред. | ред. код]
Інші країни[ред. | ред. код]
- Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (1879)
- Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське; 1885)
- Орден Генріха Лева, великий хрест (Герцогство Брауншвейг; 1895)
- Орден Леопольда (Австрія), великий хрест (Австро-Угорщина; 1895)
- Орден Рутової корони (Королівство Саксонія)
- Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія)
Вшанування[ред. | ред. код]
- На честь принца названа вулиця Фрідріха (нім. Friedrichstraße) у Майнінгені.
Генеалогія[ред. | ред. код]
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ (unspecified title) — Corps Borussia Bonn.
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Історичні місця Майнінгену [1] [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Офіційний сайт вілли Карлотта. Історія [2] [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.] (італ.)
- ↑ Події 25 серпня 1914 року [3] [Архівовано 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Парковий цвинтар Мейнінгена [4] [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Тарсьєнн [5] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (нід.)
- ↑ Біографія Георга Саксен-Мейнінгенського [6] [Архівовано 20 листопада 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Hans Philippi: Die Wettiner in Sachsen und Thüringen. C.A. Starke Verlag, Limburg 1989, ISBN 3-7980-0691-1.
- Bernhard Post, Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende: Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach. 1876—1923. Glaux, Jena 2006, ISBN 978-3-931743-94-9, стор. 145, 153, 162, 486—487.
- Arnold: Stammliste der Offiziere des 6. Thüringischen Infanterie-Regiments Nr. 95 nebst Stammtruppenteilen, vom 18. Februar 1807 ab. Perhes Verlag, Gotha 1900, стор. 188–189.
- Paul Burg: Deutsche Prinzen, die für Deutschland starben: Zum Gedächtnis, Leipzig: Xenien-Verl., 1915, стор. 29—42.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрідріх Саксен-Мейнінгенський |
- Саксен-Мейнінгени (англ.)
- Профіль на Geni.com [Архівовано 19 грудня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Фрідріха Саксен-Мейнінгенського [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
|
- Народились 12 жовтня
- Народились 1861
- Померли 23 серпня
- Померли 1914
- Ернестинська лінія Веттінів
- Кавалери Великого хреста ордена дому Саксен-Ернестіне
- Кавалери Великого хреста ордена Білого Сокола
- Нагороджені орденом Генріха Лева
- Кавалери Великого хреста ордена Леопольда (Австрія)
- Кавалери ордена Рутової корони
- Кавалери Великого хреста ордена Церінгенського лева
- Нагороджені орденом Вірності (Баден)
- Кавалери ордена Бертольда І
- Кавалери ордена Червоного орла 1-го ступеня
- Нагороджені хрестом «За вислугу років» (Пруссія)
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Уродженці Майнінгена
- Саксен-Мейнінгени
- Випускники Боннського університету
- Генерал-лейтенанти (Пруссія)
- Німецькі генерали Першої світової війни
- Загинули в боях Першої світової війни
- Померли в провінції Намюр
- Поховані в Майнінгені