Фрідріх Штайнгофф
Фрідріх Штайнгофф | |
---|---|
нім. Friedrich Steinhoff | |
Народився |
14 липня 1909[1] Кюльштедт, Айхсфельд, Німеччина[1] |
Помер |
20 травня 1945 (35 років) Бостон, Массачусетс, США |
Країна | Німеччина |
Діяльність | військовослужбовець, офіцер, підводник, офіцер ВМФ Німеччини, солдат |
Знання мов | німецька |
Учасник | Друга світова війна[1] |
Військове звання | капітан-лейтенант і Kapitänleutnant[d][1] |
Нагороди | |
Фрідріх Штайнгофф (нім. Friedrich Steinhoff; 14 липня 1909, Кюльштедт, Німецька імперія — 19 травня 1945, Бостон, США) — німецький офіцер-підводник, капітан-лейтенант крігсмаріне.
Служив на торговому флоті. 8 квітня 1934 року вступив у ВМС, служив на тральщиках. В березні 1941 року перейшов у підводний флот. З 8 грудня 1941 по 17 грудня 1942 року — командир підводного човна U-511, на якому здійснив 2 походи (разом 112 днів у морі), а також здійснив випробування підводних ракет, оскільки його брат Ернст Штайнгофф був інженером-ракетобудівником в Пенемюнде. Потім служив в штабі 7-ї флотилії.
З 1 березня 1943 року — командир U-873. 30 березня 1945 року вийшов у свій останній похід. 16 травня здав свій човен американцям. Команда U-873 була відправлена в міську в'язницю Бостона, де утримувалась серед злочинців в очікуванні переведення в табір для полонених. Коли підводників вели маршем по вулицях Бостона, перехожі обзивали їх і кидали каміння та сміття. Цивільний слідчий Джек Генрі Альберті піддав Штайнгоффа важким допитам щодо ракетних підводних човнів, під час яких морський піхотинець бив його, якщо той відмовлявся відповідати. Вранці 19 травня Штайнгофф наклав на себе руки, перерізавши артерії на правому зап'ясті уламком скла від сонцезахисних окулярів. Корабельний лікар U-873 Карл Штайнке спробував надати Штайнгоффу першу допомогу, але було надто пізно. У зв'язку зі смертю Штайнгоффа командування ВМС США провело розслідування, в якому побої, а також роздачу нагород і особистих речей підводників якості сувенірів, визнали порушенням Женевської конвенції, а дії Альберті — значним перевищенням службових повноважень.
Всього за час бойових дій потопив 2 кораблі загальною водотоннажністю 21 999 тонн і пошкодив 1 корабель водотоннажністю 8 773 тонни.
Дата | Назва корабля | Тип | Тоннаж | Вантаж | Екіпаж | Загинули | Країна | Конвой |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
27 серпня 1942 | Esso Aruba
(пошкоджений) |
Паровий танкер | 8,773 | 104 170 барелів дизельного палива | 60 | 0 | США | TAW-15 |
Rotterdam | Тепловий танкер | 8,968 | 11 364 тонни бензину | 48 | 10 | Нідерланди | ||
San Fabian | Паровий танкер | 13,031 | 18 000 тонн мазуту | 59 | 26 | Британська імперія |
Був одружений, мав одну дитину.[2]
- Кандидат в офіцери (8 квітня 1934)
- Фенріх-цур-зее (1 липня 1935)
- Оберфенріх-цур-зее (1 січня 1937)
- Лейтенант-цур-зее (1 квітня 1937)
- Оберлейтенант-цур-зее (1 квітня 1939)
- Капітан-лейтенант (1 грудня 1941)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак підводника
- Rainer Busch, Hans-Joachim Röll: Der U-Boot-Krieg 1939–1945. Band 1: Die deutschen U-Boot-Kommandanten. Geleitwort von Prof. Dr. Jürgen Rohwer, Mitglied des Präsidiums der Internationalen Kommission für Militärgeschichte. E. S. Mittler und Sohn, Hamburg/Berlin/Bonn 1996, ISBN 3-8132-0490-1, S. 233.
- Philip K. Lundeberg: Operation Teardrop Revisited. In: Timothy J. Runyan, Jan M. Copes (Hrsg.): To Die Gallantly – The Battle of the Atlantic. Westview Press, Boulder 1994, ISBN 0-8133-8815-5, S. 213, 219, 227.
- Walter Lohmann, Hans H. Hildebrand: Die deutsche Kriegsmarine 1939–1945, Band 3. Podzun Verlag, Brilon 1956, S. 200 (Abschnitt 292).
- Clay Blair: Der U-Boot-Krieg – Die Gejagten 1942–1945. Heyne Verlag, 1999, ISBN 3-453-16059-2, S. 749, 799.
- Jochen Brennecke: Jäger und Gejagte – Deutsche U-Boote 1939–1945. Koehler Verlag, Herford 1982, ISBN 3-7822-0262-7
- Christian Prag: No Ordinary War – The Eventful Career of U-604. Naval Institute Press, Annapolis (Maryland) 2009, S. 166.
- Stephen D. Bryen: Technology Security and National Power: Winners and Losers. Routledge, London / New York 2017. S. 107.
- Philip Henshall: The Nuclear Axis: Germany, Japan and the Atom Bomb Race, 1939–1945. Sutton, 2000. S. 178.
- James P. Duffy: Target: America. Hitler's Plan to Attack the United States. Lyons Press, New York NY 2006, ISBN 1-59228-934-7, S. 116, 175.
- Штайнгофф на сайті uboat.net [Архівовано 16 червня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 233. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
- ↑ U-boat Archive - U-873. www.uboatarchive.net. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 30 листопада 2021.
- Народились 14 липня
- Народились 1909
- Уродженці Німеччини
- Померли 20 травня
- Померли 1945
- Померли в Бостоні
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені Нагрудним знаком підводника
- Німецькі підводники Другої світової війни
- Військовики Рейхсмаріне
- Капітан-лейтенанти крігсмаріне
- Командири підводних човнів
- Військовики-самогубці
- Померли в ув'язненні
- Самогубці, які зарізалися