Хакім Сібгат Тазієвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хакім Сібгат Тазієвич
Народився 4 (17) грудня 1911
Казанська губернія, Російська імперія
Помер 3 серпня 1986(1986-08-03) (74 роки)
Казань, РРФСР, СРСР
Поховання Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані
Країна  Російська імперія
 СРСР
Місце проживання Teatralnaya streetd[1]
Діяльність письменник, поет
Знання мов татарська
Учасник німецько-радянська війна
Членство СП СРСР
Партія КПРС
Діти Рафаїл Хакім
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Хакім Сібгат Тазієвич (тат. Сибгат Хәким, справжнє прізвище — Хакімов; нар. 4 грудня 1911, Кулле-Кімі, Казанська губернія, Російська імперія — 3 серпня 1986, Казань, Татарстан) — радянський татарський поет. Член ВКП (б) з 1943 року. Учасник Великої Вітчизняної війни. Батько Р. С. Хакімова.

Біографія[ред. | ред. код]

Сібгат Хакім народився 4 (17 грудня) 1911 року в селі Кулле-Кімі (нині адміністративний центр муніципальної освіти «сільське поселення Кулле-Кімінське», Атнинський район, Республіка Татарстан) в бідній селянській родині. У 1931 році навчався на робітфаку в Казані, потім вступив до Казанського педагогічний інституту, який закінчив у 1937 році.

Призваний в Червону Армію в 1941 році, з травня 1942 року учасник бойових дій. За бойові заслуги командир взводу стрілецької роти 1243-го стрілецького полку 375-ї стрілецької дивізії лейтенант Хакімов в серпні 1943 року нагороджений орденом Червоної Зірки[2].

У 1963—1967 роках був членом Президії Верховної Ради Татарської АРСР. У 1965 році став секретарем Спілки письменників РРФСР.

Творчість[ред. | ред. код]

Перші твори Хакіма були опубліковані в 1931 році. Окремою збіркою його вірші вийшли в 1938 році — «Перші пісні» («Беренче җирлар»). У 1939—1940 роках вийшли його поеми про Г. Тукая «Пара гнідих» («Пар ат») і «Дитинство поета» («Шагийрьнең балачаги»). У воєнні та повоєнні роки Хакім створив ряд творів про війну, героїзм, подвиги на фронтах і в тилу. Його перу належать поеми «Садівники» («Бакчачилар»), «Через кручі» («Үрләр аша», про будівництво нафтопроводу «Дружба»), «Дуга» (про Велику Вітчизняну війну). Також Хакімом були написані збірники поезії «За покликом Леніна» («Ленін фәрмани белән») і «З Леніним серце моє говорить» («Күңелем Ленін белән сөйләшә»).

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Похований на Татарському кладовищі в Казані[3].

Його ім'я носить вулиця в Ново-Савиновському районі Казані.

Видання російською мовою[ред. | ред. код]

  • Вибране. Казань, 1952
  • Вибране. М., 1984
  • З піснею в серці. М., 1952
  • Літня зоря. Казань, 1954
  • Вірші і поеми. М., 1954
  • Хвилювання і тривоги. Казань, 1957
  • Щоденник неспокійної душі. М., 1960
  • Квіти бурі. М., 1962
  • Вірші. М., 1964
  • Небо в очах. Казань, 1966
  • Через кручі. М., 1968
  • Вічні гілки. М., 1971
  • Вірші останніх років. М., 1973
  • Врата часів. М., 1977
  • Вся синь весни. М., 1981
  • Десять ключів на горі. Казань, 1981
  • Близька далина. М., 1985

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Татарський енциклопедичний словник. — Казань: Інститут Татарської енциклопедії АН РТ, 1998..

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://wikimapia.org/39645859/ru/%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%D1%8F-%D1%83%D0%BB-13
  2. ↑ Наградной лист на сайте Подвиг народа. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 5 квітня 2022.
  3. ↑ Могила Хакима. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 17 квітня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хакім_Сібгат_Тазієвич&oldid=35172653