Харченко Євген Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харченко Євген Борисович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 1 лютого 1987(1987-02-01)
Київ, УРСР
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (27 років)
с. Червоносільське, Амвросіївський район
Поховання Київ
Псевдо «Ред»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Медаль «Честь. Слава. Держава»
Медаль «Честь. Слава. Держава»

Євге́н Бори́сович Ха́рченко (нар.1 лютого 1987, Київ — пом. 29 серпня 2014, с. Червоносільське) — український військовик, солдат резерву, Міністерство внутрішніх справ України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1 лютого 1987 року в місті Києві. Закінчив київську школу № 305.

Здобув освіту в національній академії внутрішніх справ України, закінчив юридичний факультет[1].

Під час Євромайдану брав участь у протестних акціях.

Після анексії Криму Росією вирішив піти добровольцем до Національної гвардії України. З червня 2014 року служив штурмовиком у розвідувальній групі батальйону «Донбас»[1].

Загинув 29 серпня 2014 року, під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла. Пожежна машина, в якій перебував Євген, рухалась в автоколоні батальйону «Донбас» із села Многопілля до села Червоносільське. На околиці останнього машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил Росії. Боєць був нагорі пожежної машини з РПГ-7, коли танк прямим попаданням влучив у неї. Разом з Євгеном тоді загинули Павло Петренко («Бані»), Сергій Петров («Тур»), Андрій Журавленко («Восьмий»), Сергій Ковєшніков («Бірюк»), Михайло Данів («Ахім») та Андрій Щербіна («Портос»). Коли намагався полагодити один з автотранспортних засобів батальйону та відстрілювався, загинув від кулі снайпера молодший сержант Іван Ганя.

Був упізнаний родичами та похований 21 вересня в Бортничах, історичній місцевості Києва.

Без Євгена лишились батьки і брат.

Нагороди і вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» III ст. (посмертно) (31 жовтня 2014) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2]
  • В Києві існує вулиця Євгенія Харченка
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 9, місце 19
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]
  • Іловайський Хрест (посмертно)
  • 1 вересня 2016 року у приміщенні київської школи № 305 о відкрито меморіальну дошку на честь випускника Євгена Харченка
  • Пам'ятний нагрудний знак «Іловайськ-2014» (посмертно)
  • Медаль «Захисник-доброволець» (посмертно)
  • Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно)
  • Медаль Батальйону Донбас «За відвагу» (посмертно)
  • Почесна подяка від ГО «Київська міська спілка ветеранів АТО» (посмертно)
  • Медаль «Честь. Слава. Держава.» (посмертно)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Євгеній Борисович Харченко. Дарницька РДА. 3 жовтня 2014. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
  2. Указ Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України» [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.].
  3. Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

[ред. | ред. код]