Хлопці не плачуть (фільм, 1999)
Хлопці не плачуть | |
---|---|
англ. Boys Don't Cry | |
Жанр | біографія, ЛГБТ, драма |
Режисер | Кімберлі Пірс |
Продюсер |
Крістін Вакон Єва Колоднер |
Сценарист | Кімберлі Пірс, Енді Біенен |
У головних ролях |
Гіларі Свонк Хлоя Севіньї Пітер Сарсґаард Брендон Секстон ІІІ Алісія Горансон Елісон Фолланд Роб Кемпбелл |
Оператор | Джим Деноd |
Композитор | Nathan Larsond |
Кінокомпанія |
Fox Searchlight Pictures The Independent Film Channel Productions Killer Films |
Дистриб'ютор | InterCom і Disney+ |
Тривалість | 118 хвилин |
Мова | англійська |
Країна | США |
Рік | 1999 |
Дата виходу | 8 жовтня 1999 |
Кошторис | $2 000 000 (приблизно) |
Касові збори | |
IMDb | ID 0171804 |
foxsearchlight.com/boysdontcry/ |
«Хлопці не плачуть» (англ. Boys Don't Cry) — це американський біографічний фільм 1999 року, знятий Кімберлі Пірс за сценарієм, написаним спільно з Енді Бінен. Фільм отримав премію «Оскар» за найкращу жіночу роль та багато інших нагород з усього світу. Слоган фільму: «Справжня історія про пошук хоробрості бути собою».
Стрічка названа на честь однойменної пісні гурту The Cure і кавер-версія пісні з'являється у фільмі.
Сюжет[ред. | ред. код]
Брендон Тіна був популярним хлопцем в невеликому місті у Небрасці. Він вів звичайний спосіб життя: пив, гуляв, катався на серфінгу, бив машини, бився, спокушав жінок. І всі жінки були від нього в захваті. Але у нього була таємниця, і коли вона була розкрита, життя Брендона перетворилося на кошмар...
Головні ролі[ред. | ред. код]
- Гіларі Свенк (англ. Hilary Swank) — Брендон Тіна
- Хлоя Севіньї (англ. Chloë Sevigny) — Лана Тісдел
- Пітер Сарсґаард (англ. Peter Sarsgaard) — Джон Лоттер
- Брендон Секстон ІІІ (англ. Brendan Sexton III) — Том Ніссон
- Алісія Горансон (англ. Alicia Goranson) — Кендіс
- Елісон Фолланд (англ. Alison Folland) — Кейт
- Жанетта Арнетт (англ. Jeannetta Arnette) — Лана Мом
- Роб Кемпбелл (англ. Rob Campbell) — Брайан
- Метт Макграт (англ. Matt McGrath) — Лонні
Виробництво[ред. | ред. код]
Історія[ред. | ред. код]
Брендон Тіна був трансгендерним хлопцем, якого зґвалтували й вбили два чоловіки, з якими він познайомився в грудні 1993 року, коли йому було 21 рік. Режисерка Кімберлі Пірс, в той час навчалася в Колумбійському університеті, зацікавилася випадком після прочитання у 1994 році в журналі «The Village Voice» статтю Донни Мінковіч. До зйомок, Пірс провела широке дослідження, яке тривало майже п'ять з половиною років. Вона занурилася в обширну інформацію, наявну про вбивство, в тому числі судові стенограми. Вона зустріла Лану Тісдел в міні-маркеті, а потім взяла у неї інтерв'ю в своєму будинку. Пірс також взяла інтерв'ю у матірі Тісдел. Вона також інтерв'ювала друзів Брендона, але не змогла взяти інтерв'ю у його мати або будь-кого з його біологічної сім'ї.
Кастинг[ред. | ред. код]
Творці фільму зберегли імена більшості з реальних героїв. Процес зйомки фільму тривав майже чотири роки.
Гіларі Свенк спочатку брехала Кімберлі Пірс про своє походження. Коли режисерка дізналася про брехню, Свен сказала: «Але це те, що Брендон би зробив», і вона врешті-решт була взята у фільм. Щоб підготуватися до ролі, Свенк жила як персонаж протягом одного місяця.
Хлоя Севіньї спочатку прослуховувалася на роль Брендона Тіни. Кімберлі Пірс, проте, вибрала її на роль Лани Тісдел. У ролі дівчини Брендона, Лани Тісдел, режисерка спочатку бачила Джоді Фостер. Роль також пропонувалася Різ Візерспун та Сарі Поллі. Пірс вирішила вибрати Хлою Севіньї, зважаючи на її вражаючу продуктивність в фільмі «Останні дні диско»[en] (1998).
Зйомки[ред. | ред. код]
Основні зйомки фільму тривали з 19 жовтня по 24 листопада 1998 року з невеликим бюджетом. Пірс черпала натхнення з інших кримінальних фільмів, в тому числі «З холодним серцем»[en] (1967), режисер Річард Брукс і «Безплідні землі» (1973), режисер Терренс Малік. Вона також брала натхнення з історії Піноккіо.
Реліз[ред. | ред. код]
Прем'єра фільму відбулася на Нью-Йоркському кінофестивалі8 жовтня 1999 року виключно з позитивним визнанням критиків. Прем'єра на широких екранах для загалу відбулася 29 жовтня 1999 року (Канада). Відгуки в цілому були зосереджені на двох провідних ролях Свенк та Севіньї. Фільм отримав обмежений загальнонаціональний реліз 22 жовтня 1999 року і здійснювався переважно в північноамериканському прокаті. На 72-гій церемонії вручення кінопремії «Оскар» у 2000 році, Свенк отримала нагороду за найкращу жіночу роль, в той час як Севіньї була номінована на «Найкраща актриса другого плану».
Реліз фільму відбувся одночасно з вбивством гомофобами молодого гомосексуального хлопця, Метью Шепарда, що викликало додатковий інтерес громадськості до гострої проблеми.
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
Фільм отримав 37 нагород і 57 номінацій. Більшість з цих номінацій і перемог були представлені для ролей Свенк і Севіньї. Свою нагороду фільм отримав також і на Українському міжнародному кінофестивалі Молодість в Києві.
Відео для домашнього перегляду[ред. | ред. код]
DVD версія фільму була випущена в квітні 2000 року в Сполучених Штатах та Канаді. Крім того, фільм був випущений на VHS в березні 2000 року. В DVD міститься коментарі Кімберлі Пірс, а також невелике інтерв'ю з Пірс, Свенк і Севіньї. Це ж видання було перевидано в різних упаковках в 2006 році і знову в 2009 році, ще раз з іншою обкладинкою.
Фільм був випущений на Blu-Ray 16 лютого 2011 року 20th Century Fox Entertainment спільно з Fox Pathé Europa[1]. Точні технічні характеристики і ексклюзивні особливості ідентичні попередньої версії північноамериканських DVD, за винятком поліпшеної якості зображення високої чіткості.
Суперечки[ред. | ред. код]
Точність фільму була оскаржена реальними людьми, причетними до вбивства. Лана Тісдел зробила судовий позов на продюсерів фільму через «вторгнення в приватне життя» і несанкціоноване використання її імені і образу попередньо до театрального виходу фільму на екрани.
Див. також[ред. | ред. код]
- Ґендерна дисфорія
- New Queer Cinema
- Вбивство Метью Шепарда.
- Трансгендери в кіно і на телебаченні
- A Girl Like Me: Історія Гвен Араужо — аналогічний фільм, що деталізує транссексуалів, які пов'язані з вбивством Гвен Аражуо.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Blessing, Kimberly Ann; Tudico, Paul J. (2005), Фільми і сенс життя: Філософи беруть Голлівуд, Chicago: Open Court Publishing, ISBN 978-0-8126-9575-5
- Moss and Zeavin, Donald and Lynne (2001), The Real Thing? Деякі роздуми про "Хлопці не плачуть". Габбард, Глен О. Психоаналізу і кіно. Міжнародний журнал психоаналізу Key Paper Series., Karnac Books, ISBN 978-1-85575-275-7
- Halberstam, Judith (2005), В час Queer і місце: трансгендерів, живі Субкультурні, New York City: NYU Press, ISBN 978-0-8147-3585-5
- Wood, Jason (2004), 100 американських незалежних фільмів, BFI Film Guides, ISBN 978-1-84457-005-8
- Herz, Kathrin (2007), Тиск до відповідністі з «правильності». Стать в "Хлопчики не плачуть" і "Горбата гора"., GRIN Verlag, ISBN 978-3-638-87308-6
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Boys Don't Cry on Blu-ray. Процитовано 2 грудня 2010.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт
- Boys Don't Cry на сайті IMDb (англ.)
- Boys Don't Cry на сайті AllMovie (англ.)
- Boys Don't Cry на сайті Box Office Mojo (англ.)
- Boys Don't Cry на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
|