Хочу жить

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хочу жить
Единый центр приема обращений военнослужащих РФ по сдаче в плен
Емблема проєкту
Засновано 18 вересня 2022
Вебсайт Офіційний сайт проєкту
Телеграм-бот проєкту

Хочу жить (укр. Хочу жити), офіційна назва — Единый центр приема обращений военнослужащих РФ по сдаче в плен (укр. Єдиний центр прийому звернень військовослужбовців РФ щодо здачі в полон) ― державний проєкт Головного управління розвідки Міністерства оборони України, який покликаний допомогти військовослужбовцям РФ (які не хочуть брати участі у війні, що розв'язала РФ проти України) безпечно здатися в полон українським Збройним силам і зберегти своє життя[1][2]. Проєкт гарантує (у разі здачі в полон) утримання військовослужбовців згідно з нормами Женевських конвенцій[3]. Крім того, таким військовослужбовцям також гарантується, що після добровільної здачі в полон вони не будуть обміняні і не будуть повернені до РФ, якщо не забажають цього самі.[4]

Відповідно до офіційного сайту проєкту передбачено декілька варіантів[5], за яких військовослужбовець РФ може подати звернення і здатися у полон: наприклад, подзвонити за спеціальними телефонами цілодобової гарячої лінії, або діяти відповідно до інструкцій через телеграм-бот каналу з однойменною назвою проєкту. Також про умови здачі в полон військовослужбовці РФ можуть дізнаватися через інші соціальні мережі, оскільки невдовзі після запуску проєкту російськими державними органами було заблоковано доступ до нього з територій, підконтрольних РФ.

Коли військовослужбовець РФ заздалегідь повідомляє про свій намір здатись в полон, він залишає свої дані за програмою "Хочу жить". Таку людину українська сторона оформляє як такого, що потрапив в полон в бою. Такі особи отримують в самій Росії всі необхідні виплати та відповідний статус. Зокрема під час перебування військовослужбовця РФ в полоні, він отримує грошове забезпечення, в тому самому об'ємі, як якби він знаходився на передовій[6][7][3].

Історія[ред. | ред. код]

18 вересня 2022 року Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими, як продовження проєкту, що призначений інформувати російських військових про можливість скласти зброю та зберегти своє здоров'я та життя, було запущено спеціальний державний проєкт з цілодобовою гарячою лінією прийому звернень від російських військових та їх сімей під назвою «Хочу жить»[8][9].

Зовнішні відеофайли
Россиянин вывел украинских десантников из тыла врага / из красной площади в ГУР/ пы*али своих на YouTube // Бомбардир 10 травня 2024

5 жовтня 2022 року стало відомо, що за допомогою цього проєкту Збройним силам України здався перший російський військовослужбовець, що був мобілізований одразу після оголошеної часткової мобілізації в Росії[10].

Приблизно за місяць роботи проєкту було опрацьовано загалом понад три тисячі звернень від військовослужбовців РФ[11]. І за словами координаторів проєкту ця цифра з кожним днем збільшується.

У ніч на 13 листопада 2022 року в мережі було поширено відеоролик з публічною стратою колишнього бійця ПВК Вагнера Євгенія Нужина, який начебто раніше добровільно здався у полон українським військовослужбовцям. За словами представника штабу з питань поводження з військовополоненими це відео є інформаційною операцією Росії з метою дискредитувати проєкт «Хочу жить» і залякати російських військовослужбовців, щоб вони не здавались в полон. Також за офіційною заявою штабу було категорично спростовано, що Нужин коли-небудь добровільно здавався в полон.[4]

Сайт проєкту на кінець березня 2023 відвідало загалом понад 27 мільйонів користувачів, більшість яких з РФ.

По всіх каналах зв'язку, на кінець березня було зареєстровано загалом 12 817 звернень.

За офіційною інформацією, операції зі здачі у полон військовослужбовців РФ, проходять кожні 2 дні.[12]

На травень 2024 року в полон здалось 260 росіян, ще близько 400 чекає можливості здатися.[13]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ "Добровільно в полон": як працює проєкт "Хочу жить" для російських військових. Українське радіо. 11 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  2. ↑ Проект "Хочу жить" помогает российским военнослужащим не попасть на войну. Настоящее время. 13 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  3. ↑ а б Moscow blocked access to a Ukrainian website for Russian soldiers who want to surrender after it was bombarded with requests. Business Insider. 5 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  4. ↑ а б "Не потрапляв під гарантії". Україна відреагувала на публічну страту вагнерівця- перебіжчика. BBC News Україна. 15 листопада 2022. Процитовано 15 листопада 2022.
  5. ↑ Офіційний сайт проєкту «Хочу жить»
  6. ↑ Россия заблокировала сайт "Хочу жить", но желающих сдаться в плен очень много: куда им обращаться. 24tv. 17 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  7. ↑ Про умови здачі в полон росіяни можуть дізнаватися через соціальні мережі. ГУР МОУ. 17 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  8. ↑ Запущено Єдиний центр та цілодобову гарячу лінію прийому звернень від російських військових. ГУР МОУ. 19 вересня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  9. ↑ В Украине создали горячую линию для российских военных, готовых сложить оружие. УНІАН. 18 вересня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  10. ↑ Перший російський мобілізований здався у полон за допомогою проєкту «Хочу жити». Центр національного спротиву. 5 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  11. ↑ На горячие линии «Хочу жить» обратилось уже более трех тысяч российских военных. Укрінформ. 20 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  12. ↑ Более 3 тысяч граждан РФ в марте захотели сдаться в плен, — "Хочу жить" (видео). ФОКУС (рос.). 16 квітня 2023. Процитовано 17 квітня 2023.
  13. ↑ РОСІЯНИН ВИВІВ УКРАЇНСЬКИХ ДЕСАНТНИКІВ З ТИЛУ ВОРОГА / З ЧЕРВОНОЇ ПЛОЩІ В ГУР/ КАТУВ*ЛИ СВОЇХ (укр.), процитовано 10 травня 2024
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хочу_жить&oldid=42498077