Червона зона (наслідки війни)
Червона зона (фр. Zone Rouge) — територія на північному сході Франції, яка виявилася настільки пошкоджена боями Першої світової війни, зокрема Верденською битвою, що була визнана непридатною для проживання людей та ведення багатьох видів діяльності.[1] Заборонена територія простягається неподалік від Нансі до Вердена і в сторону міста Лілль.
На території Франції тривали одні з найбільших битв Першої Світової війни. Лише під час однієї битви при Вердені у 1916, яка тривала 303 дні, втрати кожної зі сторін перевищували 300 тисяч осіб. Увійшла в історію як «Верденська м'ясорубка».
Наприкінці 1918 року 4 тисячі муніципалітетів були повністю або частково спустошені на площі понад 3 337 000 га в 10 департаментах.
Загалом під час Першої світової війни було сплюндровано майже 7% території Франції, яка в багатьох місцях почала нагадувати місячні краєвиди.
У висновках експертів відзначалося: "Повністю зруйнована. Пошкодження власності: 100%. Збиток, завданий сільському господарству: 100%. Неможливо очистити. Людське життя неможливе".
Після завершення війни французький уряд оголосив зону непридатною для проживання і ведення будь-якої діяльності. В 1919 уряд Франції почав скуповувати ділянки, що знаходилися в Червоній зоні. Загалом туди потрапило 1200 км² території. Коли уряд зрозумів, що не зможе в прийнятний термін впоратися із зачищенням цієї території від останків людей і тварин, а також незліченної кількості боєприпасів, він зважився на серйозне рішення:
- переселити з цієї території жителів;
- оголосити створення "Зони Руж";
і вже тоді продовжити ліквідацію наслідків війни.
У 1919 була представлена карта з кількома рівнями «забруднення»:
- Червоні зони — це зони, що відповідають лініям фронту армій, де було зосереджено основну шкоду. Ґрунти тут найзабрудненіші, а автомобільна, залізнична та промислова інфраструктура, а також мости, порти та канали, як правило, повністю зруйновані.
- Жовті зони — це зони, які на короткий час були порушені бойовими діями.
- Зелені зони — це зони, які характеризуються середньою шкодою. Тут розташовувалися чи дислокувалися армії, склади боєприпасів та техніки.
- Сині зони — це зони, які не зазнали руйнування.
За століття, що минуло з часу ПСВ, обмеження в Червоній зоні продовжують діяти, хоча її територія значно скоротилася. Згодом шляхом очищення площу особливо ураженої зони вдалося зменшити до 100 км2.[2]
У цих землях є величезна кількість тіл людей і тварин, а також снарядів та гранат, що не розірвалися, які досі становлять небезпеку для людини. Крім того, ґрунти були сильно забруднені свинцем, ртуттю, хлором, миш'яком (його рівень у 300 разів перевищує норму), кислотами тощо.
Щороку в зоні вилучають кілька тонн снарядів, що не розірвалися. За даними агентства Sécurité Civile, за нинішніх темпів для повного очищення території знадобиться ще від 300 до 700 років.
Зокрема, під час обстежень деяких ділянок 2005—2006 рр. було виявлено до 300 снарядів на гектар.
- ↑ Понад 100 років закрита від людей: небезпечна "Червона Зона" відчуження, яка отруєна війною. 24 Канал. 9 листопада 2020. Архів оригіналу за 3 травня 2023. Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ https://rubryka.com/article/soil-ukraine/