Шарчоп
| Шарчоп | |
|---|---|
| Кількість | 212 500 |
| Ареал |
 Бутан  Тибет  Індія |
| Близькі до: | монпа, нгалоп |
| Мова | цангла, монпа, дзонг-ке |
| Релігія | тибетський буддизм, бон |
Шарчоп (дзонґ-ке ཤར་ཕྱོགས་, Вайлі shar-phyogs) — народ, що проживає в південно-східній і південній Азії.
Найбільше поширення мають у центральному та західному Бутані, де становлять 20 % від загальної кількості населення. Більшість шарчоп розмовляють мовою цангла, яка так само поширена у народів південного Тибету[1]. Також шарчоп вивчають державну мову Бутану дзонг-ке, а деякі розмовляють асамською та гінді.
Цьому народу найближчою є культура Тибету і його жителів, яку вони перейняли в результаті тривалого контакту з ними. Більшість шапчоп сповідує тибетський буддизм і анімізм (бон)[2].
Шарчоп традиційно займаються підсічно-вогневим землеробством. Вони протягом трьох або чотирьох років саджають рис, а коли ґрунт виснажиться — рухаються далі[2]. Однак з 1969 року ця практика в Бутані була офіційно заборонена[3][4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Languages of Bhutan. Ethnologue Online. Dallas: SIL International. 2006. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 18 січня 2011.
- ↑ а б Robert L. Worden. (September 1991). Ethnic Groups / Bhutan: A country study (англ.) . Library of Congress Federal Research Division. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 12 червня 2012.
- ↑ Robert L. Worden. (September 1991). Farming / Bhutan: A country study (англ.) . Library of Congress Federal Research Division. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 12 червня 2012.
- ↑ Shifting Cultivation in Bhutan: A Gradual Approach to Modifying Land Use Patterns. Food and Agriculture Organization of the United Nations online. FAO. 1987. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 13 березня 2011.