Шевчук Анатолій Анатолійович
| Шевчук Анатолій Анатолійович | |||
|---|---|---|---|
| Народився |
1 січня 1941 (83 роки) Жмеринка, Вінницька область | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Діяльність | історик, дипломат | ||
| Відомий завдяки | Постійний представник України в Раді Європи | ||
| Alma mater | Львівський університет | ||
| Нагороди |
| ||
Анатолій Анатолійович Шевчук (1 січня 1941, Жмеринка, Вінницька область, Українська РСР, СРСР) — український дипломат. Кандидат історичних наук. Постійний представник України в Раді Європи (2002—2005).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1 січня 1941 року в місті Жмеринка на Вінниччині. У 1966 році закінчив Львівський університет імені Івана Франка, факультет іноземних мов, філолог романської мовної групи. Володіє українською, російською, французькою, іспанською, польською мовами.
Працював в бюро обслуговування іноземців готелю «Львів». У 1967 році очолив Львівське обласне Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник». У 1968 року до Радянської Армії. Проходив службу на офіцерській посаді в апараті Головного військового радника СРСР при Президенті Алжирської Народно-Демократичної Республіки як старший військовий перекладач, начальник служби спеціального військового перекладу. У травні 1972 року повернувся до Львова. Став першим лектором-міжнародником Львівського міськкому Компартії України. Потім працював лектором, керівником лекторської групи, заступником завідувача відділу пропаганди й агітації Львівського обкому партії, консультантом, завідувачем сектору відділу міжнародних зв'язків ЦК Компартії України[1]. З 12.1988 по 09.1991 — заступник голови президії Українського товариства дружби і культурних зв'язків із закордоном. З травня 1991 року на дипломатичній роботі в Міністерстві закордонних справ України. Після навчання на курсах вищого дипломатичного складу при МЗС СРСР отримав ранг дипломатичного радника другого класу. З вересня 1991 по вересень 1992 — Представник Уряду України при Уряді Республіки Польща. З 7 листопада 1992 по травень 1995 — Тимчасовий повірений у справах України в Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі (Бенілюкс). З травня 1995 року на посаді завідувача відділу міжпарламентських зв'язків Верховної Ради. Згодом відділ було реформовано в управління зі значно урізноманітненими функціями — від протокольно-організаційних до аналітичних і перекладацьких[2]. У грудні 2000 року в ранзі Надзвичайного і Повноважного Посланника ІІ класу був направлений на посаду заступника Постійного представника України при Раді Європи — Постійного представника Верховної Ради України при Парламентській асамблеї Ради Європи. З 2001 року на посаді Тимчасового повіреного у справах України в Тунісі. З листопаді 2002 по 30 грудня 2005 року був Постійним представником України в Раді Європи.
Керівник центру заочної, післядипломної освіти та міжнародних програм[3]. Фахівець з питань дипломатичного протоколу, ведення ділових переговорів, історії української дипломатії, інтернаціонального характеру антифашистського руху опору в другій світовій війні. Перекладач французької лірики середньовіччя на українську мову.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2005)[4], медаллю «Ветеран праці», Почесною грамотою Верховної Ради України та 7 високими відзнаками інших країн.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Він завжди є першим. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ Хто є хто в українських суспільних науках. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Центр заочної, післядипломної освіти та міжнародних програм
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1193/2005 Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 9 лютого 2022.
| |||||
.png){kind=logo}