Шептицька Тетяна Леонідівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шептицька Тетяна Леонідівна
Народилася 28 червня 1975(1975-06-28) (48 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність науковиця, поетка, журналістка, перекладачка, громадська діячка
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шептицька.

Тетяна Леонідівна Шептицька (народилася 28 червня 1975(19750628) у Києві) — українська науковиця, поетка, журналістка, громадська діячка, перекладачка, літературний редактор. Кандидат філологічних наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у Києві у сім'ї службовців. Закінчила загальноосвітню середню школу № 180.

У 1998 р. закінчила факультет української філології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, отримала спеціальність «Українська мова і література» (диплом з відзнакою). У 1998—2001 рр. навчалася в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2006 р. захистила кандидатську дисертацію на тему: «Антималоросійський дискурс української літератури 1920-х — поч. 1930-х рр. (на матеріалі Літературно-наукового вістника)», науковий керівник — літературознавець, доктор філологічних наук, професор Володимир Погребенник.

Працювала у Центрі українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2001—2015). У 2015—2017 — ведуча «Радіо Промінь» (ранкове ток-шоу «На свіжу голову»). З жовтня 2021 — ведуча радіо «Голос Донбасу» (ранкове ток-шоу «Новий день» і програма «Вільна тема»).[1]

З 2013 р.  — волонтерка й координаторка культурно-мистецьких заходів «Безкоштовних курсів української мови». Із серпня 2015 р. — заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили».[1]

Перекладає з польської мови.

Дружина письменника і видавця Сергія Пантюка.

Поетична творчість[ред. | ред. код]

Авторка поетичних збірок «Окрайцем неба» (2014), «П'яні персики» (2019)[2][3][4].

Вірші публікувалися у газеті «Золота молодь — обдарована, працелюбна, талановита», збірці «Протуберанці слова» (2011), ювілейному альманасі «Голоси Севами» (2017), антології "Досвід війни: українські голоси" (2022).

Учасниця поетично-музичних фестивалів «Віршень», «Відкриті небеса», «Седнівська осінь», «Севама-Фест», «Українські передзвони», Південний фестиваль «Книжковий Миколай» у Херсоні, «СУП-культура» (м. Рівне), різноманітних книжкових толоках у Чернігові, Миколаєві (Львівська область), Рівному, організаторка і модераторка творчих вечорів і презентацій.

Організаторка і модераторка вечорів «Поетичного салону» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2014—2015)[1].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Напрямки наукової діяльності:

  • українська література першої половини ХХ століття (письменники Розстріляного відродження в соціокультурному контексті доби, творчість Євгена Маланюка, Бориса Антоненка-Давидовича, Дмитра Донцова та інших; київська тема в українській поезії),
  • Великий терор в Україні та історія Биківнянських поховань,
  • дослідження проблем українського націєтворення та державобудівництва, маргіналізації української людини у соціально-політичних зрушеннях ХХ століття, проблеми малоросійства як суспільно-психологічного та політичного феномена,
  • діаспорне письменство як форма репрезентації українства у світі.

Автор 6 монографій (з них 5 — у співавторстві), посібників, навчальних програм (у співавторстві) та біля 120 наукових і науково-популярних статей[1].

У 2023 році видала науково-популярну книжку, присвячену Всеукраїнському фестивалю поезії та авторської пісні «Віршень» — «Сла(і)вень „Віршню“!»[5]

Основні праці:

  1. Українство у світі: традиційність культури та спільнотні взаємини. Монографія. К., 2004 (у співавт.);
  2. Європейський дискурс творчості Юрія Андруховича // Сучасність. 2005, № 9;
  3. Українська література як вияв національного єднання // Календар-щорічник «Українознавство-2007». К., 2006;
  4. «Сильна особистість» в українському письменстві 1920-х — 1930-х рр. // Поведінкові типи в українському соціокультурному середовищі: історичний досвід та аналіз тенденцій. Зб. наук. праць за результатами міжн. наук. конференції. К., 2007;
  5. Український modus vestiendi — спосіб зодягання: Монографія. К., 2008 (у співавт.);
  6. Українознавство: навч. посібник / За ред. М. І. Обушного. К., 2008 (у співавт.);
  7. Юрій Шевельов: виклик часу i відповідь науковця / Піскун В. М., Ціпко А. В., Шептицька Т. Л. та ін. Монографія. — К.: «МП Леся», 2010 (у співавт.);
  8. Українська література в контексті соціокультурних перетворень ХХ століття. Монографія. К., 2013. — 151 с.;
  9. Найдорожче у вас воля, ми оплатили її життям". Портрети Биківні[6]
  10. Репресований гумор — доля Юхима Ґедзя в часи сталінського терору // Гуманітарна вища освіта в технічних вищих навчальних закладах. Збірник наукових праць. — К:, 2018. — Випуск 38. — С. 94-100.
  11. Нові архівні і «усталені» факти: приклад Степана Бена// Україна модерна [Електронний ресурс]: http://uamoderna.com/shafka-dok/sheptycka-stepan-ben
  12. Українські гумор і сатира у часи сталінського терору (за матеріалами архівно-кримінальних справ Юрія Вухналя, Василя Чечвянського, Юхима Ґедзя). // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2019. № 2. — С. 247—265.
  13. Розстріляне відродження: архівно-кримінальна справа Юрія Вухналя.// НАУКОВИЙ ЧАСОПИС Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія № 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство). — Київ, 2019. — Вип. 12. — С. 80-86.
  14. Фелікс Якубовський — представник репресованого українського літературознавства // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2020. № 2. — С. 220—238.

Упорядниця наукового збірника «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму» (до 15-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили») (К., 2017)[7]

Редакторська діяльність[ред. | ред. код]

Працює як літературний редактор. У її доробку редагування наукових монографій, посібників і художніх видань, зокрема: Валентини Піскун «Політичний вибір української еміграції (20-ті роки ХХ століття)» (2006), посібника «Пізнаємо Україну. Узнаем Украину. Discover Ukraine» (2007), Павла Правого «Таємна історія Радянського Союзу» (2020), Хосе Доносо «Розпутний птах ночі» (2021) та ін.

Є авторкою передмов до збірки поезій Олени Гетьманець «За межею» (2016), збірки Іванни Голуб «Обабіч раю. Супроти пекла» (2021).

Громадська та медійна діяльність[ред. | ред. код]

Засновниця та один із співорганізаторів і членів журі Всеукраїнського конкурсу есе «Українське футуро» для учнів загальноосвітніх шкіл і студентів перший курсів вищих навчальних закладів України[8][9].

Член журі Конкурсу есе «Україна — це культура» з нагоди 100-річчя журналу «Українська культура» (2021)[10].

Експерт Літературного конкурсу видавництва «Наш формат» для дитячих письменників (2020, 2021).

Модераторка і ведуча Вечора пам'яті Олекси Тихого[11] (2017), Вечорів пам'яті Героїв Крут (2015, 2016[12], 2017[13], 2019[14]).

У 2017 р. брала участь у концерті, присвяченому Пам'яті Героїв Майдану у Семиполківському Будинку культури[15].

Підтримувала культурно-мистецькі акції для бійців ЗСУ, зокрема, виступала у навчальному центрі «Дівички»[16] на Київщині та «Десна» на Чернігівщині[17].

Тетяна Шептицька була «гостею студії» у програмах радіоканалів Національної телерадіокомпанії України: Перший канал, Радіо «Промінь», Радіо Культура, ТРК Київ, телеканал «Рада», «Громадське радіо».

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджена грамотами Товариства «Україна — Світ» та Української всесвітньої координаційної ради (УВКР), Почесною грамотою Київського міського голови (2018), Подякою Київської міської державної адміністрації (2019).

Переможниця Літературного інтернет-конкурсу «Осьмачка-126» (2021) — нагорода в номінації «Поезія»[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Тетяна Шептицька — біографія. Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 6 січня 2024.
  2. ↑ Несерйозне про важливе. bukvoid.com.ua. Архів оригіналу за 8 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
  3. ↑ «…життя кольору п’яних персиків» | Жінка-УКРАЇНКА. ukrainka.org.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  4. ↑ Землянський, А. М. (2020) Чуттєвий світ поезії Т. Шептицької (на матеріалі збірки «П'яні персики»). Українські студії в європейському контексті: зб. наук. пр. Мелітополь, 2020. С. 48-52.
  5. ↑ Тепер про фестиваль "Віршень" можна прочитати у новій книжці Тетяни Шептицької | Жінка-УКРАЇНКА. ukrainka.org.ua. 15 лютого 2023. Процитовано 20 лютого 2023.
  6. ↑ «Найдорожче у вас воля, ми оплатили її життям». Портрети Биківні | Історична правда. web.archive.org. 3 листопада 2020. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 11 листопада 2020.
  7. ↑ http://resource.history.org.ua/item/0015096 [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.].
  8. ↑ Конкурс «Українське футуро». У пам'ять про репресованих митців-футуристів - Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили". ua.bykivnya.org. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
  9. ↑ “УКРАЇНСЬКЕ ФУТУРО – 2021” ЗДОБУЛО ПЕРЕМОЖЦІВ | Видавництво «Смолоскип». www.smoloskyp.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
  10. ↑ Визначено переможців конкурсу есе з нагоди 100-річчя журналу “Українська культура” – Еліта (укр.). Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
  11. ↑ Новини України: У Києві вшанували память дисидента Олекси Тихого. Гал-інфо. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
  12. ↑ Україна вшанувала героїв Крут. „Свобода“ (укр.). Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
  13. ↑ МИКОЛА ТРЕТЯК. ВШАНУВАННЯ ГЕРОЇВ КРУТ: ВІД ВОЛЬОВОЇ ПОЕЗІЇ ДО ЕМОЦІЙНОЇ МУЗИКИ | Видавництво «Смолоскип». www.smoloskyp.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
  14. ↑ Кабінет Міністрів України - На вечорі до Дня пам’яті героїв Крут презентували диск «Пісні Української революції». www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
  15. ↑ Кращі українські виконавці в Семиполках! - Семиполківський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад». semypolky-nvk.edukit.kiev.ua. Процитовано 16 грудня 2021.
  16. ↑ Міністерство культури України :: Культурно-мистецький проект «Бойова мистецька підтримка» відвідав військову частину у селищі Дівички на Київщині. mincult.kmu.gov.ua. Процитовано 16 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  17. ↑ Два концерти у «Десні» | Жінка-УКРАЇНКА. ukrainka.org.ua. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шептицька_Тетяна_Леонідівна&oldid=41919796