Щілинозуб гаїтянський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Щілинозуб гаїтянський
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Комахоїдні (Eulipotyphla)
Родина: Щілинозубові (Solenodontidae)
Рід: Щілинозуб (Solenodon)
Вид:
Щілинозуб гаїтянський (S. paradoxus)
Біноміальна назва
Solenodon paradoxus
Brandt, 1833

Щілинозуб гаїтянський[1] (Solenodon paradoxus) — ссавець роду щілинозуб, що водиться на о. Гаїті. До 1960-х рр. він не вважався вимираючим видом, однак у результаті вирубки лісів і тиску з боку завезених видів, його чисельність різко скоротилася. Зараз він, мабуть, водиться тільки в двох місцях: в національних парках Jaragua і Parque del Este у Домініканській республіці.

Щілинозуб гаїтянський відрізняється від кубинського меншими розмірами, маленькими вухами, грубим коротким хутром та забарвленням хутра, яке варіює від чорного до насиченого червоно-коричневого. У хоботку є передносова кістка. Слина отруйна.

Це тварини, які створюють цілу систему тунелів і харчуються спійманими в них комахами та іншими безхребетними. У пошуках їжі підривають коріння рослин, наносячи деяку шкоду сільському господарству.

Розмноження гаїтянського щілезуба вивчено краще, ніж у кубинського. Певного сезону розмноження у нього немає. Самка після 50 днів вагітності приносить в гніздовий норі 1-3 дитинчат, вагою 40-55 г і довжиною 15,2-16,3 см. Вони сліпі і майже голі. Виживають лише 2 дитинчати, за числом сосків. З 75 дня вони переходять на тверду їжу і стають самостійними, однак часто залишаються з матір'ю. Самець про потомство не піклується.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 270.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  1. Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder. «Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference» [Архівовано 20 грудня 2008 у Wayback Machine.] (3rd ed). — Johns Hopkins University Press, 2005. pp.222-223. ISBN 0-8018-8221-4
  2. Ronald M. Nowak: «Walker's Mammals of the World». The Johns Hopkins University Press, Baltimore, 1999, ISBN 0-8018-5789-9.
  3. Grizimek. «Grizimek's Encyclopedia of Mammals». Vol. 1. Boston: McGraw Hill Publishing Company, 1990.
  4. Vaughn, Ryan, Czaplewski. «Mammalogy» (4-th ed). Harcourt, Inc., 2000.