Якубович Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якубович Олександр Іванович
рос. Александр Иванович Якубович
Народився 1792
Липове, Роменський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 3 (15) вересня 1845
Єнісейськ, Єнісейська губернія, Російська імперія[1]
Країна  Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Московський університет благодійний пансіонd
Знання мов російська
Військове звання капітан
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня

Якубович Олександр Іванович (1792, Липове, Липівська волость Роменський повіт Полтавська губернія, Російська імперія — 3 вересня (15 вересня) 1845, Єнісейськ, Єнісейська губернія, Російська імперія) — декабрист, учасник повстання на Сенатської площі, капітан Нижньогородського драгунського полку. Літератор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у с. Липовому, Липівської волості Роменського повіту Полтавської губернії (нині Прилуцького району Чернігівської області). З дворян Чернігівської губернії. Батько — роменський повітовий предводитель дворянства (1832), ротмістр Іван Олександрович Якубович; за батьком у Чернігівській і Полтавській губернії 1200 душ. Виховувався вдома та у Московському університетському пансіоні. На службу вступив юнкером в лейб-гвардії Уланський полк - 21 грудня 1813 року, учасник закордонних походів 18131814 років. За участь як секундант в дуелі графа А. П. Завадовського з В. В. Шереметьєвим переведений на Кавказ у Нижньогородський драгунський полк прапорщиком — 20 січня 1818 року. Стрілявся 23 жовтня 1818 року в Тіфлісі з секундантом Завадовського О.С. Грибоєдовим, і поранив останнього у ліву долоню. Поручик — 23 жовтня 1818 року, відряджений О. П. Єрмоловим до Дагестану в загін князя В. Г. Мадатова для підкорення Казікумикского ханства і за відзнаку у битві отримав звання штабс-капітана, за відзнаку в боях нагороджений орденом святого Володимира 4 ст. з бантом у 1823 році. Отримав на Кавказі популярність своїми лихими набігами проти горців. 24 червня 1823 року під час експедиції А. А. Вельямінова за Кубань отримав важку рану в голову, через яку згодом носив постійну пов'язку. Капітан — 14 червня 1824 року, звільнений у відпустку для операції в клініці Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії — 19 листопада 1824 року. Літератор.

Членом таємних товариств декабристів, ймовірно, не був (досі точно не встановлено, чи існувало в дійсності Кавказьке таємне товариство)[2], учасник повстання на Сенатській площі. Напередодні повстання Якубович взяв на себе зобов'язання підняти Гвардійський екіпаж і привести артилерію в Ізмайловський полк, але не зробив цього. Однак після розмови з Миколою I він переконував декабристів продовжувати повстання і повернув на площу частину Єгерського полку[3].

Заарештований 15 грудня 1825 року і ув'язнений у Петропавловську фортецю. Засуджений за I розрядом до смертної кари відсіканням голови і за конфірмацією 10 липня 1826 року засуджений на каторжні роботи довічно[3]. Покарання відбував у Читинському острозі і Петровському заводі. Після закінчення терміну за указом 10 липня 1839 року повернений на поселення в с. Велика Розвідна Жілкінской волості Іркутської губернії, за власним клопотанням дозволено перевести в с. Назимово Анциферовської волості Єнісейської губернії — 19 березня 1841 року, прибув туди — 26 червня 1841 року. Вийшовши на поселення, Якубович заснував невелику школу і відкрив миловарний завод. 2 вересня 1845 року доставлений у м. Єнісейськ, де наступного дня помер «від водяної хвороби у грудях»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Декабристы. Биографический справочник / Изд. подг. С. В. Мироненко; под ред. М. В. Нечкиной; Академия наук СССР, Институт истории СССР. — Москва : Наука, 1988. — С. 209. — ISBN 5-02-009485-4. (рос.)
  • И. С. Зильберштейн. Художник-декабрист Николай Бестужев. — третье, дополненное. — Москва : Изобразительное искусство, 1988. — С. 254. (рос.)