Януш Янушович Заславський
| Януш Янушович Заславський | |
|---|---|
.jpg) | |
| Псевдо | Януш Заславський |
| Народився |
1560 Заслав |
| Помер | 1629 |
| Підданство |
Річ Посполита .svg){kind=small} |
| Національність | русин |
| Діяльність | магнат, політик, вояк |
| Відомий завдяки | меценат у Заславі |
| Титул | князь |
| Посада | Підляський воєвода[1], Волинські воєводи[2], Староста Переяславськийd, староста Житомирськийd і посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Конфесія | православний, кальвініст, католик |
| Рід | Заславські |
| Батько | Януш Кузьмич Заславський[3] |
| Мати | Marina Kirdeyevnad |
| Родичі | Ян Остроруг (зять) |
| У шлюбі з | Олександра Санґушківна, Маріанна з Лещинських |
| Діти | Олександр Янушович Заславський, Юрій Янушович Заславський, Zofia Zasławskad і Єлизавета Янушівна Заславська |
 | |
Януш Янушович Заславський гербу Баклай (пол. Janusz Zasławski, 1560 — 4 серпня 1629) — руський князь, військовий, державний, політичний діяч Речі Посполитої, меценат у Заславі. Представник роду князів Заславських з Острога.
Життєпис[ред. | ред. код]
Старший син князя Януша Заславського та його дружини Маріанни Петрівни Чаплич-Шпановської (чи невідомого походження, можливо, Кирдеївної[4]).
Відомий лицарською звитягою. Переможець над повстанням Северина Наливайка. Бився з кримськими татарами під Збаражем, з турками під Цецорою в 1595, воював у Мунтенії[5].
Хрещений як православний, згодом навернувся до кальвінізму, а 1603 року перейшов на католицизм. Фундував «перетлумачення» польською мовою і видання у 1614 році трактату про відьом «Malleus Maleficarum», зроблене особистим секретарем Станіславом Замбковичем.
Посади: підляський воєвода (1591–1604), житомирський староста (1598–1609), волинський воєвода (1604-1629), переяславський староста (1620—1629).
Спершу був похований у фундованому ним монастирі оо. Бернардинів у Заславі[6]. У 1630-х поховання перенесено до іншого фундованого ним храму — фари Івана Хрестителя[7].
Родинні зв'язки[ред. | ред. код]
Януш Янушович Заславський був пошлюблений з княгинею Олександрою Романівною Санґушківною (1577 p.), вдруге з Маріанною Лещинською — вдовою ковельського старости Анджея Фірлея[8] (1611). Мав у першому шлюбі п'ятеро дітей:
- Констянтин
- Єжи (Юрій)
- Ельжбету — дружину Яна Щасного Гербурта,[9]
- Софію — другу дружину Яна Остроруга,[10]
- Олександр.
| ? | ? | Анастасія Юріївна Гольшанська-Дубровицька | Кузьма Іванович Заславський | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Маріанна Петрівна Чапличівна-Шпановська | Януш Кузьмич Заславський | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Януш Янушович Заславський | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 43.
- ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 152. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Książęta Zasławscy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Eustachy Heleniusz (Eustachy Antoni) Iwanowski. Wspomnienia polskich czasów dawnych i późniejszych przez Eu……go Heleniusza. — Lwów, 1894. — t. 1. — S. 103. (пол.)
- ↑ Barącz S. Pamiętnik zakonu WW. OO. Bernardynów w Polscze. — Lwów, 1874. — S. 384. (пол.)
- ↑ Александрович В. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]. Процитовано 07.09.2011
- ↑ Leszczynscy (01) [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Cynarski S. Herburt Jan Szczęsny h. własnego (1567—1616) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 444. (пол.)
- ↑ Dworzaczek W. Ostroróg Jan herbu Nałęcz (1565—1622) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 511. (пол.)
Література[ред. | ред. код]
- Яковенко H. Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI—XVII ст.— Київ, 2002. — ISBN 966-7679-23-3.
- Яковенко H. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 689—691. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Jan «IV» ks. Zasławski h. Ostrogski (ID: 14.198.104). [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Попередник Олександр Острозький |
|
Воєвода Волинський 1604-1629 |
|
Наступник Адам Олександр Санґушко |