Януш Янушович Заславський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Януш Янушович Заславський
Псевдо Януш Заславський
Народився 1560(1560)
Заслав
Помер 1629(1629)
Підданство Річ Посполита
Національність русин
Діяльність магнат, політик, вояк
Відомий завдяки меценат у Заславі
Титул князь
Посада Підляський воєвода[1], Волинські воєводи[2], Староста Переяславськийd, староста Житомирськийd і посол Сейму Речі Посполитої[d]
Конфесія православний, кальвініст, католик
Рід Заславські
Батько Януш Кузьмич Заславський[3]
Мати Marina Kirdeyevnad
Родичі Ян Остроруг (зять)
У шлюбі з Олександра Санґушківна, Маріанна з Лещинських
Діти Олександр Янушович Заславський, Юрій Янушович Заславський, Zofia Zasławskad і Єлизавета Янушівна Заславська
Герб
Герб

Януш Янушович Заславський гербу Баклай (пол. Janusz Zasławski, 1560 — 4 серпня 1629) — руський князь, військовий, державний, політичний діяч Речі Посполитої, меценат у Заславі. Представник роду князів Заславських з Острога.

Життєпис[ред. | ред. код]

Старший син князя Януша Заславського та його дружини Маріанни Петрівни Чаплич-Шпановської (чи невідомого походження, можливо, Кирдеївної[4]).

Відомий лицарською звитягою. Переможець над повстанням Северина Наливайка. Бився з кримськими татарами під Збаражем, з турками під Цецорою в 1595, воював у Мунтенії[5].

Хрещений як православний, згодом навернувся до кальвінізму, а 1603 року перейшов на католицизм. Фундував «перетлумачення» польською мовою і видання у 1614 році трактату про відьом «Malleus Maleficarum», зроблене особистим секретарем Станіславом Замбковичем.

Посади: підляський воєвода (15911604), житомирський староста (15981609), волинський воєвода (1604-1629), переяславський староста (1620—1629).

Спершу був похований у фундованому ним монастирі оо. Бернардинів у Заславі[6]. У 1630-х поховання перенесено до іншого фундованого ним храму — фари Івана Хрестителя[7].

Родинні зв'язки[ред. | ред. код]

Януш Янушович Заславський був пошлюблений з княгинею Олександрою Романівною Санґушківною (1577 p.), вдруге з Маріанною Лещинською — вдовою ковельського старости Анджея Фірлея[8] (1611). Мав у першому шлюбі п'ятеро дітей:

?
 
 
 
?
 
Анастасія Юріївна Гольшанська-Дубровицька
 
 
 
Кузьма Іванович Заславський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маріанна Петрівна Чапличівна-Шпановська
 
 
 
 
 
 
 
Януш Кузьмич Заславський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Януш Янушович Заславський
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 43.
  2. Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. WolskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 152. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  3. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  4. Książęta Zasławscy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  5. Eustachy Heleniusz (Eustachy Antoni) Iwanowski. Wspomnienia polskich czasów dawnych i późniejszych przez Eu……go Heleniusza. — Lwów, 1894. — t. 1. — S. 103. (пол.)
  6. Barącz S. Pamiętnik zakonu WW. OO. Bernardynów w Polscze. — Lwów, 1874. — S. 384. (пол.)
  7. Александрович В. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]. Процитовано 07.09.2011
  8. Leszczynscy (01) [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  9. Cynarski S. Herburt Jan Szczęsny h. własnego (1567—1616) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 444. (пол.)
  10. Dworzaczek W. Ostroróg Jan herbu Nałęcz (1565—1622) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 511. (пол.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник
Олександр Острозький
Воєвода Волинський
1604-1629
Наступник
Адам Олександр Санґушко