Яреськівська сотня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Яреськівська сотня (1651—1782 рр.) — військово-територіальна одиниця Війська Запорозького з центром у м-ку Яреськи. Виникла наприкінці 1651 після Білоцерківської угоди, як адміністративний та військовий підрозділ Миргородського полку. Протягом 1660—1672 була в складі Полтавського полку. Гетьман Іван Самойлович наприкінці 1672 повернув сотню у Миргородський полк. Ліквідована 1782. Територію сотні розподілено між Миргородським та Голтв'янським повітами Київського намісництва.

Сотники

[ред. | ред. код]

Іван Матвійович (1658), Хвостик Лесько Тарасович (1671 —1675, 1682), Череватенко Михайло (1675), Данило Леонтійович (1686), Леонтьєв Роман (1710 —1713 —1719, 1725, н., 1730), Василь (1719), Старий Самійло Степанович (1720 —1723), Лаєвський Михайло (1736), Гаврилов Федір (1742), Потапенко Степан (1744 —1749), Потапенко Опанас (1737, н., 1749 —1768), Довгий Осип (1769 —1783).

Населені пункти сотні

[ред. | ред. код]
  • у 1723 —30 рр. — містечко Яреськи, село Тухи;
  • у 1750-х рр. — місто Яреськи, село Тухи, хутори: Маладиківщина, Погребці та хутір миргородського сотника Василя Зарудного;
  • у 1765—1769 рр. у збережених справах Рум'янцівського перепису згадані села Рудківка і Тухи.

Джерела

[ред. | ред. код]

1. Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної України 50-х рр. XVIII ст. Каталог населених пунктів (за матеріалами архівних податкових реєстрів). — К. 1990. — с. 49.

2. Генеральний опис Лівобережної України 1765—1769 рр.: покажчик населених пунктів / уклад.: Л. А. Попова, К. Г. Ревнивцева; ред. І. Л. Бутич. — Київ: Центральний держ. історичний архів УРСР, 1959 — с. 37.

3. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 роках. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2007. — с. 222.

4. Хорольщина та навколишні землі в Генеральному слідстві про маєтності 1729—1731 рр.: науково-довідкове видання / укладач Микола Костенко; передмова Павла Сацького. — К., 2014. — с. 94.