Ґайе Боралиоглу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґайе Боралиоглу
тур. Gaye Boralıoğlu
Народилася 22 жовтня 1963(1963-10-22)[1] (60 років)
Стамбул, Туреччина
Країна  Туреччина
Діяльність сценаристка, письменниця
Alma mater Istanbul University Faculty of Lettersd
Знання мов турецька
Нагороди
IMDb ID 0095935

Джуліде Ґайе Боралиоглу (тур. Jülide Gaye Boralıoğlu; 22 жовтня 1963(1963-10-22), Стамбул) — турецька письменниця та режисерка.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчила середню школу Атакьой (1980). Навчалася на літературному факультеті Стамбульського університету, відділення філософії (1984). Здобула ступінь магістра за спеціальністю «Систематична філософія та логіка» на тому ж факультеті (1986). Вивчала систематичну філософію та логіку на факультеті мистецтв і літератури Стамбульського університету. Працювала журналісткою, копірайтеркою та сценаристкою.

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала журналістом, рекламним сценаристом і редактором.

Написала сценарії для телесеріалів і фільмів, зокрема легендарного кіно «Вереснева буря» режисера Атифа Йилмаза. У 1980-х роках письменницю переслідували та неодноразово затримували через політичні погляди, що не співпадали з тодішнім адміністративно-територіальним устроєм країни.

Брала участь у різних громадських організаціях як засновниця та політична активістка. Її перша книга оповідань «Вся історія» була опублікована у 2001 році.[2] Роман «Невідомий» з різноманітними ілюстраціями був опублікований у 2004 році та отримав неабияке схвалення читачів, проте не мешн відомими стали й інші книги: «Ритм акорду» (2009), «Звук всередині мене» (2013) і «Святі жінки» (2014). Епічний твір «Вся історія» був перекладений курдською та арабською мовами, «Ритм акорду» — арабською та німецькою, а «Падіння Ібрагіма» та «Стамбульські жінки» — німецькою мовою. Оповідання, що має назву «Моя Хатідже», дія якого відбувається у романі «Благословенні жінки», було екранізовано Денісом Дурулом Метіном і відзначено кількома нагородами. Відомий роман «Вниз від землі», що опублікований у 2018 році, отримав нагороду «2019 Duygu Asena Novel Prize». Останнє оповідання «Книга знамень» вийшло друком у березні 2021 року.[3]

Найвідоміший[джерело?] турецький фільм «О, Асуман», режисером якого є Юміт Ківанч, а, насамперед, сценаристкою — Ґайе Боралиоглу, світ побачив у 2019. Короткометражний фільм, сюжет якого створено за історією Селахаттіна Демірташа. Її молодіжний роман «Голос усередині мене» (2013) привернув особливу увагу своєю щирою оповіддю героїні з іронією та розмовною мовою. Збірка оповідань «Благословенні жінки», опублікована у 2014 році, була відзначена премією.

Найвідоміша книга «Благословенні жінки»[ред. | ред. код]

«Історії тих, хто долає порожнечу перед собою і намагається залишатися людьми»[4].

Сама письменниця зазначає: «Насправді, історія створення назви доволі незвичне та цікаве. У книзі Ахмета Хамді Танпінара „Інститут встановлення годинників“ є годинник — „Мубарак“ — один із символів книги. Я хотіла написати історію про „Мубарака“, намагалася кілька разів, проте ніяк не могла досягти бажаного результату. Завжди моє перо надавало іншого значення символу. Зрештою кинула писати історію, але той годинник залишився у моїй голові маятником, що гойдається та не дає спокою. Коли композицію було завершено, я повернулася до назви — як-от пролунав дзвіночок годинника — це був знак! Таким чином, часомір „Мурабак“ став назвою моєї книги».

Усього у книзі 13 оповідань, де читач має можливість відчути себе головним персонажем.

«Благословенні жінки» — це книга, яка містить багато життєвих жіночих історій. Спільною рисою цих історій є відчуття меншовартості, що пов'язано з етнічними, релігійними та мовними упередженнями. Жінки, які борються за існування у власній «шкаралупі», відчувають прояви гендерної нерівності, тому що суспільство має патріархальний устрій.

Кожне оповідання починається з конфлікту, тому у книжці висвітлювається багато нагальних проблем, що є актуальними наразі.

Книги Ґайе Боралиоглу[ред. | ред. код]

  • «Додому до землі»
  • «Книга знаків»
  • «Благословенні жінки»
  • «Голос всередині»
  • «Ритм акорду»
  • «Невідомий»
  • «Вся історія»
  • «Гідність»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ČSFD — 2001.
  2. Mübarek Kadınlar - Gaye Boralıoğlu Kitap özeti, konusu ve incelemesi. Mardin Life (тур.). Процитовано 1 грудня 2023.
  3. ‘Mübarek Kadınlar’ - Gaye Boralıoğlu röportajı. Time Out İstanbul (tr-TR) . 12 червня 2015. Процитовано 1 грудня 2023.
  4. Mübarek Kadınlar/ Gaye Boralıoğlu | Hilal Dursun — Yazı-Yorum Edebiyat Dergisi (тур.). 14 жовтня 2020. Процитовано 1 грудня 2023.

Література[ред. | ред. код]