.25 Remington

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
.25 Remington
.25 Remington (в центрі) поряд з .223 Rem (ліворуч) та .308 Win (праворуч).
Тип набою: Гвинтівка
Країна-виробник:  США
Історія виробництва:
Конструктор: Remington Arms
Характеристики
Тип гільзи Безфланцевий
Діаметр кулі, мм: ,2575 in (6,54 mm)
Діаметр шиї гільзи, мм: ,286 in (7,3 mm)
Діаметр плеча гільзи, мм: ,396 in (10,1 mm)
Діаметр фланця гільзи, мм: ,419 in (10,6 mm)
Довжина гільзи, мм: 2,05 in (52 mm)
Довжина набою, мм: 2,53 in (64 mm)
Крок нарізів, мм: 1 оберт на 8" або 1 оберт на 10"
Максимальний тиск, МПа: від 34000 до 36000 PSI
Балістичні властивості
Вага/тип кулі Швидкість Енергія
117 gr (8 g) RNSP 2 127 ft/s (648 m/s) 1 175 ft·lbf (1 593 Дж)
101 gr (7 g) FMJ 2 330 ft/s (710 m/s) 1 286 ft·lbf (1 744 Дж)
117 gr (8 g) Express Mushroom 2 350 ft/s (720 m/s) 1 435 ft·lbf (1 946 Дж)
87 gr (6 g) Express Mushroom 2 700 ft/s (820 m/s) 1 410 ft·lbf (1 910 Дж)
Довжина тестового стволу: 22
Джерело: Whelen, Townsend. The American Rifle. The Century Co: 1918, p. 230-1.

.25 Remington (також відомий як .25 Remington Auto-Loading) американський гвинтівковий набій. Безфланцевий начинений бездимним порохом. Спеціалісти по зброї того часу вважали набій дуже точний, він підходив для полювання на оленів та барибалів.[1]

Набій .25 Remington розробили в 1906 році і почали використовувати в гвинтівці Remington Модель 8. Серед інших гвинтівок які заряджалися набоєм .25 Remington були помпова рушниця Remington 14 , гвинтівка з ковзним затвором Remington 30, важільна гвинтівки Stevens 425 та Standard Arms. Через схожі параметри, набої .25 Remington, .30 Remington та .32 Remington відомі як набої безфланцевої серії Ремінгтон.[2] Виробники зброї пропонували зброю одразу під ці три набоїв, не обираючи якийсь один. Серія конкурували з тогочасними набоями від компанії Winchester Repeating Arms Company для важільних гвинтівок: .25-35 Winchester, .30-30 та .32 Winchester Special.

Леслі Кілбурн використав гільзу набою .25 Remington для створення набоїв .22 Kilbourn Magnum Junior та безфланцевої версії .22 Chucker шляхом вкорочення гільзи та обтискання дульця до .22 калібру.[3]

Гарві Доналдсон також використовував гільзу набою .25 Remington в своїх експериментах, які призвели до появи набою .219 Donaldson Wasp. Пізніше Доналдсон почав використовувати гільзи набоїв Вінчестера створивши набій .219 Zipper.

Набоєм .25 Remington в основному заряджали самозарядну гвинтівку Remington модель 8 та помпову рушницю Remington модель 14, крім того їх використовували в гвинтівках компанії Standard Arms модель G та модель M.

Хоча об'єм гільзи набою .25 Remington дещо більший ніж у набою .25-35 Winchester, дані про заряд .25-35 Winchester можно використати для збільшення заряду .25 Remington.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Whelen, Townsend (1918). The American Rifle. The Century Co. с. 230–232.
  2. Stebbins, Henry M. (1958). Rifles - A Modern Encyclopedia. Stackpole Co. с. 182.
  3. Landis, Charles S. (1946). Twenty-Two Caliber Varmint Rifles. Small Arms Technical Publishing Company. с. 106, 118.


Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: .25 Remington