DuPont

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дюпон.
DuPont de Nemours, Inc.
англ. DuPont de Nemours, Inc.[1]
Тип Публічна компанія
Форма власності Delaware corporationd[2]
Галузь хімічна промисловість
Лістинг на біржі NYSE: DD
Попередник(и) DowDuPont
Засновано
Засновник(и) Елютер Ірене дю Пон де Немур
Штаб-квартира США США: Вілмінгтон, Делавер
Попередні назви E. I. du Pont de Nemours and Company (до 2017)
DowDuPont(2017—19)
Ключові особи Едвард Д. Брін
(виконавчий голова та генеральний директор)
Продукція
Список продуктів
Виторг ▼13 020 000 000 ± 9 999 999 $ (грудень 2022)
Операційний прибуток (EBIT) ▲2 652 000 000 ± 999 999 $ (грудень 2021)
Чистий прибуток ▲6 467 000 000 ± 999 999 $ (грудень 2021)
Активи ▼45 707 000 000 ± 999 999 $ (грудень 2021)
Співробітники ▲98 000 осіб (2020)[4]
Дочірні компанії
  • The Chemours Company
    • Член European Movement Germanyd
    DuPont.com
    Нагороди
    Мапа
    CMNS: DuPont у Вікісховищі

    DuPont de Nemours, Inc. (укр. Дюпо́н де Немур), зазвичай скорочується до DuPont (укр. Дюпо́н) — американська багатонаціональна хімічна компанія, одна з найбільших у світі. У сучасному вигляді виникла у 2019 році після обміну активами з Dow Chemical. Компанія розробила багато полімерів, включаючи Vespel, неопрен, нейлон, коріан, тефлон, майлар, Kapton, кевлар, Zemdrain, волокно M5, Nomex, Tyvek, Sorona, Corfam та лайкру в XX столітті, а її вчені розробили багато хімічних речовин, головним чином фреон (хлорфторвуглеводні), для промисловості холодоагентів.  Також DuPont розробляла синтетичні пігменти та фарби, включаючи ChromaFlair.

    Компанію в липні 1802 року заснував французько-американський хімік і промисловець Елютер Ірене дю Пон де Немур як підприємство з виробництва пороху. Пізніше виробництво військової продукції розширилося й компанія розпочала розробку та виготовлення вибухових речовин, бойових отруйних речовин, хімічної, запалювальної та ядерної зброї. У лабораторіях компанії було створено напалм, тефлон, кевлар та тактичні дефоліанти[5].

    У 2015 році DuPont і Dow Chemical Company узгодили план реорганізації, згідно з яким дві компанії об’єдналися та розділилися на три. Як об’єднана компанія DuPont одночасно придбала Dow і перейменувала себе на DowDuPont 31 серпня 2017 року, а через 18 місяців відокремила підрозділи організації з матеріалознавства в нову юридичну особу під назвою Dow Chemical, а підрозділи агробізнесу — в новостворену Corteva; DowDuPont повернула собі назву DuPont та зберігла підрозділи спеціалізованої продукції. До виділення це була найбільша у світі хімічна компанія за обсягом продажу. Повідомляється, що вартість злиття оцінюється в 130 мільярдів доларів.[6][7][8] Нинішня компанія DuPont, як і до злиття, має головний офіс у Вілмінгтоні, штаті Делавер, у якому вона зареєстрована.[9][7][8][10][11]

    Історія[ред. | ред. код]

    E. I. du Pont de Nemours and Company
    англ. E. I. du Pont de Nemours and Company
    Тип Публічна компанія
    Форма власності Delaware corporationd[2]
    Галузь хімічна промисловість
    Лістинг на біржі NYSE: DD
    Наступник(и)
    (спадкоємці)    		 Dow Chemical (Матеріали)
    DuPont (Спеціальна продукція)
    Corteva (Сільськогосподарська продукція)
    Засновано липень 1802; 221 років тому (1802-07) 
    Засновник(и) Елютер Ірене дю Пон де Немур
    Закриття (ліквідація) 31 серпня 2017; 6 років тому (2017-08-31)
    Причина закриття Об’єдналася з Dow Chemical, утворивши DowDuPont, яка пізніше розділилася на три компанії
    Штаб-квартира США США: Вілмінгтон, Делавер
    Територія діяльності 90 країн[12]
    Продукція
    Список продуктів
    Виторг US$ 32.733 млрд (2010)[13]
    Операційний прибуток (EBIT) US$ 3.711 млрд (2010)[13]
    Чистий прибуток US$ 3.042 млрд (2010)[13]
    Активи US$ 40.410 млрд (2010)[13]
    Власний капітал US$ 9.743 млрд (2010)[13]
    Співробітники 70,000 (2012)[14]
    Дочірні компанії
  • Daniscod, DuPont Pioneer, DuPont Canadad, DuPont Deutschlandd, DuPont Australiad, DuPont Brazild, DuPont Japand, DuPont Italyd, DuPont Denmarkd, DuPont Netherlandsd, DuPont Finlandd, DuPont Hong Kongd, DuPont (United Kingdom)d, Dow Chemical Company, DuPont (France)d, Invistad і Q105812089?
    • Член European Movement Germanyd
    dupont.com
    Нагороди
    Мапа
    CMNS: DuPont у Вікісховищі

    Заснування[ред. | ред. код]

    Елютер Ірене дю Пон де Немур, засновник компанії

    Компанію DuPont заснував в 1802 році Елютер Ірене дю Пон де Немур, використовуючи накопичений у Франції капітал та імпортований з Франції пороховий інвентар. Компанія розпочала свою діяльність в Елютеріан Міллз[en], біля Брендівайн-Крік[en], поблизу Вілмінгтона, штат Делавер, через два роки після того, як дю Пон та його сім'я виїхали з Франції, щоб уникнути Французької революції та релігійних переслідувань гугенотів (французьких протестантів). Компанія почала свою діяльність як виробник пороху, оскільки дю Пон зауважив у низькій якості пороху, доступного в Сполучених Штатах, можливість для бізнесу.[15] Компанія швидко зросла, і до середини XIX століття DuPont стала найбільшим постачальником пороху для військових Сполучених Штатів, надавши половину пороху, що використовувався армією Союзу під час Громадянської війни в США. Сьогодні завод в Елютеріан Міллз є музеєм та визнаний Національною історичною пам'яткою.[16][17]

    Перше велике розширення[ред. | ред. код]

    DuPont продовжувала розширювати свій вплив, займаючись виробництвом динаміту та бездимного пороху. У 1902 році помер президент компанії Ежен дю Пон, і партнери, що залишилися живими, продали компанію трьом правнукам засновника. Директором був призначений Чарльз Лі Різ, і компанія почала централізувати свої дослідні відділи.[18] Згодом DuPont придбала кілька дрібніших хімічних компаній; 1912 року ці дії викликали пильну увагу уряду відповідно до Акту Шермана. Суди заявили, що домінування компанії в бізнесі з виробництва вибухових речовин є монополією, і ухвалили DuPont продати частину активів. Рішення суду призвело до створення компаній Hercules Powder Company (пізніше Hercules Inc., а тепер частина Ashland Inc.) і Atlas Powder Company (придбана Imperial Chemical Industries (ICI) і тепер є частиною AkzoNobel).[19] На момент продажу DuPont зберегла за собою підрозділ одноосновного нітроцелюлозного пороху, тоді як Hercules було передано підрозділ двоосновного пороху, що поєднує нітроцелюлозу та нітрогліцерин. Згодом DuPont розробила лінійку бездимних порохів Improved Military Rifle (IMR).[20]

    У 1910 році компанія DuPont опублікувала брошуру під назвою англ. Farming with Dynamite, дос. «Сільське господарство з динамітом». Брошура носила інструктивний характер, в ній описувалися переваги використання вибухових речовин компанії на пнях та інших перешкодах, які було б легше усунути за допомогою динаміту, ніж за допомогою інших, більш традиційних і менш ефективних засобів.[21]

    Також DuPont заснувала дві перші промислові лабораторії у Сполучених Штатах, де було розпочато роботу в галузі хімії целюлози, лаків та інших невибухонебезпечних продуктів. Також на Експериментальній станції DuPont — у найбільшому науково-дослідному центрі компанії — була заснована DuPont Central Research, на паралельному первісному пороховому заводі березі Брендівайн-Крік[en].

    Автомобільні інвестиції[ред. | ред. код]

    У 1914 році П'єр дю Пон, будучи президентом компанії, інвестував у нову автомобільну промисловість, купуючи акції General Motors (GM). До 1920-х років він отримав значний контроль над GM, і DuPont стала основним постачальником фарб, антифризу та паливних присадок для General Motors (частка в компанії була продана у 1962 році). Наступного року П'єр був запрошений до ради директорів GM, і згодом став головою компанії. DuPont надала допомогу автовиробнику, придбавши у GM акцій на суму 25 млн. доларів. У 1920 році П'єр дю Пон був обраний президентом General Motors. Під керівництвом DuPont, GM стала першою автомобільною компанією у світі. Проте в 1957 році, через вплив DuPont на GM, згідно Антитрастового закону Клейтона, DuPont була змушена позбавитись своїх акцій General Motors. [22]

    Великі прориви[ред. | ред. код]

    Покажчик біля заводу DuPont у місті Белль, DuPont City[en], Західна Вірджинія, де вперше був синтезований аміак для комерційного використання
    Завод DuPont з виробництва орлону у Камдені, Південна Кароліна, близько 1950-ті роки

    У 1920-х роках DuPont продовжувала приділяти увагу матеріалознавству, найнявши Воллеса Карозерса для роботи над полімерами в 1928 році. Карозерс винайшов неопрен, синтетичний каучук;[23] перший суперполімер на основі поліестеру; і в 1935 році нейлон. Через кілька років відбувся винахід тефлону, і з того часу було доведено, що ця хімічна сполука викликає проблеми зі здоров'ям у тих, хто зазнав її впливу в процесі виробництва або домашнього використання.[24] У 1935 році DuPont представила фенотіазин як інсектицид.[25]

    Друга світова війна[ред. | ред. код]

    DuPont посіла 15 місце серед корпорацій США за обсягом виробничих контрактів військового часу.[26] Як винахідник і виробник нейлону, DuPont брала участь у виробництві сировину для парашутів, мішків для порошку[27] та шин.[28]

    Компанія DuPont також відіграла важливу роль у Мангеттенському проєкті в 1943 році, спроектувавши, побудувавши та експлуатуючи Генфордський завод з виробництва плутонію у Генфорді, штат Вашингтон. У 1950 році компанія DuPont також погодилася побудувати завод на річці Саванна в Південній Кароліні в рамках зусиль створення водневої бомби.

    DuPont була однією з приблизно 150 американських компаній, які надали нацистській Німеччині патенти, технології та матеріальні ресурси, які виявилися вирішальними для німецьких військових зусиль. Компанія DuPont підтримувала ділові зв’язки з різними корпораціями Третього Рейху з 1933 до 1943 року, коли всі активи DuPont у Німеччині були конфісковані нацистським урядом разом з активами всіх інших американських компаній. Ірене дю Пон, нащадок Елютера Ірене дю Пона й президент компанії під час підготовки до Другої світової війни, також фінансово підтримував нацистського фюрера Адольфа Гітлера і з 1920-х років уважно слідкував за ним.[29][30]

    Космічна ера[ред. | ред. код]

    Після війни DuPont продовжувала приділяти увагу новим матеріалам, розробляючи майлар, дакрон, орлон та лайкру у 1950-х роках, а також тайвек, номекс, Qiana, Corfam та Corian у 1960-х роках.

    DuPont була ключовою компанією у розробці сучасних бронежилетів. Під час Другої світової війни балістичний нейлон DuPont використовувався британськими ВПС для виготовлення бронежилетів. З розробкою кевлару в 1960-х роках компанія DuPont розпочала випробування, щоб з'ясувати, чи зможе він уціліти після пострілу свинцевою кулею. Це дослідження зрештою призведе до створення куленепробивних жилетів, які використовуються поліцією та військовими підрозділами.

    1981-1999 роки[ред. | ред. код]

    У 1981 році DuPont придбала Conoco Inc., велику американську нафто- та газовидобувну компанію, що дало їй надійне джерело нафтової сировини, необхідної для виробництва багатьох волокон та пластикових виробів. Придбання, яке вивело DuPont до десятки найбільших виробників і переробників нафти та природного газу в США, відбулося після тендерної війни з гігантським лікеро-горілчаним заводом Seagram Company Ltd. Seagram став найбільшим акціонером DuPont, отримавши чотири місця у раді директорів компанії. 6 квітня 1995 року після того, як до неї звернувся головний виконавчий директор Seagram Едгар Бронфман-молодший, DuPont оголосила про угоду, згідно з якою компанія викупила усі акції, що належали Seagram.[31]

    У 1999 році DuPont виділила Conoco і продала всі свої акції[32]. Пізніше Conoco об'єдналася з Phillips Petroleum Company[33].

    У 1999 році компанія DuPont придбала компанію Pioneer Hi-Bred з виробництва сільськогосподарського насіння[34].

    Подальше зростання, продажі та відокремлення Chemours[ред. | ред. код]

    Логотип Chemours

    DuPont позиціонує себе як глобальну наукову компанію, в якій працюють понад 60 000 людей по всьому світу та яка пропонує широкий спектр пропозицій продукції. У лютому 2015 року компанія посідала 86 місце в рейтингу Fortune 500 з 36 мільярдами доларів доходу та 4,848 мільярда доларів прибутку в 2013 році.[35] У квітні 2014 року Forbes поставив DuPont 171 місце в рейтингу Global 2000, списку найбільших публічних компаній світу.[36]

    Підприємства DuPont поділяються на п’ять категорій, відомих як маркетингові «платформи»: електронні та комунікаційні технології, продуктивні матеріали, покриття та кольорові технології, безпека та захист, а також сільське господарство та харчування. Сільськогосподарський підрозділ DuPont Pioneer виробляє та продає гібридне та генетично модифіковане насіння, з деякого з якого виробляють генетично модифіковану їжу. Гени, впроваджені в їхні продукти, включають LibertyLink[en], який забезпечує стійкість до гербіцидів Bayer Ignite Herbicide/Liberty; ген Herculex I Insect Protection, який забезпечує захист від різних комах; властивість захисту від комах Herculex RW, що забезпечує захист від інших комах; ген YieldGard Corn Borer, який забезпечує стійкість до іншого набору комах; та властивість Roundup Ready Corn 2, що забезпечує стійкість культури до гліфосатних гербіцидів.[37]

    У 2010 році DuPont Pioneer отримала дозвіл на продаж соєвих бобів Plenish, які містять «найвищий вміст олеїнової кислоти серед усіх комерційних соєвих продуктів — понад 75 відсотків. Plenish забезпечує продукт без транс-жирів, яких містить на 20 відсотків менше насичених жирів, ніж у звичайних соєвих бобах, і більш стабільну олію з більшою гнучкістю в харчових продуктах і промисловому застосуванні».[38] Plenish створено за допомогою генної інженерії, щоб «блокувати утворення ферментів, які продовжують каскад від олеїнової кислоти (що виробляє насичені жири), що призводить до накопичення бажаної мононенасиченої кислоти».[39]

    У жовтні 2001 року компанія продала свій фармацевтичний бізнес Bristol Myers Squibb за 7,798 мільярда доларів.[40]

    У 2002 році компанія продала бізнес Clysar компанії Bemis за 143 мільйони доларів.[41][42]

    У 2004 році компанія продала свій текстильний бізнес, до якого входили деякі з найвідоміших брендів, включаючи лайкру (спандекс), Dacron (поліестер), Orlon (акрилове волокно), Antron (нейлон) і Thermolite, компанії Koch Industries.

    У 2005 і 2008 роках DuPont була оштрафована американськими судами на 16,5 млн. доларів за приховування інформації про токсичність деяких хімічних компонентів, що входять до складу тефлону. Компанія також була оштрафована на 615 млн. доларів після судового позову, поданого приблизно 70 000 жителів за сприяння адвоката, що подав позов, Роберта Білотта. Білотт жив недалеко від заводів компанії і став жертвою забруднення, викликаного тією ж хімічною сполукою.

    У 2012 році DuPont була найбільшим виробником діоксиду титану у світі, який переважно постачався як білий пігмент, що використовується в паперовій промисловості.[43]

    DuPont має 150 науково-дослідних установ, розташованих у Китаї, Бразилії, Індії, Німеччині та Швейцарії, із середніми інвестиціями 2 мільярди доларів США щорічно в широкий спектр технологій для багатьох ринків, включаючи сільське господарство, генетичні властивості, біопаливо, автомобілебудування, будівництво, електроніку, хімічні речовини та промислові матеріали. У DuPont працюють понад 10 000 науковців та інженерів по всьому світу.

    9 січня 2011 року DuPont оголосила про досягнення угоди про купівлю данської компанії Danisco за 6,3 мільярда доларів США.[44] 16 травня 2011 року DuPont оголосила, що її тендерна пропозиція щодо Danisco була успішною і що вона продовжить викуп акцій, що залишилися, і виведе компанію з біржі.[45]

    1 травня 2012 року компанія DuPont оголосила, що придбала у Bunge повне право власності на спільне підприємство Solae, компанію з виробництва соєвих інгредієнтів. Раніше DuPont володіла 72 відсотками спільного підприємства, а Bunge належали рештою 28 відсотків.[46]

    У лютому 2013 року DuPont Performance Coatings було продано Carlyle Group і перейменовано в Axalta Coating Systems.[47]

    У 2013 році керуючий гедж-фондом Нельсон Пельц купив 2,2% акцій DuPont через свою компанію Trian Partners, що зробило його одним із найбільших акціонерів компанії. Пельц почав наполягати на розподілі компанії, щоб максимізувати прибуток інвесторів. Тоді керівники DuPont вирішили виділити підрозділ Performance Chemicals, який розвивався повільніше, ніж деякі інші напрямки бізнесу DuPont в окрему компанію.[48]

    У жовтні 2013 року DuPont оголосила, що в середині 2015 року планує виділити свій бізнес Performance Chemicals у нову публічну компанію.[49] У грудні 2014 року компанія подала початкову форму 10 до SEC і оголосила, що нова компанія називатиметься The Chemours Company.[50] Виділення акціонерів DuPont було завершено 1 липня 2015 року, і того ж дня акції Chemours почали торгуватися на Нью-Йоркській фондовій біржі.[51] DuPont зосередився на виробництві ГМО насіння, матеріалів для сонячних панелей та альтернатив викопному паливу. Chemours бере на себе відповідальність за очищення 171 колишнього об’єкта DuPont, що, за словами DuPont, коштуватиме від 295 до 945 мільйонів доларів.[52]

    У жовтні 2015 року DuPont продала бізнес з виробництва неопренового хлоропренового каучуку компанії Denka Performance Elastomers, спільному підприємству Denka та Mitsui.[53]

    Утворення DowDuPont та реорганізація[ред. | ред. код]

    Логотип DowDuPont

    11 грудня 2015 року DuPont оголосила про злиття з компанією Dow Chemical Company в рамках угоди з обміном акціями[en]. Об’єднана компанія, DowDuPont, оцінювалася в 130 мільярдів доларів США, і належала порівну акціонерам обох компаній, а також зберігала дві свої штаб-квартири. Злиття двох найбільших хімічних компаній США завершилося 31 серпня 2017 року.[54][55][56]

    Ради директорів обох компаній вирішили, що після злиття DowDuPont розділиться на три незалежні публічні компанії: сільськогосподарську, матеріалознавчу та компанію з виробництва спеціалізованої продукції.

    • Сільськогосподарський бізнес — Corteva Agriscience[en][57] — об’єднує підрозділи Dow і DuPont із захисту рослин та насіння із прибутком приблизно 16 мільярдів доларів.[58]
    • Сегмент матеріалознавства, що перетворився на Dow Chemical Company, складається з підрозділу DuPont Performance Materials разом із підрозділами Dow Performance Plastics, Materials and Chemicals, Infrastructure та Consumer Solutions, але не включає підрозділ Dow Electronic Materials. Сукупний прибуток цієї галузі оцінюється в 51 мільярд доларів.
    • Підрозділ спеціалізованої продукції, який сьогодні є компанією DuPont, включає підрозділи DuPont з харчування та здоров'я, промислових біологічних наук, безпеки та захисту, електроніки та комунікацій, а також вищезгаданий підрозділ Dow з виробництва електронних матеріалів. Сукупний прибуток від продажу спеціальних продуктів становить близько 12 мільярдів доларів.[59][60]

    По кожному із підприємств було створено Консультативні Комітети. Генеральний директор DuPont Ед Брін очолив Комітети з сільського господарства та спеціальної продукції, а генеральний директор Dow Ендрю Ліверіс очолив Комітет з матеріалознавства. Ці комітети були призначені для нагляду за відповідними підприємствами та працювали з обома генеральними директорами над запланованим відокремленням окремих суб’єктів компаній.[61] У лютому 2018 року було оголошено, що сільськогосподарський підрозділ DowDuPont називатиметься Corteva Agriscience, підрозділ матеріалознавства — Dow, а підрозділ спеціалізованої продукції — DuPont.[62] У березні 2018 року було оголошено, що виконавчим головою DowDuPont 1 липня 2018 року стане Джефф Феттіг[en], а генеральним директором Dow Chemical 1 квітня 2018 року стане Джім Фіттерлінг[en].[63] У жовтні 2018 року сільськогосподарський підрозділ компанії зафіксував збиток у 4,6 мільярда доларів США в третьому кварталі після зниження довгострокових показників продажу та прибутку.[64]

    У 2019 році компанія DuPont завершила відокремлення від DowDuPont.[65]

    У лютому 2020 року DuPont оголосила, що повертає Едварда Д. Бріна на посаду генерального директора після звільнення колишнього генерального директора Марка Дойла та фінансового директора Жанмарі Десмонд менш ніж через рік після того, як вони вступили на свої посади. Посаду фінансового директора обійняла Лорі Д. Кох, яка раніше очолювала відділ зв'язків з інвесторами.[66]

    У листопаді 2021 року DuPont оголосила про намір придбати Rogers Corporation[en] у рамках угоди на суму 5,2 мільярда доларів.[67] Незважаючи на те, що угода була схвалена багатьма іншими регулюючими органами, через те, що китайські регулюючі органи[en] продовжили перевірку, 1 листопада 2022 року DuPont вирішила вийти з угоди. За розірвання договору DuPont сплатила Rogers комісію у розмірі 162,5 мільйона доларів США.[68][69]

    10 листопада 2022 року штат Каліфорнія оголосив, що подає позов проти DuPont та 3M за виробництво стійких органічних забруднювачів після багаторічних розслідувань щодо обох компаній. DuPont заперечує виробництво цих хімікатів і стверджує, що претензії держави є безпідставними.[70]

    Діяльність[ред. | ред. код]

    Місцезнаходження[ред. | ред. код]

    Прибуток до оподаткування в США за рік, в млн доларів США[71]
    2010 949
    2009 171
    2008 992
    2007 1,652
    2006 1,947
    2005 2,795
    2004 −714
    2003 −428
    2002 1,227
    2001 6,131
    Вхід до заводу Washington Works у Вашингтоні, Західна Вірджинія, раніше належав DuPont, зараз належить Chemours

    Штаб-квартира компанії та її експериментальна станція розташовані у Вілмінгтоні, штат Делавер. Виробничі, переробні, маркетингові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські потужності компанії, а також регіональні офіси закупівель та розподільчі центри розташовані по всьому світу.[72] Основні виробничі майданчики включали завод Spruance поблизу Річмонда, штат Вірджинія (нині є найбільшим заводом компанії), завод Washington Works[en] у Вашингтоні, Західна Вірджинія, Мобільний виробничий центр (MMC) в Аксисі, штат Алабама, завод у Бейпорті недалеко від Х'юстона, штат Техас, майданчик у Мехелені в Бельгії та майданчик у Чаншу у Китаї.[72][73] Інші місця включали завод Йеркс на річці Ніагара в Тонаванді, штат Нью-Йорк, завод Sabine River Works в Оранджі, штат Техас, та завод Парлін у Сейревілі, штат Нью-Джерсі. Підприємства у Вадодарі, штат Гуджарат та Гайдарабаді, штат Телангана в Індії являли собою Сервісний центр DuPont та Центр знань DuPont відповідно.

    Дочірні компанії DuPont є у ​​60 країнах, виробничі потужності – у 25 країнах.[74]

    Основні підрозділи станом на 2021 рік[74]:

    Основні регіони діяльності[74]:

    • США та Канада - 55 підприємств, 42% співробітників, виручка 4,32 млрд доларів;
    • Азійсько-Тихоокеанський регіон - 54 підприємства, 36% співробітників, виручка 8,10 млрд доларів, з них 3,96 млрд у КНР;
    • Європа, Близький Схід та Африка - 22 підприємства, 20% співробітників, виручка 3,32 млрд доларів;
    • Латинська Америка - 3 підприємства, 2% співробітників, виручка 0,60 млрд доларів.

    Винайдені матеріали[ред. | ред. код]

    Продукція військового та подвійного призначення[ред. | ред. код]

    Економічні показники діяльності DuPont напередодні та в роки Першої світової війни[75]
    рік валовий прибуток чистий прибуток
    1912 35 552 400 6 871 000
    1913 26 675 000 5 347 000
    1914 н/д н/д
    1915 131 142 000 57 399 000
    1916 318 845 000 87 107 000

    Розвиток DuPont нерозривно пов'язаний з американською військовою промисловістю, оскільки вона забезпечувала великі доходи при відносно низьких витратах та являла собою зовсім інший клієнтський сектор, який не залежить від купівельної спроможності населення, коливань на ринках валют і цінних паперів, що забезпечує стабільний попит та фіксовану оплату замовлень, — компанія переорієнтувалася на випуск військової продукції і стала великим підрядником військово-промислового комплексу США вже під час Громадянської війни (1861—1865) та Іспансько-Американської війни (1898), які стали важливими етапами в накопиченні капіталів і прибутків компанії. Обидві вони, особливо остання, були дуже бурхливими, однак відносно нетривалими сплесками активності державних замовників у приватному секторі постачання військ.

    Ситуацію докорінно змінила Перша світова війна, яка, як зазначає Альфред дю Пон Чандлер, стала однією з найважливіших подій в історії компанії[76]. Збитки, зазнані внаслідок судового розгляду 1912 р., а також пов'язані з економічною рецесією 1913—1914 рр.  похитнули сімейний бізнес. Але вже в 1915 році всі зазнані збитки окупилися з лишком, а в 1916 р. доходи компанії зросли майже в 2,5 рази в порівнянні з попереднім роком, перевищивши сукупний дохід за всі передвоєнні роки з перебування трьох братів дю Пон у керівництві компанії. Свідчаючи перед Комітетом Сенату з питань боєприпасів у 1934 р., П'єр дю Пон прокоментував розбіжності кількісних показників державної статистики та наданої їм корпоративної звітності щодо доходів і грошової виручки так: «Я не заперечую [ваші] цифри, бо цифри не мають значення — прибуток був дуже великий».[77]

    4 лютого 1917 р., напередодні розриву дипломатичних відносин між США та Німецькою імперією, П'єр дю Пон провів у Дель-Монте-Форест поблизу Монтерея зустріч з контр-адміралом Вільямом Фолджером[en], який надав йому допомогу у справі налагодження партнерських відносин з федеральним урядом зокрема.[78] На початку березня він отримав листа від Бернарда Баруха, який був одночасно головою Ради військової промисловості при Президентові США та радником президента з національної безпеки та оборони, а 22 березня за 15 днів до офіційного оголошення США війни Німеччини він уже розіслав комерційні пропозиції Військовому міністру Ньютону Бейкеру та Військово-морському міністру Дж. Деніелсу.[79]

    У роки Першої світової війни, задовго до вступу США до війни (1917), DuPont зайняла нішу головного постачальника вибухових речовин для збройних сил країн Антанти. За період Першої світової війни до військ США та союзників було поставлено близько півтора мільярда фунтів вибухівки (680 тисяч тонн), одночасно задовольняючи не менш ніж на половину потреби американської промисловості в динаміті та інших вибухових речовинах для промислових цілей. У міжвоєнний період та в роки Другої світової війни DuPont, поряд з іншими компаніями хімічної промисловості (Monsanto, Dow Chemical Company), освоїла промисловий випуск хімічної зброї. У роки Другої світової війни компанія випустила близько 4,5 млрд фунтів вибухівки (2,04 млн т) для військових потреб, крім того, лінійку військової продукції доповнили нейлон та синтетичні матеріали, текстильні вироби з них (плащі, намети, парашути та тощо), та інші категорії товарів військового призначення[5]. Важливим фактором, що сприяв розміщенню замовлень на дослідження та виробництво на підприємствах DuPont, був той факт, що Ламмот дю Пон входив до складу Консультативного комітету хімічних військ (Chemical Advisory Committee) Військового міністерства США, рішення якого були визначальними як щодо організації виробництва, так і та у плані постачання американської армії та флоту[80].

    Хімічна зброя

    Для забезпечення потреб у хімічній зброї та бойових отруйних речовинах компанією було побудовано кілька хімічних заводов[5].  У 1930-х роках хіміки компанії брали участь у випробуваннях ціаніду водню (синільної кислоти), що використовувався для спорядження великокаліберних артилерійських боєприпасів, як нестійку отруйну речовину, внісши ряд цінних раціоналізаторських пропозицій в технологію прискорення його розкладання (для безпеки застосування)[81].  Крім технології, лабораторіями DuPont розроблялися методики та засоби дегазації та деконтамінації органічних та неорганічних поверхонь, що зазнали застосування хімічної зброї, організації складського зберігання та транспортування смертоносної продукції та інші заходи, спрямовані на посилення заходів безпеки під час роботи з хімічною зброєю та її окремими компонентами[82].

    У 1940 р., до вступу США у війну, компанія отримала від Управління хімічних військ Армії США (УХВ) контракт на будівництво та запуск у виробництво Ніагарафолського хімічного заводу (Niagara Falls Plant) поблизу Ніагара-Фолс, штат Нью-Йорк, для виробництва імпрегніту - засобу хімзахисту для попередньої обробки польового обмундирування. До жовтня 1941 р. завод вже розпочав випуск продукції, яка, проте, не задовольняла вимогам замовника ні в якісному, ні кількісному аспекті, зростання показників виробництва було досягнуто до осені 1942 р., що дозволило компенсувати попередні неустойки[83]. За дешевою, простою та безпечною для людини технологією обробки тканини у водній суспензії, розробленій хіміками DuPont, працювали пересувні польові майстерні 2-ї категорії мобільності (M2) з просочування одягу та тканин захисними складами[84]. Оскільки стандартний деконтамінаційний склад марки «Денк» (DANC), який був сумішшю тетрахлоретану зі складом RH-195 (також розроблені хіміками компанії), застосовується для дегазації металевих і пластикових поверхонь озброєння та військової техніки, літаків та інших поверхонь, крім токсичних компонентів мав Виражені корозійні властивості при попаданні на непокриті фарбою поверхні, Національний комітет оборонних досліджень замовив лабораторіям DuPont провести ряд НДР з пошуку якісніших у цьому плані хімзасобів, але практика показала, що знайти кращу заміну для нього на тодішній виробничій базі неможливо[85].

    У міру розвитку наступальної ініціативи японських імператорських військ у Південно-Східній Азії, яка відсікала США від основного джерела натуральної гуми, на замовлення УХВ почався пошук штучних замінників, які можна застосовувати як загусник для запальних бомб. Хіміки DuPont розробили новий полімерний склад запальної суміші на основі ізобутилметакрилату, який, однак, був дефіцитною сировиною, з якої виготовлялися прозорі елементи фюзеляжу літаків та інші важливі продукти, що робило серійне виробництво цієї суміші занадто витратним і недоцільним.[86] У тому ж 1942 році за проектом інженерів компанії було збудовано дослідний хімічний завод на території Еджвудського арсеналу на Абердинському випробувальному полігоні.[87] Крім того, інженери DuPont разом з ІТП інших компаній брали участь у проектуванні Роккімаунтинського хімічного арсеналу[en], одного з найбільших підприємств з виробництва хімічної зброї.[88]

    Влітку 1943 р. у Нью-Мартінсвіллі, штат Західна Вірджінія для забезпечення збройних сил гексахлоретаном та іншими хімікатами був добудований Маршалльський хімічний завод (CWS Marshall Plant).[89] На замовлення Національного комітету оборонних досліджень у 1943 році здійснювалися дослідження, спрямовані на прискорення та оптимізацію (здешевлення) технологічних операцій виробництва фосгену, на основі трихлорметилового ефіру хлормурашиної кислоти.[90]

    У 1944 році хіміки компанії запропонували низку альтернативних технологій виробництва сльозогінних газів, які, однак, виявилися не потрібними.[91] Лабораторії DuPont стали піонерами в експериментах із бойового застосування димеркапролу.[92] Побічними продуктами НДДКР військової тематики, що здійснювалися лабораторними підрозділами компанії у роки Другої світової війни, стали тефлон, бутацит, люцит та інші нині широко відомі полімерні матеріали. У роки холодної війни цю лінію доповнив кевлар.[5]

    Ядерний гриб від вибуху бомби над містом Нагасакі. Збройовий плутоній, використаний під час першого у світовій військовій історії бойового застосування ядерної зброї, було отримано з Генфордського заводу
    Ядерна зброя

    На завершальному етапі Другої світової війни корпоративна стратегія компанії на найближче майбутнє включила новий перспективний напрямок — ядерну зброю, з початком американської ядерної програми DuPont взяла активну участь у Мангеттенському проєкті, побудувавши два заводи зі збагачення урану — Генфордський завод (Hanford Plant) у штаті Вашингтон та Окріджський завод[en] (Oak Ridge Plant) у штаті Теннессі[5].

    Роль DuPont у військовій промисловості

    Сенатор від штату Делавер Джо Байден, один із головних захисників інтересів компанії в Сенаті США, у своїй вітальній промові в Сенаті з нагоди двохсотрічного ювілею DuPont 21 березня 2002 року особливо відзначив важливу роль і значення компанії у складі ВПК США[5].

    Критика[ред. | ред. код]

    Вплив на довкілля[ред. | ред. код]

    Викиди хімічного заводу DuPont у місті Белль, DuPont City[en], Західна Вірджинія, 1970-ті роки

    DuPont була частиною Глобальної кліматичної коаліції, яка лобіювала проти вжиття заходів щодо боротьби зі зміною клімату.[93] Також DuPont критикували за її діяльність на Раковій алеї (штат Луїзіана, США), і хоча її діяльність на цій алеї критикується не так голосно, як діяльність ExxonMobil, DuPont звинувачують у викидах хлоропрену, а деякі також пов'язують компанію з анекдотами про «хвороби та хворих» у розповідях мешканців Ракової алеї.[94]

    За даними рейтингу Toxic 100, який формується Political Economy Research Institute (США), на 2021 рік DuPont знаходилася на 38 місці серед компаній, що найбільше забруднюють воду в США[95].

    Основними виробниками перфтороктанової кислоти (ПФОК) на території США були компанії DuPont та 3M.

    Питання про вплив на живі організми ставилося ще у 1960-х роках виробниками ПФОК, проте гостроту воно отримало лише у 1980-х роках у зв'язку з розширенням виробництва речовини. Проникнення ПФОК в довкілля насамперед пов'язане з викидами при виробництві політетрафторетилену, відомого як тефлон[96]. DuPont проводила дослідження, а пізніше скидала у повітря та воду технологічні побічні продукти виробництва ПФОК.

    У 1990-х роках цією речовиною зацікавилася Агенція з охорони довкілля США[97]. У 2006 році Агенція визнала ПФОК канцерогеном. Було запущено програму видалення ПФОК з технологічних процесів[98]. Низку компаній було оштрафовано.

    У 2000-х роках DuPont отримала позови на сотні мільйонів доларів від постраждалих працівників підприємств і людей, які мешкали поряд із підприємствами[99].

    За офіційною інформацією, з січня 2012 року DuPont не використовує ПФОК у виробництві посуду та форм для випікання. Замість нього почали використовувати нову речовину — GenX, яку виробляє компанія Chemours, яку заснували спеціально для її виробництва, щоб не шкодити репутації компанії[100]. Однак у 2021 році виявилося, що ця речовина ще більш небезпечна для здоров'я[101]. Більш того, шкідливими є всі речовини групи ПФАС[102].

    Після відділення у 2017 році компанія змінила свій маркетинг і брендинг, щоб створити новий імідж, який «фундаментально відрізняється» від DowDuPont. У листопаді 2019 року DuPont опублікувала перелік зобов’язань щодо сталого розвитку, які мають бути досягнуті до 2030 року,[103] однак у 2024 році компанія знов була оштрафована на понад 400 мільйони доларів за екологічні порушення.[104] У 2019 році DowDuPont очолила Індекс Toxic 100 забруднювачів води.[105]

    Секретні дослідження впливу ПФОК на тварин[ред. | ред. код]

    З 1960-х по 1990-і роки DuPont проводила дослідження впливу ПФОК (перфтороктанової кислоти) на тварин. Це з'єднання, всередині компанії відоме як C8, було основним компонентом таких продуктів як тефлон і Gore-Tex і використовувалося компанією в широкому ряді продуктів - від антипригарного посуду до грязевідштовхувальних килимів.[106]

    Дослідження DuPont показали, що ПФОК може викликати у тварин збільшення розміру печінки й селезінки та кілька видів пухлин.[107][108] Крім того, було виявлено, що речовина може бути причиною смерті новонароджених тварин, а також токсично впливає на імунітет, печінку та ендокринну систему.[107]

    Незважаючи на виявлені ризики, DuPont продовжувала використовувати ПФОК, стверджуючи, що речовина є безпечною для працівників компанії та довкілля.[109]

    Однак у документах, виявлених у ході судових розглядів, було виявлено, що DuPont десятиліттями приховувала дані досліджень від громадськості, регулюючих органів і навіть від власних працівників, які, окрім інших наслідків для здоров'я, зіткнулися з підвищеним рівнем захворюваності на рак та навіть можливістю народження дітей із уродженими дефектами.[106][110][111]

    Вплив ПФОК на людей[ред. | ред. код]

    Проведене в 2008 році дослідження Університету Західної Вірджинії показало, що вищі рівні ПФОК у людей корелюють з нижчими рівнями білка, що допомагає організму у боротьбі з бактеріями, вірусами та іншими патогенами.[112]

    Вищі рівні ПФОК у мешканців Західної Вірджинії та Огайо пов'язані з вищими рівнями двох ферментів, які можуть вказувати на пошкодження печінки, а також з нижчими рівнями білка печінки, що є важливою частиною захисту організму від інфекції.[112]

    Підвищені рівні ПФОК у дітей пов'язані з високим рівнем холестеролу, що спричиняє дітей до майбутніх проблем із вагою та супутнього ризику серцевих захворювань.[113] Крім того, дослідження на тваринах показали, що вплив ПФОК у ранньому віці призводить до ожиріння в пізнішому віці.[114]

    Крім цього, у людей, які зазнали впливу ПФОК, явно постраждала щитоподібна залоза, причому ефект був найбільш сильним за помірних рівнів впливу речовини, а не за найвищих.[112]

    Imprelis[ред. | ред. код]

    У жовтні 2010 року DuPont почала продавати гербіцид під назвою Imprelis для боротьби з певними рослинами на газонах. Компанія добровільно відкликала Imprelis з ринку в серпні 2011 року, перш ніж Агенція з охорони довкілля США видала наказ про обов’язкове припинення його продажу після отримання численних звітів від полів для гольфу до розплідників про те, що продукт підозрювався у завданні шкоди та, в деяких випадках, вбивстві дерев. Виявилося, що ялина звичайна, біла сосна та акація належать до вразливих порід дерев.[115][116]

    Плановане застарівання[ред. | ред. код]

    У середині XX століття DuPont розкритикувалася за застосування стратегії планованого застарівання (штучного скорочення терміну служби продукції) для збільшення продажів нейлонових колготок[117].

    Ця практика була публічно засуджена 1951 року режисером Олександром Макендриком у його фільмі "Людина у білому костюмі[ru]". Головний герой фільму, Сідні Стреттон, у виконанні Алека Гіннесса, винаходить текстильне волокно, що не зношується, що викликає невдоволення текстильної індустрії, яка намагається усунути винахідника. Цей сценарій є прямим посиланням на дії компанії DuPont, яка після винаходу нейлону, що використовується для виробництва міцних ниток і колготок, почала виробляти спеціально ослаблені волокна для збільшення "тонкощі" колготок і, як наслідок, продажів[118].

    Судовий позов Chemours[ред. | ред. код]

    У 2019 році Chemours, дочірня компанія DuPont, подала до суду на DuPont. Chemours стверджувала, що DuPont виділила підрозділ Performance Chemicals в окрему компанію для того, щоб позбавити DuPont відповідальності за десятиліття забруднення навколишнього середовища.[119] Згідно з судовим позовом, керівники DuPont відмовилися від проєкту вартістю 60 мільйонів доларів, який міг зупинити скидання хімікатів у річку Кейп-Фір із заводу Fayetteville Works. Натомість керівники компанії внесли зміну у 2 мільйони доларів, від якої відмовилися незадовго до оголошення про виділення Chemours.[48]

    У позові йшлося: англ. Why bother spending money to fix the problem, DuPont apparently reasoned, when it could be conveniently passed on to Chemours?, дос. «Навіщо витрачати гроші на вирішення проблеми, очевидно, міркувала компанія DuPont, якщо її можна легко передати Chemours?»[48][119][120]

    У DuPont заявили, що позов необґрунтований.[48][121]

    Викиди токсичних речовин[ред. | ред. код]

    У період з 2007 по 2014 рік на заводах DuPont у США сталося тридцять чотири аварії, що призвели до викидів токсичних речовин, внаслідок яких загинуло 8 осіб[122]. Четверо співробітників загинули від задухи під час аварії в Х’юстоні, штат Техас, яка спричинила витік майже 24 000 фунтів (11 000 кг) метилмеркаптану[123]. У результаті DuPont стала найбільшою з 450 компаній, включених до «програми серйозних порушників» Управління з охорони праці OSHA у липні 2015 року. Програму було створено для компаній, які, за словами OSHA, неодноразово не усували порушень техніки безпеки[124][125].

    Іракська ядерна програма[ред. | ред. код]

    У 2002 році німецька газета Die Tageszeitung отримала частини засекреченого звіту про зброю Іраку, в якому говорилося, що щонайменше 24 корпорації США, а також чотири урядові агентства США незаконно допомагали Іраку у створенні його програм біологічної, хімічної та ядерної зброї.[126]

    У доповіді згадувалася участь DuPont у розробці іракської ядерної програми.[126][127]

    Дивіться також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ а б в г CrunchBase — 2007.
    2. ↑ а б OpenCorporates — 2010.
    3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    4. ↑ http://www.prnewswire.com/news-releases/dupont-named-among-the-worlds-most-admired-companies-by-fortune-magazine-141066423.html
    5. ↑ а б в г д е Biden, Joe (2002-03). Congressional Record, V. 148, PT. 3, March 11, 2002 to April 10, 2002 (англ.). U.S. Government Printing Office. ISBN 978-0-16-076077-8.
    6. ↑ Dow, DuPont complete planned merger to form DowDuPont (англ.). Reuters. 1 вересня 2017. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 2 березня 2024.
    7. ↑ а б Tullo, Alexander H. (31 серпня 2017). Historic DowDuPont merger nears. Chemical & Engineering News (англ.). Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 2 березня 2024.
    8. ↑ а б Carmody, Steve (31 серпня 2017). Dow-DuPont merger becomes official. Michigan Public (англ.). Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 2 березня 2024.
    9. ↑ EDGAR Filing Documents for 0001666700-20-000006. www.sec.gov (англ.). Securities and Exchange Commission. Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 2 березня 2024.
    10. ↑ Haydon, David. DowDuPont names three company brands for separation. ICIS Explore (амер.). Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 2 березня 2024.
    11. ↑ DowDuPont Dissolution. www.dow-dupont.com (англ.). DowDuPont. 1 червня 2019. Процитовано 2 березня 2024.
    12. ↑ 2013 DuPont Databook (PDF). DuPont. Архів оригіналу (PDF) за 16 лютого 2015. Процитовано 16 січня 2015. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
    13. ↑ а б в г д 2010 Form 10-K, E.I. du Pont de Nemours and Company. United States Securities and Exchange Commission. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 1 червня 2012.
    14. ↑ 2012 press release. United Business Media. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 1 червня 2012.
    15. ↑ Eleuthère Irénée du Pont. Science History Institute (амер.). Процитовано 13 травня 2024.
    16. ↑ Munroe, John A. History of Delaware. Fifth Edition. Newark, DE. University of Delaware Press, 2006. 138.
    17. ↑ Zilg, Gerard Colby Du Pont: Behind the Nylon Curtain. 1st Edition. Prentice-Hall, 1974. ISBN 0-13-221077-0
    18. ↑ Class of 811 Graduated: Sketches of Honored Alumni. Philadelphia, PA: The Pennsylvania Gazette. 27 червня 1919. с. 875. Процитовано 3 січня 2015.
    19. ↑ The DuPont Company. Delaware Historical Society. Архів оригіналу за 3 червня 2011. Процитовано 29 березня 2006.
    20. ↑ Davis, William C., Jr. Handloading (1981) National Rifle Association ISBN 0-935998-34-9 pp. 31–33
    21. ↑ Farming with Dynamite. Архів оригіналу за 19 грудня 2015. Процитовано 12 грудня 2015.
    22. ↑ Innovation Starts Here | DuPont USA. www.dupont.com (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 30 грудня 2017.
    23. ↑ Smith, John K. (1985). The Ten-Year Invention: Neoprene and Du Pont Research, 1930-1939. Technology and Culture. Т. 26, № 1. с. 34—55. doi:10.2307/3104528. ISSN 0040-165X. Процитовано 24 лютого 2024.
    24. ↑ Kelly, Sharon (4 січня 2016). DuPont's deadly deceit: The decades-long cover-up behind the "world's most slippery material". Salon (англ.). Процитовано 24 лютого 2024.
    25. ↑ Clemson Extension Publications. Clemson Extension Publications (амер.). Процитовано 24 лютого 2024.
    26. ↑ Brodsky, Nathan (1962-09). The weapons acquisition process — an economic analysis, By Merton J. Peck and Frederic M. Scherer. Boston: Division of Research, Harvard Business School, 1962. pp. 736. Naval Research Logistics Quarterly. Т. 9, № 3-4. с. 291—292. doi:10.1002/nav.3800090313. ISSN 0028-1441. Процитовано 24 лютого 2024.
    27. ↑ Hosiery Woes. web.archive.org. 12 лютого 2014. Архів оригіналу за 12 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
    28. ↑ "Nylon in Tires" Scientific American, August 1943. web.archive.org. 22 вересня 2008. Архів оригіналу за 22 вересня 2008. Процитовано 24 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
    29. ↑ Grierson, Al (1988). Michelle. Labour / Le Travail. Т. 22. с. 217. doi:10.2307/25143041. ISSN 0700-3862. Процитовано 24 лютого 2024.
    30. ↑ U.S. Chemical Corporation DuPont Helped Nazi Germany Because of Ideology, Israeli Researcher Says. Haaretz (англ.). Процитовано 24 лютого 2024.
    31. ↑ Seagram Co., Dupont Agree On Stock Sale/ The Chemical Firm Will Pay $8.8 Billion For 156 Million Shares That Seagram Has. The Beverage Firm Is Likely To Use The Money To Buy Mca Inc. – philly-archives. http://articles.philly.com (англ.). 7 квітня 1995. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 1 березня 2024.
    32. ↑ Dupont announces "split-off" of Conoco unit - Jul. 9, 1999. money.cnn.com. Процитовано 1 березня 2024.
    33. ↑ Press, DAVID HO The Associated. $15.1 billion merger of Phillips-Conoco complete. Gainesville Sun (амер.). Процитовано 1 березня 2024.
    34. ↑ Journal, Steven Lipin, Scott Kilman and Susan WarrenStaff Reporters of The Wall Street. DuPont Agrees to Purchase Of Seed Firm for $7.7 Billion - WSJ. WSJ (амер.). Процитовано 1 березня 2024.
    35. ↑ Fortune 500: E.I. du Pont de Nemours and Company (англ.). Fortune. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 16 січня 2015.
    36. ↑ Global 2000: E.I. du Pont de Nemours and Company (англ.). Forbes. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 16 січня 2015.
    37. ↑ Pioneer® brand products for dry-grind ethanol (PDF) (англ.). 2015. Процитовано 7 березня 2024.
    38. ↑ Hopkins, Matt (8 червня 2010). US Approves DuPont Plenish Soybeans. AgriBusiness Global (амер.). Процитовано 7 березня 2024.
    39. ↑ Replacing Trans Fat. Chemical & Engineering News (англ.). 12 березня 2012. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 7 березня 2024.
    40. ↑ Management's Discussion and Analysis from DuPont Annual Report For the Fiscal Year Ended December 31, 2001 (англ.). U.S. Securities and Exchange Commission. 21 березня 2002. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 7 березня 2024.
    41. ↑ DuPont Annual Report For the Fiscal Year Ended December 31, 2002 (англ.). 28 лютого 2003. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 7 березня 2024.
    42. ↑ DuPont to Sell its Clysar(R) Shrink Film Business (англ.). 19 червня 2002. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 19 січня 2017.
    43. ↑ DuPont says titanium dioxide demand remains strong (англ.). Reuters. 10 липня 2012. Процитовано 7 березня 2024.
    44. ↑ DuPont to Acquire Danisco for $6.3 Billion. www.prnewswire.com (англ.). PR Newswire. 9 січня 2011. Архів оригіналу за 13 січня 2011. Процитовано 7 березня 2024.
    45. ↑ Nicholson, Chris V. (16 травня 2011). DuPont Offer for Danisco Succeeds. DealBook (англ.). New York Times. Процитовано 7 березня 2024.
    46. ↑ DuPont Acquires Full Ownership of Solae (англ.). Solae. 1 травня 2012. Архів оригіналу за 9 травня 2012. Процитовано 5 вересня 2013.
    47. ↑ Broomberg, Nick (5 лютого 2013). Jeff Gordon’s DuPont No. 24 will be changing in 2013. Yahoo! Sports (амер.). Архів оригіналу за 8 лютого 2013. Процитовано 7 березня 2024.
    48. ↑ а б в г Gelles, David; Steel, Emily (20 жовтня 2021). How Chemical Companies Avoid Paying for Pollution. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 14 березня 2024.
    49. ↑ Casey, Simon (25 жовтня 2013). DuPont to Split With Spin Off of Performance Chemicals. Bloomberg.com (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 7 березня 2024.
    50. ↑ Stynes, Tess (18 грудня 2014). DuPont Names Planned Performance Chemicals Spinoff. WSJ (амер.). Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 7 березня 2024.
    51. ↑ DuPont Completes Spin-off of The Chemours Company. www.prnewswire.com (англ.). PR Newswire. 1 липня 2015. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 7 березня 2024.
    52. ↑ Kaskey, Jake; Kary, Tiffany (2 липня 2015). DuPont Transfers Pollution Liabilities for 171 Sites to New Company Chemours (амер.). Insurance Journal. Архів оригіналу за 8 жовтня 2015. Процитовано 7 березня 2024.
    53. ↑ Denka Announces Completion of Acquisition of DuPont's Chloroprene Rubber Business. PR Newswire (англ.). 4 листопада 2015. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 7 березня 2024.
    54. ↑ Tullo, Alexaner H. (31 серпня 2017). Historic DowDuPont merger nears. Chemical and Engineering News. с. 13. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2017.
    55. ↑ Steve, Carmody (31 серпня 2017). Dow-DuPont merger becomes official. Michigan Radio. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
    56. ↑ Kaskey, Jack (24 січня 2017). DuPont CEO Gives Investors Confidence Dow Deal Is on Track. Bloomberg. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
    57. ↑ DowDuPont Announces Brand Names for the Three Independent Companies It Intends to Create, Reflecting Ongoing Progress towards Separations. Dow-dupont.com. Архів оригіналу за 4 червня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
    58. ↑ Mordock, Jeff. Bayer-Monsanto deal could turn up heat on Dow/DuPont. The News Journal. Wilmington, DE. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
    59. ↑ Mordock, Jeff. to sell businesses to win EU approval. Delaware Online. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 2 червня 2017.
    60. ↑ Mordock, Jeff. After Dow-DuPont merger, more pain or gain?. The News Journal. Wilmington, DE. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
    61. ↑ Ariel, Steve (14 грудня 2015). Analyzing the US Chemical Industry's Biggest Merger. Market Realist. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
    62. ↑ DowDuPont names three company brands for separation. Icis.com. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
    63. ↑ Benoit, David (12 березня 2018). Dow Chemical's Andrew Liveris to Depart; Jim Fitterling to Be CEO of New Dow After Breakup. Wsj.com. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
    64. ↑ Maidenberg, Micah; Bunge, Jacob (18 жовтня 2018). DowDuPont to Record $4.6 Billion Charge as Agriculture Unit Suffers. The Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 19 жовтня 2018.
    65. ↑ DuPont Becomes Independent Company, Uniquely Positioned to Drive Innovation-Led Growth and Shareholder Value. www.dupont.com (амер.). Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
    66. ↑ Hufford, Austen (18 лютого 2020). DuPont Replaces CEO Amid Struggle to Expand Sales. The Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 3 березня 2020.
    67. ↑ Cimilluca, Cara Lombardo and Dana (2 November 2021). DuPont to Buy Rogers for $5.2 Billion, Divest Part of Mobility Unit. The Wall Street Journal. Процитовано 2 November 2021.
    68. ↑ Rogers plunges 40% after Dupont announces it's terminating acquisition(NYSE:DD) | Seeking Alpha. Seeking Alpha (англ.). November 2022. Процитовано 1 листопада 2022.
    69. ↑ Beene, Ryan (1 November 2022). DuPont Scraps $5.2 Billion Rogers Deal After China Review. Bloomberg News.
    70. ↑ California sues 3M, DuPont over toxic 'forever chemicals'. Reuters (англ.). 11 листопада 2022. Процитовано 30 квітня 2024.
    71. ↑ Starkey, Jonathan (12 червня 2011). DuPont pays no tax on $3B profit, and it's legal. The News Journal (англ.). New Castle, Delaware. Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 16 травня 2024.
    72. ↑ а б 2009 SEC 10-K. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 16 травня 2024.
    73. ↑ Spruance Site: About Our Plant. E. I. du Pont de Nemours and Company. Архів оригіналу за 21 лютого 2010. Процитовано 16 травня 2024.
    74. ↑ а б в Annual Report 2021 (PDF) (англ.). DuPont de Nemours, Inc. Архів (PDF) оригіналу за 20 червня 2022. Процитовано 16 травня 2024.
    75. ↑ Chandler & Salsbury, Pierre S. Du Pont, 2000, с. 358—359.
    76. ↑ Chandler & Salsbury, Pierre S. Du Pont, 2000, с. 358.
    77. ↑ Chandler & Salsbury, Pierre S. Du Pont, 2000, с. 359.
    78. ↑ Chandler & Salsbury, Pierre S. Du Pont, 2000, с. 399.
    79. ↑ Chandler & Salsbury, Pierre S. Du Pont, 2000, с. 400.
    80. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 248.
    81. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 57.
    82. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 95.
    83. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 328.
    84. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 331.
    85. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 336.
    86. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 169.
    87. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 255.
    88. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 277.
    89. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 372.
    90. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 53.
    91. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 71.
    92. ↑ The Chemical Warfare Service, 1959, с. 99.
    93. ↑ McGregor, Ian. Organising to Influence the Global Politics of Climate Change (PDF) (англ.). Архів (PDF) оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 7 березня 2024.
    94. ↑ Morris, Sam (1 січня 2019). 'Almost every household has someone that has died from cancer'. The Guardian (англ.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 7 березня 2024.
    95. ↑ Baylor, Matthew (25 липня 2019). Toxic 100 Water Polluters Index (2023 Report, Based on 2021 Data). PERI (en-gb) . Процитовано 29 лютого 2024.
    96. ↑ Lau, Christopher; Anitole, Katherine; Hodes, Colette; Lai, David; Pfahles-Hutchens, Andrea; Seed, Jennifer (22 травня 2007). Perfluoroalkyl Acids: A Review of Monitoring and Toxicological Findings. Toxicological Sciences. Т. 99, № 2. с. 366—394. doi:10.1093/toxsci/kfm128. ISSN 1096-6080. Процитовано 29 лютого 2024.
    97. ↑ EPA: SAB: Perfluorooctanoic Acid Human Health Risk Assessment Review Panel (PFOA Review Panel). epa.gov. www.webcitation.org. 7 березня 2013. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 29 лютого 2024.
    98. ↑ Assessing and Managing Chemicals under TSCA. www.epa.gov (англ.). US EPA. 19 липня 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 лютого 2024.
    99. ↑ Perfluorooctanoic Acid | Defending Science. defendingscience.org (англ.). The Project on Scientific Knowledge and Public Policy. 19 грудня 2016. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 29 лютого 2024.
    100. ↑ Лорер, Борис (2 грудня 2021), Перфтороктановая катастрофа: как все мы живём с ядом в крови (рос.), архів оригіналу за 29 грудня 2021, процитовано 29 лютого 2024
    101. ↑ US EPA, ORD (21 жовтня 2021). Human Health Toxicity Assessments for GenX Chemicals. www.epa.gov (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 лютого 2024.
    102. ↑ The Madrid Statement - Green Science Policy Institute. greensciencepolicy.org (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 лютого 2024.
    103. ↑ Dao, Emily (30 жовтня 2019). DuPont, Formerly The Largest Chemical Company, Announces Nine New Sustainability Goals. therising.co (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
    104. ↑ DuPont de Nemours | Violation Tracker. violationtracker.goodjobsfirst.org (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 3 березня 2024.
    105. ↑ Baylor, Matthew (25 липня 2019). PERI – Toxic 100 Water Polluters Index. www.peri.umass.edu (англ.). Political Economy Research Institute. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.
    106. ↑ а б DuPont, 3M Concealed Evidence of PFAS Risks | Union of Concerned Scientists. www.ucsusa.org (англ.). Процитовано 16 березня 2024.
    107. ↑ а б Steenland, Kyle; Fletcher, Tony; Savitz, David A. (2010-8). Epidemiologic Evidence on the Health Effects of Perfluorooctanoic Acid (PFOA). Environmental Health Perspectives. Т. 118, № 8. с. 1100—1108. doi:10.1289/ehp.0901827. ISSN 0091-6765. PMC 2920088. PMID 20423814. Процитовано 16 березня 2024.
    108. ↑ Ninety-Day Feeding Study in the Rat (PDF) (англ.). International Research and Development Corporation. 30 листопада 1965. Процитовано 16 березня 2024.
    109. ↑ Companies Knew the Dangers of PFAS 'Forever Chemicals'—and Kept Them Secret. TIME (англ.). 1 червня 2023. Процитовано 16 березня 2024.
    110. ↑ For decades, polluters knew PFAS chemicals were dangerous but hid risks from public | Environmental Working Group. www.ewg.org (англ.). 29 серпня 2019. Процитовано 16 березня 2024.
    111. ↑ Gaber, Nadia; Bero, Lisa; Woodruff, Tracey J. The Devil they Knew: Chemical Documents Analysis of Industry Influence on PFAS Science. Annals of Global Health. Т. 89, № 1. с. 37. doi:10.5334/aogh.4013. ISSN 2214-9996. PMID 37273487. Процитовано 16 березня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
    112. ↑ а б в Major Study of Teflon Chemical in People Suggests Harm To Immune System, Liver, Thyroid | Environmental Working Group. www.ewg.org (англ.). 13 травня 2008. Процитовано 16 березня 2024.
    113. ↑ News Release - Teflon chemical linked to increased cholesterol levels (PDF) (англ.). Environmental Working Group. 20 жовтня 2008. Процитовано 16 березня 2024.
    114. ↑ Endocrine Disruptors In Common Plastics Linked To Obesity Risk. ScienceDaily (англ.). Процитовано 16 березня 2024.
    115. ↑ Detroit Free Press, May 21, 2012, сторінка A1
    116. ↑ Howard Richman (May 2014). Aftermath (англ.). GCM Magazine. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
    117. ↑ Savageau Ann E. Textile Waste and Sustainability: A Case Study† // Research Journal of Textile and Apparel. — 2011. — Т. 15, вип. 1 (1 лютого). — С. 58–65. — ISSN 1560-6074. — DOI:10.1108/rjta-15-01-2011-b007. Архівовано з джерела 31 березня 2024.
    118. ↑ Thierry Libaert. Consommation et controverse : le cas de l'obsolescence programmée // Hermès. — 2015. — Vol. n° 73, livr. 3 (16 mai). — P. 151. — ISSN 0767-9513. — DOI:10.3917/herm.073.0151. Архівовано з джерела 26 квітня 2024. Процитовано 2024-05-14.
    119. ↑ а б VERIFIED FIRST AMENDED COMPLAINT (PDF). www.chemours.com (англ.). Chemours.
    120. ↑ Chemours says DuPont lowballed environmental liabilities. AP News (англ.). 28 червня 2019. Процитовано 14 березня 2024.
    121. ↑ Chemours sues DuPont over environmental liabilities. Chemical & Engineering News (англ.). Процитовано 14 березня 2024.
    122. ↑ Olsen, Lise (8 грудня 2014). DuPont's safety record has slipped in recent years. Houston Chronicle (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 3 березня 2024.
    123. ↑ Wische, Aaron; Korsgard, Ryan (30 вересня 2015). Report finds series of errors caused deadly DuPont plant accident in La Porte. click2houston.com (англ.). Архів оригіналу за 3 листопада 2015.
    124. ↑ Mordock, Jeff (9 листопада 2015). Cuts start under new DuPont CEO. The News Journal (амер.). Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 3 березня 2024.
    125. ↑ 2015 – 07/09/2015 – Deaths of four workers prompts deeper look at DuPont Safety Practices (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2015.
    126. ↑ а б Top Secret Iraq Weapons Report Says the U.S. Government & Corporations Helped to Illegally Arm Iraq We Talk with the German Reporter Who Obtained Leaked Portions of the Unedited Report That Names Hewlett Packard, Dupont and Bechtel & 20 Other U.S. Comp. Архів оригіналу за 14 листопада 2007. Процитовано 16 квітня 2019.
    127. ↑ The Memory Hole > The Corporations That Supplied Iraq's Weapons Program. The Memory Hole (англ.). 20 грудня 2002. Архів оригіналу за 5 квітня 2006.

    Посилання[ред. | ред. код]

    • Дюпон де Немюрз // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
    • Офіційний сайт в Україні [Архівовано 30 грудня 2017 у Wayback Machine.]
    • Бізнес-дані для DuPont de Nemours, Inc.:
    США База розрахунку індексу Dow Jones Industrial Average
    Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
    Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
    Література та бібліографія
    Тематичні сайти
    Словники та енциклопедії
    Довідкові видання
    Нормативний контроль
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=DuPont&oldid=42589632