Perupithecus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Perupithecus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Haplorhini
Інфраряд: Вищі примати (Simiiformes)
Парворяд: Platyrrhini
Рід: Perupithecus
Bond et al., 2015
Вид:
P. ucayaliensis
Біноміальна назва
Perupithecus ucayaliensis
Bond et al., 2015

Perupithecus — одновидовий викопний рід південноамериканських приматів з пізнього еоцену (≈ 35 Ma); наразі це найдавніший примат Нового Світу[1].

Як і говорить назва, примат виявлено в Перу. Видовий епітет вказує на місцевість знахідки — регіон Укаялі. Дещо молодший Ucayalipithecus perdita також був виявлений на тому ж місці в провінції Укаялі[1].

Найяскравішим аспектом Перупітека є його сильна схожість з африканським Talahpithecus із пізнього середнього еоцену (~38–39 мільйонів років) Дур Ат-Тала, Лівія, хоча припускають, що ця місцевість належить до пізнього еоцену (~35–36 мільйонів років). Talahpithecus подібний до перупітека за розміром і загальною морфологією, і відрізняється лише деякими незначними деталями морфології зубів. Філогенетичні аналізи назвали Perupithecus і Talahpithecus сестринськими таксонами, стовбурової клади, віднесені зі сумнівом до Platyrrhini[1].

Південна Америка та Африка були розділені з початку пізньої крейди. Численні дослідження були зосереджені на можливості перетину приматів Атлантичного океану, щоб досягти Південної Америки з Африки, а сплав через Атлантику зазвичай вважався можливим шляхом, припускаючи, що вони походять з Африки. Подібний спосіб прибуття в Південну Америку часто пропонувався і для гризунів (інфраряд Hystricognathi), для амфісбенів, геконів і гоациноподібних[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Bond, M.; Tejedor, M. F.; Campbell, K. E.; Chornogubsky, L.; Novo, N.; Goin, F. Eocene primates of South America and the African origins of New World monkeys // Nature. — 2015. — Вип. 520. — С. 538–541. — DOI:10.1038/nature14120. (англ.)