RS-232

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роз'єм DE-9, що часто використовується для RS-232.

RS-232 — стандарт інтерфейсу обміну даними між двома пристроями шляхом послідовної передачі даних (асинхронний зв'язок або синхронний зв'язок), знаходить використання у послідовних портах комп'ютерів та інших пристроях.

Офіційна назва: «Інтерфейс між кінцевим обладнанням обробки інформації і кінцевим обладнанням каналу передачі даних, що використовує послідовний обмін двійковими даними» (Interface Between Data Terminal Equipment and Data Circuit-Terminating Equipment Employing Serial Binary Data Interchange)[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Цей стандарт з'єднання устаткування було розроблено в 1969 році низкою великих промислових корпорацій і опубліковано Асоціацією електронної промисловості США (Electronic Industries Association — EIA). Міжнародний союз електрозв'язку ITU-T використовує аналогічні рекомендації під назвами V.24 й V.28. В СРСР стандарт на подібний інтерфейс було прийнято під назвою рос. «Стык С2» і описано в документі ГОСТ 18145-81[2].

Характеристики

[ред. | ред. код]

Стандарт визначає номенклатуру ланцюгів та технічні вимоги до них (типи з'єднувачів, призначення їх контактів, робочі напруги і т. д.), що використовуються для з'єднання двох класів пристроїв:

Стандарт не визначає швидкості передачі. Загальноприйнята швидкість передачі для RS-232 — 9600 біт/сек на відстань до 15 м. Сучасні пристрої підтримують швидкість 115 кбіт/сек та більше. Існує в 8-, 9-, 25- і 31-контактних варіантах роз'ємів. У даний момент найчастіше використовуються 9-контактні роз'єми.

У загальному випадку описує чотири інтерфейсні функції:

  • визначення керуючих сигналів через інтерфейс;
  • визначення формату даних користувача, переданих через інтерфейс;
  • передачу тактових сигналів для синхронізації потоку даних;
  • формування електричних характеристик інтерфейсу.

Фізичний інтерфейс

[ред. | ред. код]
Осцилограма рівнів напруги при передачі символу «K» (0x4B в ASCII).
1 старт-біт, 8 біт даних і 1 стоп-біт.

В стандарті RS-232 дані передаються у вигляді часової послідовності бітів. Стандарт підтримує синхронну та асинхронну передачу даних.

Рівні напруги

Стандарт RS-232 визначає рівні напруги, що відповідають логічним рівням «0» і «1». Допустимий діапазон значень напруги для логічної «1» складає від -3 до -15 В, для логічного «0» — від 3 до 15 В відносно загальної землі («GND»). Значення напруги від −3 до 3 В є забороненими, це зроблено для покращення завадостійкості передачі.

Пов'язані стандарти

[ред. | ред. код]

Інші послідовні інтерфейси, схожі на RS-232:

Див. також

[ред. | ред. код]
  • UART — тип асинхронного приймача-передавача, що часто використовує стандарт RS-232

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. TIA-232-F Interface Between Data Terminal Equipment and Data Circuit-Terminating Equipment Employing Serial Binary Data Interchange (PDF). 1997. Архів оригіналу (PDF) за 10 березня 2016. Процитовано 18 червня 2015.
  2. ГОСТ 18145-81 Цепи на стыке С2 аппаратуры передачи данных с оконечным оборудованием при последовательном вводе-выводе данных. Номенклатура и технические требования. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 20 липня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Стык С2 и его расширения // Интерфейсы систем обработки данных / А. А. Мячев, В. Н. Степанов, В. К. Щербо; Под ред. А. А. Мячева. — М.: Радио и связь, 1989. — 416 с.: ил. — С. 140—158

Посилання

[ред. | ред. код]