Renault Colorale

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Renault Colorale
Загальні дані
Виробник: Франція Renault
Роки виробництва: 1950 — 1957
КП: 4-ступенева механічна, передатні відношення І — 4,82; ІІ — 2,62; ІІІ — 1,6; IV — 1; З. Х. — 4,9
Характеристики
Масово-габаритні
Довжина: 4370 мм; 4440 мм (Taxi)
Ширина: 1820 мм
Висота: 1820 мм (Savane, Furgon); 1810 мм (Prarie, Taxi); 1790 мм (Pick-up)
Колісна база: 2660 мм
Колія передня: 1450 мм
Колія задня: 1450 мм
Споряджена маса: 1765 кг (Savane)
Повна маса: 2490 кг (Savane)
На ринку
Попередник: Renault Primaquatre
Схожі моделі: ГАЗ-М-72, Москвич-411/431, Chevrolet Advance Design
Інше
Вантажопідйомність: 800 кг (Pick-up)
Об'єм бака: 65 л

Renault Colorale — сімейство середньорозмірних автомобілів, що виготовлялися у 1950—1957 рр.

Першочергово призначалися для експлуатації у селах та Заморських володіннях Франції. Назва «Colorale» є телескопією з французьких слів COLOniale («колоніальний») та ruRALE («сільський»).

Модифікації — універсал (найпопулярніший п'ятидверний — Prarie, тридверний — Savane), фургон, пікап, бортова вантажівка (Plateau baché), шасі під спеціалізовані кузова (Châssis-cabine), таксі. Останній, що нагадував лондонські кеби (з додатковими розкладними сидіннями проти ходу) зник з виробництва ще у 1952 р.[2]

Розроблений інженером Фернаном Пікаром (Fernand Picard) та дизайнером Робертом Батхаудом (Robert Barthaud) автомобіль нагадував популярні Renault 1950-их р., хоча не був комерційно успішним. Було виготовлено всього 39501 екземпляр[3][4] (43000[5]).

Почалось виробництво у 1950 р. з задньопривідних варіантів. Вони мали «нижньоклапанні» двигуни 14CV (R4, 2,4 л, 48 к. с.) з неповноопорним колінчастим валом. Агрегати відносились до «85 серії», котрими обладнувались Renault Primaquatre ще у 1936 р. Через це більш ніж півторатонний автомобіль з важкістю розвивав максимальну швидкість у 92 км/год.

Кузова виготовлялись компанією Chausson у Женвільє, а остаточно збирались на заводах «Рено» у Булонь-Біянкур.

Залежна ресорна підвіска як передніх так і задніх коліс (16 дюймів) містила додаткові коректуючі пружини. Гальмівні механізми були повністю барабанними. Кермовий механізм типу черв'як-ролик.

Повнопривідні версії дебютували на Паризькому автосалоні у 1951 р., а виготовлялись з 1952 р. До чотирьохступінчастої коробки передач додалась двоступінчаста роздавальна коробка з знижувальною передачею (передатне відношення 1,58).

Популяризації сприяли рекламно-випробовувальні пробіги — один автомобіль пройшов 15 тис. км по Африці, потім 42 тис. км по Північній та Південній Америці, піднявшись на 4800 км над рівнем моря в районі озера Тітікака.

З 1953 р. стали встановлювати нові двигуни 11 CV (R4, 2 л, 58 к.с.), котрими обладнувались також седани Frégate та легкі вантажівки. Однак агрегати не сильно впливали на динамічні характеристики.

Цікаво, що завершення виробництва збіглося з початком розпаду Французької колоніальної імперії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б ГОСТ 8.417-2002
  2. Automobilia. Toutes les voitures françaises 1953 (salon Paris oct 1952). Paris: Histoire & collections. Nr. 14: Page 65. 2000.
  3. Dati estrapolati da La Renault Colorale de mon pere, Marc-Antoine Colin, pagg.116-119, ETAI
  4. I 39.305 esemplari dichiarati non includono gli otto esemplari di preserie
  5. Historische Ubersicht [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.] auf Oldtimer-Klassiker.de (abgerufen am 30. August 2010)

Посилання

[ред. | ред. код]