Tashkent Open

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Tashkent Open
WTA Тур
Місто проведення турніруТашкент
Узбекистан
КатегоріяInternational
ПокриттяHard / Outdoor
Турнірна сітка32M/16Q/16D
Призові$250 000
СайтОфіційний сайт

Tashkent Open — міжнародний тенісний турнір серед жінок у категорії міжнародний турнір (до 2009 — Tier IV), що проводиться в столиці Узбекистану Ташкенті. З 1997 по 2002 також проходили чоловічі змагання в рамках ATP-туру.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Змагання засновано напередодні сезону-1997 як чоловічий турнір; приз був розміщений в осінній частині календаря, невдовзі після Відкритого чемпіонату США, отримавши ім'я президента Узбекистану. 2003 року АТР перенесла турнір до Бангкоку[1].

Жіночий турнір утворився як окреме змагання в 1999 році. Перший турнір відбувся влітку: в рамках відрізка календаря, що передує US Open Series. 2003 року, з закриттям чоловічого турніру, жіночі змагання перенесено на осінь.

Змагання завжди належали до базової категорії чоловічого і жіночого туру.

Переможниці та фіналісти

За всю історію нікому не вдавалося виграти двічі жіночий одиночний і чоловічий парний турніри. Чоловічий одиночний турнір по двічі підкорявся британцеві Тімові Генману і росіянину Маратові Сафіну. Тричі грав у фіналах інший росіянин - Євген Кафельников, але він завоював лише один титул. Жіночий парний турнір п'ять разів підкорявся білорусці Тетяні Пучек. На момент останньої перемоги лише три тенісистки вигравали один і той самий турнір в парі частіше.[2]

Фінали

[ред. | ред. код]

Жінки, одиночний розряд

[ред. | ред. код]
Рік Чемпіонка Фіналістка Рахунок
2019 Бельгія Алісон ван Ейтванк Румунія Сорана Кирстя 6–2, 4–6, 6–4
2018 Росія Маргатита Гаспарян Росія Анастасія Потапова 6–2, 6–1
2017 Україна Катерина Бондаренко Угорщина Тімеа Бабош 6–4, 6-4
2016 Чехія Крістина Плішкова Японія Хібіно Нао 6–3, 2–6, 6–3
2015 Японія Хібіно Нао Хорватія Донна Векич 6–2, 6–2
2014 Італія Карін Кнапп Сербія Бояна Йовановські 6–2, 7–6(7–4)
2013 Сербія Бояна Йовановські Білорусь Ольга Говорцова 4–6, 7–5, 7–6(7–3)
2012 Румунія Ірина-Камелія Бегу Хорватія Донна Векич 6–4, 6–4
2011 Росія Ксенія Первак Чехія Ева Бірнерова 6–3, 6–1
2010 Росія Алла Кудрявцева Росія Олена Весніна 6–4, 6–4
2009 Ізраїль Шахар Пеєр Узбекистан Акгул Аманмурадова 6–3, 6–4
2008 Румунія Сорана Кирстя Німеччина Сабіне Лісіцкі 2–6, 6–4, 7–6(7–4)
2007 Франція Полін Пармантьєр Білорусь Вікторія Азаренко 7–5, 6–2
2006 КНР Сунь Тяньтянь Узбекистан Ірода Тульяганова 6–2, 6–4
2005 Нідерланди Міхаелла Крайчек Узбекистан Акгул Аманмурадова 6–0, 4–6, 6–3
2004 Чехія Ніколь Вайдішева Франція Віржіні Раззано 5–7, 6–3, 6–2
2003 Іспанія Вірхінія Руано Паскуаль Японія Обата Саорі 6–2, 7–6(7–2)
2002 Швейцарія Марі-Гаяне Мікаелян Білорусь Тетяна Пучек 6–4, 6–4
2001 Німеччина Б'янка Ламаде Нідерланди Седа Норландер 6–3, 2–6, 6–2
2000 Узбекистан Ірода Тульянова Італія Франческа Ск'явоне 6–3, 2–6, 6–3
1999 Ізраїль Анна Смашнова Бельгія Лоранс Кортуа 6–3, 6–3

Жінки, парний розряд

[ред. | ред. код]
Рік Чемпіонки Фіналістки Рахунок
2019 США Гейлі Картер
Бразилія Луїза Стефані
Словенія Даліла Якупович
США Сабріна Сантамарія
6–3, 7–6(7–4)
2018 Сербія Ольга Данилович
Словенія Тамара Зіданшек
Румунія Ірина-Камелія Бегу
Румунія Ралука Олару
7–5, 6–3
2017 Угорщина Тімеа Бабош
Чехія Андреа Главачкова
Японія Нао Хібіно
Грузія Оксана Калашнікова
7–5, 6–4
2016 Румунія Ралука Олару
Туреччина Їпек Сойлу
Нідерланди Демі Схюрс
Чехія Рената Ворачова
7–5, 6–3
2015 Росія Маргарита Гаспарян
Росія Олександра Панова
Росія Віра Душевіна
Чехія Катержина Сінякова
6–1, 3–6, [10–3]
2014 Сербія Александра Крунич
Чехія Катержина Сінякова
Росія Маргарита Гаспарян
Росія Олександра Панова
6–2, 6–1
2013 Угорщина Тімеа Бабош
Казахстан Ярослава Шведова
Білорусь Ольга Говорцова
Люксембург Манді Мінелла
6–3, 6–3
2012 Польща Паула Каня
Білорусь Поліна Пехова
Росія Анна Чакветадзе
Сербія Весна Долонц
6–2, ret.
2011 Греція Елені Даніліду
Росія Віталія Дяченко
Україна Людмила Кіченок
Україна Надія Кіченок
6–4, 6–3
2010 Росія Олександра Панова
Білорусь Тетяна Пучек
Румунія Александра Дулґеру
Словаччина Маґдалена Рибарікова
6–3, 6–4
2009 Білорусь Ольга Говорцова
Білорусь Тетяна Пучек
Росія Віталія Дяченко
Білорусь Катерина Деголевич
6–2, 6–7(1–7), [10–8]
2008 Румунія Іоана Ралука Олару
Україна Ольга Савчук
Росія Ніна Братчикова
Німеччина Катрін Верле
5–7, 7–5, [10–7]
2007 Білорусь Катерина Деголевич
Білорусь Анастасія Якимова
Білорусь Тетяна Пучек
Росія Анастасія Родіонова
2–6, 6–4, [10–7]
2006 Білорусь Вікторія Азаренко
Білорусь Тетяна Пучек
Італія Марія Елена Камерін
Швейцарія Еммануель Гальярді
без гри
2005 Італія Марія Елена Камерін
Франція Емілі Луа
Росія Анастасія Родіонова
Росія Галина Воскобоєва
6–3, 6–0
2004 Італія Адріана Серра Дзанетті
Італія Антонелла Серра Дзанетті
Франція Маріон Бартолі
Італія Мара Сантанджело
1–6, 6–3, 6–4
2003 Україна Юлія Бейгельзимер
Білорусь Тетяна Пучек
КНР Лі Тін
КНР Сунь Тяньтянь
6–3, 7–6(7–0)
2002 Україна Тетяна Перебийніс
Білорусь Тетяна Пучек
Німеччина Мія Бурич
Росія Галина Фокіна
7–5, 6–2
2001 Угорщина Петра Мандула
Австрія Патріція Вартуш
Україна Тетяна Перебийніс
Білорусь Тетяна Пучек
6–1, 6–4
2000 КНР Лі На
КНР Лі Тін
Узбекистан Ірода Тульяганова
Україна Ганна Запорожанова
3–6, 6–2, 6–4
1999 Росія Євгенія Куликовська
Австрія Патріція Вартуш
Іспанія Ева Бес-Остаріс
Іспанія Хісела Рієра-Роура
7–6(7–3), 6–0

Чоловіки, одиночний розряд

[ред. | ред. код]
Рік Чемпіон Фіналіст Рахунок
1997[3] Велика Британія Тім Генмен Швейцарія Марк Россе 7–6, 6–4
1998[4] Велика Британія Тім Генмен Росія Євген Кафельников 7–5, 6–4
1999[5] Німеччина Ніколас Кіфер Швейцарія Жорж Бастл 6–4, 6–2
2000[6] Росія Марат Сафін Італія Давіде Сангінетті 6–3, 6–4
2001[7] Росія Марат Сафін Росія Євген Кафельников 6–2, 6–2
2002[8] Росія Євген Кафельников Білорусь Волчков Володимир Миколайович 7–6(8–6), 7–5

Чоловіки, парний розряд

[ред. | ред. код]
Рік Чемпіон Фіналіст Рахунок
1997[3] Італія Вінченцо Сантопадре
США Вінс Спейдія
Марокко Хішам Аразі
Ізраїль Еял Ран
6–4, 6–7, 6–0
1998[4] Італія Стефано Пескосолідо
Італія Лоренс Тілеман
Данія Кеннет Карлсен
Нідерланди Шенг Схалкен
7–5, 4–6, 7–5
1999[5] Узбекистан Олег Огородов
Швейцарія Марк Россе
США Марк Кейл
Швейцарія Лоренцо Манта
7–6, 7–6
2000[6] США Джастін Гімелстоб
США Скотт Гамфріс
ПАР Marius Barnard
ПАР Роббі Куніґ
6–3, 6–2
2001[7] Франція Жюльєн Бутте
Словаччина Домінік Грбатий
ПАР Marius Barnard
США Jim Thomas
6–4, 3–6, [13–11]
2002[8] ПАР Девід Адамс
ПАР Роббі Куніґ
Нідерланди Рамон Слюйтер
Нідерланди Мартін Веркерк
6–2, 7–5

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Кубок президента» переезжает из Ташкента в Бангкок. Sports.ru. 14 січня 2003. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 20 серпня 2010.
  2. Fantastic Five [Архівовано 23 вересня 2012 у Wayback Machine.], wtatennis.com (англ.)
  3. а б 1997 Tashkent. Міжнародна тенісна федерація. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  4. а б 1998 Tashkent. Міжнародна тенісна федерація. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  5. а б 1999 Tashkent. Міжнародна тенісна федерація. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  6. а б 2000 Tashkent. Міжнародна тенісна федерація. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  7. а б 2001 Tashkent. Міжнародна тенісна федерація. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 4 січня 2015.
  8. а б 2002 Tashkent. Міжнародна тенісна федерація. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 4 січня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]