Принцип законності: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Mitte27 (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
Rausch (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{без джерел}} |
|||
'''Принцип законності''' — принцип чіткої визначеності [[Норма права|норм права]], принцип права. Якщо [[держава]] накладає ті чи інші обмеження на поведінку людей, то вона як мінімум має чітко і недвозначно окреслити межі цих вимог. |
'''Принцип законності''' — принцип чіткої визначеності [[Норма права|норм права]], принцип права. Якщо [[держава]] накладає ті чи інші обмеження на поведінку людей, то вона як мінімум має чітко і недвозначно окреслити межі цих вимог. |
||
| Рядок 9: | Рядок 8: | ||
Повна відсутність принципу законності спостерігається там, де посадовій особі дозволено вирішувати якісь правові питання на підставі свого особистого розсуду. |
Повна відсутність принципу законності спостерігається там, де посадовій особі дозволено вирішувати якісь правові питання на підставі свого особистого розсуду. |
||
== Джерела == |
|||
* Flora A.N.J. Goudappel, Ernst M.H. Hirsch Ballin e.a. (red.), ''Democracy and Rule of Law in the European Union. Essays in Honour of Jaap W. de Zwaan'', {{ISBN|978-94-6265-065-7}}, 2016 |
|||
[[Категорія:Правові доктрини та принципи]] |
[[Категорія:Правові доктрини та принципи]] |
||
Версія за 18:46, 1 травня 2019
Принцип законності — принцип чіткої визначеності норм права, принцип права. Якщо держава накладає ті чи інші обмеження на поведінку людей, то вона як мінімум має чітко і недвозначно окреслити межі цих вимог.
Зокрема, правові норми не повинні залежати від розсуду конкретних посадових осіб.
Питання про принцип законності змикається з питанням про тлумачення норм права, про те, кому з посадових осіб дозволено тлумачити закон. Законодавства істотно відрізняється в цьому питанні. У деяких законодавствах тлумачення закону дозволялося всім суддям, в деяких — тільки верховному суду держави, причому обов'язкову силу мають тільки ті тлумачення закону верховним судом, які були включені цим судом в «коментар» до закону, обов'язковий для нижчестоящих судів. У деяких законодавствах тлумачення закону суддями заборонено, і судді повинні в неясних випадках керуватися аналогією, а якщо необхідно — то й аналогією галузей права.
Також існує досить складне питання сумісності принципу законності і прецедентного права.
Повна відсутність принципу законності спостерігається там, де посадовій особі дозволено вирішувати якісь правові питання на підставі свого особистого розсуду.
Джерела
- Flora A.N.J. Goudappel, Ernst M.H. Hirsch Ballin e.a. (red.), Democracy and Rule of Law in the European Union. Essays in Honour of Jaap W. de Zwaan, ISBN 978-94-6265-065-7, 2016