Музей водопровідної мережі «Metropolitan»: відмінності між версіями
Створено шляхом перекладу сторінки «Metropolitan Waterworks Museum» |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 10:42, 28 травня 2022
Музей водопровідної мережі «Metropolitan» (англ. Metropolitan Waterworks Museum) — музей у будівлі водопровідної мережі Честнат Гілл, спочатку бувши високоякісною насосною станцією Бостонського міського водопроводу[1]. Музей має добре збережені механічні інженерні пристрої в будівлі в романському стилі Річардсона[2].
У найнапруженіші роки станція перекачувала до ста мільйонів галонів води на день[3]. У 1970-х роках станція була виведена з експлуатації, а пізніше деякі з її будівель були перетворені на кондомініуми[4]. Після періоду невикористання насосну станцію було відреставровано, а у 2007 році було створено Фонд збереження водопровідних споруд для контролю за її перетворенням на музей[5]. У березні 2011 року будинок знову відкрився для відвідувачів як Музей водопровідних споруд[6].
Історія
У 1850-х роках Бостон почав модернізувати своє водопостачання, яке в той час являло собою поєднання колодязів, води зі ставка і трубопроводу з водосховища в місті Натік, що спускається вниз[3].
У 1870-х роках міська влада Бостона вирішила, що місту необхідно збільшити обсяги фільтрації та перекачування води, і почали вивчати варіанти.
У 1886 році було розроблено проєкт насосної станції високого обслуговування, і наступного року вона була введена в експлуатацію як насосна станція Честнат Гілл — лише через кілька років після першої у світі такої станції в Німеччині. Вода перекачувалась з цієї станції вгору схилом до водосховища Фішер Гілл, звідки під дією сили тяжіння вода надходила в навколишні райони[7].
У 1894 році на станції був уведений в експлуатацію третій водяний насос, що працює на пару, розроблений Еразмом Дарвіном Лівіттом[3]. Насосний двигун Лівітта-Рідлера, як його пізніше назвали, був названий «найефективнішим насосним двигуном у світі», коли його вперше представили, і залишався в експлуатації до 1928 року. У XX столітті Американське товариство інженерів-механіків оголосило його історичною пам'яткою машинобудування[8]. Він був повністю відновлений музеєм та є центральним експонатом його головного поверху.
Цікавинки
Марк Волберг зняв частину свого фільму 1992 року «Ти маєш повірити» у підвалі будівлі[9].
У будівлі є кам’яні обличчя дизайнера Артура Г. Вінала та його дружини[10].
Галерея
Примітки
- ↑ Burkett, Meisha Hunter (18 October 2019). Silent and Unseen: Stewardship of Water Infrastructural Heritage. Adaptive Strategies for Water Heritage: 20—39. doi:10.1007/978-3-030-00268-8_2. ISBN 978-3-030-00267-1.
The former Metropolitan Waterworks’ high-service pumping station in Boston (originated by Arthur Vinal, 1885–1887 and expanded by Edmund Wheelwright, 1897–98) was recently opened as the Waterworks Museum.
- ↑ Kempe, Marcis (June 2015). The Metropolitan Waterworks Museum: Boston's Story of Water Works Villains, Heroes, and Machinery. American Water Works Association. 107 (6): 60—65. doi:10.5942/jawwa.2015.107.0090.
- ↑ а б в Olia, Maria (1 травня 2019). No Access Boston: Beantown's Hidden Treasures, Haunts, and Forgotten Places (англ.). Rowman & Littlefield. ISBN 9781493035946.
- ↑ Beaulieu, Rebekah (2017). Financial Fundamentals for Historic House Museums. Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield. с. 11 & 13. ISBN 9781538100325.
- ↑ Angelo, Dana (2007). Waterworks Museum Project Proposal (PDF).
- ↑ Rosenthal, Beryl (March 2013). Metropolitan Waterworks Museum and Chestnut Hill Reservoir—Boston, Massachusetts. Journal of the New England Water Works Association. 127 (1): 66.
- ↑ De Witt, Dennis (2018). The Metropolitan Waterworks Museum at Chestnut Hill pumping station, Boston, USA. Proceedings of the Institution of Civil Engineers - Engineering History and Heritage (англ.). 172 (3): 110—124. doi:10.1680/jenhh.18.00019. ISSN 1757-9430.
- ↑ Leavitt-Riedler Pumping Engine. www.asme.org (англ.). Процитовано 1 грудня 2019.
- ↑ Waterworks Museum, 2450 Beacon St, Boston, MA (2019). www.gluseum.com (англ.). Процитовано 9 листопада 2019.
- ↑ Moskow, Shirley (23 лютого 2017). Let your appreciation flow at the Waterworks Museum. Boston Globe.
Література
- Jackson, Daniel; Rosenthal, Linda (2011). Hilton, Margerie (ред.). Art and Architecture of the Metropolitan Waterworks. Boston: Metropolitan Waterworks Museum. ISBN 978-1463510381.
- Nesson, Fern Leicher (1983). Great Waters: A History of Boston's Water Supply. Boston: Brandeis University Press. ISBN 0874512239.