Англійська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Англійська мова
English
Поширення англійської мови
Поширення англійської мови
Поширена в: Велика Британія, Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Індія, Беліз, Ліберія, Нігерія, ПАР
Регіон: Європа, Північна Америка, Азія, Африка, Австралія, Океанія
Носії: (перша мова) 354 млн.
(друга мова) 150 млн.-1,5 млрд.
Місце: 4 (як рідна мова);
1 або 2 (за загальною кількістю мовців — залежить від методу підрахунку)
Класифікація: Індо-Європейська
 Германська
  Західно-германська
   Англофризька (інгвеонська)
Офіційний статус
Державна: Ліберія, декілька інших країн Британської співдружності, Австралія
Офіційна: Канада, Гонконг, Ірландія, ПАР, Кенія, Індія, Пакистан, Філіппіни, Сінгапур, Косово[Джерело?], Європейський союз, Нова Зеландія, Велика Британія, США, Південний Судан
Регулює: офіційно нерегульована.
Де-факто регулюється Оксфордським словником.
Коди мови
ISO 639-1 en
ISO 639-2 eng
ISO 639-3 eng
SIL ENG

Англі́йська мо́ва (English, the English language) — мова, що належить до германської групи індоєвропейської сім'ї мов. Одна з найпоширеніших мов у світі, особливо як друга мова та мова міжнародного спілкування.

Історія[ред.ред. код]

Володіння англійською мовою у Європейському Союзі

Традиційно вважають, що англійська мова пройшла через чотири стадії протягом останніх півтори тисячі років:

Давньоанглійський період (V—XI)[ред.ред. код]

У давньоанглійський період формування мови англійської народності (V—XI ст.) на території Британії внаслідок розвитку діалектів північно-германських племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в V ст. до Британії і злилися з кельтським населенням, виникає староанглійська мова. В Англії зароджуються феодальні відносини, виникають окремі королівства й формуються місцеві діалекти. Найдавніші писемні пам'ятки (рунічні написи на Рутвельському хресті, поема «Беовульф» та ін.) вчені датують 7—8 ст. З проникненням до Англії християнства (6 ст.) латинський алфавіт заміняє руни. Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих афіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад — в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями. Після завоювання Англії Данією (1017) англійська мова поповнюється скандинавськими географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою.

Середньоанглійський період (XI—XIV ст.)[ред.ред. код]

Середньоаглійський період розвитку мови англійської народності триває з XI по XIV ст.

Період формування англійської національної мови (XV—XVI ст.)[ред.ред. код]

У цей період в Англії починається розклад феодальної системи та інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. Внаслідок широкої міжнародної торгівлі Англії Лондон в 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні і, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою національної мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню й розвитку національної мови й все більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм національної англійської відіграв Вільям Кекстон, який запровадив книгодрукування в Англії (1476), чим сприяв закріпленню орфографії, яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. В літературномовних пам'ятках цього періоду відбилась епоха розвитку буржуазного гуманізму, формування національної самосвідомості англійського народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжнародних зносин Англії — починається новий потік запозичень з італійської, грецької, іспанської та інших мов. У фонетиці визначним явищем є так званий «великий зсув голосних» і ряд інших особливостей, що посилили розбіжність між орфографією і орфоепією. У морфології триває процес відпадання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-s); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови.

Новоанглійський період (XVII—XXI ст.)[ред.ред. код]

У цей період відбулося остаточне формування і розвиток національної англійської мови. Закріпленню сталих норм літературної мови сприяє художня література і численні граматичні праці («Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, «Граматика англійської мови» Б. Джонсона і низка словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики і розв'язання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у 18 ст.). Внаслідок колоніальної експансії Англії її мова проникала (з 17 ст.) до Америки, Ірландії, Австралії, Нової Зеландії та ін. країн. В англійській мові далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів; слово майже не змінюється морфологічно, наприклад, прикметники змінюються лише за ступенями порівняння і цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний зв'язок слів у реченні.

Попри те що англійська мова протягом тривалого розвитку зазнала значних змін, вона й тепер зберігає всі основні риси групи германських мов.

Англійська мова поширилася по всьому світу, починаючи з 17 століття, і залишається основною міжнародною мовою торгівлі і техніки.

Письмо[ред.ред. код]

За написанням літер і їх порядком повністю збігається з сучасною версією латинської абетки. Назви літер в українському написанні можна приблизно передати так:

Буква Aa Bb Cc Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Kk Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Ww Xx Yy Zz
Назва ей бі сі ді і еф джі ейч ай джей кей ел ем ен оу пі к'ю ар ес ті ю ві дабл'ю екс вай зед (зі)

Діалекти[ред.ред. код]

Літературної англійської мови, такої яка є в інших країнах, де існують спеціальні інституції, що затверджують мовний стандарт, як наприклад Французька академія у Франції, не існує. Вимова й лексика англійської сильно відрізняються в різних частинах світу, де ця мова є основною мовою спілкування. Основні варіанти мови — Британська англійська та Американська англійська. Кількість діалектів англійської мови в Британії, особливо в Англії, дуже велика. Стандартом мови вважається так звана надбана вимова (Received Pronunciation), діалект, який не властивий певному регіону, а характерний в першу чергу класу освічених людей. В американській англійській теж існує чимало діалектів. Австралійці та новозеландці намагаються притримуватися британських норм, але їх легко впізнати за вимовою.

Всі діалекти англійської мови поділяються на ротичні (rhotic) і неротичні (non-rhotic). Ротичними діалектами називаються діалекти, в яких вимовляється звук r в словах на кшталт слова doctor (лікар). Ротичним, є, наприклад, шотландський діалект англійської мови, більшість діалектів Північної Америки, індійський діалект. Received Pronunciation, австралійський, новозеландський, південно-африканський діалекти — неротичні варіанти англійської мови.

Фонетика[ред.ред. код]

Англійська вимова сильно змінюється від одного діалекту до іншого. Тому загалом в англійській мові багато звуків різних для різних регіонів.

Англійська мова вважається однією з найскладніших серед європейських мов стосовно правильності вимови і читання слів. Існує велика кількість винятків, але певні правила читання слів все ж таки існують.

Голосні[ред.ред. код]

Якщо в таблиці в одній клітинці два символи, то перший відповідає американській вимові, другий — британській.

МФА Опис приклад
Монофтонги
i(ː) Неогублений голосний переднього ряду високого піднесення bead
ɪ Неогублений ненапружений голосний переднього ряду високого піднесення bid
ɛ Неогублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення bed
æ Ненапружений неогублений голосний переднього ряду низького піднесення bad
ɒ Огублений голосний заднього ряду низького піднесення box[1]
ɔ(ː) Огублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення | pawed[2]
ɑ(ː) Неогублений голосний заднього ряду низького піднесення bra
ʊ Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення good
u(ː) Огублений голосний заднього ряду високого піднесення booed[3]
ʌ Неогублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення,
Ненапружений голосний середнього ряду низького піднесення
bud
ɝ/ɜː Неогублений голосний середнього ряду низько-середнього піднесення bird[4]
ə Шва Rosa's[5]
ɨ Неогублений голосний середнього ряду високого піднесення roses[6]
Дифтонги
e(ɪ)/eɪ Неогублений голосний переднього ряду високо-середнього піднесення
Неогублений голосний переднього ряду високого піднесення
bayed[7]
o(ʊ)/əʊ Огублений голосний заднього ряду високо-середнього піднесення
Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення
bode
Неогублений голосний переднього ряду низького піднесення
Неогублений ненапружений голосний переднього ряду високого піднесення
cry[8]
Неогублений голосний переднього ряду низького піднесення
Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення
bough
ɔɪ Огублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення
Неогублений голосний переднього ряду високого піднесення
boy
ʊɚ/ʊə Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення
Шва
boor[9]
ɛɚ/ɛə Неогублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення
Шва
fair[10]

Приголосні[ред.ред. код]

  Білабіальні Лабіодентальні Інтердентальні Альвеолярні Постальвеолярні Палатальні Велярні Лабіально-велярні Гортанні
Носові m     n     ŋ[11]  
Вибухові p  b     t  d     k  ɡ  
Африкативні         tʃ  dʒ[12]      
Фрикативні   f  v θ  ð[13] s  z ʃ  ʒ ç[14] x[15] h
Флеп       ɾ[16]        
Апроксиманти       ɹ   j   ʍ  w[17]  
Латеральні       l, ł        

Деякі англійські звуки не мають українських відповідників, а тому виникають складнощі при транскрибуванні англійських власних іменників та запозичених із англійської мови слів. Наприклад, до таких звуків належать звуки /θ/ та /ð/, що передаються на письмі буквосполученням th. В різних випадках і різних джерелах th може передаватися літерами c, з, т, ф, хоча жодна з них не відповідає оригінальній англійській вимові. Чинний український правопис ($97) [18] вказує, що звичайно th передаєтсья через т: Мередіт, Агата, хоча й робить винятки для Голсуорсі та Резерфорд.

В англійській мові слід чітко розрізняти вимову звуків /w/ та /v/. Обидва звуки є приголосними і нескладоутворювальними. /w/ вимовляється з округленням губ, а /v/ — із стиснутими губами і притисканням верхніх передніх зубів до нижньої губи. Звука /w/ часто передається на письмі через українську літеру у, наприклад, у прізвищі Уайльд, хоча при цьому утворюється додатковий склад, якого немає в англійській мові. Український правопис ($97) вказує, що звичайно /w/ передається у власних назвах літерою в, але за традицією писати Уайльд, Уеллс, Уельс, Уолл-стрит, Хемінгуей, Голсуорсі.

Англійський звук /h/ не збігається з жодним українським звуком. Українські слова гай і хай звучать інакше, ніж англійське high. Англійський звук /h/ аспіративний, тобто вимовляється на видиху, як і українське г, однак він менш озвучений, і видих різкіший, енергійніший. З іншого боку, український звук х зовсім не має аспірації. В деяких діалектах англійської є звук /x/, але основні діалекти до таких не належать. Крім того, графічно він відповідає буквосполученню ch: Loch, Bach. Перед звуком /j/ (наприклад, у слові Hugh) в деяких діалектах англійської вимовляється інший звук /ç/, який більше схожий на українське х. Український правопис зобов'язує передавати літеру h у запозичених словах та власних назвах через українську літеру г, однак робить виняток для слів, написання яких утвердилося: хокей, хол тощо.

Вимова вибухових приголосних /k/, /p/ тощо, в ангійській мові набагато енергійніша, більш вибухова, ніж в українській.

Звук /l/ в англійській мові не має твердого та м'якого варіанту й ближчий до українського твердого л, однак, в силу історичних причин, чимало англійських назв передається в українській мові з м'яким ль: Брістоль, Ліверпуль тощо.

Граматика[ред.ред. код]

Граматика англійської мови відносно проста в порівнянні з іншими європейськими мовами. Іменник не має роду і відмінків, множина більшості слів утворюється добавлянням звуків /s/ або /z/, правда існує поняття колективного іменника, який хоча й має форму однини, може вживатися й як множина. Прикметники в англійській мові не узгоджуються з іменниками ні в роді, ні в числі. Визначеність чи не визначеність іменника передається артиклем. Дієслівні форми можуть виражати активний та пасивний стан, в кожному з яких існує 16 часів.

Граматика англійської мови має такі граматичні категорії як:

Цікаві факти про англійську мову[ред.ред. код]

  • Англійська належить до тих мов, що має найширший словниковий запас: (близько 250 тис. різних слів; Оксфордський словник англійської мови нараховує близько 600 тис. слів, а Словник Вебстера — 475 тис., але серед них велика доля архаїчних слів та величезний об'єм технічних термінів).
  • Також це мова, яку знають найбільше людей як другу (нерідну) : (від 250 млн до 350 млн людей, для яких англійська не є рідною, знають її).
  • Англійською друкують найбільше.
  • Найдовше слово в англійській мові: pneumonoultramicroscopicsilicovolcanoconiosis (45 літер, силіко́з — захворювання людини, викликане тривалим вдиханням пилу, що містить вільний діоксид кремнію).
  • На основі англійської мови створено кілька спрощених штучних мов.

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т. Шевченка англійською мовою (переклав Джон Вейр)

MY TESTAMENT
When I am dead, bury me
In my beloved Ukraine,
My tomb upon a grave mound high
Amid the spreading plain,
So that the fields, the boundless steppes,
The Dnipro's plunging shore
My eyes could see, my ears could hear
The mighty river roar.
When from Ukraine the Dnipro bears
Into the deep blue sea
The blood of foes ... then will I leave
These hills and fertile fields --
I'll leave them all and fly away
To the abode of God,
And then I'll pray .... But till that day
I nothing know of God.
Oh bury me, then rise ye up
And break your heavy chains
And water with the tyrants' blood
The freedom you have gained.
And in the great new family,
The family of the free,
With softly spoken, kindly word
Remember also me.

Джерело: Українська бібліотека

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Англо-український словник. К., 1948; Українсько-англійський словник. К., 1957;
  • Костюченко Ю. П. Історія англійської мови. К., 1953;
  • Huchon R. Histoire de la langue anglaise, т. 1—2. Paris, 1923—30;
  • Бровченко Т. А. Сопоставительный анализ согласных украинского и английского языков. Одесса, 1955;
  • Баранцев К. Т. Курс лексикології сучасної англійської мови. К., 1955;
  • Раєвська Н. М. Англійська лексикологія К., 1957

Примітки[ред.ред. код]

  1. У деяких діалектах цей звук відсутній; відповідні слова вимовляються зі звуками /ɑ/ або /ɔ/.
  2. У деяких діалектах півінічно-американської англійської цей звук відсутній.]].
  3. Літера <U> може передавати або /u/ або йотований звук /ju/. В британському Received Pronunciation цей йотований голосний /ju/ зустрічається після /t/, /d/, /s/ або/z/. Він часто призводить до палатизації попереднього приголосного, після чого відповідні приголосні стають/ʨ/, /ʥ/, /ɕ/ та/ʑ/, як, наприклад, у словах tune, during, sugar та azure. В американській англійській палатизація здебільшого не відбувається, якщо тільки за /ju/ не йде r, і, як наслідок /tur/, /dur/, /sur/, /zur/ набувають звучання /tʃɚ/, /dʒɚ/, /ʃɚ/ та /ʒɚ/, відповідно, як у словах nature, verdure, sure та treasure.
  4. В північно-американській англійській цей звук набирає ротичного відтінку, після нього вимовляється слабеньке r.
  5. Чимало американців не розрізняють між цим та наступним ненаголошеними звуками. Для них roses і Rosa's вимовляються однаково, й, відповідно, вживається симовол шва /ə/.
  6. Цей звук часто транскрибують як /i/ або /ɪ/.
  7. Дифтонги /eɪ/ та /oʊ/ для багатьох американців є монофтонгами, відповідно, /eː/ та/oː/.
  8. В більшості діалектів англійської мови, значну фонетичну роль відіграє довжина звуку. В таких діалектах, як автралійська англійська та новозеландська англійська подовження звуку називають фонетичним. У деяких діалектах сучасної англійської мови, наприклад, загальноамериканському, довжина голосного алофонна: голосні набувають подовження перед дзінкими приголосними в межах складу.
  9. Зустрічається тільки в неротичних діалектах. В деяких діалектах цей звук заміняється на /ɔː/.
  10. Зустрічається тільки в неротичних діалектах. В деяких діалектах перехід до шва зникає. Як наслідок, звук стає подовженим монофтонгом /ɛː/.
  11. Велярний носовий звук [ŋ] — нефонетичний алофон звуку /n/ в деяких північно-британських діалектах, де він вимовляється тільки перед /k/ та /g/. У всіх інших діалектах, це окрема фонема.
  12. Звуки /ʃ/, /ʒ/, and /ɹ/ в деяких діалектах лабілізовні (огублені). Огублення ніколи не є контрастним в початковій позиції, а тому інодіі не транскрибується. Більшість американців вимовляють <r> як /ɻ/. Те ж відбувається в шотландському та інших діалектах. В цьому випадку <r> звучить із альвеолярним дрижанням (як в українській).
  13. У деяких діалектах,наприклад кокні, міжзубні /θ/ and /ð/ злилися з /f/ and /v/, а в інших? зокрема в ебоніці, /ð/ перейшов у дентальне /d/. В деяких ірландських діалектах, /θ/ and /ð/ стали відповідними дентальними вибуховими звуками, що контрастують із звичнии альвеолярними вибуховими.
  14. Глухий палатальний фрикативний звук /ç/ в більшості діалектів є простим алофоном /h/ перед /j/; наприклад, human /çjuːmən/. Проте, в деяких діалектах, /j/ зникає, хоча початковий приголосний не змінюється.
  15. Глухий велярний фрикативний звук /x/ використовується англомовними шотландцями чи валійцями у таких словах гельського походження, як loch (/lɒx/) або у випадку запозичень із німецької чи єврейської у, наприклад, словах Bach (/bax/) або Chanukah /xanuka/. /x/ використовується також у південно-африканській англійській. В деяких діалектах, таких як скауз (район Ліверпуля) [x] або [kx] можуть використуватися як алофони /k/ в словах на зразок docker ([dɒkxə]). Більшість людей, для яких англійська мова рідна, з великими труднощами вчаться правильно вимовляти цей звук, вивчаючи іноземну мову. Більшість використовує як заміну звуки [k] або [h] .
  16. Звук [ɾ]}} — алофон /t/ і /d/ у ненаголошених складах у північно-американській та австралійській англійській. Цим звуком передається tt чи dd у словах latter та ladder, які для багатьох американців є гомофонами. У деяких діалектах, таких як шотландська англійська та індійська англійська його заміняє звук /ɹ/. Це той самий звук, який у більшості варіантів іспанської мови відображається однією літерою r.
  17. Глухий w — [ʍ] зустрічається в шотландській та ірландській англійській, а також у деяких варіантах американської, новозеландської та англійської англійської. Наприклад, слово white (білий) звучить не вайт а гвайт. В більшості діалектів звук [ʍ] злився з /w/, а в деяких шотландських — із /f/.
  18. Український правопис. — К.: Наук. думка, 2012. — С. 124.

Ресурси для вивчення мови[ред.ред. код]