Агентно-орієнтована обчислювальна економіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Агентно-орієнтована обчислювальна економіка (АОЕ) є сферою обчислювальної економіки, що вивчає економічні процеси, включаючи цілі господарства, як динамічні системи взаємодіючих агентів. Як така, вона попадає в категорію складних адаптивних систем.[1] У відповідному агентному моделюванню, «агентами» називають «обчислювальні об'єкти, змодельовані як такі, що взаємодіють за правилами» над простором і часом, не справжні люди.  Правила сформовані щоб моделювати поведінку і соціальну взаємодії базуючись на стимулах та інформації.[2] Ці правила також можуть бути результатом оптимізації, реалізованої з допомогою методів штучного інтелекту(наприклад Q-навчання).[3]

Теоретичне припущення математичної оптимізації агентами полягає в заміні ринкової рівноваги на менш обмежуючий постулат агентів з обмеженою раціональністю, що адаптується до вимог ринку.[4] Моделі АОЕ застосовують чисельні методи до цифрового моделювання складних динамічних проблем для яких не можна використати більш традиційні методи.[5] Починаючи з задання початкових умов, обчислювальна економіка розвивається з часом оскільки її складові агенти багаторазово взаємодіють один з одним.

АОЕ схожа і перетинається з теорією ігор як агентно-орієнтований метод для моделювання соціальних взаємодій. [6] Але люди, що практикують, також відзначили різницю зі стандартними методами. Так, наприклад, в АОЕ моделювання подій керується виключно початковими умовами, в незалежності від того чи рівновага існує або обчислювально піддається підрахунку.  Інший приклад — полегшення автономії та навчання агента.[7]

Метод отримав вигоду від постійних вдосконалень в технологіях моделювання і зростання комп'ютерних можливостей. Кінцевою метою метода є «протестувати теоретичні знахідки реальними даними в такий спосіб, що дозволяє емпірично підтримуваним теоріям накопичуватися з часом, і кожна наукова робота ґрунтується на роботі, яка їй передувала».[8]  Цей предмет застосовувався до таких галузей дослідження як вартість активів[10], змагання і співпраця,[9] трансакційні витрати,[10]  макроструктура ринку та теорія галузевих ринків і їх динаміка,[11] економіка добробуту,[12] і дизайн механізмів,[13] інформація і непевність,[14]  макроекономіка,[15] і марксистська політична економіка.[16][17]

Загальний огляд[ред. | ред. код]

«Агенти» в моделях АОЕ можуть репрезентувати індивідів(наприклад людей), соціальні угрупування(наприклад фірми), біологічні сутності(наприклад зернові культури) і/або фізичні системи(транспортна система тощо).  Той, хто складає модель АОЕ задає початкове налаштування системи обчислювальної економіки, що складається з декількох взаємодіючих агентів. Далі він спостерігає за розвитком системи в часі без жодних втручань. В особливості, події системи повинні керуватися взаємодіями агентів без зовнішнього накладання умов рівноваги.[18] Проблеми включають загальні проблеми, характерні для експериментальної економіки,[19] і розробки спільного фреймворку для  емпіричної валідації та вирішення відкритих питань в агентно-орієнтованому моделюванні.[20]


Приклад: фінанси[ред. | ред. код]

Однією з галузей, де методологія АОЕ часто застосовується є вартість активів. Вільям Браян Артур, Ерік Баум, Вільям Брок, Карс Хоммес і Блейк Лебарон розробили обчислювальні моделі, в яких багато агентів вибирають з множини можливих стратегій прогнозу погоди для того, щоб передбачити ціни на акції, що впливає на їх вимоги до активів і тому впливає на ціни акцій. Ці моделі припускають, що агенти частіше обирають стратегії прогнозу погоди, які недавно були успішними. Успіх будь-якої стратегії залежить від умов ринку і також від множини стратегій, які на даний момент застосовуються. Ці моделі часто показують, що великі підйоми і спади в вартості активів виникають, коли агенти змінюють стратегії прогнозу погоди.[21][22] У 2009 році Брок, Хоммес і Вагенер використали модель цього типу для обґрунтування того, що впровадження нових садових інструментів може дестабілізувати ринок,[23] і деякі дослідження вказують на те, що АОЕ може стати корисною методикою для розуміння недавніх фінансових криз.[24][25][26]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ • W. Brian Arthur[en], 1994. "Inductive Reasoning and Bounded Rationality, " American Economic Review, 84(2), pp. 406-411 [Архівовано 21 травня 2013 у Wayback Machine.].
       • Leigh Tesfatsion[en], 2003. "Agent-based Computational Economics: Modeling Economies as Complex Adaptive Systems, " Information Sciences, 149(4), pp. 262-268 [Архівовано 26 квітня 2012 у Wayback Machine.].
  2. ↑ Scott E. Page (2008). "agent-based models, " The New Palgrave Dictionary of Economics[en], 2nd Edition. Abstract [Архівовано 10 лютого 2018 у Wayback Machine.].
  3. ↑ Richard S. Sutton and Andrew G. Barto, Reinforcement Learning: An Introduction, The MIT Press, Cambridge, MA, 1998 [1] [Архівовано 4 вересня 2009 у Wayback Machine.]
  4. ↑ • John H. Holland and John H. Miller (1991). "Artificial Adaptive Agents in Economic Theory, " American Economic Review, 81(2), pp. 365-370 [Архівовано 5 січня 2011 у Wayback Machine.] p. 366.
       • Thomas C. Schelling (1978 [2006]). Micromotives and Macrobehavior, Norton. Description [Архівовано 2 листопада 2017 у Wayback Machine.], preview [Архівовано 6 січня 2020 у Wayback Machine.].
       • Thomas J. Sargent, 1994. Bounded Rationality in Macroeconomics, Oxford. Description and chapter-preview 1st-page links. [Архівовано 2023-07-01 у Wayback Machine.]
  5. ↑ • Kenneth L. Judd, 2006. "Computationally Intensive Analyses in Economics, " Handbook of Computational Economics, v. 2, ch. 17, Introduction, p. 883. [Pp. 881- 893. Pre-pub PDF [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.].
       • _____, 1998. Numerical Methods in Economics, MIT Press. Links to description [Архівовано 11 лютого 2012 у Wayback Machine.] and chapter previews.
  6. ↑ • Joseph Y. Halpern[en] (2008). "computer science and game theory, " The New Palgrave Dictionary of Economics, 2nd Edition. Abstract [Архівовано 5 листопада 2017 у Wayback Machine.].
       • Yoav Shoham (2008). "Computer Science and Game Theory, " Communications of the ACM, 51(8), pp. 75-79 [Архівовано 26 квітня 2012 у Wayback Machine.].
       • Alvin E. Roth (2002). "The Economist as Engineer: Game Theory, Experimentation, and Computation as Tools for Design Economics, " Econometrica, 70(4), pp. 1341–1378.
  7. ↑ Tesfatsion, Leigh (2006), "Agent-Based Computational Economics: A Constructive Approach to Economic Theory, " ch. 16, Handbook of Computational Economics, v. 2, part 2, ACE study of economic system. Abstract [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] and pre-pub PDF [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.].
  8. ↑ • Leigh Tesfatsion (2006). "Agent-Based Computational Economics: A Constructive Approach to Economic Theory, " ch. 16, Handbook of Computational Economics, v. 2, [pp. 831—880] sect. 5. Abstract [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] and pre-pub PDF [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.].
       • Kenneth L. Judd[en] (2006). "Computationally Intensive Analyses in Economics, " Handbook of Computational Economics, v. 2, ch. 17, pp. 881- 893. Pre-pub PDF [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.].
       • Leigh Tesfatsion and Kenneth L. Judd, ed. (2006). Handbook of Computational Economics, v. 2. Description [Архівовано 6 березня 2012 у Wayback Machine.] & and chapter-preview links.
  9. ↑ Robert Axelrod (1997). The Complexity of Cooperation: Agent-Based Models of Competition and Collaboration, Princeton. Description [Архівовано 2 січня 2018 у Wayback Machine.], contents [Архівовано 2 січня 2018 у Wayback Machine.], and preview [Архівовано 10 лютого 2020 у Wayback Machine.].
  10. ↑ Tomas B. Klosa and Bart Nooteboom, 2001. "Agent-based Computational Transaction Cost Economics, " Journal of Economic Dynamics and Control 25(3–4), pp. 503–52. Abstract. [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.]
  11. ↑ • Roberto Leombruni and Matteo Richiardi, ed. (2004), Industry and Labor Dynamics: The Agent-Based Computational Economics Approach. World Scientific Publishing ISBN 981-256-100-5. Description [Архівовано 27 липня 2010 у Wayback Machine.] and chapter-preview links [Архівовано 12 лютого 2020 у Wayback Machine.].
       • Joshua M. Epstein[en] (2006). "Growing Adaptive Organizations: An Agent-Based Computational Approach, " in Generative Social Science: Studies in Agent-Based Computational Modeling, pp. 309- [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.] 344. Description [Архівовано 26 січня 2012 у Wayback Machine.] and abstract [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
  12. ↑ Robert Axtell[en] (2005). "The Complexity of Exchange, " Economic Journal, 115(504, Features), pp. F193-F210 [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.].
  13. ↑ • The New Palgrave Dictionary of Economics (2008), 2nd Edition:
         Roger B. Myerson «mechanism design.» Abstract. [Архівовано 23 листопада 2011 у Wayback Machine.]
         _____. «revelation principle.» Abstract. [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
         Tuomas Sandholm. «computing in mechanism design.» Abstract. [Архівовано 23 листопада 2011 у Wayback Machine.]
       • Noam Nisan[en] and Amir Ronen (2001). "Algorithmic Mechanism Design, " Games and Economic Behavior, 35(1-2), pp. 166–196 [Архівовано 14 жовтня 2018 у Wayback Machine.].
       • Noam Nisan[en] et al., ed. (2007). Algorithmic Game Theory, Cambridge University Press. Description [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.].
  14. ↑ Tuomas W. Sandholm and Victor R. Lesser (2001). "Leveled Commitment Contracts and Strategic Breach, " Games and Economic Behavior, 35(1-2), pp. 212-270 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.].
  15. ↑ • David Colander[en], Peter Howitt[en], Alan Kirman, Axel Leijonhufvud[en], and Perry Mehrling[en], 2008. "Beyond DSGE Models: Toward an Empirically Based Macroeconomics, " American Economic Review, 98(2), pp. 236-240. Pre-pub PDF [Архівовано 29 січня 2019 у Wayback Machine.].
       • Thomas J. Sargent (1994). Bounded Rationality in Macroeconomics, Oxford. Description and chapter-preview 1st-page links [Архівовано 2023-07-01 у Wayback Machine.].
       • M. Oeffner (2009). 'Agent-based Keynesian Macroeconomics'. PhD thesis, Faculty of Economics, University of Würzburg.
  16. ↑ A. F. Cottrell, P. Cockshott, G. J. Michaelson, I. P. Wright, V. Yakovenko (2009), Classical Econophysics. Routledge, ISBN 978-0-415-47848-9.
  17. ↑ Leigh Tesfatsion (2006), "Agent-Based Computational Economics: A Constructive Approach to Economic Theory, " ch. 16, Handbook of Computational Economics, v. 2, part 2, ACE study of economic system. Abstract [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] and pre-pub PDF [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.].
  18. ↑ Summary of methods [Архівовано 26 травня 2007 у Wayback Machine.]: Department of Economics, Politics and Public Administration, Aalborg University, Denmark website.
  19. ↑ Vernon L. Smith, 2008. "experimental economics, " The New Palgrave Dictionary of Economics, 2nd Edition. Abstract [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.].
  20. ↑ Giorgio Fagiolo, Alessio Moneta, and Paul Windrum, 2007. "A Critical Guide to Empirical Validation of Agent-Based Models in Economics: Methodologies, Procedures, and Open Problems, " Computational Economics, 30, pp. 195[недоступне посилання]–226.
  21. ↑ W. Brock and C. Hommes (1997), 'A rational route to randomness.' Econometrica 65 (5), pp. 1059—1095.
  22. ↑ C. Hommes (2008), 'Interacting agents in finance,' in The New Palgrave Dictionary of Economics.
  23. ↑ Brock, W.; Hommes, C.; Wagener, F. (2009). More hedging instruments may destabilize markets. Journal of Economic Dynamics and Control. 33 (11): 1912—1928. doi:10.1016/j.jedc.2009.05.004.
  24. ↑ M. Buchanan (2009), 'Meltdown modelling. Could agent-based computer models prevent another financial crisis?.' Nature, Vol. 460, No. 7256. (5 August 2009), pp. 680—682.
  25. ↑ J.D. Farmer, D. Foley (2009), 'The economy needs agent-based modelling.' Nature, Vol. 460, No. 7256. (5 August 2009), pp. 685—686.
  26. ↑ M. Holcombe, S. Coakley, M.Kiran, S. Chin, C. Greenough, D.Worth, S.Cincotti, M.Raberto, A. Teglio, C. Deissenberg, S. van der Hoog, H. Dawid, S. Gemkow, P. Harting, M. Neugart. Large-scale Modeling of Economic Systems, Complex Systems, 22(2), 175—191, 2013

Львівський національний університет імені Івана Франка [Архівовано 17 грудня 2010 у Wayback Machine.]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.

Коментарі[ред. | ред. код]

Стаття сирота, можна було б використати посилання на вчених які розробляли обчислювані моделі.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Агентно-орієнтована_обчислювальна_економіка&oldid=41012672