Аграризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Аграризм — політична доктрина низки селянських партій та рухів Центральної та Південно-Східної Європи 1900—30-х роках. Вчення аграризму наголошує на тому, що селянство зосереджує в собі головні позитивні цінності й якості суспільства, є осердям стабільності держави й зберігачем національної ідентичності і що вказані чесноти мають визначити його прихід до політичної влади. Виник як реакція на модернізаційні зміни в аграрних країнах Європи. Поширенню його ідей сприяли німецькі та французькі вчені А. Шефле (автор терміна), Г. Руланд, Ж. Мелін. Ідеологію аграризму прийняли: Польське сторонництво людове, Чеська аграрна партія, Болгарський землеробський народний союз та інші. Відомі ідеологи аграризму: А. Швегла, М. Годжа, О. Франкенбергер (Чехословаччина), А. Стамболійський (Болгарія), Я. Домбський (Польща). В Україні аграристські за змістом ідеї розробляв В.Липинський, який був ідеологом доктрин Української демократичної хліборобської партії (1917) та гетьман руху в еміграції (1920–1930).

Література[ред.ред. код]

  • Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею та організацію українського монархізму. Відень, 1926
  • Cesar J., Cerny B. O Ideologii ceskoslovenskeho agrarizmu. «Ceskoslovensky casopis historicky», 1959, N 2
  • Materialy zrodlowe do historii polskiego ruchu ludowego. Warszawa, t. 1—2, 1966
  • Матвеев Г. Ф. «Третий путь?» Идеология аграризма в Чехословакии и Польше в межвоенный период. М., 1992
  • Липинський В. Студії, т. 1. К. — Філадельфія, 1994.