Аналізуюче схрещування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Аналізуюче схрещування — схрещування особин із домінантною ознакою у фенотипі і невідомим генотипом із рецесивною гомозиготою, з метою визначити генотип першої особини. Вперше аналізуючі схрещування проводив Грегор Мендель для підтвердження своєї моделі спадковості. Такий тип гібридизації може використовуватись як інструмент у селекційній роботі і генетичних дослідженнях.

Моногібридні схрещування[ред. | ред. код]

У схемах схрещування особин із домінантною ознакою у фенотипі і невідомим генотипом записують у вигляді так званого фенотипвого радикала A_. Таке позначення означає, що в організму точно є один алель, що визначає домінантний стан ознаки, а другий алель є невідомим. При гібридизації такої особини із рецесивною гомозиготою можливі два результати:

  • Якщо усе потомство виявиться одноманітним, це свідчитиме про те, що аналізована особина утворює тільки один тип гамет, а отже є гомозиготою (AA). Схематично схрещування можна записати так:
P: AA × aa
G: A a
F1: Aa
  • Якщо у потомстві спостерігатиметься розщеплення 1:1, то це означатиме, що аналізована особина утворює два типи гамет (A і a), тобто є гетерозиготою (Aa). Схематичний запис схрещування:
P: Aa × aa
G: A, a a
F1: 1Aa : 1aa

Ди- і полігібридні схрещування[ред. | ред. код]

Схрещування із рецесивними ди- (або полі-) гомозиготами можуть бути використані і в тих випадках, коли аналізується кілька генів одночасно і потрібно з'ясувати генотип домінантної за всіма ознаками особинами. Наприклад, для дигібридних аналізуючих схерщувань Мендель використовував таку схему:

AABB Обидві домінантні ознаки зберігаються у всього потомства
AABb У всього потомства проявляється домінантна ознака, що визначається алелем A, за ознакою B спостерігається розщеплення
AaBB За ознакою A спостерігається розщеплення, у всього потомства проявляється домінантна ознака, що визначається алелем B
AaBb Жодна із домінантних ознак не зберігається у всього потомства

Джерела[ред. | ред. код]

  • Campbell NA, Reece JB (2008). Biology (вид. 8th). Benjamin Cammings. с. 267. ISBN 978-0321543257. Архів оригіналу за 3 березня 2011. Процитовано 18 серпня 2013.
  • Griffiths A.J.F., Wessler S.R. та ін. (2004). An Introduction to Genetic Analysis (вид. 8th). W. H. Freeman. с. 33. ISBN 978-0716749394. Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 18 серпня 2013. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  • Raven P, Johnson G, Singer S, Losos J (2004). Biology (вид. 7th). McGraw-Hill. с. 250. ISBN 978-0072921649.
  • Tamarin RH (2001). Principles of Genetics (вид. 7th). Mcgraw-Hill. с. 22. ISBN 0072334193.
  • Сиволоб А.В., Рушковський С.Р., Кир’яченко С.С. та ін. Генетика: підручник. — Київ : ВПЦ "Київський університет", 2008. — С. 92—93. — ISBN 975-966-439-108-2.