Верхньоамазонський нафтогазоносний басейн
| Верхньоамазонський нафтогазоносний басейн |
Верхньоамазонський нафтогазоносний басейн — розташований в межах Колумбії, Еквадору, Перу.
Історія[ред. | ред. код]
Відкритий в 1963 р.,
Розвідка в басейнах Амазонки розпочалася в 1950 році з сейсмічних і гравіметричних досліджень уздовж великих річок. На основі цих досліджень до 1971 р. було пробурено 130 свердловин. Через погану сейсміку (роздільну здатність засобів сейсмічної зйомки), а також через масивні діабазові пороги, були виявлені лише регіональні позитивні особливості та незначні заглиблені структури, а результати розвідувального буріння були невтішними. З 1976 по 1984 рік, однак, вражаюче вдосконалення методів сейсмічного відбиття в поєднанні з бортовою магнітометрією та гравітаційними картами дозволило деталізувати важливі структурні особливості, і розвідка була успішною.
Характеристика[ред. | ред. код]
Пл. 575 тис. км².включає 50 родов. з загальними початковими запасами нафти бл. 450 млн т і газу 190 млрд м³[1]. Гол. родов.: в Колумбії — Оріто, в Еквадорі — Сача, Шушуфінді, Лаго-Агріо. Басейн приурочений до однойменної западини Передандійського крайового прогину. Основа складена докембрійськими кристаліч. породами. Геохімічні та геологічні дані вказують на чорні сланці верхнього девону з формації Баррейрінья як на основне джерело вуглеводнів[2]. Продуктивні горизонти виявлені на глибинах 915-4000 м, колектори — пісковики, рідше — вапняки крейдяної доби. Родов. багатопластові. Густина нафти 830—934 кг/м³.
Геологія[ред. | ред. код]
Басейни Верхньої, Середньої та Нижньої Амазонки — це великі еліптичні витягнуті синеклізи, розташовані між Гайанським та Бразильським докембрійським щитами, що охоплюють загальну площу близько 850 000 км² (327 000 квадратних миль). Ці улоговини, або прогини, містять кілька циклів фанерозойських відкладень, перерваних невідповідністю. Відклади переважно палеозойські з незначним крейдяним покриттям. Регіональні позитивні елементи включають підйоми, хвилясті складки, платформи, структурні тераси та великі міжбасейнальні арки, повністю спричинені тектонікою фундаменту. Розтягування земної кори також спричинило широке поширення рифтів і пов'язаний з ним основний вулканізм. Тектонічні модифікатори включають здебільшого перекручування всередині або на околицях басейну, особливо в басейні Верхньої Амазонки, де складки та зворотні розломи затримують великі скупчення газу.
Технологія розробки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ За іншими даними (Oil and Gas Potential of the Amazon Paleozoic Basins: Oil and Gas Potential of the Amazon Paleozoic Basins, 1986): Остаточні запаси природного газу в басейні Верхньої Амазонки в даний час оцінюються в 120 мільярдів кубометрів (4,2 tcf). Басейни Середньої та Нижньої Амазонки все ще залишаються прикордонними районами для розвідки вуглеводнів
- ↑ Petroleum geology of the Amazonas Basin, Brazil: Modeling of hydrocarbon generation and migration / In book: (2000) Petroleum systems of South Atlantic margins: AAPG Memoir 73Chapter: 13Publisher: AAPGEditors: M. R. Mello and B. J. Katz