Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ І ОСНОВНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ 1950 та Європейський суд

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ І ОСНОВНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ 1950 та Європейський суд. Конвенція була відкрита для підписання 4 листоп. 1950, набула чинності 3 верес. 1953. Вона запровадила судовий механізм захисту визнаних міжнар. правом заг. стандартів політ., екон., соціальних і культ. прав та свобод людини в країнах-членах Ради Європи. Витрати на роботу суду фінансуються з внесків країн-членів Ради Європи. Звернутися до Європ. суду з прав людини можна тоді, коли вичерпані всі засоби нац. правового захисту прав людини. Скарга повинна подаватися мовою нац. судочинства, до неї обов’язково додаються рішення всіх суд. інстанцій. Термін розгляду справи — у середньому 3—5 років. Україна, ставши 9 листоп. 1995 чл. Ради Європи, взяла на себе зобов’язання дотримуватися положень названої конвенції. 23 квіт. 1998 КМ України ухвалив постанову «Про уповноваженого у справах дотримання конвенції 1950 р. “Про захист прав і основних свобод людини”». В листоп. 1998 Європ. суд з прав людини та Європ. комісія з прав людини були об’єднані в новий постійно діючий орган — Європ. суд. До складу Європ. суду увійшов представник України, який бере участь у засіданнях вищої палати суду при розгляді справ за позовами укр. громадян.

Література

• Энтин М.Л. Международные гарантии прав человека: Практика Совета Европы. М., 1992;
• Дженіс М. та ін. Європейське право у галузі прав людини. Джерела і практика застосування. К., 1997.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: А.Ю. Мартинов.; url: http://history.org.ua/?termin=Evro_konvenciya_pro_zakhyst_prav_1950; том: 3