Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІЗОТОВСЬКИЙ РУХ

ІЗОТОВСЬКИЙ РУХ — одна з форм новаторського руху в роки 2-ї п’ятирічки (1933—37; див. П’ятирічні плани) за підвищення продуктивності праці у вир-ві за рахунок більш умілого використання нової техніки. Названа за прізвищем зачинателя руху М.Ізотова. Гол. зміст новаторського почину полягав у тому, щоб навчати і підвищувати кваліфікацію робітників шляхом їх вироб. інструктажу на робочому місці. 1932 М.Ізотов, досягши високих показників продуктивності праці, розповів про свої методи роботи в газ. «Правда» (трав. 1932). Тисячі вибійників виявили бажання перейняти досвід. Перша ділянка-школа («ізотовська школа») була організована в січ. 1933 на дільниці № 7 шахти № 1 «Кочегарка». Сотні подібних шкіл з’явилися і в ін. галузях пром-сті. Як організаторів шкіл, так і тих, хто працював за новими методами, називали ізотовцями. І.р. увійшов в історію як масовий рух за високопродуктивну працю.

Література

• Гудзенко П.П. та ін. Трудові почини робітничого класу (1921–1937). К., 1989.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Є.П. Шаталіна.; url: http://history.org.ua/?termin=Izotovsky_rukh; том: 3