Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІНСТИГАТОР

ІНСТИГАТОР (лат. instigator — підбурювач, від instigo — збуджую, спонукаю) — назва посади урядовця (функції такого урядовця дещо схожі на функції прокурора) в Короні Польській та у Великому князівстві Литовському (ВКЛ). В Короні Польс. запроваджений бл. 1565, у ВКЛ перша його номінація фіксується 1586. За польс. королів Сигізмунда II Августа і Стефана Баторія особа, яка обіймала посаду І., виконувала функції звинувачувача в королівських або задвірних (post Curiam) судах (королів. суди поділялися на: 1) реляційні; 2) асесорські; 3) референдарські). За конституціями сеймів 1588, 1589, 1591 і 1598 компетенція І. розширюється: збільшується категорія осіб, яких він міг позивати, а також коло судів, де він мав голос (до його чинності потрапляє Радомський трибунал). З того часу престиж і ранг І. наближаються до рівня дигнітарія (від лат. dignitarius од dignitas — достоїнство, польс. dygnitarz; у Польщі сановник, який ще мав титули: великий, надвірний, польний). Компетенція І. поширювалася на злочини проти д-ви або володаря, на приватні справи, від розгляду яких відмовилися ін. суд. інстанції, а також занедбані справи, де були відсутні ін. ініціатори процесу тощо. Після 1764 І. міг втручатися в перебіг справ про фінансові зловживання в скарбових комісіях, а також обвинувачувати «міністрів», які зловживали становищем, і суддів, підозрюваних у хабарництві. Після великих І. ішли віце-інстигатори або звичайні І., які також належали до дигнітаріїв і в асесорських судах засідали з дорадчим голосом, а в референдарському — з ухвальним.

Великі інстигатори призначалися по одному окремо для Корони Польс. і ВКЛ. Платню отримували з держ. скарбу (дорівнювала для коронного — 6 тис. злотих щорічно, а для литов. була затверджена 1717 у сумі 4 тис. злотих).

Література

Volumina legum Regni Poloniae et Magni Ducatis Lituaniae ab anno 1347 ad annum 1780, v. II. Petersburg, 1859;

• Gloger Z. Instygator. В кн.:
• Gloger Z. Encyclopedia staropolska, t. 2. Warszawa, 1985; Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV–XVIII wieku. Kórnik, 1992; Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV–XVIII wieku. Kórnik, 1994;
• Góralski Z. Encyklopedia urzędów i godności w dawnej Polsce. Warszawa, 2000.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Н.П. Старченко.; url: http://history.org.ua/?termin=Instygator; том: 3