Вікіпедія:Пісочниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Реакція на розгром товариства у середовищі російських публіцистів[ред.ред. код]

Білинський В.Г., до якого дійшли чутки про викриття Кирило-Мефодіївського товариства, у листі Анненкову П. В. писав: "Ох мені ці хохоли! Адже барани – а ліберальничають, в ім'я галушок і вареників зі свинячим салом!  А з іншого боку, як і скаржитися на уряд? Який же уряд дозволить проповідувати відторгнення від нього області?"Белинский В.Г. Полн. собр.соч. - Т. 5. - М., 1954. - С. 177, 330

Редактор Греч М.І. який пропонував у записці до ІІІ жандармського відділеня вдатися до низці поступок щодо національних почуттів поляків, омовлявся: "Уродженці західних губерній справа інше: з ними повинно приймати інші заходи особливо підсилити там поширення російського духу і мови"Видок Фиглярин. Письма и агентурные записки Ф. В. Булгарина в ІІІ отделение /Сост. А. И. Рейтбалт. - М., 1998. - Н. 3. - S. 341

Після арешту кирило-мефодіївців, а можливо і у зв'язку з цим, в 1848 році журнал "Читання Імператорського Общества Історії і Старовин Російських" в спеціальній статті акцентували єдність Малої і Великої Русі, а про малоросіян згадували як про "русских людей"ЧОИДР. - М., 1848. - № 2.

Обмежений сплеск активності в обговоренні українського питання в сорокові роки не отримав свого розвитку в першій половині п'ятдесятих. Члени Кирило-Мефодіївського суспільства відправилися в заслання і тактика уряду, який вирішив не показувати вигляду, що проблема існує, спрацьовувала, поки миколаївський режим не зник в результаті Кримської війни і смерті імператора.Алксей Миллер. Украинский вопрос в Российской империи. К., Laurus, С. 70 - 74₴'

[1]

  1. США