Вікіпедія:Пісочниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

{{}}

Pain is beautyPicto infobox music.png
Nocover.svg
Студійний альбом Челсі Вульф
Дата випуску 3 вересня, 2013
Жанр Індастріал-рок, готичний рок
Тривалість 54:53
Лейбл Sargent House
Продюсер Челсі Вульф, Бен Крісгольм
Хронологія Челсі Вульф
Попередній
Попередній
Unknown Rooms: A Collection of Acoustic Songs
(2012)
Наступний
Наступний
Наступний
Pain is beautyPicto infobox music.png
Nocover.svg
Концертний альбом Челсі Вульф
Дата випуску 3 вересня, 2013
Жанр Індастріал-рок, готичний рок
Тривалість 54:53
Лейбл Sargent House
Продюсер Челсі Вульф, Бен Крісгольм
Хронологія Челсі Вульф
Попередній
Попередній
Unknown Rooms: A Collection of Acoustic Songs
(2012)
Наступний
Наступний

Термінологія[ред.ред. код]

Еволюціонізм – напрям в антропології (від грецького ανθρωπος — людина, λογος — слово – наука про походження та розвиток (еволюцію) людини, утворення людських рас та нормальні варіації фізичної будови людини) і етнографії (від грецького етнос — плем'я, народ; графо — пишу – наука про культуру і побут, походження (етногенез), розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства народів). Час зародження – XIX ст.


ісп. {{{1}}}Зародження еволюціонізму=


Розвиток еволюційних ідей у ​​біології має досить тривалу історію. Еволюційні ідеї пройшли шлях становлення від наукових ідей до наукової теорії. Початок ідей еволюціонізму у біології був закладений ще в античній філософії і їх розвиток тривав більше 2 тисяч років. Основними характерними рисами перших проявів еволюціонізму, як єдиної теорії соціальних явищ і процесів, є збирання та систематизація знань про органічний світ та навколишнє середовище. Одночасно відбулося зародження двох поглядів щодо різноманітності видів у живій природі. Перший з них бере початок з античної діалектики, яка наголошувала на розвиток та зміну оточуючого середовища. Другий починається з поширенням християнського світогляду і базується на креаціонізмі (вірі в те, що всі форми життя і навколишній світ створені надприродною силою). Протягом початкового етапу розвитку еволюційної ідеї, між цими двома точками зору, йшла постійна боротьба, причому серйозну перевагу мала креаціоністська версія. У початковий період було висловлено низку цінних ідей, необхідних для затвердження еволюційного підходу. Ідею поступової зміни організмів можна знайти в Платона (427-347 до н.е.). Особливе значення мають і висновки Аристотеля (384-322 до н.е.) у праці «Про частини тварин». Цінність представляє передусім його ідея «драбини живих істот», що показує існування організмів різного ступеня складності.

Основоположниками еволюціонізму вважаються Фрідріх Клем (вчення про етапи еволюції культури) і Едвард Тейлор (вперше виразив свої еволюціоністські ідеї в книзі "Дослідження в області древньої історії людства" (1865)). Тейлор вперше доступно і чітко дав визначення поняттю культури для застосування в порівняльних дослідженнях, і запропонував зразки таких досліджень, тому саме його, багато дослідників і вважають основоположником еволюціонізму.

Основні положення еволюціонізму[ред.ред. код]

1. Класична еволюціоністська теорія наполягала на існуванні універсального закону розвитку людських культур. 2. Людський рід єдиний, тому всі люди мають приблизно одні і ті ж розумові здібності і в схожих ситуаціях прийматимуть приблизно аналогічні рішення, що у свою чергу визначає одноманітність культури на схожих східцях розвитку. 3. У людському суспільстві має місце безперервний розвиток, тобто прямолінійний процес переходу від простого до більш складного. Таким чином громадський розвиток йде за законами еволюції. 4. Розвиток будь-якого культурного елементу зарання відомий, оскільки його пізніші форми формуються і зароджуються у більше ранніх. При цьому розвиток будь-якої культури багатоступінчастий, а східці і стадії розвитку єдині для всіх культур у світі. 5. Культурні відмінності народів викликані їх різними східцями розвитку, а всі народи і всі культури сполучені між собою в один безперервний і прогресивно розвиваючий еволюційний ряд. 6. Первісне суспільство, з точки зору еволюціоністів, мало єдині для всіх народів соціальні, культурні і економічні моделі. А сучасні неписьменні народи розглядалися як пережиток древніх часів. Передбачалося, що вивчення їх культури веде до реконструкції культури первісного суспільства в цілому. Наведені нижче алгоритми можна застосовувати для аналізу теплових полів на знімках:


Розвиток Класичної Теорії еволюції[ред.ред. код]

Еволюціонізм — перша етнологічна теорія, формування якої почалося в середині XIX ст. Джерела її — у принципі розвитку в природознавства, що завершився появою теорії еволюції. Свою основну задачу прибічники еволюціонізму в науці про культуру бачили в тому, щоб відкрити й пояснити загальні закономірності розвитку культури, у зіставленні рівнів розвитку культури різних народів. Представники еволюціонізму в Великобританії — Герберт Спенсер, Едвард Тейлор, Джеймс Фрейзер; у Німеччині — Адольф Бастіан, Теодор Вайц, Генхір Шурц; у Франції — Шарль Летурно; у США — Льюїс Генрі Морган. Завдяки їх дослідженням культура, що раніше являла собою сукупність окремих типів і форм, набула цілісність, її було систематизовано.

Критика еволюціонізму[ред.ред. код]

У міру подальшого розвитку науки і відповідно накопичення нових фактичних даних до кінця XIX століття, більшою мірою стали проявлятися слабкі сторони еволюціонізму, що вступили в протиріччя з фактами реального життя. Зібраний новий етнографічний матеріал часто не підтверджував еволюціоністські положення. 1. Гіпотеза про єдину логіку історичного процесу не відповідала філософським установкам позитивістів і прибічників інших течій. Так, наприклад, багато істориків, спираючись на конкретні факти, зайняли позицію, названу ідеографічною. З цієї точки зору історичні події мають обмежений і випадковий характер. Деякі критики еволюціонізму звертали увагу на абстрактність концепції універсального закону розвитку людських культур і стверджували про існування лише окремих процесів (міграція, урбанізація і т.д.). Ті ж, хто визнавав існування історичних моделей, обмежував їх епохою, народом або країною і т.д., відмовлялися визнавати існування глобальних історичних законів. 2. Критики звертали увагу на зневагу еволюціоністами фактів повних колапсів держав і цивілізацій. 3. Прибічники культурного релятивізму вказували на унікальність кожного етносу і у зв'язку з цим неможливість розподілу їх за єдиною шкалою диференціації, зрілості або прогресивності. З цієї позиції багато не західних суспільств, які можуть здатися європейцям відсталими, такими не є, вони просто відмінні від західних. 4. Діффузіоністи вказували на ігнорування еволюціоністами факту впливу прямого втручання (колонізація, завоювання, міграції, демонстративні ефекти і т.д.) на процеси соціальних змін, оскільки в результаті вищезгаданих процесів часто відбувається пропуск або прискорене проходження стадій розвитку суспільства.

Джерела та література[ред.ред. код]

1. Люіс Г. Морган (L. H. Morgan, 1818—1881) — основна робота «Древнє суспільство» («Ancient Society»).

2. Едвард Барнетт Тайлор (E.b. Tyler, 1832—1917) — основна робота «Первісна культура» («Primitive Culture»).

3. Герберт Спенсер — основна робота «Основи соціології».

4. Джеймс Дж. Фрезер (J. G. Frazer, 1854—1941) — основна робота «Золота гілка» («The Golden Bough»).

5. Бібліотека з культурології: http://www.countries.ru/