Вікіпедія:УРЕ/Том 1/БАШКИРСЬКИЙ ВІК І ЯРУС - БЕНГАЛЬСЬКА ЗАТОКА/Тексти

БАШКИРСЬКИЙ ВІК І ЯРУС — ранній вік середньокам'яновугільної епохи кам'яновугільного періоду. Провідними скам'янілостями Б. я. є брахіоподи: Linoproductus aff. ovatus, Choristites bisulcatiformis, Ch. lebedevi; форамініфери: Bradyina cribrostomata, Archaediscus subbashkiricus та ін. Відклади Б. я. синхронні відкладам намюру та раннього вест-фалу Зх. Європи. Поширені в СРСР — на Тянь-Шані, в Фергані, на зх. схилі Уралу, в сх. частині Руської платформи, на Україні Дніпровсько-Донецька западина, Донбас). Б. я. виділила С. Семихатова 1934 в Башкири на основі вивчення еволюції хориститів.

БАШКИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ — вищий навчальний заклад, що готує наукові та педагогічні кадри. Відкритий 1957 в Уфі на базі Башкирського пед. ін-ту. Має п'ять факультетів: історико-філологічний, фізико-математичний, біологічний, географічний та іноземних мов. Готує спеціалістів для н.-д. установ і вчителів для серед. шкіл з одинадцяти спеціальностей: історії, російської мови і л-ри, башкирської мови і л-ри, татарської мови і л-ри, фізики, математики, хімії, іноземних мов та ін. В ун-ті є 29 кафедр, велика кількість лабораторій і кабінетів з сучасним обладнанням, біологічна станція, зоол. музей. На стаціонарному і заочному відділах ун-ту навчається понад 4 тис. студентів.

БАШКИРЦЕВА Марія Костянтинівна (23. XI 1860—12. XI 1884) — українська художниця. Н. на Полтавщині. Загальну та художню освіту здобула у Франції, де постійно проживала. З 1880 з великим успіхом виставляла свої твори в Паризькому салоні. Влітку 1881 біля Полтави писала етюди селян і городян. Посмертно за кордоном було влаштовано виставки творів Б. та видано її «Щоденник». Основні твори: «В студії Жульєна», 1881 (Дніпропетр. худож. музей); «Жан і Жак», 1883; «Мітинг», 1884, та ін.

«БАШМАК» — назва селянсько-плебейських рухів і спілок, що існували у 2-й половині 15 — на початку 16 ст. в Пд. і Пд.-Зх. Німеччині і які відіграли значну роль в підготовці Селянської війни 1525 в Німеччині. Символом спілок був башмак (Bundschuh), зображений на прапорі. Найбільш відомою орг-цією «Б.» була спілка, що виникла 1493 в Ельзасі. Організовуючи збройну боротьбу проти феодалів та духівництва, «Б.» вимагав секуляризації монастирських земель і розподілу їх між селянами, вільного користування лісами і пасовиськами, скасування кріпацтва, податків, обмеження прав церкви.

БАШТА (вежа) — споруда, висота якої значно більша від розмірів основи. Б. бувають: оборонні (наприклад, сторожова або фортечна), цивільні (Б. ратуші, вокзалу), культові (дзвіниця, мінарет) та інженерні (водонапірна або пожежна Б.). Оборонна Б. — це висока споруда у фортечній огорожі з кількома ярусами бійниць, призначена для обстрілу підходів до воріт і мурів. Визначними є башти Моск. Кремля (15—17 ст.), на Україні — кругла Б. в Острозі (16 ст.). Водонапірна Б. своєрідної архітектури—на автостанції в Пирягині (1951) (автомагістраль Київ — Харків).

Башта автостанції в Пирятнні.

БАШТАН (перс. бахче — садочок) — назва поля, на якому вирощують кавуни, дині, гарбузи. Див. Баштанні культури.

БАШТАНКА — село, центр Баштанського р-ну Миколаївської обл. УРСР, за 10 км від залізничної ст. Явкине. 5,1 тис. ж. (1959). Промкомбінат, харчокомбінат, РТС. Середня, восьмирічна, початкова школи, школа сільської молоді, Будинок культури, кінотеатр. Основна с.-г. спеціалізація р-ну — землеробство (пшениця, соняшник, цукрові буряки) і м'ясо-молочне тваринництво. В роки громадянської війни Б. була центром Баштанської республіки 1919.

БАШТАННІ КУЛЬТУРИ — вирощувані в сільському господарстві рослини род. гарбузових — гарбуз, кавун, диня, кабачок та ін. Стебла у Б. к. дуже розгалужені, стеляться або чіпляються, добре облиствлені. Квітки однодомні, чоловічі й жіночі, але бувають і двостатеві. Плід — багатонасінна несправжня ягода. Походять Б. к. з тропічних і субтропічних країн; теплолюбні, мають довгий вегетаційний період, найкраще ростуть на структурних родючих грунтах. Плоди Б. к.— цінний продукт харчування для людей, а також високоякісний соковитий корм для тварин (гарбузи, кормові кавуни, кабачки). Основні р-ни товарного баштанництва: Саратовська, Сталінградська, Астраханська і Ростовська обл., Краснодарський і Ставропольський краї, Середня Азія і Закавказзя. На Україні Б. к. вирощують в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Дніпропетровській, Кіровоградській, Сталінській та ін. обл. Рад. селекціонери вивели скороспілі і стійкі проти знижених т-р сорти кавунів і динь, які вирощують не тільки на Пд., айв Кіровській, Горьковській, Московській, Ленінградській та ін. областях. За посівними площами Б. к. СРСР займає перше місце в світі. Друге місце належить СІЛА.

БАШТАНСЬКА РЕСПУБЛІКА 1919 — радянський район на Миколаївщині, який оборонявся партизанами від денікінців.

Під керівництвом Миколаївського більшовицького підпільного комітету восени 1919 в районі Баштанки розгорнулась активна повстансько-партизанська боротьба. Народні месники не давали денікінцям можливості відновлювати органи буржуазно-поміщицької влади. Баштанці оголосили себе Радянською республікою. їх підтримало багато сусідніх сіл — Привільне, Антонівка, Ново-Горожене та ін. Повстанці, зібравши під свої прапори понад 4 тис. озброєних бійців (і бл. 20 тис. в резерві), пішли в наступ проти денікінців. Просунувшись на Пд. у тилу Денікіна більш як на 150 км, вони зайняли села Калинівку, Воскресенське, Водопій і наблизились до Миколаєва.

Відчуваючи загрозу з тилу, денікінці змушені були зняти з фронту дві козачі дивізії і послати їх проти повстанців, які з 9 по 18 лист. вели проти них жорстокі нерівні бої. Б. р. була задушена; білогвардійці тільки в самій Баштанці розстріляли 852 повстанці і спалили 350 дворів. Проте повстанський рух не припинявся. Баштанці подали значну допомогу Червоній Армії в розгромі Денікіна. За заслуги перед революцією Радянський уряд нагородив Баштанку почесним Червоним прапором і відпустив значні кошти на відбудування зруйнованого села. На матеріалах про Баштанську республіку укр.рад. письменник Ю. Яновський написав п'єсу «Дума про Британку».

БАЯЛІНОВ Касимали (н. 15. IX 1902) — киргизький рад. письменник. Член КПРС з 1925. Н. в сім'ї кочовика з Іссик-Кульської обл. Закінчив ін-т журналістики (1933). Писати почав 1923. Повість «Аджар» — перший реалістичний твір кирг. прози — присвячена повстанню киргизів (1916). У кращому творі Б. — «На берегах Іссик-Кулю» (1947) — змальовано трудові подвиги колгоспників, утверджується дружба кирг. і укр. народів. Б. належать переклади Пушкіна, Лєрмонтова, Горького.

Тв.: Рос. перекл. — На берегах Иссык-Куля. М., 1951.

БАЯ-МАРЕ — область у пн.-зх. частині Румунії. Площа 10,5 тис. км². Нас. 712,6 тис. чол., в т. ч. 25,9 тис. українців (1956). Адм. центр — м. Бая-Маре, 36 тис. ж. (1956). В зх. частині Б.-М. — Середньо-Дунайська низовина, в сх. частині — передгір'я і хребти Сх. Карпат. Клімат помірно континентальний. Річки—Самош, Іза та ін. — належать до бас. Тиси. В області розвиваються видобування руд кольорових металів, кольорова металургія, хім., деревообр. та інші галузі пром-сті. Пром. центри: м. Бая-Маре, Сату-Маре, Сігет. Виробництво пром. продукції зросло у 1956 проти 1950 на 142%. Важливе значення у с. г. мають зернові, особливо кукурудза й пшениця. В низовинних районах розвинуте тваринництво м'ясо-молочного напряму, в гірських — переважає вівчарство. Через територію Б.-М. проходять залізниці, що зв'язують Румунію з СРСР.

БАЯН — російський муз. інструмент, удосконалена хроматична гармонія. Назва походить від імені співця Стародавньої Русі Бояна. Прототип Б.

створено 1870 рос. музикантом-гармоністом М. І. Білобородовим (1827—1912). Б. складається з двох кришок-коробок, з'єднаних між собою міхами, та двох кнопочних клавіатур для правої і лівої рук. Права клавіатура використовується звичайно для виконання голосів мелодії, а ліва — для акомпанементи. Б. застосовується як соліруючий і ансамбльовий інструмент.

БАЯР Джеляль Махмуд (н. 15. V 1884) — турецький політ. і держ. діяч; в політ. житті бере участь з початку 20 ст. У 1937—39 був прем'єр-міністром. 1946 заснував Демократичну партію, яка відбиває інтереси поміщиків і буржуазії, зв'язаних з іноземним капіталом. З 1950 — президент Турецької республіки.

БДЖІЛЬНИЦТВО — галузь сільського господарства, що займається розведенням бджіл для одержання меду, воску, маточного молочка, бджоляної отрути, прополісу, а також для запилення с.-г. культур. Б. — один з найдавніших промислів людини. На перших порах воно полягало в тому, що в деревах, а потім в обрубках дерев спеціально видовбували дупла, щоб у них оселювалися бджоли. Далі їх стали розводити в нерозбірних вуликах (колодах, дуплянках), які виставляли на галявинах у лісі або в саду. Сучасне рамкове Б. стало можливим лише після того, як на Україні було винайдено розбірний рамковий вулик (П. І. Прокопович, 1814), в Німеччині штучну вощину (І. Мерінг, 1857) і в Чехії медогонку (Ф. Грушка, 1865). Велика заслуга в розробці наукових основ Б. і його пропаганді належить вітчизняним ученим О. М. Бутлерову Г. О. Кожевникову, І. О. Каблукову, В. Ю. Шимановському, І. І. Корабльову та ін.

В СРСР бджіл розводять майже в усіх областях, краях і республіках. В 1900 у царській Росії було 5,2 млн. бджолосімей, в 1910—6,3 млн., але вихід товарного меду не перевищував 5—6 кг від бджолосім'ї. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції Б. почало розвиватись інтенсивніше. Важливу роль у цьому відіграла спеціальна постанова Раднаркому РСФРР за підписом Леніна про охорону Б. (1919), яке дуже потерпіло в роки імперіалістичної і громадянської воєн, та ряд інших заходів партії і уряду. За роки Рад. влади Б. перетворилось на високодоходну галузь с.-г. виробництва. В 1940 в країні налічувалось 10 млн. бджолосімей, що становило 1/3 їх світової кількості. За розвитком Б. СРСР зайняв перше місце в світі.

В період Великої Вітчизн. війни Б. знову було завдано великої шкоди: в тимчасово окупованих районах німецько-фашистські загарбники знищили бл. 2,5 млн. бджолосімей. Зокрема, на Україні з 1247,5 тис. бджолосімей, які налічувались до війни, збереглося лише 120,8 тис. (1944). В результаті вжитих Комуністичною партією і Радянським урядом заходів рівень розвитку Б. в СРСР у 1958 майже досяг довоєнного; на Україні кількість бджолосімей зросла до 1,12 млн. Передові господарства в різних зонах країни збирають від бджолосім'ї по 80—100, а в окремі роки і понад 100 кг меду. Напр., у колгоспі ім. Щорса Лозівського р-ну Харківської обл. в 1956 від кожної з 65 бджолосімей одержано по 101 кг меду і по 1,2 кг воску. Колгосп «Родина» Ново-Псковського р-ну Луганської обл. має на своїй пасіці 503 бджолосім'ї. В 1958 кожна бджолосім'я дала по 56,7 кг меду. Від реалізації продукції Б. колгосп одержав 200 тис. крб., що майже в 7 раз перевищує зроблені в Б. затрати.

Серед вирощуваних в СРСР с.-г. культур і насаджень понад 50 потребують перехресного запилення бджолами. Тому успішне виконання завдань по підвищенню врожайності всіх с.-г. культур неможливе без різкого збільшення в колгоспах та радгоспах кількості бджолосімей і використання їх для повного запилення комахозапилюваних рослин. Перед Б. стоїть також завдання підвищити продуктивність пасік, збільшити виробництво товарного меду, воску та ін. продуктів.

Науково-дослідну роботу в галузі Б. в УРСР провадить Українська дослідна станція бджільництва.

Літ.: Довідніш пасічника. К.—X., 1950; Корабльов І. І. та ін. Бджільництво. К., 1958; Містергазе О. В. Як підвищити продуктивність колгоспних пасік. К., 1957; Ковалев А. М. и д р. Учебник пчеловода. М., 1958.

БДЖОЛА МЕДОНОСНА (Apis mellifera) один з видів комах род. справжніх бджіл (Apidae). Б. м. живуть сім'ями. Кожна сім'я складається з матки, робочих бджіл і трутнів. Матка — єдина у вулику цілком розвинена самка, основним призначенням якої є відкладання яєць, всі інші інстинкти (турбота про потомство, будування гнізда, збирання меду) у неї втрачені. У весняно-літній період матка може відкладати до 3000 яєць за добу. Довж. тіла матки 20—25 мм, вага бл. 280 мг. Матка живе 5—6 років, але відкладання яєць через 2—3 роки дуже ослабляється. Робочі бджоли — статево недорозвинені самки. Вони будують стільники, виховують потомство, збирають і переробляють поживу (нектар на мед, пилок на пергу), охороняють гніздо, регулюють у ньому т-ру тощо. В сім'ї середньої сили буває 40 000— 60 000 робочих бджіл. Живуть вони недовго — 26—36 днів, зимуючі бджоли живуть від 6 до 9 місяців. Трутні — це самці, потрібні лише для запліднення маток; ніякої роботи вони не виконують; живуть у сім'ї тільки влітку, а восени бджоли виганяють їх з вулика. Внаслідок такого поділу функцій жодна особина бджоляної сім'ї не здатна до життя поза сім'єю. За сприятливих умов одна бджоляна сім'я може зібрати за сезон бл. 200 кг меду, в т. ч. до 100 кг товарного. Нові сім'ї бджіл утворюються природним або штучним роїнням. Б. м. поширена в усіх країнах. Господарське значення її полягає не тільки в одерж, від неї меду, воску, маточного молочка, бджоляної отрути тощо, а гол. чин. у підвищенні врожайності комахозапилюваних с.-г. культур. Існує багато порід бджіл, але в СРСР найбільш поширені середньоросійська лісова, українська, кавказька широколапа, сіра гірська кавказька (має найдовший хоботок — бл. 7 мм), жовта закавказька, або вірменська.

БДЖОЛИНІ, бджоли (Apoidae) — жалячі комахи ряду перетинчастокрилих. Представлені шістьма родинами. Тіло довж. 0,5— 5 см. Б. мають хоботок, утворений нижньою щелепою та нижньою губою; між грудьми з черевцем короткий проміжний сегмент; перший членик задніх лапок розширений і потовщений; у багатьох родів тіло густо опушене. Відомо бл. 30 тис. видів Б., поширених від Заполяр'я до тропіків. На Україні понад 600 видів (54 роди) Б.; найчисленніші андрени та галікти. Гніздяться Б. в нірках, у грунті, в будівлях, в стеблах рослин, в раковинах молюсків тощо. За способом життя розрізняють одиночні, гуртосімейні та паразитичні форми. Більшість родів Б. — одиночні; типовий представник гуртосімейних — бджола медоносна. Живляться Б. нектаром і пилком, збираючи їх часто з квіток певних видів рослин. Личинка червоподібна, розвивається в окремій комірці гнізда, в яку самка (одиночних Б.) заздалегідь закладає корм на весь період розвитку. Поряд з медоносною велике господарське значення (як запилювачі рослин) мають багато інших бджіл.

Літ.: Попов В. В. Перепончатокрылые. В кн.: Животный мир СССР, т. 2—5. М.—Л., 1948—58; Friese H. Die europäischen Bienen (Apidae). Berlin — Leipzig, 1922—23; Micshener Ch. D. Comparative external morphology, phylogeny and a classification of the bees (Hymenoptera). «Bulletin of the American Museum of Natural History», 1944, v. 82. art. 6.

БДЖОЛОВИДКА, мулова муха (Eristalis) — рід квіткових мух род. дзюрчалкових. Б. дуже поширені; в СРСР їх відомо до 20 видів. Це темні комахи розміром з бджолу, з жовтими плямами на животі; протягом цілого літа зустрічаються на квітках. Червоподібні личинки, т. з. криски, з довгою дихальною трубкою живуть в стічних канавах, в мілководних водоймах з гниючим мулом. Присутність крисок у водоймі є показником її забрудненості.

БДЖОЛОЇДКОВІ (Meropidae) — родина птахів ряду ракшоподібних (Coraciiformes). Включає 6 родів і 23 види, поширені в Пд. Європі, Азії та в Африці. Розміри невеликі (вага 50—80 г), забарвлення яскраве з переважанням блакитного або зеленого кольору. На Україні — 2 види: 1) бджолоїдка звичайна (Merops apiaster) — гніздовий птах степової зони та пд. Лісостепу УРСР. Гніздиться колоніями по кілька десятків особин по ярах та високих урвищах. В нори відкладав 6—8 яєць. Живиться переважно комахами — шкідниками с. г. Може завдавати шкоди бджільництву, знищуючи бджіл; 2) бджолоїдка зелена (M. superciliosus) — рідкісний залітний птах степової зони УРСР.

БДЖОЛЯНА ОТРУТА (апітокси н)— секрет отруйних залоз бджіл, який вони виділяють при жалінні. Містить гістамін, органічні к-ти та особливі білкові речовини. Б. о. здавна використовується в народ. медицині. Лікувальна дія її складна. Вона стимулює обмін речовин, утворення червонокрівців і діяльність серцево-судинної системи, викликає зниження кров'яного тиску та вмісту холестерину в крові, поліпшує сон, апетит, гоєння ран, виразок; діє болезаспокійливо і протизапально; має сильні бактерицидні властивості. Б. о. та її препарати застосовуються при лікуванні ревматизму, невралгій, гіпертоніч. хвороби, атеросклерозу, міокардиту, базедової хвороби, алергічних та трофічних захворювань і уражень периферичної нерв, системи. Протипоказана при хворобах нирок, печінки та підшлункової залози, злоякісних пухлинах, тяжких інфекційних захворюваннях та заг. виснаженні організму. Для зменшення дії Б. о. при випадкових укусах бджіл на ушкоджені місця накладають пов'язки з розведеного нашатирного спирту (1 частина спирту на 5 частин води); при тяжкій загальній реакції вводять серцеві (збудні) засоби.

БЕБЕЛЬ Август (22. II 1840—13. VIII 1913) — видатний діяч німецького і міжнародного робітничого руху. Один з засновників і керівників німецької с.-д. партії і 2-го Інтернаціоналу. Н. в м. Кельні. За фахом — робітник-токар 3 1861 брав активну участь в роботі профспілок, керованих лібералами. Ознайомившись з працями К. Маркса, Б. став його послідовником. Вів боротьбу за визволення нім. робітників з-під впливу бурж. лібералізму, за створення самостійної робітничої партії. На з'їзді в м. Ейзенаху (1869) Б. разом з В. Лібкнехтом заснував нім. с.-д. робітн. партію. Під впливом Маркса і Енгельса Б. боровся за революційне возз'єднання Німеччини, рішуче виступав проти лассалів-ського Загального нім. робітн. союзу, який підтримував бісмарківську політику возз'єднання країни «зверху». Під час франко-прусської війни 1870—71 займав інтернаціоналістичну позицію, виступав на захист Паризької комуни. За революційну діяльність був кілька разів ув'язнений 1875 Б взяв активну участь у створенні єдиної с.-д. партії, програма якої була поступкою лассальянцям (див. Готська програма). 1878—90 в період чинності виняткового закону проти соціалістів Б. виявив вагання, висловився спочатку за розпуск партії, але за допомогою Маркса і Енгельса зумів спрямувати партію на правильний шлях. Надалі керована ним і В. Лібкнехтом партія успішно поєднувала нелегальні методи роботи з легальними Хоч і не досить послідовно, Б. вів боротьбу з бернштейніанством та іншими проявами ревізіонізму В останні роки життя Б. припустився ряду центристських помилок (недостатня боротьба з опортунізмом, невірне ставлення до російської революції 1905—07, переоцінка парламентських методів боротьби і т. ін.). Але, незважаючи на це, Б. до кінця свого життя мужньо боровся за справу пролетаріату, вірив в його перемогу.

Поряд з іншими проблемами боротьби пролетаріату Б. активно опрацьовував питання освіти Гостро критикуючи бурж виховання, він вважав, що лише соціалізм забезпечить гармонійний розвиток людини.

Б. має великі заслуги перед світовим робітничим рухом, особливо в перший період діяльності, коли Б. працював під ідейним керівництвом К. Маркса і Ф. Енгельса. В. І. Ленін відзначав, що «Август Бебель, сам робітник, виробив собі ціною наполегливої боротьби соціалістичний світогляд, віддав на служіння цілям соціалізму всі свої багаті сили цілком, без останку, йшов рука в руку на протязі десятиріч з німецьким пролетаріатом, що росте й розвивається, і став найобдарованішим парламентарієм Європи, найталановитішим організатором і тактиком, найвпливовішим вождем міжнародної, ворожої реформізмові й опортунізмові, соціал-демократії». (Твори, т. 19, с. 257).

Тв.; Рос. перек л.—Из моей жизни. М., 1925; Женщина и социализм. М., 1959.

Літ.: Ленін В. І. Твори. Вид. 4: т. 16. Два світи; т. 19. Август Бебель; т. 25. Держава 1 революція .Дрозд. 4].

БЕВІН Ернест (9. III 1881—14. IV 1951) — англійський політ і держ. діяч, один з правих лідерів тред-юніонів і лейбористської партії. З 1921 — генеральний секретар Спілки транспортних робітників. 1940—45 — міністр праці в коаліційному уряді Черчілля. Як міністр закордонних справ (1945—51) Б. проводив політику збереження Британської колоніальної імперії, був одним з організаторів НАТО та інших воєнно-політичних блоків, спрямованих проти СРСР.

БЕГЕМОТ, гіпопотам (Hippopotamus) — рід голошкірих наземноводяних ссавців, представлений 2 сучасними видами та кількома викопними з гоміцену і плейстоцену Африки, Гід. Європи, Індії. Б. великий (H. amphibius) — довж. тіла (без хвоста) до 4— 4,5 м, вис. в плечах 1,5 м, вага 1,2—3 т; живе в ріках і озерах Внутр. і Зх. Африки. Більшу частину життя проводить у воді, живиться водяною і прибережною рослинністю, тримається звичайно стадами, малоплодючий (самка щороку народжує 1 маля після 7—8 місяців вагітності). Б. малий (H. liberiensis) — довж тіла 1,85 м, вис. в плечах 0,75 м; поширений в Ліберії і Пд. Судані, живе в тропічних лісах, менш зв'язаний з водою, ніж Б. великий. Б. малого виділяють навіть в окремий рід хоропсис (Choeropsis). Б. — мисливські тварини, використовуються шкіра (досягає 5 см товщ.), м'ясо, жир, ікла. В зоопарках Б. іноді розмножуються.

БЕГІСТУНСЬКИЙ НАПИС - клинописний текст на 400 рядків, вирізьблений на скелі Бегістун поблизу м. Керманшаха у Зх. Ірані за наказом перського царя Дарія І

Фрагмент центральної частини Бегістунського напису.

(522—486 до н. е.) древньоперською, вавілонською і новоеламською мовами. В Б. н. перелічуються території, що входили до складу держави Ахеменідів, розповідається про повстання народів проти перського панування [522—21 до н. е.] в Еламі, Мідії, Ассірії, Єгипті, Вірменії, Маргіані (Середня Азія) та про придушення цих повстань, а також про невдалий похід Дарія І у Скіфію. На значення Б. н. для історич. науки вперше звернув увагу рос. вчений В. Ф. Діттель 1842. Вивчення Б. н. англ. вченим Г. К. Роулінсоном 1845 дало значний поштовх розвитку ассіріології. Б. н. — важливе історич. джерело для вивчення стародавньої історії народів Ірану, Закавказзя і Середньої Азії.

БЕГЛЯРОВ Сергій Микитович (1898— 1949) — туркменський рад. живописець, засл. діяч мистецтв Туркм. РСР Учився в Єреванському худож. училищі. Один з організаторів і педагогів туркм. худож. училища. Кращі картини Б.: «Кінний пробіг Ашхабад — Москва» (1938), «Арешт 26 бакинських комісарів» (1941), «Колгоспники Туркменії передають коней Червоній Армії» (1942).

БЕГМА Василь Андрійович (н. 1. І 1906) — секретар Ровенського підпільного обкому КП(б)У і начальник обласного штабу партизанського руху в роки Великої Вітчизн. війни. Член КПРС з 1927. Н. в Одесі в робітничій сім'ї, з 14 років — сам робітник. 1928— 38 — на керівній комсомольській, профспілковій, партійній роботі в Херсоні, Дніпропетровській та Харківській областях. У 1938 працював в апараті ЦК КП(б)У, потім секретарем Київського обкому КП(б)У. 1939— 41 — перший секретар Ровенського обкому КП(б)У. В 1941—42 Б. — чл. Військової Ради 12-ї армії В 1942—44 керував партизанською боротьбою проти німецько-фашистських окупантів на Ровенщині, командир з'єднання. Б. присвоєно звання генерал-майора. В 1944—49 Б. — перший секретар Ровенського обкому КП(б)У. 1950—59 — перший секретар Хмельницького обкому КП України. З травня 1959 — голова Партійної комісії при ЦК КПУ. Б. був делегатом XVIII -XXI з'їздів КПРС, ХУ-ХХ з'їздів КП України; член ЦК КПУ, депутат Верховної Ради СРСР 1—5-го скликань. Нагороджений 4 орденами Леніна та ін. орденами й медалями.

БЕГОВАТ — місто обл. підпорядкування, центр Беговатського р-ну Ташкентської обл. Узбецької РСР, на р. Сир-Дар'ї, біля залізничної ст. Хілково. 41,7 тис. ж. (1959). До революції — невеликий кишлак. Тепер — значний центр металургії, енергетики і пром-сті будматеріалів Узбекистану. З 1944 працює металургійний з-д, який виробляє сталь і прокат з переробного чавуну і металолому. На Беговатських порогах на Сир-Дар'ї у 1949 збудована Фархадська ГЕС. Цементний комбінат (Хілково), залізобетонний, цегельний, бавовноочисний з-ди, м'ясо- і хлібокомбінат.

БЕГОНІЯ (Begonia) — рід рослин родини бегонійових. Багато- і однорічні трав'янисті рослини, півкущі і кущі з кососерцевидним, часто красиво забарвленим листям і одностатевими квітками. Плід — коробочка, насіння дуже дрібне. Види Б. добре пристосовані до вегетативного розмноження: нова рослина може розвинутися навіть з частини листка. Відомо бл. 800 видів, що ростуть в тропічних країнах (крім Австралії). Серед Б. багато декоративних рослин з гарними листками або рясними яскравими квітками; культивуються в СРСР.

БЕДЗИК Дмитро Іванович (н. 1. XI 1898)— український рад. письменник. Н. в с. Вільхівцях Сяніцького пов. в Галичині. Закінчив Гнідинське с.-г. учил. на Дніпропетровщині (1919) та Харківський ін-т народної освіти (1926). У творах передвоєнного періоду «Люди! Чуєте?», «Крик землі», «Хто кого», «Арсенальці» відображено пафос революції, класову боротьбу на Україні в перші роки Рад. влади. Патріотичним подвигам рад. людей у Великій Вітчизн. війні присвячено роман «Дніпро горить». Великі зрушення в колг. селі, трудові будні укр. селян, їх духовне зростання показано в романі «Хлібороби».

Тв.: Люди! Чуєте? X., 1924; Комедії, драми. X., 1930; Арсенальці. К., 1939; Дніпро горить. Хлібороби. К., 1958; Останній вальс. К., 1959.

БЕДІЛЬ Мірза Абдулкадир (1644—5. XII 1721) — таджицький поет, мислитель і філософ. Н. в Азімабаді (Індія). Твори Б. мали великий вплив на розвиток таджицької і узбецької л-р. Найзначніший з його творів, що входить до зб. «Куллієт», — філософсько-дидактична поема «Ірфон» («Пізнання»). У ній різко критикується тогочасна дійсність. У поемі «Комде і Модан» оспівуються любов, дружба, вірність. «Дотепи» — твір філософського характеру. Відомі також його спогади «Чотири елементи».

Тв.: Рос. перекл. — Комде и Модан. М., 1955.

Літ.: Айни X. С. Бедитль и его поэма «Ирфон». Сталинабад, 1956.

БЕДРАДДІН Сімавіаоглу (р. н. невід. — п. 1418) — шейх дервішів, турок за національністю, ватажок антифеодального повстання ремісників, селян і дрібних ленників 1413— 18 в Туреччині, яке охопило Румелію і М. Азію. Повстанці вимагали соціальної рівності, спільності майна, в т. ч. землі, і рівності релігій. Повстання було жорстоко придушене султаном Мехмедом І Челебі, а Бедраддіна страчено.

БЕДРИНЕЦЬ (Pimpinella) — рід родини зонтичних. Багаторічні трав'янисті рослини з прямостоячим стеблом і пірчастим листям. Суцвіття — складний зонтик. Відомо бл. 200 видів, поширених в Азії, ввропі і Африці. В СРСР — 24 види, з пих в УРСР — 4. Найбільш поширений Б. ломикаменевий (P. saxifraga). Росте по всій УРСР на сухих луках, у соснових лісах. Корінь Б. містить ефірну олію і глюкозид пімпенелін; в народній медицині використовується при катарах горла. Б. — кормова рослина.

БЕДУЇНИ (араб. бадаві — житель пустелі) — кочові та напівкочові араби Аравійського п-ова і Пн. Африки. У вузькому розумінні Б. — кочовики-верблюдоводи, на відміну від Б. напівкоч. вівцеводів і козоводів. Суспільні відносини Б. характеризуються складним переплетенням феодалізму з пережитками родового ладу. Соціально-економічна відсталість Б. часто використовується імперіалістами для боротьби проти національно-визвольного руху народів Пн. Африки і Бл. Сходу. Б. брали участь у заколоті проти Іракської республіки 8—9 березня 1959.

БЕЗАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ ПРОМИСЛОВІСТЬ — див. Харчова промисловість.

БЕЗАНСОН — місто на Сх. Франції на р. Ду, адм. центр департаменту Ду, річковий порт. 73 тис. ж. (1954). Найбільший у Франції центр виробн. годинників. Автомобіле- і вагонобудування, виробн. штучного шовку. Ун-т. В Б. народились В. Гюго і Ш. Фур'є.

«БЕЗАТОМНА ЗОНА» — пропозиція делегації Польської Народної Республіки на XII сесії Генеральної Асамблеї ООН (1957), розвинута в меморандумі польського уряду від 14. II 1958 («план Рапацького»), про створення в Європі широкої зони, вільної від атомної зброї. План «Б. з.» передбачає заборону виробництва і нагромадження атомної та водневої зброї на території Польщі, Чехословаччини, Німецької Демократичної Республіки та Федеративної Республіки Німеччини і є важливим вкладом у справу боротьби проти підготовки третьої світової війни. Соціалістичні держави гаряче підтримали ідею «Б. з.». Уряд СРСР заявив про свою готовність поважати статус «Б. з.», якщо уряди США, Англії і Франції зроблять так само. Зх. держави, в т. ч. ФРН, висловились проти створення «Б. з.». Уряди СРСР та інших соціалістичних країн 1959 виступили з пропозиціями створити «Б. з.» також на Балканах, в Скандінавії і на Далекому Сході.

БЕЗБОРОДОВ Михайло Ілліч (10. І 1907— 11. III 1935) — мордовський рад. поет, драматург. Н. в с. Пичингушах (Морд. АРСР). Почав писати в 1927; залишив значну літ. спадщину: ліричні вірші («Весна», «Йде зима»), поеми («Казка-бувальщина», «Погашена злоба»), повісті у віршах («Три віки чи три пісні», «За волю»), драми («Примхлива», «Два табори»). Писав про тяжке минуле свого народу. Першим в мордовській л-рі присвятив твори колгоспному селу.

Тв.: Рос. перекл. — Стихи и поэмы. Саранск, 1958.

БЕЗБОРОДЬКИ — великі українські поміщики Полтавської губ., походженням з козацької старшини Переяславського полку. З цього роду вийшли рос. державні діячі 18 ст., брати:

Олександр Андрійович Б. (1747 — 99) — російський державний діяч. Службу почав 1765 в канцелярії генерал-губернатора Лівобережної України О. П. Ру-мянцева. Проявив виняткові дипломатичні здібності при підписанні Кючук-Кайнар-джійського договору Росії з Туреччиною 1774. В 1775 призначений особистим секретарем Катерини II. В 1791 підписав вигідний для Росії Ясський мир з Туреччиною. Павло І 1797 надав О. А. Безбородьку титул князя і звання канцлера Російської імперії. За час служби Б. став великим поміщиком, власником багатьох маєтків. Намагався зміцнити класові позиції укр. панства. За ініціативою Б. Павло І 1796 видав указ про відновлення на Україні порядків колишньої Гетьманщини. Б. допоміг В. Рубану видати «Короткий літопис Малої Росії» (СПБ, 1777).

Ілля Андрійович Б. (1756— 1815) — граф, сенатор, дійсний таємний радник. Був учасником воєнних походів проти турків у 1773—74, в 1790 служив під командуванням Суворова. Б. віддав під організовану в м. Ніжині гімназію вищих наук свій будинок і сад. Див. Ніжинський ліцей.

Літ.: Модзалевский В. Л. Малороссий-ский родословник, т. 1. К., 1908; Лазаревский А. М. Очерки малороссийских фамилий. «Русский архив», 1875, кн. 3.

БЕЗБОРОДЬКО Микола Іванович (1883— 1937) — український рад. геолог і петрограф, доктор геолого-мінералогічнихнаук, професор, відомий дослідник Українського кристалічного масиву. Вперше (1935) склав стратиграфічну схему цього масиву, яка покладена в основу його сучас. стратиграфічного поділу. Приділяв значну увагу вивченню гранітоїдів України, дав їх типізацію і вперше склав петрогенетичну карту кристалічної смуги УРСР. Б. завідував відділом петрографії Інституту геол. наук АН УРСР і кафедрою мінералогії та петрографії Київ, ун-ту, склав підручник з методики визначення породоутворюючих мінералів, який і тепер є цінним посібником для петрографів.

Тв.: Визначення мінералів під мікроскопом. К.— X., 1937; Петро генезис і петрогенетична карта кристалічної смуги України. К., 1935; Монцоніти України. «Труди Українського науково-дослідчого геологічного інституту», 1934, т.5, в- 2.

«БЕЗВІРНИК» —науково-популярний антирелігійний журнал, орган Центральної Ради спілки войовничих безвірників України, виходив в 1925—35.

БЕЗВІСНА ВІДСУТНІСТЬ — тривала відсутність особи, про місцеперебування якої немає відомостей, встановлена в порядку, передбаченому законом (судом або нотаріальною конторою). За законодавством УРСР встановлення Б. в. здійснюється в судовому порядку. Якщо протягом 6 місяців після публікації в пресі про виклик до нарсуду відсутньої особи про неї не буде відомостей, заінтересовані можуть знову звернутися до суду і просити винести ухвалу про визнання відсутнього безвісно відсутнім. Через 5 років після публікації в пресі про визнання особи безвісно відсутньою народний суд може визнати особу померлою. Цей строк скорочується до 6 місяців, коли є підстави припускати смерть від нещасного випадку або в зв'язку з ворожою окупацією. Якщо є повідомлення про безвісну пропажу військ. службовця на фронті, немає необхідності визнавати його Б. в., а можна просити суд визнати особу померлою, додержуючись встановлених строків. Над майном безвісно відсутнього встановлюється опіка, непрацездатним чл. сім'ї, що перебували на його утриманні, призначаються пенсії в зв'язку з втратою годувальника. В разі визнання особи померлою припиняється шлюб, а також закликаються до спадкування особи, що мають на те право.

БЕЗВУСИКОВІ, безсяжкові (Proturoidea) — дуже дрібні членистоногі, що інколи вимірюються частинами міліметра. Зовнішнім виглядом нагадують личинок комах. Очі і вусики відсутні. Ротові органи пристосовані до ссання. Перша пара ніг спрямована вперед і виконує роль органів дотику. Кількість члеників черевця у дорослих комах досягає 12. Перші 3 з них мають по парі рудиментарних ніжок. У багатьох видів трахейна система не виявлена. До недавнього часу Б. розглядали як окремий ряд безкрилих комах (Protura), але тепер належність їх до комах багатьма авторами береться під сумнів. Живуть Б. під корою пнів і взагалі в мокрих закритих місцях. Поширені в тропічних країнах, трапляються також в Пд. та Серед. Європі. В СРСР, в т. ч. і на Україні, відомий вид Eosentomon silvestrii.

БЕЗГОСПОДАРНЕ МАЙНО — майно, що не має власника або власник його невідомий і яке переходить, як правило, у власність держави в порядку, визначеному законом (ст. 68 Цив. кодексу УРСР). Будівлі, що є Б. м., реалізуються через фіноргани. Акт фіноргану передається викон. к-тові місцевої Ради, який публікує в пресі оголошення про виклик особи, що вважає себе власником. Якщо протягом 6 міс. власник не з'явиться, приймається рішення про реалізацію будівлі. Б. м. відрізняється від безгосподарно утримуваного майна, яке може бути вилучене на користь д-ви лише за рішенням суду. Будівля визнається безгосподарно утримуваною, коли власник недбайливо ставиться до неї, руйнує тощо.

БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ — спосіб грошових розрахунків без використання готівки, переказом грошей з рахунку платника на рахунок кредитора. В СРСР Б. р. с осн. формою розрахунків між соціалістич. підприємствами, господарськими орг-ціями та установами; здійснюються Б. р. через Держбанк СРСР та його філіали. Б. р. дають велику економію в обігових коштах, сприяють зміцненню грошової системи, госпрозрахунку і фінансової дисципліни. В умовах капіталізму Б. р. сприяють зосередженню величезних грошових сум в руках банків і проводяться в основному через розрахункові палати. В капіталістич. країнах Б. р. обмежені суперечностями капіталістич. способу вироби., для якого характерні економічні кризи, банкрутства, крах багатьох підприємств. У зовнішньоторгових операціях взаєморозра-хунки між державами також провадяться без готівки. Див. Кліринг.

БЕЗГРОМАДЯНСТВО — юридичний стан осіб, що не мають громадянства в будь-якій державі. Найчастіше стан Б. виникає внаслідок розходження законодавства різних країн про громадянство, а саме: для жінки при одруженні з іноземцем, коли вона не зберегла свого громадянства і не одержала громадянства чоловіка; для дітей, що народилися від осіб, які не мають громадянства. Стан Б. виникає також внаслідок автоматичної втрати громадянства в силу закону або позбавлення громадянства на підставі судового вироку чи рішення вищих органів держ. влади. В СРСР поняття Б. встановлене законом 1938 р. «Про громадянство СРСР», ст. 8 якого говорить: «Особи, що проживають на території СРСР, які не є в силу цього Закону громадянами СРСР і не мають доказів своєї приналежності до іноземного громадянства, вважаються особами без громадянства». Особи, що не мають громадянства (апатриди, аполіди), не користуються виборчими й іншими правами, які надаються виключно громадянам д-ви, а також правами і пільгами, що надаються іноземцям згідно з міжнар угодами. Апатриди підлягають законам країни, в якій вони перебувають. Урегулювання питання про Б. після другої світової війни ускладнюється позицією правлячих кіл деяких імперіалістичних держав, які намагаються підвести під поняття Б. переміщених осіб. У вересні 1954 була підписана розроблена Комісією міжнародного права ООН конвенція про стан осіб без громадянства. У лютому 1957 підписано спрямовану на зменшення деяких випадків Б. «Конвенцію про громадянство заміжньої жінки», яку УРСР ратифікувала 25 вересня 1958.

БЕЗДНЕНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1861 -один з найбільших масових виступів російського селянства проти грабіжницької реформи 1861. Центром Б. п. було с. Бездна Спаського пов. Казанської губ. (тепер с. Антонівка Куйбишевського р-ну Тат. АРСР). Очолював повстання селянин Антон Петров. На поч. квітня 1861 повстали селяни 90 сіл (понад 10 тис. чол.). Вони відмовились виконувати панщину, підписувати уставні грамоти, почали переобирати старост, забирати поміщицький хліб, рубати ліси, готуватися до переділу поміщицьких земель Селянське повстання було жорстоко придушепе царським військом. Було вбито 91 і поранено 350 селян, А. Петрова засуджено до розстрілу. Криваве придушення Б. п. викликало протест передових кіл тодішнього суспільства.

БЕЗЗЛИВКОВА ПРОКАТКА — процес, при якому металеву стрічку (заготовку) виготовляють безпосередньо з рідкого металу, залитого у простір між горизонтальними валками, що обертаються назустріч один одному. Проходячи між валками, метал повністю або частково твердіє, набуваючії форми міжвалкової щілини. В СРСР розроблено придатний для практичного застосування спосіб Б. п. чавуну. За схемою А. В. Улітовського — Є. Г. Ніколаєнка (Сталінська премія, 1951) рідкий чавун, проходячії між валками, кристалізується у вигляді тонких поверхневих плівок, які зварюються під невеликим тиском (1—2 кг на 1 пог. см ширини стрічки). Таким методом виготовляють чавунні листи товщиною 1 мм, шириною до 1000 мм і довжиною кілька метрів. В СРСР працює бл. 40 установок Б. п. чавуну (1959). Піддаючи чавунні листи гарячому і холодному прокатуванню, значно поліпшують якість їхньої поверхні і їх механічні властивості. Укр. вчені розробили спосіб Б. п. сталевих листів, що є значним досягненням в галузі прокатного виробництва.

БЕЗЗУБІ КИТИ (Mystacaceti) — підряд ссавців, поширених в усіх океанах. Живляться планктонними організмами, внаслідок чого зуби у них замінилися численними (від 360 до 800) роговими пластинами довж. 50— 450 см, розташованими у верхній щелепі поперек ясен. Ці пластини раніше неправильно називалися «китовим вусом», звідси і виникла науково неточна назва Б. к. — «вусаті кити». Деякі сучасні Б. к. є найбільшими тваринами всіх часів; напр., новонароджений синій кит досягає довж. 7 м і ваги 2 т, а дорослий — 33,3 м і 163 т. До Б. к., крім синього, належать гренландський, південний, карликовий, сірий кити, плавун, смугастий малий, фінвал, сейвал, горбач. Б. к. мають велике промислове значення. Див. Китобійний промисел.

БЕЗЗУБКА (Anodonta) — рід двостулкових молюсків підродини беззубок (Anodontinae). Раковина видовжено-овальна, у більшості видів тонкостінна, з однаковими стулками, без замкових зубів. Живуть Б. в озерах та річках з повільною течією. Живляться завислими у воді органічними рештками. їстівні.

Тіло Б. використовують для годівлі с.-г. тварин, раковину — в перламутровій пром-сті.

В СРСР Б. представлені 12 видами, в т. ч. 7 видами на Україні. Поширені в Європі, Серед. та Пн. Азії. У викопному стані відомі з еоцену, в СРСР — з антропогену Зх. Сибіру і України.

БЕЗЗУБОВА Текля Гнатівна (н. 26. IX 1880) — мордовський рад. митець, народна оповідачка. Член КПРС з 1943. Н. в с. Турдаки (Морд. АРСР). Друкується з 1936. Перша збірка — «Народні розповіді» ^1939). У творах прославляє велич Вітчизни («Розповідь про Москву», «Плач про Леніна», «На нові землі» та ін.). В дні Великої Вітчизн. війни написала розповіді «Не плач, рідна Україно», «Не тужи, красеню Київ-град». Розповіді Б. широко відомі за межами Мордовії. Тв.: Песни и сказы. Саранск, 1955.

БЕЗИМЕНСЬКИЙ Олександр Ілліч (н. 19. І 1898) — російський рад. поет. Член КПРС з 1916. Н. у Житомирі. Закінчив Київський комерційний ін-т. Почав друкуватись 1918. Широко відомі твори 20-х рр., присвячені комсомолу («Молода гвардія», «Партквиток», поема «Комсомолія»). Працював у складі бригад «Правди» на Дніпробуді, написав відому поему «Трагедійна ніч» (1931). Виступає як сатирик (п'єса «Постріл», 1930; зб. «Гнівні рядки», 1949; «Книга сатири», 1956). Вірші періоду Великої Вітчизн. війни об'єднав у збірці «Фронтовий зошит» (1946), серед них поезії, присвячені Україні («Ненько-Україно», «Атака», «Севастополь»).

Тв.: Стихи. М., 1957; Укр. перекл. — Постріл. X., 1930; Покоління соціалізму. X — К., 1933; Трагедійна ніч. X., 1932; Зустрічі комсомольців з В. І. Леніним. К., 1956.

БЕЗКІЛЬОВІ ПТАХИ, бігаючі птахи (Ratitae) — надряд птахів, що характеризуються спільною анатомічною ознакою — відсутністю наявного у більшості представників класу виступу грудної кістки — кіля, до якого прикріплюється грудна мускулатура. Надряд включає 6 рядів: страусоподібні (Struthioniformes), нандуподібні (Rheiformes), казуароподібні (Casuariformes), ківіподібні (Apterygiformes), епіорнісоподібні (Aepyornithiformes) і динорнісоподібні (Dinornithiformes). Останні 2 ряди вимерлі. Всі сучасні Б. п. — нелітаючі птахи, швидко бігають, але знахідки викопних Б. п. з рудиментарним кілем свідчать про походження всієї групи від літаючих предків. Тепер Б. п. поширені в Австралії, Африці, Пд. Америці.

БЕЗЛЮДІВКА — селище міського типу Харківського р-ну Харк. обл. УРСР. Розташоване на р. Уді (бас. Дону), за 13 км на Пд. від Харкова, біля залізнич. ст. Безлюдівка. 7,5 тис. ж. (1959). Середня, восьмирічна школи, Будинок культури; поблизу Б. піщаний кар'єр.

БЕЗНОГІ ЗЕМНОВОДЯНІ (Apoda) — ряд класу земноводяних, представлений єдиною родиною червугових.

БЕЗОАРОВА КОЗА (Capre aegagrus) — дикий гірський вид кіз, поширений в Пакистані, Афганістані, Ірані, Малій Азії, на о. Кріт та на деяких ін. о-вах Грецького архіпелагу, в СРСР — у Дагестані, Азербайджані,

Вірменії, Туркмепії. Довж. тіла до 1,5 м, хвоста — 20 см, вис. в плечах 95 см; роги в в обох статей; у самців вони довгі — до 1,3 м, шаблевидно загнуті назад, з рубцем і горбками на передньому краї. Раз на рік, в квітні — травні, після 5 міс. вагітності самка народжує 1—2 козенят. Літом Б. к. піднімаються до снігової зони, зимою спускаються до лісової; живляться трав'янистою і чагарниковою рослинністю. Об'єкт мисливства; у багатьох місцях стала рідкісною і перебуває під охороною. Б. к. є одним з родоначальників свійських кіз.

БЕЗОКИСНИЙ НАГРІВ — нагрів металів при гарячій обробці без окислення їхньої поверхні. Б. н. металів проводять в електричних або полум'яних муфельних печах, заповнюючи їх робочий простір захисним газом, нейтральним до металу, що нагрівається. Захисні гази виробляють з висококалорійних газів (природних, коксових, нафтових, пропану, бутану), спалюючи їх у спеціальних генераторах. Якщо охолодження продуктів неповного спалювання висококалорійного газу з метою конденсації і виділення вологи провадиться в холодильній установці, то вони придатні для безокисного нагріву м'якої й середньовуглецевої сталі. У печах, в яких мало витрачається газу, і в печах для нагріву високохромистої сталі використовують водень, дисоційований аміак і продукти неповного спалювання дисоційованого аміаку. Добрим, але дорогим і технічно складним способом є безокисний нагрів металів у вакуумі. Пружність пари багатьох окисів металів досить мала, тому для безокисного нагріву достатнім є вакуум, який дорівнює 10—4 мм рт. ст. Для печей термообробки високовугле-цевої сталі захисний газ, що складається з окисів вуглецю, водню, азоту і невеликої кількості вуглеводнів, добувають із суміші висококалорійного газу, який разом з повітрям пропускають через нагріту до 1000° вогнетривку насадку, на яку нанесено солі нікелю. Нікель служить каталізатором для реакцій розкладу водяної пари і вуглекислого газу.

Безокисною атмосферою для міді є водяна пара або продукти горіння палива, які не мають вільного кисню та сірчаних газів. Б. н. латуні, до складу якої входить більше 15% цинку, проводять, застосовуючи травлення кислотою, тому що під час нагріву відбувається кипіння цинку і потемніння поверхні латунних виробів. Олов'янисті і свинцевисті бронзи, в яких міститься небагато цинку, відпалюють у продуктах неповного спалювання вуглеводневих газів, вільних від сірки. Світлий нагрів алюмінійової, хромистої, кременистої і берилійової бронзи можна проводити тільки в газовій атмосфері, в якій є багато водню, напр. в дисоційованому аміаку. Для титану, цирконію та їхніх сплавів захисною атмосферою є аргон. Для нагріву металів до високої т-ри (під кування або прокатування), коли ускладнюється застосування електр. або полум'яних муфельних печей у зв'язку з недостатньою стійкістю нагрівників та муфелів, використовують полум'яні печі, в яких газ спалюється при великій недостачі повітря, підігрітого до високої температури.

Полум'яні печі для Б. н. металів під кування тепер проходять випробування як в СРСР, так і за кордоном (1959).

Літ.: Стародубов К. Ф. Оборудование термических цехов металлургических и машино-строительных заводов. М., 1948; Копытов В. Ф. Безокислительный нагрев стали. М., 1947.

БЕЗПАЛИЙ Тван (р. н. невід. — п. 1718)— наказний гетьман України. Прихильник тісного союзу України з Росією. Належав до козацької старшини Уманського полку. Був обраний наказним гетьманом у листопаді

1658 (під м. Барвою) козацьким військом, яке повстало проти зрадника Івана Виговського і його поплічників, що хотіли відірвати Україну від Росії. В боях під Ромнами і Лохвицею об'єднані сили рос. війська воєвод Г. Г. Ромодановського й О. Н. Трубецького та укр. козацьких полків розбили ворога. Після проголошення на Переяславській раді

1659 гетьманом України Юрія Хмельницького Б. став генеральним суддею. Про дальшу його діяльність відомостей немає. На початку 18 ст. прийняв схиму.

БЕЗПЕРЕРВНЕ ВИРОБНИЦТВО — процес виготовлення продукції що здійснюється безперервно. Такий характер роботи зумовлюється особливістю технології при виробництві електроенергії, в багатьох хімічних і харчових виробництвах і т. д.; однорідністю основної продукції (напр., в металургії); необхідністю безперервного забезпечення споживачів продукцією. Б. в. веде до скорочення часу (циклу) вироби, продукції і підвищення продуктивності праці, збільшує випуск продукції з одиниці устаткування і виробничої площі, прискорює обертання оборотних коштів. Б. в. забезпечується впровадженням автоматичних машин, конвейєрів, безперервної технології. Найбільш ефективне Б. в. буває при потоковому виробництві.

БЕЗПЕРЕРВНЕ РОЗЛИВАННЯ СТІЛІ -розливання сталі в наскрізні виливниці-кристалізатори невеликого перерізу. Прискорене тверднення металу в кристалізаторі відбувається внаслідок того, що виливниці виготовлені з високотеплопровідних матеріалів (міді, латуні) і охолоджуються водою. Зливок, що виходить з кристалізатора, перерізається киснево-ацетиленовими різаками на заготовки потрібної довжини, які ще раз охолоджуються водою з форсунки.

Машини для Б. р. с. можна поділити на три групи: 1) машини, в яких зливок і кристалізатор рухаються з однаковою швидкістю (машина М. Ф. Голдобіна); 2) машини, в яких зливок рухається відноспо поверхні кристалізатора, встановленого вертикально або похило (кристалізатор нерухомий або має періодичний зворотно-поступальний рух); 3) машини періодичного розливання, в яких надходження металу в кристалізатор і виймання зливка періодично чергуються. Зливки виймають, розсуваючи піввиливниці кристалізатора.

Б. р. с. не потребує розливного устаткує вапня (виливниць, піддонів, сифонних пристосувань тощо), відділень для підготовки виливниць і роздягання зливків та окремих нагрівальних колодязів і обтискних станів прокатних цехів. Вихід придатного металу при Б. р. с. іноді підвищується до.90—95%. Швидке охолодження зливка сприяє одержанню хімічно однорідного, дрібнозернистого металу.

БЕЗПЕРЕРВНИЙ ПРОКАТНИЙ СТАН— прокатний стан з послідовним (безперервним) розташуванням робочих клітей. Метал, що прокатується, перебуває одночасно в кількох клітях (в одній кліті лише на початку прокатування, коли довжина розкату менша, ніж віддаль між клітями). Швидкість прокатування в кожній дальшій кліті підвищується в міру обтискання металу. При безперервному прокатуванні кількість клітей дорівнює кількості проходів. В СРСР і США широко застосовують безперервні листопрокатні, заготовчі, дротові, дрібносортові, трубні та ін. прокатні стани. Вони набагато продуктивніші в порівнянні з прокатними станами лінійного типу.

Літ.: Чекмарьов О. П. Непереривні вальцівниці. Дніпропетровськ, 1931; Сафьян М. М. Непрерывные листовые станы горячей прокатки. М., 1956.

БЕЗПЕРЧИЙ Дмитро Іванович (30. X 1825 — 30. IX 1913) — український художник і педагог. Закінчив Акад. мистецтв (1846). Учень Брюллова. Формувався під впливом рос. і укр. реалістичного мистецтва, зокрема творчості Т. Г. Шевченка. Кращі з відомих творів: «Автопортрет» (1846), «Сватання на Гончарівці». Працював над ілюстраціями до «Мертвих душ» М. В. Гоголя та ін. Викладав малювання у Ніжинському ліцеї і в середніх школах Харкова (1850—1900). Вчитель В. О. Беклемішева, С. І. Васильківського, Г. І. Семирадського, П. О. Левченка, М. С. Ткаченка. Основні роботи зберігаються в Харк. музеї образотворчого мистецтва.

Літ.: ГордеевД. П. Материалы для художественной летописи г. Харькова. X., 1914.

БЕЗПІДВАЛЬНА ТУРБІНА — парова турбінна установка, в якій турбіна конденсатор, електричний генератор і допоміжне устаткування розташовані на спільному фундаменті. Б. т. застосовують лише при невеликих одиничних потужностях (500—4000 квт).

БЕЗПІДСТАВНЕ ЗБАГАЧЕННЯ - за радянським цивільним правом, одержання або зберігання майна однією особою за рахунок іншої без достатньої, встановленої законом або договором підстави. Найчастіше Б. з. зустрічається як наслідок одержання громадянином або орг-цією того, що їм не належить, напр. боргу, який не існував, або суми, що перевищує справжню суму боргу. Особа, яка безпідставно одержала майно, повніша повернути майно або його вартість і прибутки, які вона мала чи могла мати внаслідок Б. з. (ст. 399 Цив. код. УРСР). Якщо Б. з. виникає в результаті незаконних дій або договорів, укладених на шкоду державі, воно стягується на користь держави (ст. 147 і 402 Цив. код. УРСР).

БЕЗПЛІДНІСТЬ (стерилітет) — нездатність зрілого організму давати потомство. У людини розрізняють абсолютну Б., зумовлену невиліковними змінами в статевому апараті чоловіка чи жінки (дефекти розвитку, оперативне, видалення статевих залоз, травми та ін), і в і д її о с н у, причини якої можуть бути усунуті. Б. називають первинною, якщо вагітності ніколи не було, і вторинною, якщо раніше жінка вагітніла. Основною причиною жіночої Б. є запальні ураження статевих органів, що зумовлюються найчастіше гонореєю, абортами, особливо кримінальними, або спробами їх викликати. Спричинюють Б. також деякі гінекологічні захворювання, порушення загального обміну речовин та діяльності залоз внутрішньої секреції, нестача в організмі деяких вітамінів. У чоловіків Б. зумовлюється найчастіше гонореєю або туберкульозом статевих залоз. Можна вважати шлюб безплідним, коли вагітність при нормальних шлюбних стосунках не настає на протязі 3 років. Винуватцями цього у 30—40% випадків є чоловіки.

Лікування Б. полягає в усуненні основної причини відповідними заходами — фізіотерапією, гормонотерапією, протизапальною терапією. Позитивні наслідки часто дає продування маткових труб. Важливе значення має нормалізація обміну речовин і діяльності нервової системи.

Літ.: Ольшанецький О. М. Неплідність і методи її профілактики і лікування. «Педіатрія, акушерство і гінекологія», 1946, № 5; Побединский М. Н. Песплодие женщины. М., 1953.

БЕЗПОПІВЩИНА — один з основних напрямів старообрядництва; виник у серед. 17 ст. під час розколу православної церкви в Росії, що стався після церковної реформи 1653—56. На відміну від попівців Б. заперечує необхідність духівництва і церковної організації.

БЕЗПОСЕРЕДНЄ ВИРОБНИЦТВО ЗАЛІЗА — відносно високотемпературний процес безпосереднього (обминаючи доменне виробництво чавуну) відновлення заліза з руд. •В старовину Б в. з. провадили в сиродутних горнах (див. Сиродутний процес). Тепер багато металургів прагнуть відродити і удосконалити Б. в. з. Є вже сотні пропозицій і патентів на різні способи Б. в. з. Але тільки невелика кількість їх застосовується в пром-сті або готується до випробувань в промисловому масштабі.

Всі процеси Б. в. з., що відбуваються в агрегатах невеликої потужності, дають не готовий метал, а напівпродукт, що надходить як шихта до доменних, мартенівських і електричних печей. Крупп—Рсннпроцес застосовується в трубчастих обертових печах і дає багатий на залізо матеріал, який переплавляють в доменних печах. Процес Віберга застосовується в шахтних печах; відновником є змішаний газ, що складається з окису вуглецю та водню. Як сировину можна використовувати лише дуже багату руду. Готовий продукт містить 90—93% металічного заліза і 0,7% вуглецю; його використовують в шихті електропечей для виплавлення високоякісної сталі. Відновлення заліза в киплячому шарі проходить напівпромислове випробування. Див. також Кричнорудний процес.

БЕЗПОЩАДНИЙ Павло Григорович (літ. исевд. Іванова; н. 11. VII 1895) — російський рад. поет. Н. в с. Сосновці Смоленської губ. З ранніх років працював на шахтах Донбасу. Друкується з 1924. Перша збірка «Кам'яна книга» (1930). Б. славить героїчну працю шахтарів. Поема «Дружини» (1955) присвячена боротьбі горлівських робітників у 1905, «Донецькі зірниці» (1956) — сучасним трудівникам Донбасу. Б. має звання Почесного шахтаря.

Тв.: Над шахтой летят журавли. К., 1957; Укр. перекл.—Вибрані поезії. К., 1947.

Літ.: Клоччя А. В. Павло Безпощадний. Сталіно, 1956.

БЕЗРЕДКА Олександр Михайлович (27. III 1870 — 28. II 1940) — український мікробіолог, учень і співробітник І. 1. Мечникова. Н. в Одесі в родині ремісника. Закінчив Новоросійський ун-т в Одесі (1892). З 1897 до кінця життя працював у Пастерівському ін-ті в Парижі. Підтримував постійний зв'язок з науковцями СРСР. Праці Б. присвячені проблемам імунітету і анафілаксії. Запропонував засоби запобігання анафілактичному шоку, захворюванню на черевний тиф, холеру, дизентерію.

БЕЗРІДНИЙ Федір (Безродний Хведір) — герой української народної думи «Федір безродний, бездольний» (є понад 10 записів тексту), досвідчений воїн, патріот, що самовіддано служить народові. Це тип козака-сироти; прізвище збірне. У думі про Б. відтворено народне уявлення про військовий обов'язок. Один з кращих варіантів думи записав М. В. Лисенко від кобзаря О. Вересая.

БЕЗРОБІТТЯ — постійне і невпинно зростаюче явище при капіталізмі, коли частина пролетарського населення не може знайти для себе роботу, позбавляється засобів існування і стає промисловою резервною армією — армією безробітних. Б. — неминучий і постійний супутник капіталізму. Воно прирікає на голод і злидні мільйони робітників, які не можуть знайти застосування своїй робочій силі в капіталістичному виробництві або змушені погоджуватись на найтяжчі умови праці. Причиною Б. є самий капіталістичний устрій і економічні закони його розвитку. З нагромадженням капіталу і концентрацією виробництва, тех. прогресом і ростом органічної будови капіталу попит на робочі руки відносно скорочується, а загальна чисельність пролетаріату збільшується, виникає і зростає відносне перенаселення. К. Маркс, відкривши закони розвитку суспільства, показав, що при капіталізмі відносне перенаселення існує у всіляких відтінках і має три форми: плинну, приховану і застійну. Капіталізм використовує Б. як постійний резерв робочої сили для розширення виробництва. В той же час капіталісти використовують Б. для посилення експлуатації зайнятих робітників. Наявність безробітних як резервної армії праці чинить тиск на ринок робочої сили і забезпечує капіталістам дешеві робочі руки, тому вони не заінтересовані у ліквідації Б. Існування Б. робить нестерпним життя робітників, бо вони можуть жити тільки з продажу своєї робочої сили. Наявність Б. робить нестійким становище тих, що працюють, посилює їхню невпевненість у завтрашньому дні і незабезпеченість існування; знижує в цілому рівень життя робітничого класу, тому що в багатьох випадках безробітні члени сім'ї існують за рахунок працюючих.

В період імперіалізму чисельність безробітних зростає, а на стадії загальної кризи капіталізму Б. набуває хронічного характеру і особливо збільш. в роки економіч. криз.

Якщо в США в періоди відносно високого завантаження підприємств 1929 було 1,5 млн. повністю безробітних, 1944 — 0,7 млн., то в роки кризи 1929—33 їх кількість досягла 12 млн. Після другої світової війни до 1959 в США було кілька періодів особливо гострого масового Б. За даними Мічиганського ун-ту, в травні — червні 1958 25 млн. сімей в тій або ін. мірі відчули на собі тяжкі наслідки кризи і Б., а безпосередньо потерпіли від втрати роботи 8,5 млн. сімей.

Кількість безробітних (офіційно зареєстрованих) у деяких капіталістичних країнах (в тис.)

Країни	1956	1957	1958 І квартал	1959 І квартал
США	2822	2936	4955	4612
Англія .....	287 761 1937 640	347 662 1757 530	405 1288 2129 650	637 1013 2186(січ.) 690
ФРН
Італія .....
Японія.....

В капіталістичних країнах поряд з повним Б. у великій мірі поширене також часткове Б., коли робітник працює неповний робочий день, одержуючи відповідно знижену заробітну плату. У США в 1956, в рік піднесення, частково безробітні становили 17,7% всіх працюючих, в 1959 їх налічувалося, крім повністю безробітних (бл. 5 млн.), понад 10 млн. На догоду капіталізмові бурж. статистика ухиляється від розроблення і запровадження методів обліку, які дали б дійсну картину Б., вдасться до невірних визначень того, кого вважати безробітним, та ін., тому дані про кількість безробітних, як правило, применшені. Хронічне Б. — один з наочних показників загнивання сучасного капіталізму, нездатності його забезпечити раціональний розвиток суспільства. Б. і причини, що його породжують, цілком зникають в умовах соціалізму. В СРСР, у тому числі і на Україні, Б. було повністю ліквідоване наприкінці 1930. Неухильний планомірний розвиток всього соціалістич. г-ва СРСР систематично створює потребу в робочій силі.

Літ.: Маркс К. Капітал, т. 1 [розд. 23]. К., 1954; Енгельс Ф. Становище робітничого класу в Англії. В кн.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 2. К., 1958; Ленін В. І. Розвиток капіталізму в Росії. Твори. Вид. 4, т. 3; СССР в цифрах. Стат. сб. М., 1958; Досягнення Радянської України за 40 років. Стат. зб. Грозд. «В Українській РСР всім громадянам забезпечено право на працю»]. К., 1957: Экономическое положение капиталистических стран. М., 1959; Yearbook of Labour Statistics. Geneva, 1957.

БЕЗРОГІСТЬ (комолість) — природжена відсутність рогів у великої рогатої худоби, овець і кіз. Б. — породна ознака, але вона не зв'язана з продуктивністю тварин. Багато порід безрогої худоби створено штучним добором комолих особин (абердіно-ангуська худоба та ін.). Зважаючи на те, то з безрогою худобою безпечніше працювати, у новонароджених телят роги іноді витравляють.

БЕЗРУЧ (Bezruč) Петр (літ. псевд. Вашека Володимира; 15. IX 1867 — 17. II 1958) — чеський поет. Н. в м. Опаві (Чеська Сілезія). Літ. діяльність почав як фейлетоніст («Нариси про кав'ярню „Люстік"», 1889). Визнання здобув «Сілезькими піснями» (51 вірш у вид. 1909; 88 віршів вид. 1951), в яких виражено протест трудового народу проти соціального й національного гноблення. Б. належить антиімперіалістичний твір «Драгун Ганіс Блендовський» (1918). У 1923 вийшла збірка фейлетонів «Республіка перед святим Петром», а в 1938 — книга «Лоло та його друзі», спрямована проти ніцшеанського культу надлюдини. В роки окупації перебував під наглядом гестапо. В 1945 Б. присвоєно звання народного митця Чехословаччини.

Тв.: Рос. перекл. — Силезские песни. М., 1955.

БЕЗСМЕРТКИ (Xeranthemum) — рід родини складноцвітих. Однорічні і багаторічні трав'янисті рослини. Квіткові кошики обгорнені сухими, плівчастими, яскраво забарвленими листочками, квітколоже вкрите плівками. Відомо бл. 10 видів, поширених у Пд. Європі і Передн. Азії. В СРСР — 5 видів, З них в УРСР — 3: Б. закриті (X. inapertum) — лише в Криму; Б. циліндричні (X. cylindraceum)— в Криму і Молдавській РСР; найпоширеніші Б. однорічні (X. annuum) з лілуваторожевими кошиками — на Пд. Лісостепу та в Степу. Б. культивуються як декоративні рослини.

БЕЗСМЕРТНИКИ — народна назва рослин із сухими квітками. Під цією назвою відомі переважно рослини двох родів {безсмертки і цмин) род. складноцвітих.

БЕЗСОННЯ — порушення сну, зумовлене ослабленням гальмівного процесу в корі головного мозку. Причини, прояви і тривалість Б. різні. У здорових людей нетривале Б. можливе після хвилювання, сильного збудження і т. ін. У людей з підвищеною збудливістю нервової системи всяке хвилювання порушує сон більш глибоко і на довший час. Тривале, виснажливе Б. буває при інфекційних, серцевих і багатьох нервово-психічних хворобах. Лікування Б.: усунення основного захворювання, застосування заспокійливих засобів, водних процедур та ін. У здорових людей сон звичайно відновлюється без усяких ліків, особливо після усунення причини Б. У хворих на неврози відновленню сну сприяє додатковий відпочинок, прогулянки перед сном, водні процедури (напр., хвойні ванни), дієтичне харчування та приймання невеликих доз брому з кофеїном. У тяжких випадках доводиться застосовувати також снотворні засоби.

БЕЗСТІЧНА ОБЛАСТЬ — територія, що не має поверхневого стоку в Світовий океан. Річкова сітка Б. о. розвинена слабо. Річки часто пересихають або розпадаються на ряд мілких невеличких озер. В межах УРСР, між річками Молочною та Дніпром, розташована безстічна рівнинно-подова область.

БЕЗСТУПІНЧАСТА ПЕРЕДАЧА (варіатор) — механізм для плавного змінювання в певних межах передаточного числа. Б. п. широко застосовується в транспортних машинах, верстатах та ін. Розрізняють механічну, електричну і гідравлічну безступінчасту передачу.

БЕЗУ (Bezout) Етьєн (3. III 1730 — 27. IX 1783) — французький математик, член Паризької АН (з 1758). Працював гол. чин. у галузі вищої алгебри, розробив методи розв'язування систем алгебр. рівнянь довільного степеня, довів теорему (1774), названу його ім'ям: число розв'язків системи п рівнянь, степені яких є m₁, m₂ ..., m_п, в найбільш загальному випадку дорівнює добуткові m₁ x x m₂x ... x m_п.

БЕЗУГЛИЙ Данило Іванович (н. 23. XII 1914)—український рад. живописець. II. на Полтавщині. Закінчив Київський художній інститут (1942). Б. створив картини, присвячені Великій Вітчизн. війні, відбудові Донбасу і Дніпрогесу та пейзажі Рад. України. В пейзажах Б. індустріальні мотиви відтворені з ліричним настроєм («Біля берегів Нової Каховки», «Цимлянське море», 1952, та ін ).

БЕЗУГЛІВКА — село Ніжинського повіту Чернігівської губ. (тепер Ніжинського р-ну Чернігівської обл.), відоме виступом селян проти грабіжницької реформи 1861. Селяни Б., не повіривши царському маніфесту, відмовилися виконувати панщину і закликали сусідні села почати переділ поміщицьких земель. Протягом кількох днів заворушення охопило понад 3 тис. селян. Для придушення виступу було послано 3 батальйони солдатів на чолі з губернатором. 5 квіт. 1861 військо зламало опір селян і захопило Б. Багатьох учасників сел. виступу було покарано різками і ув'язнено.

БЕЗХВОСТІ ЗЕМНОВОДЯНІ (Salientia, син.: Anura, Ecaudata) — ряд класу земноводяних. Тварини із сплющеним коротким і широким тілом і трикутною головою, не відокремленою від тулуба. Розміри від 1,5— 2 (деякі амер. квакші) до 32 см (афр. жаба-голіаф— Rana goliaph). Хвіст є лише у личинок (пуголовків), а також у деяких викопних форм. Кінцівки добре розвинені, задні довші від передніх, пристосовані до стрибання. Б. з. мають ряд анатомічних особливостей: обмежена кількість хребців (звичайно 9), видовжені клубові кістки, т. з. поясна кістка в орбітальній частині черепа та ін. Поширені Б. з. в усіх ландшафтно-геогр. зонах, крім полярних областей (трав'яна жаба заходить і за Полярне коло) та безводних пустель. Найбільше Б. з. в Тропіч. Америці. Живляться комахами та ін. безхребетними, рідше хребетними. Більшість Б. з. — корисні тварини, деякі є об'єктом промислу. В ряді 6 підрядів, 12 родин і понад 1700 сучас. видів. В СРСР 23 види, з них на Україні — 12. Найдавнішим викопним Б. з. є протоба-трахус (Protobatrachus massinoti) з тріасу Мадагаскару (ще мав хвіст).

І — квакша, або рахкавка; 2 — ропуха зелена.

БЕЗХРЕБЕТНІ (Invertebrata) — виділена Ж. Ламарком велика група тварин, що охоплює ряд типів тваринного світу: найпростіших, губок, кишечнопорожнинних, червів, червоподібних (Vermoidea), членистоногих, молюсків, голкошкірих і ряд ін. дрібніших груп. Поділ тварин на Б. і хребетних вкоренився в зоологічній л-рі. Б. відомо понад 1 200 000 видів. Найчисленнішими Б. є комахи (бл. 1 млн. видів). Б. живуть скрізь — на суші і у воді. Вони мають величезне значення в житті природи і в господарстві людини. Багатьох Б. вживають в їжу; використовують також для годівлі с.-г. тварин. Ракоподібні, личинки водяних комах, молюски є основною поживою для риб та ін. промислових водяних тварин. Бджоли дають такі цінні продукти, як мед і віск; гусінь шовкопрядів—шовк. Б. використовують у медицині (п'явки, деякі жуки з род. наривникових), для виготовлення лаків, фарб, туші (червеці, деякі головоногі молюски). З окремих представників двостулкових молюсків добувають перлини. У підвищенні врожайності с.-г. культур визначну роль відіграють комахи-запилювачі (бджоли, джмелі та ін.). В процесах ґрунтоутворення величезне значення мають дощові і деякі ін. малощетинкові (енхітреїди) черви, а також найпростіші та комахи, які живуть в підстилці та грунті. Серед Б. є багато ворогів людини і свійських тварин та рослин — шкідники с.-г. і лісових рослин (нематоди, кліщі), паразити і перенощики збудників небезпечних хвороб (паразитичні найпростіші, черви, кліщі).

Літ.: Догель В. О. Підручник зоології безхребетних. К., 1947; Аверинцев С. В. Зоология беспозвоночных. М., 1952.

БЕЗЦЕНТРОВО-ТОКАРНИЙ ВЕРСТАТ - верстат для обробки довгих валів і катаного пруткового матеріалу з допомогою обертових різцевих головок. Б.-т. в. мають велику продуктивність і нескладну конструкцію. Оброблюваний вал 1 (мал.) рухається з допомогою

рифлених роликів 2, які мають окремий при-вод. Робочий рух надається різцевим головкам 3 і 4, які провадять відповідну чорнову і чистову обробку вала. Продуктивність Б.-т. в. при діаметрі оброблюваного вала 50 мм становить 50 м/год.

БЕЗЦЕНТРОВО-ШЛІФУВАЛЬНИЙ ВЕРСТАТ — металорізний верстат для обробки зовнішніх і внутрішніх поверхень абразивними інструментами. Шліфований виріб З вміщують між шліфувальними кругами 1 і 2 (мал. а). При зовнішній обробці він спирається на ніж 4 (мал. а), а при внутрішній — па опорний і притискний ролики 4 і 5 (мал. б).

Шліфувальному кругу надається колової швидкості 30—40 м/сек. Ведучий круг, обертаючись з швидкістю 10—50 м/хв, здійснює кругову подачу виробу. Поздовжня подача виробу здійснюється автоматично внаслідок незначного перекосу шліфувального і ведучого кругів. Цим методом обробляють деталі з циліндричними безперервними поверхнями, напр. ролики підшипників. Методом врізування шліфують фасонні деталі і циліндричні вироби з буртиками.

БЕЗЧЕРЕПНІ (Acrania) — підтип примітивних хордових тварин, у яких хорда і нервова трубка зберігаються протягом усього життя. Типовим і найбільш вивченим представником Б. є ланцетник.

БЕЗЧОВНИКОВИЙ ВЕРСТАТ — ткацький верстат, в якому поперечні нитки прокладаються через поздовжні за допомогою планок (рапір).

БЕЗШОВНІ ТРУБИ — сталеві труби, які не мають поздовжнього або спірального зварного шва. Виготовляються методом прокатки на спеціальних станах. Залежно від способу виробництва Б. т. бувають гарячокатані і холоднокатані. їх широко застосовують у нафтовій і хімічній промисловості, котло-, авіа-, автомобіле- і тракторобудуванні, в комунальному господарстві тощо. В залежності від призначення Б. т. виготовляють діаметром 0,1—750 мм з стінками товщиною від сотих часток мм до 50 мм і більше. Матеріалом для виготовлення є різні вуглецеві, леговані, нержавіючі, кислото- і жаротривкі сталі, кольорові сплави тощо.

БЕЗЩЕЛЕПНІ (Agnatha) — група хребетних тварин, представлена одним сучасним класом — круглоротих. Об'єднує два ряди — міноги і міксини. Характерні ознаки Б.: відсутність щелеп і парних кінцівок, непарний носовий отвір, рогові зуби і наявність у роті потужного органу, за допомогою якого роздрібнюється їжа (т. з. язик). В силурі й девоні були дуже поширені представники другого класу Б. — щиткові (Ostracodermi), які пізніше вимерли.

БЕЗЩИТКОВІ (Anaspida) — ряд викопних безщелепних хребетних. Див. Панцирні хребетні.

БЕИДЕЛІТ — дуже поширений глинястий мінерал з групи монтморилоніту; звичайно зустрічається в корі вивітрювання кристалічних порід (гол. чин. основного складу) і в глинах (зокрема, бентонітових).

БЕЙДЕМАН Михайло Степанович (1840— 17- XII 1887) — російський революціонер. Син бессарабського поміщика. Після закінчення військ, училища 1860 емігрував за кордон. Працював складачем в лондонській друкарні Герцена. В серпні 1861, коли повертався в Росію, Б. був заарештований на кордоні. При обшуку в нього знайдено рукопис відозви до селян, спрямованої проти самодержавства. За наказом Олександра II він був ув'язнений в Алексєєвському равеліні, де, чекаючи вироку, просидів 20 років в одиночній камері. Збожеволілого Б. 1881 перевели до Казанської психіатричної лікарні, де через 6 років він помер.

БЕЙЄРІНК (Beyerinck) Мартін (16. III 1851 — 1. І 1931) — голландський ботанік та мікробіолог, директор бактеріологічного ін-ту в Делфті (1897—1921). Праці Б. присвячені вивченню розвитку вищих рослин, життєдіяльності мікроорганізмів, що викликають бродіння (1887), розробці методів дослідження фотосинтезу та ін.; 1901 виділив азотфіксуючу бактерію, що живе в грунті, — азотобактер.

БЕЙЗА (Oryx beisa) — африканська антилопа роду сарнобик, пошир. в Пн.-Сх. Африці. Довжина тіла Б. (без хвоста) 2,4 м, висота в холці 1,2 м, роги прямі, обернені назад, довж. до 1 м, є у самців і самок; забарвлення

рудуватобуре з чорними смугами на голові, боках і кінцівках. Живе невеликими стадами і парами на відкритих рівнинах. Після 8¹/2—10 міс. вагітності самка народжує 1—2 малят. Об'єкт мисливства; використовуються м'ясо, шкіра і роги. В Асканії-Нова були спроби акліматизувати бейзу.

БЕЙЛІСА СПРАВА — судовий процес у Києві проти Бейліса, сфабрикований царською охранкою. У 1911 агенти охранки, підтримані чорносотенцями, висунули обвинувачення проти прикажчика цегельного заводу єврея Менделя Бейліса в убивстві з ритуальною метою православного хлопчика Андрія Ющинського. За допомогою міністрів юстиції Щегловитова і внутрішніх справ Маклакова департамент поліції справжніх вбивців з чорносотенців приховав; проти євреїв була розпочата антисемітська кампанія. Слідство велося 2,5 роки. Судовий процес, що проводився у вересні—жовтні 1913, — один з виявів погромницької антисемітської політики царизму — мав на меті шляхом провокації розпалити національну ворожнечу, викликати єврейські погроми і тим самим відвернути трудящі маси від революційного руху, який швидко наростав у країні.

Проти погромницької політики царизму піднялася широка громадськість. Більшовицька преса і фракція Державної думи розкрили політ. суть справи Бейліса. Київська та ін. більшовицькі організації видали з цього приводу листівки; у ряді міст відбулися робітничі демонстрації протесту. Під керівництвом М. Горького і В. Г. Короленка у Петербурзі було створено комітет, який опублікував відозву до громадськості й організував захист Бейліса на суді. Під тиском незаперечних фактів, під впливом громадського протесту, страйкового руху, незважаючи на свідчення багатьох лжесвідків і лжеекспертів з табору чорносотенців, реакційних професорів та священнослужителів, суд виправдав Бейліса. Царські власті намагалися повторити провокаційну «справу Бейліса» у Фастові. Про цю ще одну погромницьку спробу писав В. І. Ленін в праці «Ще про націоналізм» (Твори, т. 20).

БЕЙЛЬ (Bayle) П'єр (18. XI 1647 — 28. XII 1706) — французький філософ. Філософія Б. спрямована проти церкви, теології і схоластики. Б. вважав несумісними віру і розум, релігію і науку. Критикуючи метафізику, Б. розчищав грунт для розвитку у Франції ідей просвітительства і матеріалізму. Осн. праця Б. — «Історичний і критичний словник».

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Святе сімейство, або критика критичної критики. В кн.: Твори, т. 2. К., 1958, с. 134—135.

БЕЙНІТ — структурна складова сталі, що утворюється внаслідок певної термічної обробки. Див. Голчастий тростит.

БЕЙРА — місто і порт в португальському володінні Мозамбік (на Пд. Сх. Африки),

Бл. 42,5 тис. ж. (1950). Кінцевий пункт трансафриканської з-ці Б. — Бенгела. Через Б. експортується значна частина продукції гірських р-нів Пд.-Сх. Африки (особливо Пн. і Пд. Родезії). Аеропорт.

БЕЙРУТ — столиця і найбільше місто Лівану. Бл. 400 тис. ж. (1957), переважно араби. Важливий порт на сх. узбережжі Середземного моря, що обслуговує, крім Лівану, Сірійський район ОАР, частково Ірак та Іран. Вантажооборот бл. 2,4 млн. т (1957). Значний вузол залізнич. і шосейних шляхів, зв'язаний з Дамаском (Сірійський р-н ОАР), Багдадом (Ірак), Тегераном (Іран) і Хайфою (Ізраїль). Експорт цитрусових, яблук, оливкової олії, шовку-сирцю, вовни. Пром-сть розвинута слабо: текст., шкіряні, харчові підприємства, переважно напівкустарного типу. Б. вперше згадується як фінікійське поселення Беріт у 15 ст. до н. е. В 1 ст. до н. е. перетворений римлянами на військову колонію. 635 н. е. захоплений арабами, 1100 — хрестоносцями. 1516 завойований турками. З 1920 — столиця підмандатного Франції Лівану. З 1941 — столиця незалежної Ліванської Республіки. Політич., фін. і культ, центр країни. Університет.

БЕЙСБОЛ (англ. baseball) — спортивна гра з м'ячем, який ганяють кийками, гилять. Грають 2 команди по 9 чоловік на квадратній площадці (18,3 X 18,3 м), в кутах якої влаштовуються «бази»; одна з них — «база дому». Стоячи по черзі біля неї, гравці «атакуючої» команди повинні відбивати кийком кинутий їм м'яч і під час його польоту перебігати послідовно від однієї бази до іншої. Противники намагаються зловити м'яч і влучити ним в перебігаючих.

БЕК Юзеф (4. X 1894—6. VI 1944) — польський реакційний політ. діяч. 1918 вів розвідувальну діяльність на Україні. Перебуваючи на дипломатич. роботі в Чехословаччині і Франції, займався шпигунством. Вороже ставився до СРСР. Б., будучи міністром зак. справ Польщі (1932—39), проводив політику співробітництва з гітлерівською Німеччиною, виступав проти створення системи колективної безпеки, що привело Польщу до вересневої катастрофи 1939. Після розвалу буржуазної Польщі, Б. втік до Румунії.

БЕКАР (франц. bécarre) — в нотному письмі знак, який скасовує дію діеза або бемоля. Див. Альтерація.

БЕКАРЮКОВ Дмитро Дмитрович (1. І 1861 — 13. IX 1934) — російський і український рад. гігієніст, фахівець в галузі шкільної гігієни. Н. в с. Василівні кол. Вовчанського повіту Харківської губ. в родині поміщика. Навчався в Харків. та Казан. ун-тах, брав активну участь у революц. русі (народник). Здобувши мед. освіту (1886), працював лікарем у Харкові. В 1889 був арештований і засланий до Акмолінська. З 1898 працював у Москві. Шкільну гігієну Б. розумів як «гігієну виховання», енергійно обстоював профілактичний напрям у цій галузі. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції проводив значну наукову й організаційну роботу щодо охорони здоров'я рад. школярів.

БЕКАС (Capella gallinago) — кулик род. сивкових. Довж. тіла бл. 29 см, вага 100—150 г.

Оперення верху строкате з чорнобурими, іржастими і вохристими плямами й смугами, знизу — біле. Дзьоб довгий, ноги відносно короткі. Поширений в Європі, Азії й Пн. Америці. На Україні Б. живе скрізь, крім пд. частини Степу, де зустрічається лише під час перельотів; на крайньому Пд. УРСР окремі Б. зимують. Весняний переліт у березні — на початку квітня, осінній — у вересні — жовтні. Б. гніздиться на болотистих місцях. Гніздо на купині, в кладці 4 яйця. Живиться Б. водяними і наземними комахами, безхребетними, що живуть у грунті, іноді насінням болотяних рослин. Б. є одним з об'єктів спортив. полювання.

БЕКЕТОВ Андрій Миколайович (8. XII 1825—14. VII 1902) — російський ботанік-дарвініст, прогресивний громадський діяч, чл.-кор. (з 1891) і почесний член (з 1895) Петербурзької академії наук. Н. в с. Алфер'ївці кол. Пензенської губ. Закінчив Казанський ун-т (1849). З 1853— зав. кафедрою ботаніки Харків., а 1863—97 Петерб. ун-ту. Б. — один з основоположників експериментальної морфології і географії рослин в Росії. В своїх наук. працях Б. надавав вирішального-значення впливу зовнішніх факторів при видоутворенні. Великий інтерес являє праця Б., присвячена флорі кол. Катеринославської губ. (1885), в якій описано понад 1000 видів. Б. написав кілька підручників і багато науково-популярних праць, був ініціатором багатьох з'їздів рос. природознавців та лікарів. До вихованців Б. належать видатні вітчизн. ботаніки К. А. Тімірязєв, В. Л. Комаров та ін.

Тв.; Курс ботаники для университетских слушателей. Изд. 2. СПБ, 1889; Учебник ботаники. Изд. 2. СПБ,, 1897; География растений. СПБ, 1896.

БЕКЕТОВ Микола Миколайович (13. І 1827 — 13. XII 1911) — російський і український фізико-хімік, член Петербурзької академії наук (з 1886). Н. в Бекетовці Пензен. губ. В І849 закінчив Казанський університет. 1855—87 працював у Харківському ун-ті (з 1859—професор), з 1887—в Петербурзькій АН. У 1865 захистив докторську дисертацію «Дослідження над явищами витіснення одних металів іншими». В цій класичній праці Б. виклав свою теорію витіснення металів, встановив ряд активності металів, дав формулювання (дуже близьке до сучасного) закону діючих мас, описав відкритий ним метод відновлення металів (алюмінотермія).

У 1864 Б. організував фізико-хімічний відділ при Харківському ун-ті, на якому з 1865 вперше як самостійну наук. дисципліну систематично читав курс фіз. хімії. Провадив широкі термохімічні дослідження, метою яких було розкрити природу сил хімічної спорідненості. Праці Б. і його учнів поклали початок харківській фізико-хімічній школі. Серед термохім. досліджень Б. основними є визначення теплот утворення окисів лужних металів і вивчення динаміки хім. явищ.

Тв.: Избранные произведения по физической химии. X., 1955.

Літ.: Турченко Я. И. Николай Николаевич Бекетов. М., 1954.

БЕКЕТОВ Олексій Миколайович (3. III 1862—23. XI 1941) — український рад. архітектор, академік (з 1894), професор (з 1898), засл. діяч мист. УРСР (з 1941). Н. в Харкові в сім'ї академіка М. М. Бекетова. Закінчив Петерб. академію мистецтв (1885), весь час жив і працював у Харкові, де збудував багато громадських і житлових споруд:будинки юридичного ін-ту (1892), корпуси с.-г. ін-ту (1907—12), банку (1932) та ін. У своїй творчості Б. в основному виходив з позицій рос. архітектурної школи.

БЕККАРІА Чезаре (15. III 1738—28. XI 1794) — італійський юрист і публіцист. проповідник ідей буржуазії періоду її боротьби з феодалізмом. В трактаті «Про злочини і покарання» (1764) Б. піддав різкій критиці кримінальне право та судові порядки феод, держав, виступав проти поліцейської сваволі, застосування тортур і формальної системи доказів інквізиції. Б. обґрунтовував необхідність додержання законності, визначення покарання відповідно до злочину. Його працю високо цінили сучасники-просвітителі (Вольтер, Дідро) і вона мала великий вплив на погляди юристів 19 ст.

БЕККЕР (Bekker) Балтазар (30. III 1634— 11. VII 1698) — фламандський мислитель, прихильник фізики Декарта. Головний твір Б. «Зачарований світ» цікавий своєю спрямованістю проти мракобісся, інквізиції і бузувірства церковників, насичений багатим фактичним матеріалом. Незважаючи на переслідування, Б. не відступив від своїх переконань.

БЕККЕР Йоганн-Філіпп (19. III 1809— 7. XII 1886) — діяч німецького і міжнародного робітничого руху. Робітник. Б. виявив себе видатним організатором під час революції 1848—49 як командир підрозділу революц. війська в Пд. Німеччині. Б. — активний діяч 1-го Інтернаціоналу. Був редактором журн. «Форботе» («Vorbote» — «Провісник») — органу секцій 1-го Інтернаціоналу в Швейцарії. Літ.: Энгельс Ф. Иоганн Филипп Беккер. В кн.: Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 16, ч. 1. М., 1937.

БЕККЕР Кнут (н. 1891) — датський письменник. Виховувався в будинку для безпритульних. Перша зб. «Вірші» (1916). У серії романів з життя безпритульних дітей Б. правдиво показав жорстоку систему виховання й визиску дитячої праці («Хліб щоденний», 1932; «Світ чекає», 1934; «Неспокійна весна», 1938—39; «Коли йде поїзд» 1944).

Тв.: Рос. перекл. — Мир ждет. М., 1937.

БЕККЕРЕЛЬ (Becquerel) — родина видатних французьких фізиків. Антуан-Сезар Б. (8. III 1788—18. І 1878) — член Паризької АН (з 1829), відомий працями з флюоресценції і фосфоресценції, термоелектрики, кристалооптики, магнітних властивостей речовин, теорії гальванічних елементів; Александр-Едмон Б. (24. III 1820— 11. V 1891) — син А.-С. Беккереля, чл. Паризької АН (з 1863), в 1880 її президент; винахідник фотогальванічного ефекту, автор праць з фосфоресценції, фотохімії, фотографії, атмосферної електрики та ін.; Антуан-Анрі Б. (15. XII 1852 — 25. VIII 1908) — син А.-Е. Беккереля; член Паризької АН (з 1889), досліджував явища з фізичної оптики, електрики, магнетизму, фотохімії, електрохімії, метеорології. Найважливіше досягнення Анрі Б. — відкриття і дослідження радіоактивного випромінювання солей урану. Разом з подружжям М. і П. Кюрі 1903 одержав Нобелівську премію за відкриття радіоактивності; Жан Б. (5. II 1878 — 4. VII 1953) — син А.-А. Беккереля; чл. Паризької АН (з 1946); досліджував оптичне вбирання кристалів при низьких температурах, фотолюмінесценцію, магнітнооптичні явища.

БЕКЛЕМІШЕВ Володимир Олександрович (1861 — 1920) — російський скульптор і педагог. Н. на Катеринославщині. Закінчив Харк. рисувальну школу Раєвської-Іванової та Академію мистецтв (1887). З 1892 — акад., з 1894 — професор академії. В 1901 —11 — ректор Вищого художнього учил. при академії. Творчість Б. розвивалась під впливом реалізму передвижників (жанрова скульптура «Селянська любов», портрети П. Чайковського, 1898; В. Маковського 1906; А. Куїнджі, 1909), хоч деяким творам властиві риси академізму. Автор пам'ятників Єрмаку (Новочеркаськ, 1904), Грибоєдову (Тегеран, 1904), С. Боткіну (Ленінград, 1908). Виліпив бюст Т. Шевченка (1899).

БЕКЛЕМІШЕВ Григорій Миколайович (5.ІІ 1881—5. II 1935) — український рад. піаніст і педагог. Н. у Москві. Закінчив Московську консерваторію (1900). З 1913 Б. — професор Київської консерваторії, пізніше також Музично-театрального ін-ту ім. Лисенка. Протягом ряду років проводив муз. громадську роботу (відкриті концерти-лекції тощо). Виховав багато піаністів-солістів і педагогів. В кін. 20-х рр. йому було присвоєно почесне звання заслуженого професора УРСР.

БЕКЛІН (Böcklin) Арнольд (16. X 1827 — 16. І 1901) — швейцарський живописець. Н. у м. Базелі. Працював на батьківщині, в Римі, Парижі та Німеччині. Спочатку створював романтичні пейзажі, а потім — міфологічні й алегоричні картини з складною символікою. В творчості Б. подекуди позначився занепадницький настрій. Основні твори: «Острів мертвих» (1880—83), «В грі хвиль» (1885), «Поля блаженних» (1878), «Осінні роздуми» (1886), «Флора» (1875).

БЕКМАН Яків Миколайович (1836—69) — український революційний діяч, організатор Харківського таємного товариства. Закінчив - полтавську гімназію, вчився в Харківському ун-ті. 1856 створив таємне студентське товариство, що ставило за мету змінити революц. шляхом політичний устрій Росії. 1858 був виключений з ун-ту. 1859 Б. разом з кількома іншими членами товариства переїхав до Києва, де вони продовжували свою діяльність, поширюючи ідеї Герцена, Чернишевського і Шевченка. В 1860 Б був заарештований і засланий до Вологодської губ. Згодом Б. вступив до революційної орг-ції «Земля і воля». В 1862 Б. був вдруге заарештований за пропаганду насильницького повалення самодержавства в Росії та надання Україні автономії. Засланий до Самари, де й помер.

БЕКМАНІЯ (Beckmannia) — рід родини злаків. Багаторічні трав'янисті рослини з довгим, стиснутим з боків складним колосом. Відомо 2 види, поширені в Пн. Америці, Європі і Азії. В СРСР Б. звичайна (В. егисіїогтіз) росте в Європ. частині (зокрема, в УРСР), в Зх. Сибіру і Серед Азії. Б. схід-н а (В. зухі^асЬпе) — в Сибіру і на Далекому Сх. Б. — хороші кормові рослини. Косять їх до цвітіння.

БЕКОН (Bacon) Натаніел (н. 1642 чи 1647— п. 1676) — керівник одного з перших великих повстань в Пн. Америці проти англійського колоніального панування. Дрібний плантатор, Б. 1676 очолив рух фермерів Віргінії проти надмірних податків і політ. утисків. Загін Б. захопив і спалив м. Джеймстаун, змусивши губернатора втекти. Після смерті Б. повстання, через розпорошеність сил повстанців, було придушене англ. військом.

БЕКОН (Bacon) Роджер (н. бл. 1214 — п. 11. VI 1294) — англійський філософ і природознавець, монах. Викривав жорстокість феод, нравів, зажерливість духівництва, розпутність пап. У світогляді Б. було чимало містики, але проявлялась і матеріалістична тенденція. Засуджуючи схоластику, Б. підносив авторитет науки. За Б., філософія повинна спиратись на досвід, конкретні науки, особливе місце серед яких відводилося оптиці і математиці. Б. був провісником дослідної науки. Метою науки Б. вважав опанування таємниць природи, а цінність її визначав корисністю, яку вона дає людям. В теорії пізнання Б. відстоював номіналізм.

БЕКОН (Bacon) Френсіс (22. І 1561 — 9. IV 1626) — видатний англійський буржуазний філософ періоду первісного нагромадження капіталу. За визначенням К. Маркса Б. —«справжній родоначальник англійського матеріалізму і всієї сучасної експериментуючої науки» (Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 2. К., 1958, с. 135). Матеріалізм Б. спрямований проти середньовічної схоластики і богослов'я. Б. розробив новий, антисхоластичний метод наукового пізнання. Догматичній дедукції схоластів він протипоставив індуктивний метод, що грунтується на раціональному аналізі дослідних даних. Матеріалізм Б. — непослідовний. Визнаючи об'єктивність і пізнаванність матеріального світу, активність матерії і її рух, вірячи у силу розуму і науки, Б. робив поступки теології і додержувався вчення про т. з. двоїсту істину. Найважливіші філософські твори Б.: «Новий Органон», «Про принципи і начала».

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Святе сімейство, або критика критичної критики. В кн.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 2. К., 1958, с. 129—131; История философин. В 4 т., т. 1. М., 1957, с. 362—372.

БЕКОН (англ. bacon, запозич. із старо-франц.) — малосольна свинина з туш спеціально відгодованих молодих свиней. Б. відзначається високою калорійністю, ніжністю, добре засвоюється організмом людини. Виготовляють також Б. солоний, копчено-солоний, солоно-варений, консервований та ін. Найкращий Б. одержують від свиней, забитих у віці 5—7 місяців. Див. Відгодівля свиней.

БЕЛ — одиниця вимірювання різниці рівнів звукової гучності або потужності та потужності інших фізичних величин. Число Б. дорівнює десятковому логарифму відношення інтенсивності I, відповідної вимірюваному рівню гучності, до інтенсивності I₀ довільного рівня, тобто L = lgI/I₀(закон Вебера-Фехнера). Умовно вважають нульовим рівнем гучності той, якому відповідає інтенсивність звуку 10^-9 ерг/см² сек, тобто нижчий на один порядок за поріг чутливості. Отже, рівень гучності L = 1Б. тоді, коли інтенсивність I в порівнянні з початковою I₀ зростає в 10 раз. Вживають частіше одиницю, меншу за Б. в 10 раз — децибел (дб). Крім Б. і дб, вживають іноді непер — різницю рівнів двох потужностей, відношення яких дорівнює основі натуральних (неперових) логарифмів (див. Логарифми). З визначень Б. і непера випливає, що 1Б. = ln 10 неперів ≈ 2,3 непера. Назва Б. походить від прізвища винахідника телефону А. Белла.

БЕЛА КУН (1886—1939) — видатний діяч угорського і міжнародного робітничого руху. Див. Кун Бела

БЕЛЕВ Гьончо (н. 26. IV 1889) — болгарський письменник-публіцист. Н. в м. Іхтімані. Літ. діяльність почав 1914 у газетах і журналах. На формування світогляду Б. великий вплив мали взаємини з Г. Бакаловим, Л. Стояновим та ін. В 1933 видав зб. оповідань «Фільм і кам'яне вугілля», 1936 — «Гребля тріщить». Б. — автор романів «Після іга» (1937), «Тріщина» (1939), трилогії «Випадки з життя Мінко Мініна» (1945—52; Димитровська премія).

БЕЛЕВ Кристю (н. 5. V 1908)—болгарський письменник-публіцист. Н. в с. Горно-Бродах (Македонія). З юнацьких років брав участь у революційному русі. Перші оповідання увійшли до збірки «Поєдинок» (1931). У романах «Прорив» (1937), «Мир» (1939) показано революц. боротьбу трудящих проти визиску, війни й фашизму. Робітничому класу Болгарії присвячено роман «Дівчина з заводу» (1952). Б. — автор нарисів: «Іспанія кличе» (1938), «По Радянській землі» (1944), «На фашистській каторзі» (1946).

БЕЛЕЙ Іван Михайлович (літ. псевд. — Роман Розмарин; 1856 — 20. X 1921) — український журналіст. Н. в містечку Войнилові на Станіславщині. На початку своєї діяльності стояв на прогресивних позиціях, належав до демократич. групи «Академічного гуртка», очолюваної І. Франком, співробітничав у журн. «Друг». Разом з І. Франком і М. Павликом видавав серію популярних книг для народу «Дрібна бібліотека» (вийшло 14 вип.). В 1881—82 був редактором журн. «Світ», в якому друкував свої сатиричні нариси. Ставши відповідальним редактором газ. «Діло» (1884—1902), перейшов на бурж.-націоналістичні позиції.

БЕЛЕМНІТИ (Belemnoidea) — підряд де-сятируких внутріраковинних головоногих молюсків. Окремі представники відомі з перму; масового розвитку і найбільшої різноманітності Б. досягли в тріасі; в еоцені вони вимерли. Б. були рухливими хижими тваринами. Будовою тіла Б. подібні до сучасних кальмарів і каракатиць, але мали добре розвине ну внутрішню вапнякову раковину, що складалася з конічного, поділеного сентами на камери фрагмокона, пластинчастого виступу спинного верх. краю — фрагмокона (проостракум) і задньої пальцевидної частини — рострума. В найбільшій камері фрагмокона містилося тіло Б., а всі ін. камери були наповнені газом і сполучалися з тілом сифоном, що пронизував його поблизу черевної сторони. Зовні раковина була вкрита мантією. У викопному стані звичайно зберігається лише рострум, який в народі називають «чортовим пальцем». Б. є провідними формами для визначення юрських і крейдових відкладів. На Україні Б. часто трапляються в юрських і крейдових відкладах.

Белемніти: 1 — Belemnites semihastatus (реставрація; нижня крейда); 2 — Belemnitella mucronata (сенон): 3 — Passaloteuthus paxillosa (середній лейас); 4 — Pachyteuthis panderi (а — з черевного боку; б — поперечний розріз в альвеолярній частині; оксфорд).

Літ.: Основы палеонтологии. Справочник для палеонтологов и геологов СССР. Моллюски—головоногие, т. 2. М., 1958.

БЕЛЕТРИСТИКА (франц. belles-lettres -красне письменство) — в широкому розумінні слова — художня література, у вузькому розумінні — твори художньої прози, призначені для «легкого» читання. В наш час термін Б. вживається рідко.

БЕЛЕЧАНУ Монолаке (р. н. невід. — п. 1850) — румунський соціаліст-утопіст. Походив з родовитого боярства. Під впливом ідей Фур'є Б. в 20-х рр. 19 ст. покинув військ. службу і у власному маєтку Скеєні (біля м. Плоєшті) заснував фаланстер. За наказом господаря — правителя Валахії Гіки Б. заарештували і заслали, а фаланстер зруйнували.

БЕЛЗ — місто, центр Забузького р-ну Львівської обл. УРСР, на річці Солокії (басейн Вісли), залізнична станція, автомоб. зв'язок з Львовом і Червоноградом. 2,2 тис. ж. (1959). Древньоруське місто, вперш? згадується в літопису 1030. В 12 ст. Б.—центр Белзького князівства, яке ввіходило до складу Київської Русі. В період феодальної роздробленості 12—13 ст. Б. належав спочатку Володимиро-Волинському, а потім Галицько-Волинському князівствам. У 1340—77 Б. володіли литовські князі. В 1388 після 11-річної угорської окупації Б. захопила феодальна Польща. За першим поділом Польщі 1772 Б. відійшов до Австрії. В 1918—39 був окупований буржуазно-поміщицькою Польщею. У вересні 1939 Б. визволений Радянською Армією В 1951 за договором з урядом Польської Народної Республіки Б. увійшов до складу УРСР і став центром новоствореного Забузького р-ну.

В Б. є маслозавод, промкомбінат, РТС. Середня школа, школа робітничої молоді, Будинок культури, 2 б-ки, кінотеатр. В р-ні — поклади вугілля і горючого газу. Працює вугільна шахта № 2 «Великомостівська», в 1959 вступили в дію ще три, сім шахт будуються. Основна с.-г. спеціалізація р-ну — м'ясо-молочне тваринництво і землеробство (цукрові буряки, льон).

БЕЛЗА (Дорошук) Ігор Федорович (н. 8. II 1904) — російський і український рад. музикознавець і композитор. Н. в м. Кельци (тепер Польща). 1925 закінчив Київ. консерваторію по класу композиції у Б. Лятошинського; довгий час викладав у ній. Працював також у видавництві «Мистецтво» і на кіностудії. З 1942 працює в Москві. Б. є визначним фахівцем в галузі муз. культури слов'янських народів, зокрема чеського і польського. Написав ряд капітальних праць з історії музики, монографії про життя і творчість А. Дворжака, В. Новака, М. Карловича тощо.

БЕЛЗЬКЕ КНЯЗІВСТВО — древньоруське князівство в 12—15 ст. на Волині у верхів'ї Західного Бугу. Виникло як окреме князівство бл. 1170. В 1234—1340 перебувало у васальній залежності від Галицько-Волинського князівства, в 1340—77 — у володінні литовських князів, з 1388 перейшло у васальну залежність від Польщі. В 1462 Польща приєднала Б. к., перетворивши його у Белзьке воєводство, яке перебувало в її складі до 1772. Головним містом Б. к. і Белзького воєводства був Белз.

БЕЛИЧ (Белиh) Олександр (н. 2. VIII 1876) — сербський мовознавець. Президент Серб. АН (з 1937). В 1910 був обраний членом Петербурзької АН, тепер — іноземний член АН СРСР. Філологічну освіту здобув в Одеському і Моск. ун-тах. Збагатив слов'янське мовознавство працями: «Акцентологічні дослідження» (1914), «Про двоїну в слов'янських мовах» (1932), «Походження праслов'янської дієслівної системи» (1935), «Природа і походження іменників суб'єктивної оцінки» (1958). Б. — засновник і редактор журн. «Південнослов'янський філолог» (серб. мовою).

БЕЛІАШВІЛІ Акакій Іонович (н. 24. IV 1903) — грузинський рад. письменник. Н. у м. Чіатурі. Друкується з 1920. Перша збірка — «Оповідання» (1933). Найзначніші твори — роман «Бесікі» (1948), «Золотий намет» (1952) про груз. поета 18 ст. Бесікі. Романи «Руставі» (1953) і «Перевал» (1954) присвячені рад. дійсності. Автор кіносценаріїв «Кавказький розбійник» (1930), «Скарби Мценського повіту» (1940), «Вони спустились з гір» (1953).

Тв.: Рос. перекл. — Бесики. Тбилиси, 1955; Золотой шатер. Тбилиси, 1958; Любовь возвышающая. Тбилиси, 1958.

БЕЛІЗ — місто, адм. центр англійської колонії Британський Гондурас в Центр. Америці. 34 тис. ж. (1953). Порт на Карібському м., через який експортується цінна деревина (особливо червоне дерево), смоли, кокосові горіхи, цитрусові. В р-ні Б. лісопильні з-ди, рибальство.

БЕЛЛА (Bella) Ян Левослав (4. IX 1843 — 25. V 1926) — словацький композитор, диригент і педагог. Н. в м. Лінтовському-Мікулаші. Багато років працював у Трансільванії. В 1923 повернувся в Братіславу, де провів останні роки свого життя. Найвідоміші твори: опера «Коваль Віланд» (поставлена 1916), симф. поема «Доля та ідеал» (1874, 2-а ред. 1880), кантата «Весілля Яношика», струнний квартет до-мінор (написав 6 квартетів), композиції для фортепіано, скрипки, органа й хору. В кращих творах, особливо вокальних, помітний зв'язок із словацьким фольклором. Видатний представник нац. муз. школи, Б. боровся за утвердження реалістичних основ муз. культури Словаччини.

БЕЛЛАДОННА (Atropa belladonna) — багаторічна трав'яниста рослина род. пасльонових. Стебло розгалужене, листки яйцевидно загострені; квітки брудночервонуваті, поодинокі, пониклі; плід — чорна блискуча ягода. В СРСР Б. росте на Кавказі і в УРСР (Крим, Карпати, Зх. Лісостеп, Розточчя-Опілля); отруйна (містить ряд алкалоїдів групи атропіну). При отруєнні Б. стан збудження нервової системи скоро змінюється її пригніченням; бувають випадки смерті. Характерна риса отруєння — розширення зіниць. Лікування: промивання шлунково-кишкового тракту, у тяжких випадках — серцеві і заспокійливі засоби. Настойки і екстракти Б. використовують у медицині як болезаспокійливі і протиспазматичні засоби при шлунково-кишкових, нервових та ін. захворюваннях. Б. культивується в УРСР як лікарська рослина.

Белладонна: 1 — квітуча гілка; 2— розріз квітки.

БЕЛЛА — МАЖАНДІ ЗАКОН (в анатомії та фізіології) — певна закономірність розподілу нервових волокон між корінцями спинного мозку хребетних. Доцентрові (чутливі) нерв. волокна входять до спинного мозку в складі задніх корінців, а відцентрові (рухові) — виходять з нього в складі передніх. Б.—М. з. встановлений 1822 франц. фізіологом Ф. Мажанді. В основу його лягли опубліковані 1811 спостереження шотл. анатома Ч. Белла. Є думка, що Б.—М. з. має відносне значення, бо передні корінці спинного мозку містять домішку доцентрових волокон, а задні — відцентрових.

БЕЛЛІНІ (Bellini) Вінченцо (3. XI 1801 — 24. IX 1835) — італійський композитор. Н. в м. Катаньї (Сіцілія). Закінчив консерваторію в Неаполі. Написав 11 опер. Кращі з них — «Норма», «Сомнамбула» (1831), «Пуритани» (1835) принесли йому світову славу. В творчості Б. знайшли відгук боротьба італ. народу проти чужоземного поневолення. Музика Б. пройнята сумом за батьківщиною і мрією про її визволення. Для кращих опер Б. характерні ліричні й героїчні епізоди. Помер Б. в Пюто (поблизу Парижа) у розквіті творчих сил.

БЕЛЛІНІ — родина італійських живописців венеціанської школи. У творчості глави сім'ї Якопо Б. [бл. 1400—70(71)] ще збереглися традиції готики («Розп'яття», Верона; «Мадонна», Венеція). Найціннішими є його архітектурні зарисовки (альбоми у Британському музеї та Луврі).

Джентіле Белліні. «Донатор». Київський музей західного і східного мистецтва.

Реалістичні тенденції набули дальшого розвитку в творчості синів Якопо Б. Старший — Джентіле (бл. 1429— 1507) писав портрети і багатофігурні релігійні картини, присвячені життю Венеції («Процесія на площі св. Марка», 1496, Венеція, та ін.). Молодший — Д ж о в а н н і (бл. 1430—1516)—один з найвизначніших венеціанських живописців. Був учителем Джорджоне й Тіціана.

З серед. 70-х рр. 15 ст. Джованні оволодіває новою для Італії технікою олійного живопису. Колорит у нього набуває насиченості й теплоти. Твори Джованні Б. (мадонни, вівтарні образи, сцени з Євангелія на фоні пейзажу) відзначаються спокійною величчю, глибиною почуття та поетичністю.

Художник-гуманіст, Джованні Б. виступає як сміливий новатор, творчість якого підводить венеціанських майстрів до розквіту Високого Відродження.

Літ.: Hendy Ph. and Goldschneider L. Giovanni Bellini. Oxford, 1945.

БЕЛЛІНСГАУЗЕН Фадей Фадейович (20. IX 1778—25. І 1852) — видатний російський мореплавець і дослідник, адмірал. Н. в Естонії, на о. Сарема (Езель). Закінчив Морський корпус. Брав участь у першій рос. кругосвітній подорожі 1803—06. Очолював рос. антарктичну експедицію 1819—21 на шлюпах «Восток» і «Мирный», під час якої було відкрито Антарктиду і багато островів. Б. перший обійшов навколо Антарктиди, з'ясував причини утворення Канарської течії, коралових островів, походження водоростей у Саргассовому м. Видав опис експедиції з атласом карт. З 1839 — головний командир Кронштадтського порту і військовий губернатор Кронштадта. Ім'ям Б. названі: в Антарктиці — море, морська улоговина, острів; гора в Антарктиді; мис на о. Сахалін, острови у Тихому океані і Аральському морі.

БЕЛЛІНСГАУЗЕНА МОРЕ — окраїнне море Тихого океану біля берегів Антарктиди. Зі Сх. обмежоване п-овом Земля Грейяма, на Зх. межа умовна (приблизно по 105 меридіану). У відкритій частині моря глибини перевищують 4500 м. Клімат суворий, погода по-хмурна, часті сильні вітри та тумани. На протязі цілого року вкрите плавучою кригою та айсбергами. Т-ра води бл. —1°, солоність влітку бл. 33,5% - Вперше досліджене рос. антарктичною експедицією Ф. Ф. Беллінсгау-зенп і М. П. Лазарєва (1819—21).

БЕЛЛОНА — в римській міфології богиня війни, сестра або дружина бога війни Марса.

БЕЛЛЯРМІНОВ Леонід Георгійович (17. II 1859—18. III 1930) — російський рад. офтальмолог. Н. в кол. Саратовській губ. Закінчив Військ.-медичну академію (1883). З 1893 — її ж професор. Б. є автором багатьох наукових праць та підручника з очних хвороб. Особлива заслуга Б. — в організації широкої боротьби з сліпотою шляхом запровадження профілактичних заходів. Б. розробив план організації «летючих загонів», які протягом тривалого часу проводили велику роботу по профілактиці очних хвороб.

БЕЛЛЬ (Böll) Генріх (н. 1917) — німецький письменник. Н. у Кельні. Католик. Живе в Зх. Німеччині. Писати почав 1947. У творах, присвячених долі простих німців у воєнні та післявоєнні роки, Б. викриває капіталістичне суспільство, виступає як гуманіст і антимілітарист: повісті «Поїзд приходив вчасно» (1949), «Долина тупоту копит» (1957); романи «Де ти був, Адаме?» (1951) та ін; зб. оповідань «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» (1950), «Так настав вечір і ранок» •(1955); радіоп'єса «Невловимі» (1957).

Тв.: Укр. перекл. — Дім без господаря. К., 1958; Рос. перекл. — И не сказал ни единого слова... М., 1957; Хлеб ранних лет. М., 1958.

БЕЛОТТО (Bellotto) Бернардо (відомий також як Каналетто; 30. І 1720 — 17. X 1780)— італійський живописець і офортист, один з визначних представників т. з. «ведутного» живопису, що відзначається точним відтворенням з натури міського пейзажу. Н. у Венеції. Працював у Дрездені, згодом у Варшаві, де (з 1768) був придворним живописцем Станіслава Августа. Увійшов в історію польського мист. Помер у Варшаві.

Літ.: Kozakiewicz S. Canaletto). Wyd. 2. Warszawa, 1955.

БЕЛОХ Юліус (1854—1929) — німецький історик античного світу. Досліджуючи історію Греції та Риму, Б. цікавився соціально-економіч. відносинами, намагався статистично визначити кількість їх населення. Применшуючи роль рабства і переоцінюючи роль грошових стосунків в античному г-ві, Б. вважав капіталістичні відносини одвічними. Основу історичного процесу Б. вбачав у розвитку духовної культури.

БЕЛОЯННІС Нікос (1916—30. III 1952) — політ. і громад. діяч, член ЦК Компартії Греції, національний герой грецького народу. З 1935 брав участь в революційному русі. 1943—44 — комісар дивізії Народно-визвольної армії Греції (ЕЛАС),

що вела боротьбу проти нім.-італ. фашистських загарбників. За часів громад, війни (1946— 49) Б. очолював одну з військ, груп Демократичної армії Греції. В 1951 Б. був заарештований за прогресивну діяльність в інтересах грец. народу. 30 березня 1952 за розпорядженням уряду Пластіраса-Венізелоса Б. страчено.

БЕЛУДЖІ (балучі) — іраномовна народність. Б. населяють Пакистан (800 тис. чол.), Іран та Афганістан (700 тис. чол.), кілька тисяч живе також в Марийській обл. Туркменської РСР. Б.— європеоїди. Основне заняття Б. — землеробство й напівкочове скотарство. У зарубіжних Б. панують феод, відносини; значні пережитки родового ладу. За релігією віруючі Б. здебільшого мусульмани-суніти.

БЕЛУ-ОРІЗОНТІ — місто в пд.-сх. частині Бразілії, адм. центр шт. Мінас-Жераїс. 430 тис. ж. (1953). Б.-О. належить до нових пром. міст Бразілії (засн. в 1894). Центр гірничо-пром. (залізні і марганцеві руди, алмази) і с.-г. (бавовник, скотарство) р-нів. Підприємства текст., мебльової, взуттєвої, керамічної пром-сті, машинобудування, обробка алмазів. Залізнич. вузол. Університет.

БЕЛФАСТ — місто. адм., пром. і торг. центр у Пн. Ірландії. 440 тис. ж. (1957). Великий порт при впадінні р. Лагану в Белфастську зат. Залізнич. і авіаційний вузол. Суднобуд., авіац., хім.. льняна і тютюнова пром-сть. Виробн. текст. та лічильних машин, радіоапаратури, канатів. Університет.

БЕЛ-ФУНТИК Матей (1684—1749) — словацький вчений і педагог 18 ст. Викладав у гімназіях Братіслави і Банської Бистриці. Дбаючи про те, щоб навчання в гімназіях стало більш практичним, Б.-Ф. запровадив вивчення географії, франц. мови, музики та ін. предметів. Автор ряду підручників і наук. праць.

БЕЛЧЕСКУ (Bălcescu) Ніколає (29. VI 1819 — 19. XI 1852) — румунський бурж. революціонер, історик і публіцист, один з керівників революції 1848 у Валахії і Трансільванії. 1840 брав участь у русі за об'єднання і незалежність Валахії і Молдови. В революцію 1848 був членом Тимчасового уряду Валахії, відстоював загальне виборче право і розподіл землі серед селян. Б. був членом літ.-політичного т-ва «Сочієтатя літераре», виступав за поширення освіти, редагував газ. «Інвацатор дін сат» («Сільський учитель»). Б. видав багато істор. документів, в т. ч. валаські літописи, написав ряд біографій видатних рум. діячів, а також капітальну працю «Історія румунів за часів князя Міхая Хороброго». Б. обстоював ідею об'єднання румунських земель і створення демократичної республіки. В своїх працях Б. висловив ряд цінних думок про закономірність прогресивного розвитку людського суспільства, пов'язуючи його з соціальною боротьбою, з визнанням ролі народ. мас в історії.

БЕЛЬБЕК — річка в пд.-зх. частині Криму. Довж. 63 км, пл. басейну 505 км². Бере початок на пн. схилах Головного пасма Кримських гір, впадає в Чорне море, за 5 км на Пн. від Севастопольської бухти.

БЕЛЬВЕДЕР (італ. belvedere, букв. — прекрасний вид)— 1) Окрема паркова споруда (альтанка) або впорядкований майданчик, розташований на підвищеній частині рельєфу, звідки відкриваються мальовничі краєвиди. Б. може бути частиною будинку, напр. баштою з широкими заскленими або відкритими отворами. 2) Назва деяких палацових споруд, збудованих на високому місці, звідки можна оглядати краєвиди околиць.

БЕЛЬГІЙСЬКЕ КОНГО — колонія Бельгії в Екваторіальній Африці. Див. Конго Бельгійське.

БЕЛЬГІЙСЬКИЙ РОБОЧИЙ КІНЬ — поширена в країнах Європи і Америки порода великих ваговозів; являє собою нову породу, виведену шляхом гібридизації з порід фламандських, брабансонських і арденських коней, які розводилися в Бельгії до кінця 19 ст. Сучасні Б. р. к. великі на зріст, масивні, костисті, мають високі племінні якості. Основна масть рижа і чала. Висота в холці 160— 167 см, довжина тулуба 170—177 см, обхват грудей 200—220 см, обхват п'ястка 23—26 см. В СРСР Б. р. к. використані для створення породи радянського ваговоза.

БЕЛЬГІЯ — країна в Зх. Європі, омивається Північним морем, межує з Францією, Нідерландами, ФРН і Люксембургом. Пл. 30,5 тис. км². Нас. 9079 тис. чол. (1958). Столиця — м. Брюссель. Адміністративних провінцій 9, які поділяються на округи (кантони), міські та сільські комуни. Б. має в Африці колонію Конго Бельгійське і управляє територією Руанда-Урунді (опіка ООН).

Державний устрій. Б. — конституційна монархія. Глава держави — король, який затверджу є закони, має право розпускати парламент, призначає міністрів та суддів всіх інстанцій. Законодавча влада в країні належить парламентові, що складається з палати представників і сенату. Члени парламенту (за винятком частини сенаторів, яких обирають ради провінцій і сам сенат) обираються громадянами Б. віком від 21 року. Обраними до палати представників можуть бути особи, які досягли 25 років, а до сенату — 40 років. У Б. діє пропорційна виборча система. Згідно з діючою конституцією 1831, виконавча влада належить королю, фактично вона здійснюється урядом. Місцевими справами за конституцією Б. відають виборні провінціальні та комунальні ради і призначувані королем губернатори, комісари та бургомістри.

Природа. Поверхня переважно низовинна, з поступовим підвищенням на Пд. Сх. Прибережна смуга Північного моря найбільш понижена, вкрита піщаними дюнами і відгороджена дамбами, що захищають від поводей райони польдерів — низовинних угідь. На Пн. і Пн. Зх. Б. — плоска Фландрська низовина, яка на Сх. переходить в невисоке (до 80 м) плато Кампін. В середній частині Б. переважають хвилясті плато (80—180 м). На Пд. Сх.—древній (герцинський) масив Арденни (г. Ботранж, 674 м). З корисних копалин пром. значення мають поклади кам. вугілля (запаси понад 6 млрд. т в р-нах Монс—Шарлеруа—Льєж і Кампін), фосфоритів, каолінів, будматеріалів. Клімат Б. помірно теплий, морський. Пересіч. т-ри січня +3, +4°, липня + 18, +19°. Переважають зх. вітри; значна хмарність. Опадів 750—800 мм на рік (в Арденнах — до 1500 мм). В Б. дуже густа сітка річок. На Пд. Б. протікає Маас та його прит. Самбр, Урт. Ріки Серед, і Пн. Б. — Шельда з притоками Лісом, Дендером, на Пн. Зх.—р. Ейзер. Грунти на Пн. переважно бурі лісові, в Кампіні і Арденнах підзолисті. Ліси, гол. чин. дубові й букові, займають 19,7% плоті Б. Населення Б. складається з двох груп: фламандців (бл. 5 млн. чол., 1958), що населяють пн. і центр. провінції Б. (Зх. і Сх. Фландрія, Пн. Брабант, Антверпен, Лімбург) і розмовляють мовою, близькою да голландської, і валлонів (бл. 4 млн. чол.), що живуть в пд. провінціях (Ено, Намюр, Льєж, Люксембург) і своєю мовою близькі до пн. французів. Крім того, в Б. живуть італійці (бл. 161,5 тис. чол., 1954), французи (бл. 55,3 тис. чол., 1954), датчани (понад 49,7 тис. чол., 1954). Найбільш поширена релігія — католицизм. Державними мовами є французька і фламандська. За густотою нас. (298 чол. на 1 км²) Б. займає одне з перших місць серед країн світу. Самодіяльне нас. — 3407,1 тис. чол. (1954), в т. ч. в промисловості, будівництві, транспорті, зв'язку — 53,3%, в с. г., лісовому г-ві — 10,3%. Міського населення — 80% (1957). Найбільші міста (в тис. ж., на грудень 1957): Брюссель — 994 (з передмістями), Антверпен — 256, Гент — 161, Льєж — 157.

Історія. В старод. часи на території Б. жило кельтське плем'я белгів. У 57 до н. е. Б. завоював Ю. Цезар і включив її до складу Римської імперії. В 3 ст. до Б. вторглись герм. племена франків і фризів. Белги були частково винищені франками, а частково злилися з ними. В ранньому середньовіччі Б. перебувала в складі франкської д-ви. За Верденським договором 843 територію Б. було поділено по р. Шельді на дві частини: зх. відійшла до Франції, сх. — до Лотарінгії. В 13—14 ст. Б. була ареною запеклої боротьби між Англією і Францією. В серед. 15 ст. Б. разом з Фландрією стала володінням бургундських герцогів; 1477—1516 Б. належала імперії Габсбургів, а 1516—1713 — Іспанії. Після війни за Іспанську спадщину, за Утрехтським миром 1713, Б. була приєднана до Австрії і знову включена до складу імперії Габсбургів.

На кін. 18 ст. у Б. розвинулись металургійна, кам'яновугільна, шерстяна, шовкова, скляна та ін. галузі пром-сті, зміцніла буржуазія як політична сила. 1789 внаслідок бурж. революції австрійці були вигнані. 11 січня 1790 проголошена незалежна д-ва — Сполучені штати Бельгії, але 1791 Австрія відновила свою владу над Б. 1795 франц. термідоріанський конвент проголосив приєднання Б. до Франції. В Б. були ліквідовані пережитки феод, відносин, зменшено вплив католицької церкви на економічне і політ. життя країни, встановлено бурж. лад. Після падіння імперії Наполеона Б. рішенням Віденського конгресу 1814—15 була об'єднана з Голландією в єдине королівство — Нідерланди під владою голл. короля Вільгельма І. Внаслідок революції 1830 Бельгія здобула незалежність. У кін. 19 ст., завдяки наявності природних багатств і вільних капіталів, дальшому посиленню експлуатації населення метрополії і колонії Бельгійського Конго (з 1885), Б. швидко перетворюється в індустріальну країну. Економічний розвиток її зумовив зростання бельг. пролетаріату. 1885 в Б. створюється робітнича партія; 1886, 1889, 1890 відбулися великі страйки вуглекопів, що супроводилися сутичками робітників з поліцією і урядовим військом; у заг. політичних страйках 1893, 1902 і 1913 взяло участь бл. 1 млн. робітників. Під час першої світової війни Б. була окупована нім. військом. Бельг. соціалісти (на чолі з Вандервельде) займали соціал-шовіністську позицію.

Після Великої Жовтн. соціалістич. революції бельг. робітн. рух стає більш масовим, організованим і цілеспрямованим. 1921 в Б. утворилася компартія. Під тиском робітн. руху бельг. буржуазія була змушена піти на деякі поступки трудящим: запровадила заг. виборче право для чоловіків, восьмигодинний робочий день, частково підвищила пенсії та ін. Світова економічна криза 1929—33 охопила всі галузі бельг. економіки; кількість безробітних зросла до 300 тис. чол., посилилась класова боротьба. Трудящі Бельгії, очолені компартією, виступали з вимогами поліпшення матеріальних умов, проти загрози фашизму і війни, за зближення з СРСР. Внаслідок цього бельг. уряд Ван-Зееланда 1935 встановив дипломатичні відносини з СРСР. В роки другої світової війни Б. була окупована військами гітлерівської Німеччини. Після другої світової війни пануючі класи Б. підпорядкували економіку і політику країни інтересам амер. імперіалізму. 1948 Б. ввійшла до Західного союзу, а 1949 — до Північно-Атлантичного союзу. 1955 Б. підписала Паризькі угоди, а 1957 — договір про т. з. спільний європ. ринок та Євратом.

Політичні партії. Комуністична партія Б. засн. 1921. До другої світової війни (1939) налічувала 10 тис. членів. Під час війни компартія в підпіллі очолила боротьбу бельг. народу проти нім. фашизму, що сприяло зростанню авторитету і чисельності партії (1950—100 тис. чл.). Соціалістична партія засн. 1885 (до 1940 наз. Робітничою партією). 1940—44 партія була розпущена. Після другої світової війни відновила свою діяльність. її лідери фактично захищають інтереси буржуазії. Соціально-християнська партія виникла в кін. 19 ст. (до 1945 наз. католицькою). Захищає інтереси фін.-промислової буржуазії, тісно зв'язана з духівництвом. Ліберальна партія — нечисленна, виражає інтереси частини великої і середньої буржуазії; 1940—44 співробітничала з фашистами.

Профспілки в Б. виникли в 1-й пол. 19 ст. З 1898 були підпорядковані Робітн. партії і мали реформістський характер. Осн. проф. об'єднання: Загальна федерація праці, засн. 1945, перебуває під впливом соціалістич. партії; Конфедерація християнських профспілок — під впливом духівництва; т. з. незалежні профспілки — контролюються ліберальною партією.

Преса та радіо. Найважливіші газети Б.: «Драпо руж» («Le Drapeau Rouge») — центр. орган компартії (засн. 1921), видається франц. і фламанд. мовами; «Пепль» («Le Peuple») — орган ЦК соціалістич. партії; «Дерньєр ер» («La Dernière Heure») і «Суар» («Le Soir») — органи ліберал. партії; «Лібр Бельжік» («La Libre Belgique») — орган правого крила соціал-хрисгиянської партії. Осн. телеграфним агентством Б. є агентство Бельга, створене 1920 як комерц. підприємство. Радіомовлення в Б. існує з 1Я24 (з 1930 монополізоване д-вою). Внутр. радіомовлення ведеться франц. і фламанд мовами

Господарство. Б. — капіталістична країна з розвинутою пром-стю, високим ступенем концентрації виробництва і капіталу. Панівні позиції в економіці Б. займають монополії і банки, що тісно зв'язані з монополістич. об'єднаннями інших капіталістич. д-в. Велику роль в розвитку пром-сті відіграють зовнішні ринки: більша частина продукції металургії, хім., текст. пром-сті йде на експорт. Осн. види сировини — руда, бавовна, вовна, ліс — довозяться. В паливному балансі переважає вугілля (бл. 80%). Видобуток кам. вугілля — 27 млн. т (1958). Потужність електростанцій понад 2,5 млн. квт, виробн. електроенергії 12,8 млрд. квт-г (1958). Працюють 52 доменні печі (1958), гол. чин. невеликої потужності. Виплавка чавуну — 5,5 млн. т, сталі — 6 млн. т, цинку — 215 тис. т, міді —155 тис. т, свинцю — 96 тис. т (1958). Головний р-н металургії Льєж — На-мюр—Шарлеруа—Монс. Машинобудування представлено переважно металомісткими галузями (металоконструкції, транспортне машинобудування), розвинуте також електротехнічне і текстильне машинобудування. Осн. промислові пентри: Льсж, Брюссель, Антверпен, Шарлеруа, Гент. Текстильна пром-сть (3,5 млн. веретен) розміщується в Зх. і Сх. Фландрії. Важливе значення має хім. пром-сть: вироби, штучних добрив, пластмас, чюди, кислот (Антверпен, Брюссель, Жемап); скляна і цементна пром-сть (Шарлеруа, Намюр, Льєж). Сільське г-во не забезпечує потреб країни. Б. ввозить значну кількість пшениці, кормових і технічних культур. Аграрні відносини характеризуються роздробленістю с.-г. володінь (74,6% всіх сел. г-в мають менш ніж 1 га і володіють лише 5,7% всієї оброблюваної площі, 4,6% г-в мають більш ніж по 10 га і володіють 51% оброблюваної площі) і великим поширенням оренди. Бл. 3/4 загальної вартості с.-г. продукції дає тваринництво. Поголів'я (на 1. V 1958, в тис. голів) великої рогатої худоби — 2596 (в т. ч. корів — 975), коней—178, свиней — 1423, овець — 174. В рослинництві переважають фуражні культури і сіножаті (73% с.-г. площі). Під продовольчими культурами (пшениця, жито й ін.) — 21%, технічними (цукрові буряки, льон, хміль тощо) — 6% с.-г. площі. Осн. землеробські р-ни — Зх. і Центр. Бельгія. За густотою залізнич. сітки Б. на одному з перших місць у світі. Заг. довж. з-ць (включаючи вузькоколійні) — 9,8 тис. км, в т. ч. 1,8 тис. км електрифікованих. Для внутр. перевезень важливе значення мають ріки і численні канали, особливо канал Альберта, ідо сполучає Льєж з Антверпеном. Заг. довжина внутр. водних шляхів—1569 км. Морські порти — Антверпен (понад 80% ванта-жообороту морських портів Б.), Гент (бл. 10%), Зебрюгге, Остенде. Тоннаж торговельного флоту — 529 тис. т (на 1 січ.'1958). Довж. шосейних шляхів — 10 тис. км. Осн. грошова одиниця країни — бельгійський франк (100 бельг. франків = 8 крб., 1 січня 1959). Освіта. Законом від 19 травня 1914 в Б. запроваджено загальне обов'язкове навчання дітей від 6 до 14 років. Згідно з конституцією Б. католицька церква користується «свободою викладання» і своїми школами охоплює більше половини всіх учнів. У 1954/55 уч. році було 4375 дошкільних закладів. У 9024 поч. школах навчалося 898 369 учнів, у 808 серед, школах — 148 706 учнів, в 2224 проф-школах — 234 955, в 169 пед. навч. закладах— 19 578 учнів. У 4 ун-тах, 8 вищих тех. навч. закладах та ін. в 1955/56 було 23 933 студенти. В Б. — 27 великих б-к (Королівська в Брюсселі — понад 2 млн. тт.; Університетська в Льєжі — понад 1 млн. тт., та ін.). Найбільші музеї — Королівський музей красних мистецтв і Музей історії мистецтв в Антверпені, музеї образотворчих мистецтв в Брюсселі, Генті, Льєжі.

Медико-санітарний стан. У 1955 було 666 лікарень на 88 730 ліжок (9,9 ліжка на 1 тис. ж.), в т. ч. 404 загальні лікарні, 50 психіатричних, ЗО для хворих на туберкульоз. На 1 січ. 1958 було 10 793 лікарі, 1498 зубних лікарів, 3821 акушерка, 5116 фармацевтів. Народжуваність 1957 становила 17,02 на 1 тис. ж., загальна смертність— 11,98 на 1 тис. ж. Дитяча смертність 1956—39,36 на 1 тис. живонароджених. 1955 було 629 центрів для мед. обслуговування дітей вдома. Головні причини смертності 1955: серцево-судинні захворювання (339 на 100 тис. ж.), злоякісні пухлини (207 на 100 тис. ж.). Готують лікарів 4 мед. фак-ти. Мед. службою керує М-во охорони здоров'я (з 1954).

Література Б. має тисячолітню історію. До утворення незалежної д-ви (1830) розвивалася бельгійська л-ра трьома мовами: валлонською, фламандською і французькою.

Л-ра валлонською мовою (діалект франц. мови) бере свій початок у 9 ст. Між 13—16 ст. вона пережила період розквіту; з 17 ст. занепала, лише деякі народ, поети 18 — 19 ст. зберігали традиції валлон, л-ри (Сімонон, Фьоріц, Де Стріль та ін.). Після 1830 почався рух за відродження валлон, л-ри. Відомі діячі цього руху в 19—20 ст.: Байо, Дорі, Енен, Сімон та' ін. Але л-ра французькою мовою витіснила валлон. л-ру і стала в Б. панівною. Вона висунула ряд письменників із світовим ім'ям (Де-Костер, Верхарн, Метерлінк).

В 1-й пол. 19 ст. в бельг. л-рі основним напрямом був романтизм (найвидатніші представники: Вестенрод, Потвен, Ван-Гассельт та ін.), який поступився у 2-й пол. реалізмові (найбільший майстер Де Костер). Велику роль у розвитку нової бельг. л-ри відіграло літ. об'єднання 80—90-х рр. «Молода Бельгія», до якого входили письменники різних ідейно-естетичних поглядів Пікар, Лемоньє, Екаут, Верхарн виступали за соціальне реалістич. мистецтво. Жількен, Жіро, Северен та ін. додержувалися теорії «мистецтво для мистецтва». В кін. 19 і на поч. 20 ст. поширилося декадентство; найвідоміші його представники: символісти Метерлінк, Роденбах, імпресіоніст Мобель та ін. Сучас. прогрес, л-ра, що зберігає свої кращі національні традиції, бореться за мир і суспільний прогрес. Найвизначніші прогресивні письменники: Ф. Ел-ленс, Р. Лір, Ш. Парон та ін.

Фламандська (пд. -нідерландська) л-ра зародилася в 11 ст., з 13 по 16 ст. переживала період розквіту, в 17—18 ст. — глибокий застій. Відродження її почалося після 1830, в тісному зв'язку з т. з. Фламандським рухом. В л-рі цих років панував романтизм (найвидатніші представники — Ф. Віллемс, К. Ледеганк, П. Ван-Дейсе, Г. Консіанс). В серед. 19 ст. з'явилася група письменииків-реалістів: Д. Слееке (1808—1901), Е. Зеттернам (1826—55), талановитий поет Г. Гезелле (1830—99). В 90-х рр. навколо журн. «Ван Ню єн Стрекс» («Злоба дня», засн. 1893) об'єдналася група письменників, що ставила таку ж мету, як «Молода Бельгія». Вермейлен, Бейссе, Стревельс та ін. ввели у фламанд. л-ру соціальну тематику. Г. Вермеєрс (1877—1924), Я. Ван-Нейлен (и. 1884), Р. де-Клерк (1877—1932) показали робітника і його працю.

Після першої світової війни в поезії визначився як експресіоніст П. Ван-Остайєн (1896— 1928); в окремих творах він наближався до творчих принципів Маяковського. Його наслідували А. Мессе, Мунс, Вербрьохен, Хейсен, Брьонклер. З'явилися нові прозаїки-реалісти: В. Елсхот (н. 1882), М. Рулантс, Г. Валсхап (н. 1898), Л. де-Зіленс (1901—44), Ф. Тіммерманс (1886—1947), Е. Клаас (н. 1885) та іп.

У фламанд. л-рі поширилось і декадентство. Найвідоміші письменники: романіст і драматург Тейрлінк (н. 1879), поет-символіст Ван де Вустейн (1875 — 1929). Сучас. прогрес, л-рі властивий реалізм; серед молодих письменників слід виділити М. Браата (н. 1925), поборника соціалістич. реалізму.

Образотворче мистецтво сучасної Б. своїм корінням зв'язане з фламандським мистецтвом (17 ст.), якому передувало мистецтво Нідерландів (15—16 ст.). У фламандському мистецтві пишність барокко поєднувалась з реалістичними устремліннями (П. Рубенс, А. Ван-Дейк, Ф. Снайдерс, Я. Йордане, Д. Тенірс, А. Брауер та ін.). У 18 ст. воно втрачає свою самобутність і зазнає французького впливу. Нове піднесення в мист. Б. починається з 30-х рр. 19 ст. (Ф.-Ж. Навез, Г. Вапперс, Л. Галле, X. Лейс, Г. Гефс). В серед. 19 ст. л мист. Б. розвивається побутовий жанр (Ж. Маду, А. Верве, Г. Бракелер та ін.). В картині Ш. Ерманса «На світанку» (1875) вперше зазвучала соціальна тема. В творах Ш. де-Гру відтворено життя бельг. пролетаріату. У 80-х рр. в мист. Б. виступає видатний реаліст К. Менье. Відомі його картини, присвячені шахтарям. Найяскравіше виявився його могутній талант в скульптурі («Молотобоєць», «Пудлінгувальник», «Голова вантажника. Антверпен», рельєфи для «Пам'ятника Праці»). Сповнені любові до трудового народу твори Я. Смітса, К. Пейзера, П. Полюса, Ж. де-Брьойкера. Відомим художником сучасності є Ф. Мазерель, живописні й графічні твори якого пройняті гуманізмом і ненавистю до війни. В мист. Б. 20 ст. набули розвитку різні формалістичні напрями.

Архітектура Б. бере початок у нідерландському мист. Найранішими пам'ятниками архітектури Б. є готичні собори в Брюсселі (12—15 ст.), Антверпені (1352—1518), Брюгге (1239—97). Арх. Відродження представлена багатьма житловими й адміністративними спорудами, зокрема ратушею в Антверпені (1561—65, арх. К. Флоріса). В кін. 16 ст. створюється т. з. фламандська школа, що існувала до кін. 18 ст. Своєрідна архітектура Б. того періоду поєднала в собі пластику барокко і прийоми готики (будинок гільдій в Брюсселі, арх. Г. де-Брьойна, будинок-музей П. Рубенса в Антверпені, церковні будівлі арх. В. Кубергера, Ж. Франкара, П. Хейєнса, В. Хесіуса і Л. Фрайхербе). В 19 ст. в архітектурі Б. запанувала еклектика (арх. Л. Сейс, Ж. Поларт і А. Бала), а згодом її заступив модерн (арх. X. Ван де Вельде, В. Орта). В 20 ст. значно поширилась архітектура конструктивізму (селище «Сіте Модерн» біля Брюсселя, 1927, арх. В. Буржуа, та «Хмарочос» в Аптверпені, 1931, арх. Р. Ван-Хунакер).

Музика Б. в епоху Відродження відіграла велику роль у формуванні європейської (т. з. нідерландської) школи поліфонічного мистецтва (15—16 ст.), але з 17 ст. вона втратила своє провідне значення. В 19 ст. в музиці Б. виникли два творчі напрями — фламандський (т. з. антверпенський) та валлонський. Велику славу здобула бельгійська школа інструменталістів-виконавців (Ш. Беріо, А. В'єтан, Е. їзаї, Ф. Серве). Серед відомих сучас. музикантів: композитори Ж. Абсіль, Л. Дюбуа, А. Дюпон, Ф. Кіне, А. Сурі, М. Поот, Р. Шеврьой; скрипалі К. Ван-Несте, А. Грюмйо; диригенти Д. Дефо, Ф. Андре; музикознавець Ш. Ван ден Борен та ін. Світову популярність мають міжнародні муз. конкурси піаністів і скрипалів, які проводяться раз на 3 роки.

Театр. Професіональний бельг. театр існує з 1830. Великий вплив на розвиток бельг. театру 19 ст. мали драматурги Ван-Лерберг, Метерлінк, Роденбах, Кроммелінк. У 20— 30-х рр. 20 ст. в репертуарі театрів значне місце зайняли п'єси драматургів-декадентів, постановки стилізованих містерій. В ці ж роки розвинулася діяльність бельг. робітн. театр, колективів, які ставили твори бельг. і рад. драматургів. В роки фашистської окупації театр, життя Б. занепало. Тепер серед драм, театрів Брюсселя виділяються: королівський театр «Дю Парк», Бельгійський нац. театр, театри «Де Галері», «Компані дю Рідо» та ін.

Кіно. Б. не має розвиненої нац. кінематографії, демонструються переважно іноземні кінокартини. Але документальні й науково-популярні фільми відзначаються художньою досконалістю. Серед них: «Золотий вік» — режисер П. Хазарт, «Рубенс» — режисер А. Сторк. Іл. див. на окремому аркуші с. 472—473.

Літ.: М а р к с К. «Образцовое государство» Бельгия. В кн.: Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 5. М., 1956, Маркс К. Бельгийские избиения. В кн.: Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 13, ч. і. М., 1936; История XIX века, т. З, 5, 7, 8. Под ред. Лависса и Рамбо. Пер. с франц. М., 1938-39; Сегалл Я. Бельгия. М., 1940; Лозинский С. Г. История Бельгии и Голландин в новое время. СПБ, [1908]; Конституции буржуазних государств Европы. М., 1957; Добрынин Б. Ф. Физическая география Западной Европы. М., 1948; Жуа 11. Тресты в Бельгии. М., 1957; Экономическое и социальное положение Бельгии. В кн.: Экономическое положение Западной Европы. М., 1959; Стасов В. В. Искусство XIX века. Нынешнее искусство в Европе. В його кн.: Избранное, т. 2. М., 1951; Сидорова В. А. Константи Менье. М.—Л., 1946; Pirenne H. Histoire de Belgique des origines á nos jours, V. 1—4. Bruxelles, [1948—52].

БЕЛЬЕТАЖ (франц. bel — прекрасний та étage — поверх) - 1) Кращий, здебільшого другий, поверх будинку, звичайно палацу чи особняка; приміщення Б. мають більші розміри і пишніше опорядження. 2) Перший ярус лож над бенуаром або партером у театральному залі.

БЕЛЬМАК-МОГИЛА — гора на Зх. Приазовської височини, у верхів'ях балки Більманки (притока р. Берди). Вис. 326 м. Являє собою вихід кристалічних порід серед степової рівнини.

БЕЛЬМАН (Bellman) Карл-Мікаель (4. II 1740—11. II 1795) — шведський поет. Н. в Стокгольмі. Представник демократичної пое-8ІЇ в шведській л-рі 18 ст. Застольні, гумористичні пісні та сатири Б. зібрані в кн. «Послання Фредмана» (1790), «Вакхічні пісні Фредмана» (1792). В останні роки життя Б. ввернувся до релігійних тем.

БЕЛЬТ ВЕЛИКИЙ ТА МАЛИЙ — протоки, що сполучають Балтійське море з врот. Каттегат. Б. В. — між о-вами Лангеланн та Фюн і о-вами Зеландія та Лоланн, Б. М. — між сх. берегом Ютландського п-ова і о. Фюн. Довжина Б. В. бл. 115 км, Б. М.— 125 км. Найменша шир. Б. М. — 0,6 км. На Пи. глибина проток 10—18 м, на Пд.— 30—35 м. Макс. глиб. 58 м, на Сх. від о. Лан-геланн. Береги низькі, густо порізані. В суворі зими протоки замерзають. Суцільний лід утворюється переважно в бухтах. При сильних пн.-сх. і сх. вітрах фарватер Б. В. забивається кригою, яку приносять вітри з Балтійського моря.

БЕЛЬТИНГ (англ. belting — приводний пас) — міцна технічна тканина; застосовується для виготовлення транспортерних стрічок та прогумованих пасів.

БЕЛЬТРАМІ (Beltrami) Еудженіо (16.XI 1835—18. II 1900) — італійський математик, член Нац. академії деї Лінчеї в Римі (з 1873). Проф. ун-тів у Болоньї (з 1862) і Римі (з 1873). Оси. праці відносяться до диференціальної геометрії і теорії інваріантів диференціальних квадратичних форм. Показав, що геометрія Лобачевського (планіметрія) реалізується на певній поверхні, яка наз. псевдосферою.

БЕМ Марія Петрівна (н. 16. IV 1906) — українська рад. співачка, нар. арт. УРСР (1946). Н. в с. Зульці (тепер с. Веселе Микол. обл.). Вчилася в музпрофшколі та в Одеській консерваторії. 1930—41 співала в Одес. театрі опери та балету. 1946—56 Б. — солістка Київ, театру опери та балету. Кращі ролі: Антоні-да, Людмила («Іван Сусанін», «Руслан і Людмила» Глінки), Панночка («Утоплена» Лисенка), Маргарита («Фауст» Гуно).

БЕМ Юзеф (14. III 1795—10. XII 1850) — польський політ, і військ, діяч. Учасник польськ. повстання 1830—31 і революції 1848—49 в Австрії. 1848 керував обороною Відня, 1849 командував угорським військом у Трансільванії. Після поразки революції служив у турец. армії в Алеппо під ім'ям Амурат-пагаі

БЕМ-БАВЕРК (Böhm-Bawerk) Ейген (12. II 1851—27. VIII 1914) — бурж. економіст, представник австрійської школи, професор в Інсбруку і Відні, міністр фінансів, президент Віденської академії наук (1911). Пропагував реакційну, суб'єктивістську теорію «граничної корисності» спрямовану на захист капіталізму, проти теорії трудової вартості К. Маркса. Б.-Б. в своїх творах намагався критикувати економічне вчення марксизму («Основи теорії цінності господарських благ», 1886, рос. пер., 1903; «Капітал і прибуток», 1884—89, рос. пер., т. 1, 1909; «Теорія Карла Маркса та її критика», 1896, рос. пер., 1897). Щоб затушувати експлуатацію робітників капіталістами, Б.-Б. твердив, що прибуток — вічна категорія, а процент на капітал — справедлива винагорода капіталістові. Сучасні бурж. економісти використовують реакц. погляди Б.-Б. для обгрунтування «вічності капіталізму».

БЕМБЕЛЬ Андрій Онуфрійович (н. 30. X 1905)—білоруський рад. скульптор, народ, художник БРСР (з 195о). Член КПРС з 1952. Навчався в Академії мистецтв (1927—31). Брав участь в оформленні Будинку уряду БРСР у Мінську (1932—35). В післявоєнні роки Б. створив скульптури «Ленін на трибуні», «Герой Радянського Союзу М. Ф. Гастелло», «Герой Радянського Союзу О. М. Матросов»; барельєфи «Білоруска», «9 січня 1944 р.», яким властива висока професіональна майстерність, глибина образів та сміливе композиційне розв'язання. Іл. див. на окремому аркуші с. 576—577 до ст. «Білоруська РСР».

БЕМЕР Федір Васильович (2-а пол. 1820-х— 1885) — український педагог. Н. на Чернігівщині. Вчився в Чернігів. гімназії і Харк. ун-ті. Знайомився з станом шкільної освіти і виховної роботи за кордоном, виступив у пед. л-рі провідником нових ідей: гуманізму, наочності і свідомості в навчанні та ін. Друкував статті в «Журнале для воспитания», деякий час редагував рос. журнал «Учитель». З 1874 завідував народ, училищами м. Одеси. Останні роки життя прожив у Катеринославі. Б. відомий також як письменник і перекладач.

БЕМОЛЬ (франц. bémol) в музиці — знак зпиження звука на ¹/2 тону. Див. Альтерація,

БЕН (Bain) Александр (11. VI 1818—18. IX 1903) — англійський психолог, останній визначний представник емпіричної асоціативної психології. Це вчення набуло у нього найбільш повного і систематичного вигляду. Праці Б. сприяли формуванню т. з. фізіологічної психології.

БЕН (староєвр. — син) — частка, що додається до імені особи разом з ім'ям батька, напр. Давил бон Соломон (Давид син Соломона).

БЕНАВІДЕС (Benavides) Мануель-Домінго (20. IV 1895 —1947)—іспанський письменник-комуніст. Н. в м. Пуентеаресі (Галісія). Перший роман — «Скорбота» (1922). Б. — автор гостро соціальних творів: «Людина в тридцять років» (1933), «Останній пірат Середземного моря» (1934), «Так відбулась революція» (1934), «Попи й жебраки» (1937), «Злочин Європи» (1937). Після поразки ісп. республіки (1939) Б. емігрував у Лат. Америку. Його останні романи спрямовані проти фашизму — «Нові пророки» (1942), «Війна й революція в Каталонії» (1946), «Я з 5-го полку» (1947) та ін.

Тв.: Рос. перекл.— Последний пират Средиземного моря. М., 1936.

БЕНАРДОС Микола Миколайович (8. VII 1842—21. ЇХ 1905) — російський і українький винахідник, творець дугового електрозварювання (1882). Н. в с. Бенардосівці Херсонської губ. (тепер с. Мостове Микол. обл.). Вчився в Київському ун-ті і Петровській землеробській і лісовій академії в Москві. На поч. 70-х рр. Б. став винахідником - професіоналом. В кін. 70-х і на поч. 80-х рр. їздив до Німеччини, Франції, Англії, Іспанії з метою вивчення техніки і реалізації деяких своїх винаходів, для чого умови в царській Росії були несприятливі. З 1884 Б. провадив велику винахідницьку роботу в Петербурзі. 1892 Російське технічне т-во нагородило Б. медаллю. 1889 Вчена рада Петербурзького електротехнічного ін-ту присвоїла Б. почесне звання інженера-електрика. В кін. 90-х рр. Б. повернувся на Україну і поселився в м. Фастові, де й жив до самої смерті. За силою і глибиною винахідницького таланту, широтою інтересів, надзвичайною наполегливістю в роботі і працездатністю Б. справедливо займає одне з перших місць серед винахідників світу. За неповними даними, йому належить бл. 120 винаходів. Світову славу Б. дало винайдення електр. дугового зварювання і різання металів — одного з найважливіших сучас технологіч. процесів. Особливо багато уваги він приділяв дуговому зварюванню вугільним електродом, яке й названо «Способом Бенардоса». Б. справедливо вважають родоначальником дугового електрозварювання, бо він накреслив головні напрями його розвитку, розробив осн. принципи багатьох сучас. способів дугового зварювання. Крім того, Б. створив багато конструкцій зварювальних автоматів, розробляв способи дугового зварювання різними електродами, дугового різання, підводного зварювання та різання, зварювання на вертикальній поверхні. Він винайшов оригінальні способи точкового і шовного контактного електрозварювання. Б. належить також багато винаходів в інших галузях техніки.

Літ.: Огиевецкий А. С., Радунский Л. Д. Николай Николаевич Бенардос. М.—Л., 1952; Хренов К. К. Электрическая сварочная дуга. К.—М., 1949; Шателен М. А. Русские электротехники XIX века. М.—Л., 1955; Нинитин В.П. Русское изобретение — электрическая дуговая сварка. М., 1952.

БЕНАРЕС, Варанасі (древ. Каші) — стародавнє місто в Індії, в шт. Уттар-Прадеш, на р. Гангу. 355,8 тис. ж. (1951). Залізнич. вузол. Пром-сть текст., скляна, харчова та ін. Різні художні ремесла. Ун-т. Численні, переважно індуїстські, храми.

БЕНВЕНУТО ЧЕЛЛІНІ (1500-71) - італійський скульптор і ювелір. Див. Челліні.

БЕНГАЗІ — місто на Пн. Лівії, одна з двох столиць країни — резиденція короля, адм. центр провінції Кіренаїка. 70,5 тис. ж. (1956). Порт на узбережжі Середземного м., на автостраді Тріполі — Тобрук. Залізничне сполучення з м. Баркою. Цементний і асфальт, з-ди, підприємства харч, пром-сті (виробн. оливкової олії та ін.). Видобування солі. Курорт.

БЕНГАЛ ЗАХІДНИЙ — штат на Пн. Сх. Індії, розташований в західнії частині дельти р. Гангу. Пл. 87,7 тис. км², населення— 26,25 млн. чол. (1951), переважно бенгальці (бл. 85%). Головне місто — Калькутта (з передмістями — 4,6 млн. ж., 1955). Клімат мусонний, тропічний; пересічна т-ра травня (найтепліший місяць) від +27 до 4-29°, січня + 18, +19°; опадів — 1500 мм на рік. Рослинність тропічна. Б. 3. — один з найрозвинутіших у пром. відношенні штатів Індії. Велике значення має джутова пром-сть (101 джутова ф-ка із 112 в країні). Б. З дає понад Уз всього видобутку вугілля і 1/₄ виробн. чорних металів Індії. Пром. центри зосереджені в пд. частині штату — Калькутта, Бхатпара, Хаура та ін. З с.-г. культур вирощуються: рис, олійні, джут, чай, тютюн, цукрова тростина тощо. Розвинуті залізничний і річковий транспорт. Морський порт — Калькутта (вантажооборот понад 8 млн. т на рік). В Б. 3. працюють 2 ун-ти, мед. коледжі. Бот. сад, наукові заклади.

БЕНГАЛІЯ — історична область у Пд. Азії, розташована в басейні нижньої течії річок Гангу та Брахмапутри в сх. частині Бенгальської низовини. Б. — найбільш розвинутий у культурному і політичному відношенні р-н Індії. Звідси в 17 ст. англійці почали завоювання Індії. Б. — один з р-нів поширення індійського національного повстання 1857— 59. Антиангл. виступами в Б. почалося революц піднесення в Індії 1905—07. 1947 Б. штучно поділена між Пакистаном та Індією.

БЕНГАЛЬСЬКА ЗАТОКА — велика затока на Пн. Сх. Індійського ок., обмежована п-овами Тндостан та Індокитай, Андаманськими та Нікобарськими о-вами. Пл. бл. 2172 тис. км². Глиб, до 5258 м на Пд. Сх. Б. з. Літом і весною часті штормові вітри і тропічні урагани. Т-ра води іг'а поверхні в лютому від +25 до +27°, в серпні 4-28°. Солоність 30 — 34% - Природних бухт мало. Гол. порти: Калькутта, Мадрас (в Індії), Чіттагонг (в Пакистані).

Вікіпедія:УРЕ/Том 1/БАШКИРСЬКИЙ ВІК І ЯРУС - БЕНГАЛЬСЬКА ЗАТОКА/Тексти

Навігаційне меню

Пошук