Вікіпедія:УРЕ/Том 2/БОРОДАТА ЯЩІРКА - БРОНЕНОСЦЕВІ/Тексти

БОРОДАТА ЯЩІРКА (Amphibolous barbatus) — австралійська ящірка род. агамових.

БОРОДАЧ — одна з назв птаха Gypaetus barbatus з род. яструбових. Див. Ягнятник.

БОРОДАЧ (Andropogon) — рід багаторічних трав'янистих рослин з триби соргових род. злаків. Колоски одноквіткові, зібрані в довгі китиці, розташовані пальчасто або пучками на верхівках стебел. Відомо бл. 100 видів, поширених переважно в тропіч. і субтропіч. країнах старого світу. Лише деякі з них ростуть у помірному поясі. В СРСР — 2 види: Б. кавказький (A. caucasicus) — на Кавказі і в Серед. Азії і Б. звичайний, або кровоспинний (A. ischaemum) — в пд. обл. бвроп. частини СРСР (зокрема в лісостеповій і степовій частинах УРСР) і в Серед. Азії. Добра кормова рослина.

БОРОДІН Іван Парфенійович (30. І 1847— 5. НІ 1930) — російський рад. ботанік, академік (з 1902), громадський діяч. Н. в Новгороді в дворянській родині. Закінчив фіз.-матем. факультет Петербурзького університету(1869), після цього викладав у Петерб. лісовому інституті та в університеті. З 1880 — професор. У 1886 Новоросійський університет в Одесі присвоїв Б. ступінь д-ра без захисту дисертації. Праці Б. (в т. ч. підручники) присвячені анатомії та фізіології рослин (вивченню дихання рослин і утворення аспарагіну, дослідженню хлорофілу тощо). Засновник (1916) та довічний президент Рос. ботанічного товариства. Деякі віталістичні погляди Б. зазнали критики К. А. Тімірязєва.

БОРОДІН Олександр Парфенійович (10. X 1848 — 7. IV 1898) — російський інженер і вчений в галузі залізничного транспорту. Закінчив Петербурзький технологічний інститут (1870) та Інститут шляхів сполучення (1872) Багато років працював на Україні; з 1874 — керуючий Київсько-Брестською з-цею. Автор ряду конструкцій паровозів з паровою машиною системи компаунд. 1881 на базі Київських майстерень Пд.-Зх. з-ць організував першу в світі лабораторію для випробувань паровозів у стаціонарних умовах за розробленою ним методикою. Б. науково обґрунтував доцільність переходу до будування паровозів з паровою машиною тандем-компаунд. У 1885 за проєктом Б. збудовано перший такий паровоз типу 2-2-0 (серія П), який був зразком для зарубіжного паровозобудування, зокрема у США. За кращі винаходи і дослідження в галузі залізнич. транспорту Рос. тех. товариство заснувало золоту медаль ім. Бородіна.

БОРОДІН Олександр Порфирійович (12. XI 1833 — 27. II 1887) — великий російський композитор і учений-хімік. Учасник балакі-рєвського гуртка. Н. в Петербурзі. В ранньому дитинстві виявив великі муз. здібності та інтерес до природничих наук. Вчився гри на фортепіано, скрипці й віолончелі. У кроків написав концерт для флейти з фортепіано, смичкове тріо. Освіту здобув у Медико-хірургічній академії (1850—56); був учнем хіміка М. М. Зініна. В 1864 Б. — ординарний професор, з 1877 — академік Медико-хірургічної академії. Сприяв розвиткові вищої жіночої освіти в Росії. Величезну роль у формуванні естетичних поглядів Б. відіграло його знайомство з композитором М.О.Балакірєвим і участь у гуртку «Могуча кучка)).

Творчість Б. пройнята любов'ю до Вітчизни, волелюбними ідеями, відзначається глибиною змісту, багатогранністю жанрів, високою майстерністю. В творах розкриваються патріотичні подвиги народу, змальовуються картини народ, побуту. Музичному стилю Б. властива мужність, спокійна урівноваженість, здорове і ясне світосприймання, стрункість і пропорційність форм, ніжна лірика. Змістом багатьох творів Б. є вітчизняний епос. Музична мова композитора органічно зв'язана з народною музикою. Б. умів передати характер і специфіку народної музики не лише російської, а й інших народів, зокрема східних. В його творах зустрічаються елементи української народної музики (в «Плачі Ярославни» з опери «Князь Ігор» відчувається інтонаційно-мелодична спорідненість з укр. голосіннями і думами). До світової муз. класики належать монументальна епічна опера «Князь Ігор» на сюжет «Слова о полку Ігоревім» (почата 1869, завершена після смерті композитора М. А. Римським-Корсаковим і О. К. Глазуновим), дві симфонії (1—1867, 2 — т. з. «Богатирська», 1876), програмна симф. картина «В Середній Азії» (1880), два струнно-смичкові квартети, романси {серед них славнозвісний «Для берегів вітчизни дальньої» на слова О. С. Пушкіна). З фп. творів Б. відома «Маленька сюїта» — цикл невеликих ліричних п'єс.

Як учений-хімік Б. вніс цінний вклад у вітчизн. науку. Він одержав бромзаміщені жирні кислоти діянням брому на срібні солі цих кислот (1861). Значний інтерес становлять дослідження Б. реакцій ущільнення альдегідів (1863—74). Б. належить пріоритет у відкритті реакції альдольної конденсації. Ряд досліджень Б. стосується проблем фізіологічної хімії. Б. — автор понад 40 наукових праць з хімії.

Літ.: Ста сов В. В. Александр Порфирьевич Бородин. М., 1954; Зноск о-Б оровський О. О. П. Бородін. К., 1950; Дианин С. А. Бородин. М., 1955; Арбузов А. Б. Кратний очерк развития органической химии в России. М.—Л., 1948.

БОРОДІН Сергій Петрович (літ. псевд. — Амір Саргіджан; н. 8. X 1902) — російський рад. письменник. Н. в Москві. Романи «Остання Бухара» (1932), «Єгиптянин» (1933), зб. новел «Майстер птахів» (1934), повість «Народження квітів» (1937) — з життя народів Середньої Азії 20-х pp. Найпопулярніший твір — історич. роман «Димитрій Донськой» (1941, Сталінська премія, 1942). В трилогії «Зорі над Самаркандом» (ч. 1 «Кривий Тімур», 1955, ч. 2 «Вогнища походів», 1959) висвітлюються важливі події часів царювання Тімура.

Тв.: Собрание сочинений. В 5 т., т. 1—3... Таш-кент, і 95 8.

БОРОДІНО — село, центр Бородінського району Одеської обл. УРСР. Розташоване на р. Сака (бас. р. Когильника), за 12 км на Пн. Сх. від залізнич. ст. Березине, на шляху Бендери—Ізмаїл. 2,2 тис ж. (1959). Виникло на поч. 19 ст., назване на честь перемоги російських військ над франц. армією Наполеона І в Бородінській баталії під Москвою. Пром-і харчокомбінат, інкубаторна станція, лісництво, РТС, середня школа, школа робітн. молоді, Будинок культури, 2 бібліотеки. В районі — посіви озимої пшениці, кукурудзи; виноградники, сади.

БОРОДІНСЬКА БАТАЛІЯ 1812 — генеральна баталія у Вітчизняній війні 1812; відбулася 26 серпня (7 вересня) поблизу с. Бородіна (за 110 км на Зх. від Москви) між російською і французькою арміями і визначила поворот у війні на користь Росії.

Виходячи з загального задуму — розгрому франц. військ, — головнокомандуючий рос. армією М. І. Кутузов поставив за мету Б. б. — завдати максимальних втрат ворогові при збереженні своїх сил. Напередодні Б. б. у франц. армії було 135 000 чол. при 587 гарматах; рос. армія налічувала 120 000 чол. при 640 гарматах. Захищаючи свою Вітчизну, рос. війська мали незрівняну моральну перевагу над ворогом. Рос. армія, яка відступала, зосередилась 22 серпня в районі Бородіна. Б. б. передував бій 24 серпня за Шевардінський редут, де рос. війська виявили високу хоробрість та героїзм. У цьому бою відзначились, зокрема, українці— унтер-офіцери та солдати Охтирського гусарського полку — Васильченко, Клименко, Воздоба, Шкода, Бойченко, Завертайло та ін., які під час контратаки врізались у ворожі колони, показуючи приклади мужності й героїзму. Шевардінським боєм Кутузов виграв час і розкрив задум ворога. 26 серпня з 4 до 12 год. французи атакували рос. війська 8 разів, вони захопили Семеновські флеші, Утицю та атакували Курганну батарею і Ути-цький курган. Рос. кіннота під командуванням ген. Уварова і Платова з 12 до 14 год. 26 серпня вдарила у лівий фланг і тил франц. війська, чим викликала паніку в стані ворога, примусила його припинити атаки. Переконавшись в програші Б. б. і втративши 58 000 чол., в т. ч. 47 генералів (рос. війська втратили 44 000 чол., в т. ч. 23 генерали), Наполеон змушений був відвести війська на вихідні позиції. Рос. армія зайняла залишені раніше позиції. Але відсутність резервів для наступу і великі втрати не дозволили розвинути успіх і змусили Кутузова відвести армію до Можайська.

В Б. б. був надломлений моральний дух франц. війська, а рос. армія сповнилася віри в кінцеву перемогу. Б. б. — зразок активності в обороні, масового героїзму, мужності і доблесті рос. військ.

Літ.: Фельдмаршал Кутузов. Сборник документів и материалов. [М.], 1947; Український народ у Вітчизняній війні 1812 р. Збірник документів. К., 1948; Соколов Б. Стратегия и тактика Бородинского сражения. «Исторический журнал», 1943, № 2.

БОРОДІНСЬКИЙ СКАРБ (Бессарабський скарб) — скарб бронзового віку (датується 14—13 ст. до н. є.). Знайдений в 1912 біля с. Бородіна (тепер Бородінського району Одеської обл.), один з найбагатших скарбів цього періоду, виявлених на Україні. Належав, певно, якомусь племінному вождю.

Б. с. складається з 17 предметів, 11 з яких збереглися повністю, 6 — в уламках. Це два срібні наконечники і поламана втулка до списів, срібний кинджал і срібна шпилька (прикрашені узором, виконаним золотою інкрустацією), дві тонкі бронзові пластинки, чотири цілі і одна поламана бойові сокири з нефриту і змійовика, три булави з алебастру тощо. Списи, подібні до бородінських, відомі в Поволжі, Прикам'ї і Зх. Сибіру. Візерунки на срібних речах мають багато спільного з орнаментами егейського світу. Знайдені речі свідчать про культурні зв'язки племен, що населяли узбережжя Чорного м., з населенням районів, прилеглих з заходу і півночі.

Речі з Бородінського скарбу.

Б. с. зберігається в Державному історичному музеї (Москва).

Літ.: Кривцова-Гракова О. А. Бес-сарабский клад. М., 1949.

БОРОДЯНКА — селище міського типу, центр Бородянського району Київської обл. УРСР, на р. Здвижі (бас. Дніпра), за 4 км від залізнич. ст. Бородянка. 4,2 тис. ж. (1959). Молокозавод, млин, електростанція, промислова артіль, держ. сортовипробовувальна дільниця с.-г. культур, держ. станція по племінній роботі і штучному осшенінню с.-г. тварин. Середня, восьмирічна школи, школа робітн. і сільської молоді, Будинок культури, 3 бібліотеки. В районі вирощують овочі, картоплю, зернові, льон; молочно-м'ясне тваринництво. Великі поклади торфу.

БОРОЗНОМІР — прилад для визначення глибини борозни при оранці. Найпростіший Б. являє собою 2 однакової довжини планки, які можуть пересуватися одна відносно одної. Поставивши планку без поділок на дно борозни, а з поділками — на поверхню поля, одержують глибину борозни в даному місці.

Вимірювання борозноміром глибини оранки.

БОРОЛИЧ Юрій Юрійович (н. 28. II 1921) — український письменник у Чехословаччині. Н. в с. Великому Березному на Закарпатті. Вчився в Ужгородській гімназії. 1939 емігрував до Рад. Союзу. Під час війни вступив до Чехословацького військового корпусу, брав активну участь у боях проти нім.-фашистських загарбників. Літ. діяльність почав як кореспондент військових газет. У своїх творах Б. показав бойову дружбу чехословацьких і рад. воїнів, нове життя трудящих народ.-демократич. Чехословаччини. Видав зб. оповідань: «Дарунок» (1953), «Сторінка життя» (1956), «Під одним небом» (1958).

БОРОНА — знаряддя для поверхневого обробітку ґрунту і догляду за сільськогосподарськими рослинами. Б. поділяють: за конструкцією робочих органів — на зубові і дискові; за використанням — на Б. загального і спеціального призначення (садові, лучні та ін.); за видом тяги — на кінні і тракторні (тракторні Б. бувають причіпні і навісні); за навантаженням, яке припадає на робочий орган, — на важкі, середні і легкі зубові Б. та на важкі і звичайні дискові Б.

Борони: 1 — зубова легка (посівна); 2 — зубова важка; 3 — важка тракторна дискова.

У зубових Б. робочими органами є загострені на нижньому кінці прямі сталеві зуби квадратного, круглого, прямокутного або ромбовидного перерізу, а також зуби у вигляді лап (Б. з лапчастими зубами) або плоских зігнутих пружин (пружинні Б.). З'єднання зубів з рамою може бути жорстким, шарнірним (сітчасті Б.) і пружинним (пружинні і полільні Б.). Випускаються Б., у яких зуби обертаються (ножові обертові Б.). Робочий орган дискової Б. являє собою сферичний увігнутий сталевий диск, який встановлюють під певним кутом до лінії руху (кут атаки). Насаджені на один квадратний вал диски утворюють батареї, яких в одній Б. може бути 2 або 4. Якщо батареї розташовані в один ряд, то Б. називають од-нослідними, а якщо в два ряди, то — двослідними.

Дискова навісна борона ЗБДН-2.

У с.-г. виробництві дедалі більше поширюються тракторні навісні Б. всіх типів, при використанні яких відпадає потреба в причіплювачах. Зубові Б. застосовують для вирівнювання і розпушування верхнього шару ґрунту, розбивання грудок, боронування посівів, знищення ґрунтової корки, а дискові Б.— для лущення стерні, розробки важких і задернілих ґрунтів тощо.

БОРОНУВАННЯ — один з прийомів поверхневого обробітку ґрунту боронами. Застосовується для збереження вологи в ґрунті (закривання вологи), знищення ґрунтової корки і молодих сходів бур'янів, згрібання рослинних решток, поліпшення аерації ґрунту, «освіження» ранньою весною озимини і посівів багаторічних трав після укосу, розроблення і підготування до посіву ріллі. При весняній і літній оранці ріллю боронують вслід за оранкою. Зяб і озимі боронують ранньою весною, коли ґрунт перестає мазатись і легко кришиться від удару робочих органів зубових борін, а пари ще й при наступних обробітках влітку. Сходи ярих зернових, в т. ч. й кукурудзи, боронують в початковий період їх розвитку, а картоплю — до і після появи сходів. В степових районах Забайкалля, Сибіру, Уралу, Казахстану і на Пд. України, де часто бувають великі вітри і чорні бурі, вслід за оранкою зябу ріллю корисно боронувати, щоб зменшити висушування ґрунту восени і в безсніжні зими.

БОРОТЬБА (спорт.) — вид спорту, єдиноборство за певними правилами. Б. була відома у древніх народів. Національні види Б. здавна поширені серед багатьох народів СРСР. В сучасній спорт, практиці прийнята Б. класична й вільна (в СРСР культивується ще т. з. Б. самбо).

Б. проводиться на килимі (маті) розмірами (у м) від 6 х 6 до 8 X 8. У вільній Б., на відміну від класичної, дозволені захвати противника нижче пояса й підніжки. Тривалість сутички — 10 і 12 хв. Перемога присуджується борцеві, який примусив противника доторкнутися до килима обома лопатками або виявив вищу майстерність. Для урівняння сил борців поділяють на 8 вагових категорій. Заняття Б. можна починати з 14 років (з дозволу лікаря). Б. розвиває силу, витривалість, сприяє вихованню волі. Рад. борці, в т. ч. борці України, — одні з найсиль-ніших у світі. Свого часу світову славу завоювала багато вітчизн. борців, зокрема І. Піддубний.

«БОРОТЬБА» — щотижнева газета, орган Українського селянського об'єднання— прогресивної політичної організації, що перебувала під впливом КПЗУ. Видавалася у Львові 14. V —22. X 1933 (вийшло 20 номерів). За захист інтересів трудящого селянства і виступи проти колонізаторської політики буржуазно-поміщицької Польщі «Б.» неодноразово конфісковувалася цензурою, і згодом видання її було заборонено.

БОРОТЬБА ЗА ІСНУВАННЯ — явище, яке має місце в природі серед рослин і тварин й відіграє значну роль в процесі історичного розвитку органічного світу. Поняття Б. за і., запроваджене в біол. науку Ч. Дарвіном, є складовою частиною його еволюційного вчення і трактується ним досить широко — як боротьба між особинами різних видів чи одного виду, а також як боротьба рослин і тварин з несприятливими для них фізико-хімічними умовами життя (низькі чи дуже високі температури, недостача або надлишок вологи, велика засоленість, сильні вітри тощо). Внаслідок Б. за і., яка в багатьох випадках виникає у зв'язку з невідповідністю між засобами існування (кількість їжі, води, світла, місця та ін.) і швидким збільшенням кількості особин рослинного і тваринного світу, відбувається природний добір. З вчення Дарвіна про природний добір випливає, що в природі виживають найбільш пристосовані організми, але не обов'язково з найскладнішою будовою. Узагальнюючи, можна сказати, що вчення про Б. за і. в найширшому розумінні є вченням про взаємовідношення рослин і тварин з органічними і неорганічними факторами навколишнього середовища. Розуміючи Б. за і. широко, Дарвін писав: «Я маю застерегти, що я вживаю цей термін у широкому метафоричному розумінні, включаючи залежність однієї істоти від іншої і включаючи також (це важить більше) не тільки життя особини, а й її успіх щодо того, щоб залишити потомство» (Дарвін Ч. Походження видів. X., 1936, с. 88).

Навколо вчення про Б. за і. точиться невга-саюча боротьба між матеріалізмом і ідеалізмом, між прогресивними діячами науки й реакціонерами. Високо цінуючи науковий подвиг Ч. Дарвіна, основоположники марксизму не пройшли й повз помилки, яких він допустився у своєму вченні. Маркс і Енгельс критикували Дарвіна за те, що він Б. за і. уявляв однобоко, не враховуючи, що поряд з Б. за і. в природі має місце взаємодопомога організмів; некритично сприйняв висновок Мальтуса про перенаселення людей. Цими помилками Дарвіна скористалися вороги дарвінізму. Перекручуючи відкриті ним біологічні закони і поширюючи їх на людське суспільство, вони використовують ці закони для обґрунтування людиноненависницьких «теорій» расизму, для виправдання жорстокої ^експлуатації трудящих в умовах капіталістичного суспільства, воєн і расової дискримінації. Марксизм-ленінізм незаперечно показує, що закономірності історичного розвитку людського суспільства якісно відрізняються від закономірностей історичного розвитку рослин і тварин, що законом розвитку класово-антагоністичного суспільства є класова боротьба, а не Б. за і., що механічне перенесення біологічних законів на розвиток людського суспільства є не тільки ненауковим, а й реакційним.

Дарвінізм переконливо доводить, що тварини і рослини, які є їжею для людей, здатні дуже швидко розмножуватись. Здатність до масового розмноження є однією з форм пристосування до умов існування, яка виникла в процесі історичного розвитку організмів, тому переоцінювати роль Б. за і. в процесі еволюції немає підстав, як немає підстав і для цілковитого її заперечення.

Літ.: Маркс К. Капітал, т. 1. К., 1954, с 358; Енгельс Ф. Діалектика природи. К., 1953; Енгельс Ф. Анти-Дюрінг. К., 1953, с. 60, 61; Дарвін Ч. Походження видів. К.—X., 1949; Л и с є н-ко Т. Д. Агробіологія. К., 1952.

БОРОТЬБИСТИ — члени української дрібнобуржуазної націоналістичної партії, яка виникла і діяла на Україні в період громадянської війни. Керівне ядро Б. вийшло у 1918 з лівого крила Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР). Свою назву Б. дістали від органу лівих українських есерів — газети «Боротьба». В серпні 1919 Б. об'єдналися з спорідненою групою лівих українських соціал-демократів — «незалежників», присвоївши собі назву «Українська комуністична партія (боротьбистів)» [УКП(б)]. З перших днів існування Б., йдучи не прямо, а зигзагами, облудно прикриваючись революційною фразою, виступили як вороги Комуністичної партії і Радянської держави, проводили ворожу лінію щодо КП(б)У, спрямовували свою діяльність на підрив союзу і братерської єдності українського і російського народів, протидіяли створенню і зміцненню господарського і воєнного союзу трудящих

Радянської країни в їх боротьбі проти спільних внутрішніх і зовнішніх ворогів. Б. виражали приватновласницькі настрої і націоналістичні передсуди української дрібної буржуазії та націоналістичної інтелігенції, яка з недовір'ям ставилась до Радянської влади і Комуністичної партії. Саме ці прошарки, і насамперед куркульство, були їх головною політичною опорою. За ними йшла також деяка частина трудових елементів села, яка підтримувала Радянську владу, але піддалась псевдокомуністичній революційній фразі Б.

Комуністична партія більшовиків України — складова частина РКП(б) — викривала контрреволюційне нутро Б., різко засуджуючи їх. При цьому партія виходила з вказівок В. І. Леніна, який в проєкті резолюції ЦК РКП(б) з приводу Б. вказував: «Визнати боротьбистів за партію, яка порушує основні принципи комунізму своєю пропагандою поділу військових сил і підтримкою бандитизму, що прямо на руку білим і міжнародному імперіалізмові.

Так само суперечить інтересам пролетаріату їх боротьба проти лозунга тісного і найтіснішого союзу з РСФРР» (Л є н і н В. І. Про Україну. К., 1957, с. 630).

Щоб ізолювати Б. від трудящих, Комуністична партія, виходячи з настанов В. І. Леніна про ставлення до дрібнобуржуазних партій, укладала з ними тимчасові угоди, допустила їх представників до участі в радянських органах. Лінія партії у відношенні до Б. вироблялася в боротьбі і проти лівосектант-ської групи Г. Пятакова, яка нехтувала ленінськими вказівками про необхідність гнучкої тактики щодо Б., і проти націонал-ухильни-цької групи федералістів на чолі з Г. Лап-чинським, яка вважала Б. комуністичною партією і домагалась механічного злиття їх з КП(б)У.

Комуністична партія виступала проти домагань Б. про прийняття їх як окремої секції до Комінтерну.

Виходячи з аналізу класового складу партії Б., їх програми і практичної діяльності, Виконком Комінтерну відхилив домагання Б. про прийняття до 3-го, Комуністичного Інтернаціоналу і засудив їх як партію, що нічого спільного з принципами Комуністичного Інтернаціоналу не має і нагадує гірші сторони діяльності партій II Інтернаціоналу. Це питання було розв'язане при безпосередній участі В. І. Леніна, який у зауваженнях на проєкт резолюції Виконкому Комінтерну звинувачував Б. в дрібнобуржу-азності й контрреволюційності.

Б. брали активну участь в організації контрреволюційного заколоту отамана Григо-р'єва, уклали воєнну угоду з Махном проти Радянської влади, спровокували контрреволюційний виступ т. з. Запорізького корпусу. Своєю діяльністю вони викрили себе в очах мас як прислужники куркульства й буржуазно-націоналістичної контрреволюції. Викриття та ідейне засудження бороть-бизму прискорило його остаточне політичне банкрутство. В березні 1920 партія Б. змушена була самоліквідуватись, розпалась і зійшла з політичної арени. Згідно з рішенням IV конференції КП(б)У кращі елементи Б. були прийняті в індивідуальному порядку до лав Комуністичної партії, в т. ч. й такі їхні керівні діячі, як В, Блакитний, Г. Гринько, П. Любченко та ін. Комуністична партія України терпеливо виховувала колишніх боротьбистів в дусі марксизму-ленінізму, ведучи одночасно рішучу боротьбу проти дворушників, які не роззброїлися. Розгром Б. був визначною перемогою Комуністичної партії.

Підводячи підсумки боротьби Комуністичної партії проти Б., В. І. Ленін на IX з'їзді РКП(б) відзначав, що ця перемога над бо-ротьбизмом варта пари добрих битв.

Літ.: Ленін В. І. Твори. Вид. 4, т. ЗО. Заключне слово в питанні про Радянську владу на Україні 3 грудня [VIII Всеросійська конференція РКП(б) 2—4 грудня 1919 р.]; Лист до робітників і селян України з приводу перемог над Денікіним; Заключне слово по доповіді Центрального Комітету ЗО березня [IX з'їзд РКП(б) 29 березня — 5 квітня 1920 р. ]; З проєкту резолюції про українську партію боротьбистів. Вкн.: Ленін В. І. Про Україну. К., 1957.

БОРОШНИСТА РОСА — хвороба рослин, спричинювана паразитними грибами родини борошнисторосяних (Erysiphaceae).

Характеризується утворенням на уражених частинах рослин (листках, стеблах, плодах) грибниці у вигляді білих або сіруватих борошнистих нальотів. Найбільш відомими є Б. р. аґрусу, винограду, Б. р. дуба, рослин родини гарбузових, злаків, груші та яблуні, конюшини, люцерни і вики, персика та ін. Заходи боротьби: знищення рослинних решток, обприскування і обпилювання рослин сірчаними препаратами, арсенатом кальцію та інші.

БОРОШНИСТОРОСЯНІ ГРИБИ, попелю-хові (Erysiphaceae) — родина паразитних сумчастих грибів з порядку периспорієвих (Perisporiales). Міцелій гриба розвивається на уражених органах рослин. Живляться Б. г. за допомогою присосків, які проникають в клітини епідермісу. Влітку на міцелії утворюються нестатеві спори — конідії, а в кінці літа — плодові тіла у вигляді дрібних чорних або темно-бурих крапок. Перезимовують Б. г. у вигляді грибниці на уражених органах або за допомогою аскоспор, які утворюються в плодових тілах. Б. г. є збудниками хвороби вищих рослин — т. з. борошнистої роси.

БОРОШНО — продукт розмелу зерна, який використовується для виготовлення хліба, макаронів, кондитерських та ін. виробів. Залежно від виду сировини розрізняють Б. пшеничне, житнє, ячмінне, вівсяне, кукурудзяне, горохове, сойове та ін. На борошномельних підприємствах СРСР виробляють головним чином пшеничне і житнє Б. різних сортів. Кожний сорт характеризується певними показниками: крупністю помелу, зольністю, хлібопекарськими якостями.

Зернові культури переробляють на Б. способом разового, оббивного або сортового помелу. Борошно разового помелу являє собою розмелене зерно разом з плодовими та насінними оболонками і зародком. В результаті розмелу зерна, у якого частково видалені оболонки і зародок, одержують Б. оббивного помелу. Б. сортового помелу складається в основному з ендосперму та деякої кількості, залежно від сорту, частинок оболонок і алейронового шару зерна.

Раніше виробляли 12 сортів пшеничного Б.; тепер в СРСР виробляється оббивне пшеничне борошно і сортове: крупчатка, вищий, 1-й і 2-й сорти. З пшеничного Б. випікають найбільш пористий, пухкий і поживний хліб. Житнє Б. виробляється за схемою оббивного, обдирного або сортового помелу. За хім. складом воно близьке до відповідного сорту пшеничного Б., але в ньому немає білків, здатних утворювати клейковину. Внаслідок цього тісто з житнього Б. позбавлене еластичності.

Зерно злакових хлібів містить в собі значну кількість вітамінів групи В і вітамін Е. Найбільше їх у зародку і алейроновому шарі зерна; в оболонках вітамінів менше, а в ендоспермі їх майже зовсім немає. Тому у Б. 2-го сорту і оббивному вітамінів більше, ніж у сортів Б. з ендосперму.

Літ.: Т у р у б і н є р Л. М., Ш є в к о Є. І. Борошномельно-круп'яне та олійне виробництво в колгоспах. К., 1953; КозьминаН. П., Крето-в и ч В. Л. Биохимия зерна и продукте в его перера-ботки. М., 1951; Технология мукомольного производ<-ства. Под ред. Я. Н. Куприца. М., 1951.

БОРОШНОМЕЛЬНО-КРУП'ЯНА ПРОМИСЛОВІСТЬ — одна з найбільших галузей харчової промисловості, яка переробляє зерно на борошно і крупу.

Вироби, борошна із зерна відоме з давніх часів. Зерно розмелювали вручну спочатку в кам'яній ступці, терткою, а потім жорном. Тривалий час зберігалось ремісниче, домашнє вироби, борошна. Перші парові млини виникли в Англії 1760, а в Росії 1824. В 2-й пол. 19 ст. у зв'язку з розвитком машинної індустрії, утворенням нових хлібних районів, широким будівництвом з-ць значно розвинулась і Б.-к. п. Росії. Особливістю її була наявність великої кількості дрібних підприємств (вітряків і водяних млинів). Тільки на Україні 1913 налічувалось понад 130 тис. підприємств Б.-к. п., з яких лише бл. 700 були більш-менш великі.

В СРСР вже в першій п'ятирічці було збудовано багато великих механізов. борошномельних підприємств у Москві, Луганську,

Борошномельно-круп'яна промисловість: 1. Елеватор Луганського борошномельного комбінату. 2. Борошномельний завод у місті Миколаєві. 3. Агрегатний вальцьовий млин, виготовлений на Могилів-Подільському машинобудівному заводі імені С. М. Кірова.

Ташкенті, Фрунзе, Алма-Аті, Омську, Семипалатинську, Дніпропетровську та в ін. містах. Покладено початок створенню вітчизн. пром-сті млинарського мані.-будування. Поряд з будівн. нових здійснювалась реконструкція старих підприємств, удосконалювалась технологія вироби, борошна і крупів; були запроваджені єдині правила помелу для всієї галузі. За роки післявоєнних п'ятирічок внаслідок збільшення виробничих потужностей у Б.-к.п., раціонального розміщення підприємств, оснащення їх сучас. устаткуванням і удосконалення технології вироби, значно зріс випуск валової продукції, багато підприємств перейшло на багатосортні помели. В СРСР у 1958 на всіх борошномельних підприємствах було вироблено 33 млн. т борошна (в США у 1956 — 10 434 тис. т). Б.-к.п. випускає борошно пшеничне — крупчатку, вищого, 1-го і 2-го сортів, оббивне і макаронне; борошно житнє трьох сортів і крупів понад 10 сортів. Зростає вироби, комбікормів.

На Україні підприємства Б.-к. п. є майже всюди, але найбільше в Сталінській, Дніпропетровській, Харківській, Одеській, Полтавській, Луганській, Київській, Запорізькій, Сумській, Чернігівській, Черкаській та Житомирській областях. Елеваторне господарство є в Києві, Дніпропетровську, Херсоні, Одесі, Миколаєві, Жданові, Харкові, Кременчуку, Луганську, Львові та ін. містах. За роки Рад. влади Б.-к. п. України була реконструйована, значно зросли її потужність і концентрація виробництва. 1958 в УРСР працювало 16 951 борошномельно-круп'яне підприємство, в т. ч. 619 великих (або 3,6%). Валова ж продукція великих підприємств становила 63,9%. Всього в республіці 1958 вироблено 7695,4 тис. т борошна, 397,2 тис. т крупів. Приділяється велика увага збільшенню вироби, борошна вищих сортів, розвиткові с.-г. борошномелля, яке на Україні в Б.-к. п. відіграє важливу роль. Розв'язується завдання правильного розміщення млинів у республіці, зокрема спорудження в кожному районі вальцьового млина. Поряд з будівництвом великих с.-г. млинів в УРСР є багато невеликих крупорушок, оснащених а втом, машинами типу «Українка» потужністю 5 т зерна на добу. В 1959 завод ім. Кірова в Могилеві-Подільському Вінницької обл. почав випускати агрегатні вальцьові млини з пневматичним транспортуванням сировини і продуктів помелу. Запровадження цих млинів дасть можливість піднести Б.-к. п. УРСР на ще вищий рівень. В семирічці (1959—65) в республіці зросте виробництво крупів (на 52%) і вищих сортів борошна. Провадиться дальша механізація і автоматизація виробництва. Значного розвитку в Б.-к. п. набуде комбінування виробництва.

Із країн народ, демократії найбільш розвинута Б.-к. п. в Угорщині, Чехословаччині, НДР і КНР.

В капіталістич. країнах в післявоєнні роки Б.-к. п. розвивається дуже повільно. В США вироби, борошна (в млн. т) в 1940 становило 9,8, 1950 — 10,2, 1956 — 10,4; в Канаді в 1950 було вироблено борошна 1,87 млн. т, 1954 — 1,9 млн. т, у Франції відповідно — 3,7 і 3,9. Щорічне вироби, борошна в УРСР перевищує вироби, його в Канаді, Франції та ін. капіталістич. країнах. Літ.: Харчова промисловість України (1917—

1957). К., 1957; Козьмин П. А. Мукомольно-крупяное производство. М., 1925; Опацкий Л. В-Размещение пищевой промьішленности СССР. М.> 1958; БородинА. В. Семилетний план разви-тия системи хлебопродуктов (1959—1965 гг.). М., 1959; Украинская J3CP, ч. 1. М., 1957.

БОРОШНЯНИЙ КЛІЩ (Tyroglyphus farinae) — вид кліща з родини тирогліфових (Ту-roglyphidae). Тіло овальне, блискуче, білясте, вкрите рідкими короткими щетинками; ноги (4 пари) рожеві або бурі. Довж. тіла самки 0,4—0,7 мм, самця — 0,4—0,45 мм. Самка відкладає 20—ЗО. яєць. Розвиток із складним перетворенням (5 стадій). При т-рі 14—24° і вологості 13—16% Б. к. можуть розмножуватись цілий рік; розвиток від яйця до статевозрілої форми триває 14—20 днів. При т-рі 35— 50° в сухому повітрі Б. к. гинуть. Б. к. живиться продуктами рослин, і тварин, походження і є найнебззпечнішим шкідником зерна і продуктів його переробки.

БОРОШНЯНИЙ ЧЕРВ'ЯК — науково неточна назва личинки жука хрущака борошняного великого (Tenebrio molitor). Досягає 3 см довжини. Шкідник борошна.

БОРСУК (Meles meles) — ссавець родини куницевих (Mustelidae). Має кремезне тіло, видовж. голову та стопоходячі кінцівки з міцними кігтями. Хутро довге, жорстке, густе, на спині й боках сіро-біле з чорним, зісподу чорно-буре; від кінця морди через усю голову тягнуться чорні смуги. Довжина тіла досягає 90 см, вага до 33 кг. Пошир, в Європі й Азії, в СРСР — повсюдно, крім Тундри, в лісах, степах і півпустелях. Живе в глибоких складних норах з великою кількістю віднірків та виходів. Живиться плодами, кореневищами, грибами, комахами та їх личинками, жабами, ящірками і дрібними гризунами. В березні — квітні самка після 340 — 350-денної вагітності народжує здебільшого 3—5 малят. Промислове значення невелике. В лісовому господарстві корисний.

БОРТ — технічна різновидність алмаза, що являє собою зернисті та забарвлені зростки, а також уламки алмаза з сторонніми включеннями, тріщинами тощо. За формою, тріщинуватістю, кольором Б. поділяється на ряд сортів. Головні родовища: СРСР — в Якутській АРСР, за кордоном — в Пд. Африці, Пд. Америці, Індії.

БОРТНИК Януарій Дем'янович (1897 — 1938) — український рад. режисер. Н. в м. Тернополі. Там же 1915 вступив в організований Л. Курбасом театр «Тернопільські театральні вечори». З 1922 — в трупі театру «Березіль». В 1923 — 25 керував «3-ю майстернею „Березіля"», а в 1925 — 28 — режисер основної сцени, де поставив «Шпану» Ярошенка (1926), «Яблуневий полон» Дніпровського (1927), «Змову Фієско в Генуї» Шіллера (1928). В 1927—30 очолив перший укр. театр малих форм «Веселий пролетар», в 1930—33 — худож. керівник Харківського театру муз. комедії, 1933—36 — Дніпроп. держ. театру ім. Шевченка, 1936—37 — Харківського театру Революції. На режисерській діяльності Б. позначився вплив формалізму.

БОРТНИКИ — категорія феодально залежного селянства, відома з часів Київської Русі. Б. займалися збиранням в лісах меду диких бджіл і сплачували феодалам медову данину. В Росії і на Україні Б. існували до кінця 17 ст. У 18 ст. Б. були перетворені на кріпаків.

БОРТНИЦТВО (бортьове бджільництво) — розведення бджіл в бортях. Спочатку борть являла собою штучно зроблене в ростучому дереві дупло, пізніше бортю стали називати також дуплянку, прикріплену на дереві. Б.— найдавніший етап в розвитку бджільництва. Для нього характерне те, що знайдені в дуплах дерев гнізда не розорювали, як раніше, а стали зберігати, залишаючи для перезимівлі бджіл запас меду. Для збільшення числа бортей в деревах розчищали старі дупла, спеціально видовбували нові або виставляли на дерева колоди з штучно видовбаними дуплами (дуплянки). В древній Русі Б. мало велике господарське значення. На Україні найбільше славились Б. Чернігівщина, Полтавщина і Катеринославщина (тепер Дніпропетровська обл.). Довгий час це була одна із зон найрозвиненішого бджільництва. Використання бортей для розведення бджіл зберігалось на українському Поліссі до початку 20 століття.

БОРТНИЧІ — поселення пізнього періоду трипільської культури біля однойменного села Бориспільського району Київської обл. на високій піщаній терасі Дніпра. Досліджувалось В. В. Хвойком 1912 і радянськими археологами 1949. На поселенні виявлено залишки жител землянкового типу, в яких знайдено знаряддя праці (кам'яні зернотерки, крем'яні ножі і скребачки, глиняні прясла), уламки глиняного посуду, прикрашеного вірьовочним орнаментом, глиняні людські фігурки та ін. Жителі поселення займалися землеробством і скотарством.

Літ..: Амбургер Н. П., Б і л а н о в-с ь к а Т. Д. Пізньотрипільське поселення біля с. Бортничі. В кн.: Археологічні пам'ятки УРСР, т. 6. К., 1956.

БОРТНЯНСЬКИЙ Дмитро Степанович (1751 — 10. X 1825) — український і російський композитор. Н. в м. Глухові Сумської обл. 1758 за гарний голос був узятий до петербурзької Придворної капели. Вивчав композицію у Б. Галуппі. В 1769—79 вдоскона-лював мистецтво композиції в Італії. Створив опери «Кре-онт», «Алкід», «Квінт Фабій», поставлені на італ. сцені. 1784— 96 Б. — капельмейстер при царському дворі (в Гатчині й Павловську). До цього часу належать опери «Сокіл» (1786), «Син-суперник» (1787) та ряд камерно-інструментальних творів. З 1796 Б. був управителем Придворної капели. Композитор залишив понад 100 творів хорової культової музики — 35 чотириголосних концертів, 10 двохорових, а також багато менших композицій. Хоровий стиль Б. відзначається урочистою піднесеністю, ліричністю; в його музиці відбилися мотиви укр. і рос. народної пісенності. Б. написав кантату «Співець у стані руських воїнів». Творчість Б. мала вплив на розвиток рос. та укр. хорових культур. На Україні традиції Б. широко використовували зх.-укр. композитори (М. Вербицький, І. Лаврівський, В. Матюк).

Літ.: Г р і н ч є н к о М. Історія української музики. К., 1922; ДоброхотовБ. Д. С. Борт-нянский. М.—Л., 1950.

БОРУВАННЯ — хіміко-термічний процес дифузійного насичення бором поверхневого шару сталевих виробів на глибину до 0,3 мм для підвищення їх твердості (мікротвердість до 3000 кг/мм²), зносостійкості і кислототривкості. Здійснюється внаслідок тривалого (до 6 год.) нагрівання виробів до т-ри 950^ав розплавленій бурі під час її електролізу.

Літ.: Минкевич А. Н. Химико-термиче-ская обработка стали. М., 1950.

БОРХЕРТ Вольфганг (20. V 1921 — 20. XI 1947) — німецький письменник, антимілітарист. Н. в Гамбурзі. За антифашистські погляди двічі був ув'язнений гітлерівцями. Найвизначніший твір — п'єса «На вулиці, перед зачиненими дверима» (1947) — про долю німецької молоді, покаліченої фашизмом і війною. Б. писав також вірші, новели та антимілітаристські оповідання-відозви.

БОРШОШ-КУМ'ЯТСЬКИЙ Юлій Васильович (н. 8. VII 1905) — український радянський поет. Н. в с. Великих Ком'ятах на Закарпатті. Закінчив Ужгородську учительську семінарію (1924), працював педагогом. Друкуватися почав з 1925. В книгах Б.-К. дорадянського періоду відбито визвольну боротьбу трудящих Закарпаття («З мого краю», 1928; «Країна див», 1934; «З наказу роду», 1938, та ін.). У післявоєн. збірках показано нове рад. життя. Вірші Б.-К. перекладено нім., угорською, чеською й словацькою мовами.

Тв.: Дві долі. Ужгород, 1948; На високій полонині.,Ужгород, 1956; Грай, трембіто. К., 1958.

БОРЩЕВО — село на правому березі Дону в Гремяченському районі Воронезької обл. РРФСР, на території та в околицях якого відкрито три пізньопалеолітичні стоянки оріньяцько-солютрейського, мадленського та азільського часу.

Біля Б. відкрито також городище роменської культури 8—9 ст. (розташоване на високому мисі берзга Дону і укріплене валом та ровом). Тут знайдено залишки напівземлянкових жител, зернові ями і господарські приміщення, багато глиняного посуду, виробів із заліза та каменю (жорна), які свідчать про землеробський характер господарства жителів. Вони займались також скотарством, рибальством. В околицях городища розташовані кургани з похованнями за древньослов'янським звичаєм (тру-поспалення).

Археологічні знахідки Б. характеризують життя сх. слов'ян напередодні утворення Київської Русі.

Літ.: Ефименко П. П. Первобьітное обще-ство. К., , 1953.

БОРЩІВ — місто, центр Борщівського району Тернопільської обл. УРСР. Залізнична станція. 5,0 тис. ж. (1959). Маслоробний, спиртовий, тютюново-ферментаційний та цегельний заводи, промкомбінат, промартіль, PTG. Будується (1960) цукровий завод. Технікум механізації с. г., середня, восьмирічна школи, школа робітничої молоді, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки. В районі розвинуті художні промисли (вишивання). Основна с.-г. спеціалізація району — землеробство (виноградники, сади, посіви кукурудзи, цукрових буряків, тютюну) і молочно-м'ясне тваринництво.

Час заснування Б. невідомий. Залишки городища з підземними льохами свідчать про стародавнє походження міста. У 18 ст. населення Б. брало участь в опришківському русі проти польсько-шляхетського гніту. За першим поділом Польщі 1772 Б. відійшов до Австрії. В 1919 захоплений буржуазно-поміщицькою Польщею. В 1939 Б. в складі Зх. України возз'єднано з Українською РСР.

БОРЩІВНИК (Heracleum) — рід дво- і багаторічних трав'янистих рослин род. зонтичних. Стебла високі порожнисті, листки великі пірчасто-розсічені. Відомо бл. 70 видів, ростуть в помірній зоні Пн. півкулі (переважно в горах). В СРСР — 37 видів, з них в УРСР — 5. Найбільш поширений (майже по всій УРСР — на луках, по берегах річок, біля доріг) Б. сибірський (Н. sibiricum). В Карпатах зустрічаються Б. карпатський (Н. carpaticum), Б. європейський (Н. spondylium) і рідко Б. пальчастий (Н. palmatum). В Криму росте Б. Стевена (Н. steveni). Багато видів Б. їстівні, деякі вирощуються в садах як декоративні.

БОРЩОВ Ілля Григорович (31. VII 1833 — 12. V 1878) — вітчизняний ботанік, хімік і географ. Н. в Петербурзі. Закінчив Алексан-дрівський ліцей (1853). З 1868 — приват-доцент, з 1869 — професор ботаніки Київ, університету. Праці Б. присвячені різним питанням анатомії і фізіології рослин, флорі і ботанічній географії Арало-Каспійського краю, вивченню грибів і водоростей кол. Петерб., Київ., Черніг. та ін. губ. Крім того, Б., вивчаючи будову колоїдів тіла рослин і тварин (1869), довів, що колоїдні частинки є великими і складними молекулами особливої кристалічної структури. Б. вперше встановив зв'язок поміж швидкістю дифузії та розміром часток. Похований Б. в с. Будище Коропського району на Чернігівщині. 1958 Київ, університетом на могилі встановлено надгробний пам'ятник.

БОРЯН Гурген (н. 20. VI 1915) — вірменський рад. поет і драматург. Н. в м. Шу-ші. Член КПРС з 1940. Почав писати 1930. Перша збірка — «Вірші» (1937). В роки Великої Вітчизн. війни видані збірки віршів Б. — «Клятва бійця», «Вогненим язиком», «Заграва». Б. — автор героїчних драм: «На висотах» (1947), «Під одним дахом» (1958). Окремі поезії присвячені Україні («Три брати», «Україна»).

Тв.: Укр. перек л.— В кн.: Радянська література народів СРСР. К., 1952; Київ. Літератур-но-худояшій альманах. К., 1957; Рос. перек л.— Ивбранное. Ереван, 1952; Да и нет. М., 1958.

«БОРЬБА» — щоденна більшовицька легальна газета; виходила в Москві з 27 листопада (10 грудня) по 6(19) грудня 1905 (вийшло 9 номерів). «Б.» відіграла значну роль в революційній боротьбі московського пролетаріату, зокрема в підготовці Грудневого збройного повстання 1905.

«БОРЬБА» — нелегальна більшовицька газета, орган Миколаївського комітету РСДРП. Видавалась у 1908. В умовах сто-липінської реакції «Б.» закликала робітників до згуртування навколо більшовицької партії, до дальшої боротьби проти самодержавства. У № 4 «Б.» була надрукована частина статті В. І. Леніна «Події на Балканах і в Персії». Газета «Пролетарий» вітала вихід «Б.» і вміщувала короткі повідомлення про кожний її номер. Видання «Б.» припинилося після виходу четвертого номера у зв'язку з розгромом царською охранкою Миколаївського к-ту РСДРП.

БОС (англ. boss — хазяїн, підприємець)— широко вживана в СІПА назва осіб, які очолюють апарат демократичної і республіканської партій в штатах, округах, містах та ін. Б. є слугами великих монополій і під час місцевих та загальнонаціональних виборів здійснюють їх волю. Використовуючи демагогію, шантаж, підкуп та інші подібні методи, Б. впливають на політичне життя країни.

БОСНІЯ І ГЕРЦЕГОВИНА — народна республіка в складі Югославії (ФНРЮ). Пл. 51,1 тис. км². Нас. 3,3 млн. чол. (1958): серби, босняки, хорвати. Адм. центр — м. Сараєво.

Природа. Понад ⁴/_б території Б. 1 Г. займають гірські хребти; найважливіші з них — Боснійські Рудні гори (г. Враниця 2107 м) та Дінарське нагір'я (до 1913 лі). В зх. гірських районах поширений карст. На Пн. вузька смуга низовини р. Сави. Клімат помірно континентальний. Головні ріки — Дріна, Босна, Врбас (праві притоки Сави), Неретва. На Пн. (Боснія) поширені ліси з ялини, сосни; для Пд. (Герцеговина) характерні вічнозелені чагарники. Ліси вкривають ^lU площі Б. і Г.

Господарство. В економіці Югославії Б. і Г. виділяються як важливий гірничорудний, металургійний і лісопромисловий район. Видобування бурого вугілля (р-ни Ту зли, Зениці, Мостара та ін.). В Б. і Г. зосереджені майже всі розробки заліз, руд Югославії (родовища Любія і Вареш), 7з видобутку бокситів (р-ни Мостара і Баня-Луки), 100% кухонної солі (Тузла). На Б. і Г. припадає бл. Ve вироби, електроенергії (ГЕС Яблониця та ін.), бл. ¹/₂ виплавки чавуну та сталі (Зениця, Вареш), бл. у₂ заготівель деревини і вироби, пиломатеріалів країни (мм. Завидовичі, Сараєво, Баня-Лука, Травнік). Працюють також харчові, шкіряні, текст, підприємства. В с. г. північних районів важливе значення має тваринництво. В долинах рік вирощуються зернові (переважно пшениця, кукурудза, ячмінь, овес) і технічні культури (льон, цукрові буряки), розвинуте садівництво. В пд. районах — виноградарство, тютюнництво, подекуди бавовництво.

Історія. В перші століття н. є. Б. і Г. входили до складу Римської імперії (пров. Іллірія). Про заселеність Б. і Г. слов'янами точні відомості є починаючи з 6 ст. В 12 ст. Б. потрапляє у васальну залежність від Угорщини. Спроби угорських королів посилити в Б. вплив католицької церкви призвели до створення там місцевої патаренської церкви (різновидність богомильства). На початку 14 ст. бани (правителі) Боснії розширюють свої володіння за рахунок сусідніх земель, в т. ч. приєднують Герцеговину. При бані Тврткові [1353—91] Б. добивається повної незалежності. В 2-й пол. 15 ст. Б. і Г., ослаблені феод, усобицями, були завойовані турками. Іноземний гніт тяжким ярмом ліг на плечі трудящих мас. Більшість феодалів Б. і Г. прийняла іслам і зберегла значною мірою свої феод, привілеї. В 50—60-х pp. 19 ст. у Б. і Г. широко розгорнувся нац.-визвольний рух. У 1875 проти соціального і нац. гніту місцевих феодалів і турецьких властей вибухнуло велике Герцеговинське повстання, підтримане Сербією і Чорногорією, внаслідок чого Туреччина 1876 опинилась в стані війни з Сербією і Чорногорією, а потім і з Росією (1877—78). За рішенням Берлінського конгресу 1878, який переглянув Сан-Стефан-ський мирний договір 1878, Австро-Угорщина одержала право тимчасово окупувати Б. і Г. Ця окупація затягнулась на ЗО років і закінчилася анексією Б. і Г. австро-угорськи-ми імперіалістами (1908). Габсбурги здійснювали примусове онімечування слов'янських народів, насаджували католицтво. Народи Б. і Г. відстоювали свою незалежність. Національно-визвольний рух південнослов'янських народів посилився під впливом Великої Жовтн. соціалістич. революції. У 1918 Б. і Г. ввійшли до складу новоствореного Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929— Югославія). Нац. права народів Б. і Г. в бурж. югославській державі ігнорувались. В 1941 гітлерівські війська окупували Югославію. Народи Б. і Г. повстали і вели вперту боротьбу проти фашистських окупантів і маріонеткових режимів. Б. і Г. стали ареною масової партизанської боротьби. Перемоги рад. військ на Балканах сприяли тому, що Народно-визвольна армія Югославії в 1945 визволила Боснію і Герцеговину.

БОСНЯКИ (бошняки) — населення Боснії і Герцеговини в Югославії (ФНРЮ). Чисельність 992 тис. чол. (1953). Мова — сербсько-хорватська. Б. відрізняються від сербів і хорватів головним чином релігією. Віруючі Б. — мусульмани.

БОСОБРОД Олександр Григорович (12. VIII 1880 — 21. XII 1918) — активний учасник трьох російських революцій. Н. в Прилуках у робітничій сім'ї. Працював на підприємствах півдня України та Донбасу. Напередодні першої російської революції вступив до PC ДРП. В 1905 Б. проводив велику революц. роботу в Прилуках. Заарештований після поразки революції, відбував ув'язнення в Петропавловській фортеці. На початку 1917 повернувся з фронту до Прилук (після контузії) і очолив місцевий більшовицький комітет. Б. був убитий українським буржуазним націоналістом на трибуні т. з. «трудового конгресу», коли в своєму виступі викривав антинародну політику Директорії.

«БОСОНОГІ» (франц. va-nu-pieds; так називали себе повсталі) — учасники великого народного повстання 1636 в Нормандії (Франція). Причиною повстання було зростання податкового тягаря і погіршення становища населення. Повсталі (міський плебс і селяни), очолені Жаном Босоногим, створили дисципліновану і добре організовану армію. Нормандія фактично перебувала під їх владою. Восени 1639 повстання було придушене королівськими військами.

БОСПОР КІММЕРІЙСЬКИЙ (Βόσπορος Ь Κιμμέριος) — старогрецька назва Керченської протоки від імені стародавніх жителів північного Причорномор'я — кіммерійців.

БОСПОР ФРАКІЙСЬКИЙ — старогрецька назва протоки Босфору; пов'язана з легендою про І0 (βοσπορος — «коров'ячий брід»). Міста, розташовані в районі Б. Ф. (Астак, Візантій та ін.), відігравали значну роль у зв'язках Греції з Пн. Причорномор'ям. Через Б. Ф. під час скіфського походу Дарія І Гі-стаспа греком Мандроклом був побудований міст. Руїни оборонних споруд Б. Ф. збереглись до наших днів.

БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО — антична рабовласницька держава (5 ст. до н. є. — 4 ст. н. є.) на берегах Керченської протоки (Боспор Кіммерійський). Центром його був Пантікапей (Керч), навколо якого об'єднались грецькі міста Керченського і Тамансько-го півостровів під управлінням грецького роду Археанактідів (480). В 438 їх змінила династія Спартокідів, яка правила до кінця

2 ст. до н. є.

Значної могутності Б. ц. досягло в 4 ст. дон. є. Було завойовано Феодосію і підкорено кілька місцевих племен Приазов'я, Північного Кавказу та Прикубання.

Основою економіки Б. ц. було землеробство. Значного розвитку досягло виноробство. Велику роль в господарстві відігравали рибні промисли і різні ремесла. Високого рівня досягла торевтика, свідченням чого є відома ваза

3 Кургана Куль-Оба з зображенням скіфів. Б. ц. мало торговельні зв'язки з Афінами, Геракле-єю, о. Фалос, Сінопом, пізніше з Єгиптом, Пер-гамом і Родосом, В 4 ст. Б. ц. було основним постачальником хліба в Афіни. Велася також торгівля з навколишніми місцевими племенами. В курганах скіфів Придніпров'я знайдено вироби боспорських майстрів,зокрема знамениту Чортомлицьку срібну вазу і Солохський золотий гребінець. Золоті бляшки боспорського виробництва знайдено в Неаполі скіфському.

Населення Б. ц. було багатоплемінним. Родова знать місцевих племен швидко втягувалася в торгівлю з Грецією, збагачувалась і поступово зливалася з рабовласницькою верхівкою грецьких міст. Етнічно змішана землевласницька і торгова знать була правлячим класом Б. ц. Виразником її інтересів були Спартокіди — найбільші хлібні торговці і власники майстерень (ерга-стеріїв), що виробляли дахову черепицю та ін. Раби здебільшого походили з місцевих племен. До середніх верств міського населення належало багато греків, але були й вихідці з місцевих племен. Культура Б. ц., будучи в основі грецькою, зазнала значного впливу культури місцевого населення.

В 3 ст. до н. є., внаслідок економічного і політичного занепаду Афін та конкуренції на середземноморських ринках дешевого єгипетського хліба, у Б. ц. скорочується зовнішня торгівля. Порушення торговельного обміну грецьких міст з місцевими племенами призвело до економічних труднощів, занепаду ремесла і загострення класових суперечностей у Б. ц. Серйозна загроза для незалежності Б. ц. виникла з боку Скіфської держави в Криму. Це змусило останнього із Спартокідів Періса-да V відмовитись від престолу і передати владу понтійському цареві Мітрідату VI Євпатору. Цей захід підтримала рабовласницька знать, яка боялася втратити своє панівне становище. Втрата державної незалежності Б. ц. і перехід під владу Понтійського царства супроводилися посиленням рабовласницької експлуатації. Це привело до загострення класової боротьби. Б Пантікапеї вибухнуло повстання скіфських рабів під проводом Савма-ка. Повстання охопило весь Керченський п-ів, але було придушено каральною експедицією на чолі з полководцем Мітрідата Діофантом. Б. ц., яке ввійшло до складу володінь Мітрідата, незабаром було втягнуто у війну Понтійського царства з Римом.

Після поразки в цій війні і загибелі Мітрідата (63 р. до н. є.) Б. ц. опинилося в залежності від Риму, але спроби перетворити його на римську провінцію не увінчались успіхом. Перші століття н. є. були періодом другого економічного і культурного розквіту Б. ц. В цей період посилюється вплив сар-матів на культуру і побут боспорського населення, про що свідчать численні археологічні знахідки 1—3 ст. н. є.

З середини 3 ст. н. є. почався економічний занепад Б. ц., тісно пов'язаний з загальною кризою античного рабовласницького суспільства. Остаточний розпад Б. ц. був викликаний навалою гуннів в 70-х pp. 4 ст. н. є.

Археологічні дослідження Б. ц. провадяться систематично з початку 19 ст. Археологи 19 — початку 20 ст. (П. Дюбрюке, А. Б. Ашик, А. Ц. Люценко, К. Е. Думберг, В. В. Шкорпил) розкопали багато поховань, серед них кургани боспорської знаті. Видатним пам'ятником архітектури 4 ст. до н. є. є «Царський курган» поблизу Керчі. Було відкрито розмальовані склепи, найвизначніший з них склеп початку 1 ст. н. є. з зображенням Деметри. Археологічні знахідки свідчать про розвиток скульптури (портретні статуї та рельєфні надгробні стели), ювелірного мистецтва, розписної кераміки та різьблення по дереву.

Радянські археологи (В. Д. Блаватський, В. Ф. Гайдукевич та ін.) дослідили Пантікапей та інші міста Керченського п-ова, зокрема міста-фортеці Ілурата в районі Чурубашського озера, Мірмекія (с-ше Войкова), Терітака (с-ще Аршинцеве), Німфей (с. Героївка), Кіммеріка (в районі гори Опук), а також найбільші міста Таманського п-ова Фанагорію і Гермонассу. Крім того, провадяться дослідження сільських поселень Б. ц.

Основні зібрання босфорських пам'яток зберігаються в Керченському історико-археологічному музеї, Ермітажі, музеї образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна, Держ. історич. музеї в Москві, Одеському археолог іч. музеї та інших.

Літ.: Нариси стародавньої історії Української РСР. К., 1959; Гайдукевич В. Ф. Боспорское царство. М.— Л., 1949; Же б є л є в С. А. Северное Причерноморье. М.—Л., 1953 [є бібліографія].

БОСТОН (Boston) — місто у пн.-сх. частині США на березі Атлантичного океану, адм. центр штату Массачусетс. 724,7 тис. ж. (1955), а з передмістями Кембрідж, Соммервілл, Лінн та ін. 2,4 млн. ж. (1950). Засн. у 1630. Б. — великий промисловий, торгово-фін. і культурний центр СІЛА. Пром-сть — машинобудівна (електро- і радіотех., приладобудівна, текст, устаткування), суднобудівна, металообробна, осн. хімія, гумова, легка (шкіряно-взуттєва, текст.), харчова і поліграфічна. В пром-сті зайнято 280 тис. робітників (1954). Більшість промислових підприємств розташовано в передмістях. Б. — гол. порт і великий залізнич. вузол Нової Англії. Ввозяться нафта, вугілля, залізна і марганцева руди, лісоматеріали, текст, сировина та ін.; вивозяться вироби текст., шкіряно-взуттєвої і машинобудівної пром-сті, метали (вантажо-оборот понад 17 млн. т, 1957). Ввіз набагато перевищує вивіз. В Б. і передмістях — найстаріший у США Гарвардський університет (засн. 1636), Массачусетський технологіч. інститут, консерваторія, музей образотворчих мистецтв, банки і торговельні контори.

БОСТОНСЬКА ФІНАНСОВА ГРУПА — група капіталістів м. Бостона (США), об'єднана навколо старого інвестиційного банку «Ферст нешенал банк оф Бостон», який з 1934 став філіалом «Ферст Бостон корпорейшн». Контролює банановий трест «Юнайтед фрут компані», трест по вироби, машин для взуттєвої пром-сті, підприємства кольорової металургії, по вироби, військової продукції (електронного обладнання, оптики), залізниці та ін. Активи компаній, об'єднаних Б. ф. г., перевищують 10 млрд. дол. (1955). Неспроможність Б. ф. г. встановити контроль над важкою пром-стю прискорює все більше підпорядкування її фінансовим групам Мелло-на, Рокфеллера і Моргана.

БОСФОР — протока, яка з'єднує Чорне і Мармурове моря. Довж. Б. 29,6 км, шир.— 0,6—3,7 км, глиб, фарватеру — 27,5—121 м. В Б. є дві течії: верхня, менш солона (17— 18%о), із Чорного м. в Мармурове, і нижня, солоніша( 37—38%₀)» із Мармурового в Чорне море. Б. має важливе економічне і стратегічне значення для причорноморських держав. Біля пд.-зх. кінця Б. — порт Стамбул (у бухті Золотий Ріг).

БОСХ ван Ακєн (Bosch van Aeken) Ієронім (н. бл. 1450 — π. 1516) —нідерландський живописець. Працював у рідному місті Гертогенбо-сі (Брабант). Релігійно-містичні уявлення πρσ світ, середньовічна фантастика і гротеск переплітаються в творах Б. з елементами фольклору, соціальної сатири, реалізмом в зображенні народних типів, побутових і пейзажних мотивів («Спокуса св. Антонія», «Віз сіна», «Пекло», «Шахрай» та ін.). За алегоричною формою творів Б. інколи приховується критика пороків тогочасного суспільства.

БОТАНІКА (від грец. βοτάνη — трава, пасовище) — комплекс наук, які вивчають рослини: їх будову, життєдіяльність, історію розвитку, географічне поширення, класифікацію тощо, а також структуру, розвиток і розміщення на земній кулі рослинних угруповань.

У процесі розвитку Б. диференціювалася на ряд окремих наук, з яких найважливіші: морфологія рослин — наука про будову і розвиток основних органів рослин; з неї виділилися: анатомія (гістологія) рослин, що вивчає внутрішню будову рослинного організму; цитологія рослин, що вивчає особливості будови рослинної клітини; ембріологія рослин, яка досліджує процеси запліднення і розвитку зародка у рослин; фізіологія рослин — наука про життєдіяльність рослинного організму, близько пов'язана з біохімією рослин — наукою про хімічні процеси в них; генетика рослин вивчає питання мінливості і спадковості рослин; завдання систематики рослин — вивчення й класифікація усіх видів рослин і створення системи рослинного світу; палеоботаніка (фітопалеонтологія) вивчає викопні рослини і близько пов'язана з філогенією рослин, завданням якої є відтворення історичного розвитку рослинного світу; географія рослин (фітогеографія) — наука про закономірності поширення рослин на земній кулі; з неї виділились екологія рослин — наука про вза-ємовідношення рослинного організму і середовища — та фітоценологія (геоботаніка) — наука про рослинні угруповання.

Виділяють ще ряд спеціалізованих дисциплін, які вивчають окремі групи рослинного світу, напр. альгологію — науку про водорості, мікологію — про гриби, ліхенологію — про лишайники, бріологію — про мохоподібні, д є н-д р о л о г і ю— про деревні породи, палі-н о л о г і ю — про будову спор і пилку і т. д. На основі Б. розвинулися такі галузі науки, як мікробіологія, фітопатологія, фармакологія тощо. З успіхом ботанічної науки тісно пов'язаний розвиток агрономічних дисциплін. Все більшого значення набуває використання рослин в народ, господарстві, вони широко застосовуються у різних галузях пром-сті (харчовій, хімічній, текстильній та ін.), ідуть на виготовлення різноманітних лікарських препаратів, антибіотиків тощо.

Розвиток Б. пов'язаний з практикою людини, з використанням рослинних багатств. Перший оглядовий твір з Б. належить учневі Арістотеля — Тео-фрасту (372—287 до н. є.). В 1 ст. н. є. римські автори Діоскорід і Пліній Старший доповнили ці відомості. Середньовічні вчені повторюють в основному факти, відомі античним вченим. В епоху Відродження в зв'язку із збагаченням відомостей про рослини виникає потреба в систематизації рослинного світу. Великі заслуги в справі упорядкування ботанічних знань належать К. Ліниею, який в серед. 18 ст. запровадив подвійну номенклатуру рослин, перший спробував створити природну систему рослинного світу і розробив штучну систему, розподілившії рослинний світ на 24 класи.

Застосування мікроскопа в Б. створило умови для розвитку анатомії, цитології, ембріології рослин і вивчення нижчих рослин. Фізіологія рослин тісно пов'язана з розвитком хімії і фізики; успішно вона починає розвиватися лише наприкінці 18 — на поч. 19 ст., коли були відкриті дихання і фотосинтез у рослин, досліджені мінеральне живлення, ріст і розмноження їх.

Еволюційне вчення Ч. Дарвіна стало основою дальшого плодотворного розвитку Б. З удосконаленням методики досліджень в,19 — на поч. 20 ст. збагачуються відомості про рослинний світ; починається розробка філогенетичних систем, розвиваються нові галузі Б. — фітогеографія, екологія, палеоботаніка, фітоценологія та генетика рослин.

Інтерес до рослин в Росії виник за давніх часів у зв'язку з використанням їх насамперед як лікарської сировини, але розвиток Б. як науки пов'язаний з діяльністю Російської академії наук та університетів. Великий вклад у розвиток ботанічної науки внесли вітчизняні вчені-ботаніки: у галузі вивчення флори — К. Ф. Ледебур, М. С. Турчанінов, І. Ф. Шмальгаузен, П. М. Крилов, М. І. Ку-знецов, В. Л. Комаров, В. І. Липський; у галузі фізіології рослин — К. А. Тимірязєв, В. І. Палладій, С. П. Костичев, М. О. Максимов, Д. М. Прянишников, М. Г. Холодний, 6. П. Вотчал; у галузі морфології, анатомії та ембріології рослин — І. Д. Чистяков, І. Гї. Бородін, В. І. Бєляєв, І. М. Горо-жанкін, G. Г. Навашин, Б. М. Козо-Полян-ський, В. М. Арнольді; в галузі генетики — І. В. Мічурін, М. І. Вавилов, Л. О. Сапє-гін, Т. Д. Лисенко; у галузі палеоботаніки — А. М. Криштофович та ін. Особливого розквіту Б. досягла в СРСР після Великої Жовтн. соціалістич. революції, коли було створено міцні ботанічні інститути в Академії наук СРСР та академіях союзних республік, які стали осередками розвитку ботанічної науки, засновано ряд ботанічних журналів, організовано Всесоюзне ботанічне товариство. Розвиток Б. на Україні тісно пов'язаний з її розвитком у всій нашій країні. Автором першого російського курсу Б. — «Ботаніки початкові основи» (1795) був Н. М. Амбодик-Мак-симович. На Україні працювали видатні вчені-ботаніки С. Г. Навашин, Л. С. Ценков-ський, В. М. Арнольді, О. А. Коршиков, В. М. Любименко, Є. П. Вотчал, В. І. Пал-ладін, М. Г. Холодний, І. Ф. Шмальгаузен, О. В. Фомін, В. І. Липський та ін.

Після Великої Жовтн. соціалістич. революції центром ботанічної науки в УРСР стає заснована 1919 Академія наук УРСР. Важливу роль у розвиткові Б. в УРСР відіграло і Українське ботанічне товариство — республіканський відділ Всесоюзного ботанічного товариства.

Ботаніка в школі. Б. як предмет в середній школі вивчається в V—VI класах. В І—III класах учням подаються початкові відомості про природу, а в IV вивчається курс природознавства.

В рад. школі викладання Б. ставить перед собою такі завдання: дати учням мінні знання про життя і розвиток рослинного світу, ознайомити їх з основами вирощування найважливіших с.-г. культур, прищепити практичні уміння і навики в цій галузі, підготувати до дальшого вивчення біологічних дисциплін. В основу вивчення Б. покладено мічурінське вчення про єдність організму і умов його шиття та еволюційний розвиток рослинного світу. Проведення уроків Б. пов'язується з організацією дослідної і практичної роботи учнів на шкільній дослідній ділянці, в колгоспах і радгоспах.

Літ.: Ботаніка, т. 1—2. К., 1952; 3 є р о в Д. К. Розвиток ботаніки на Україні після Великої Жовтневої соціалістичної революції. В кн.: Розвиток науки в Українській РСР за 40 років. К., 1957; Очерки по истории русской ботаники. М., 1947; Л и п-ш и ц СЮ. Русские ботаники [биографо-библиогра-фический словарь], т. 1—4. М., 1947—52; Reed Н. S. A short history of the plant sciences,vol.7.Waltham,1942.

БОТАНІЧНА ГЕОГРАФІЯ — див. Фітогеографія.' ,

БОТАНІЧНИЙ САД АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР — розташований в місті Києві на правому березі р. Дніпра, пл. бл. 200 га. Засновано 1936; під час тимчасової німецько-фашистської окупації сад зазнав великих руйнувань. За постановою уряду

Ботанічний сад Академії наук Української РСР-Вхід на гірку безперервного цвітіння.

УРСР в 1944 розпочаті роботи по відновленню Б. с. В 1959 в колекціях Б. с. налічувалось бл. 10 000 видів і форм деревних, кущових і трав'янистих рослин; серед них широко представлені споживні, технічні, лікарські та ін. корисні рослини, а також квіти, субтропіч. і тропіч. декоративні рослини. Значна частина території Б. с. відведена для відтворення рослинного покриву ботаніко-геогр. районів GPGP (Кавказу, Серед. Азії, Сибіру, Алтаю, Далекого Сх., Криму, Карпат тощо). Основний напрям роботи Б. с.— теорія і практика акліматизації і селекції споживних та декоративних рослин, питання зеленого будівництва і садово-паркової архітектури. Б. с. має відділи дендрології, флори і рослинності СРСР, культурної флори, квітництва, екології, фізіології і біохімії рослин, тропічних та субтропічних рослин, захисту рослин, а також насінну лабораторію, наукову бібліотеку, фотолабораторію і метеорологічну станцію. Філіали Б. с. (заповідні дендрологічні парки) знаходяться в різних обл. УРСР. В Б. с. виведено багато нових сортів декоративних і с.-г. рослин (в 1959 — 40 сортів).

БОТАНІЧНІ МУЗЕЇ — науково-дослідні заклади, в яких зберігаються, опрацьовуються і вивчаються колекції рослин. В Б. м. провадиться наукова робота, відбуваються заняття зі студентами і учнями. Б. м. служать також для пропаганди й популяризації досягнень ботанічної науки серед широких верств населення.

Перші Б. м. виникли в Європі як відділи бота ніч. садів. Тепер Б. м. є при багатьох бо-таніч. садах, університетах, входять до складу природничо-історичних та краєзнавчих музеїв. Історія розвитку Б. м. в Росії і СРСР тісно пов'язана з розвитком російської і радянської науки. Найбільший Б. м.в СРСР (в Ленінграді) бере свій початок від кунсткамери Петра І (1714), в якій було зібрано багато зразків рослин. Ботаніч. матеріали кунсткамери лягли в основу Б. м. Російської академії наук (1824). З 1931 музей перебуває в складі Ботаніч. інституту ім. В. Л. Комарова АН СРСР. В 19 ст. в Росії Б. м. створені при ряді ботаніч. садів та університетів. Після Великої Жовтн. соціа-лістич. революції значно зростає кількість природничо-наукових музеїв, в яких широко представлені ботанічні матеріали; в багатьох містах СРСР з'являються краєзнавчі музеї, які відображають рослинний світ районів і областей країни; зростає роль Б. м. як науково-освітніх закладів. В УРСР 1921 засновано Б. м. при АН УРСР; в 1932 його об'єднано з Інститутом ботаніки АН УРСР. В музеї широко представлена флора України. Серед Б. м., створених при ботаніч. садах СРСР, одним з кращих є музей при Нікітському ботаніч. саді в Криму. В зарубіжних країнах найвизначніші Б. м. є в Парижі і К'ю (біля Лондона).

БОТАНІЧНІ САДИ — біологічні науково-дослідні заклади, головним завданням яких є вивчення та культивування рослин, їх акліматизація та створення нових форм. Попередники Б. с. — монастирські сади, в яких вирощувались переважно лікарські і запашні рослини, з'явилися в Зх. Європі в 14 ст. Перший Б. с. був заснований в м. Салерно (Італія) 1309. Попередники російських Б. с. — монастирські городи — з'явилися у 1-й пол. 17 ст. На Україні найстарішим був аптекарський город в Лубнах (1714).

В СРСР кількість Б. с. постійно зростає. Вони є важливими науковими культурно-освітніми закладами пропаганди і дальшого розвитку вчення І. В. Мічуріна. В УРСР існує 13 Б. с, найголовніші з них — Б. с.

АН УРСР з філіалами в різних районах респу* бліки (заснований 1936; спочатку входив до складу Інституту ботаніки АН УРСР, а з 1944— самостійний науковий заклад), Київського державного університету (1839), Харківський (1804), Нікітський (м. Ялта, 1812), Львівський (1823), Одеський (1867), Чернівецький (1877), Дніпропетровський (1930).

БОТВИННИК Михайло Мойсейович (н. 17. VIII 1911)— рад. шахіст, чемпіон світу з шахів (1948—57 та 1958—60), інженер-енергетик, д-ртех. наук. Член КПРС з 1940. Н. в Ленінграді. В 1927 Б. надано звання майстра спорту СРСР з шахів, а 1935 — гросмейстера. В 1948 завоював звання чемпіона світу з шахів (матч-турнір в Гаазі й Москві), яке двічі відстояв (1951 проти Б. Бронштейна та 1954 проти В. Смислова). В 1957 Б. програв матч на першість світу Смислову. Звання чемпіона світу повернув у матчі-реванші 1958. В 1960 програв матч на першість світу М. Талю. Звання чемпіона СРСР з шахів завойовував 7 разів.

БОТЕВ Христо [25.XII 1848 (6. І 1849) — 20.V (1.VI) 1876]— видатний болгарський поет, мислитель, революціонер-демократ. Н. в Кало-фері в сім'ї педагога Б.Петкова. В 1863—66 перебував на Україні, вчився в одеській гімназії, потім працював учителем в с. Задунаївці (тепер Новоіванівський район Одеської обл.). 1867 повернувся на батьківщину, але через переслідування емігрував до Румунії, де розгорнув революц. діяльність. 1873 очолив Центр, болг. революц. комітет. Загинув у бою проти тур. загарбників під час квітневого повстання.

Світогляд Б. сформувався в процесі практичної участі в нац.-визвольному русі. Великий вплив справили на Б. ідеї рос. революц. демократів. У філософії Б. стояв на позиціях матеріалізму і атеїзму. Б. вважав, що матеріалізм — єдиний світогляд, який відповідає інтересам трудящих; діалектику він розумів не лише як теоретичну науку, а й як знаряддя революц. практики. Визнаючи вирішальну роль народних мас в історії, Б. єдино вірний шлях соціального й нац. визволення вбачав у революції. Він обґрунтовував право кожного народу на самостійне державне існування. Проте революц. демократизм поєднувався у нього з утопічним соціалізмом.

Літ. спадщина Б. різноманітна й багата (поезії, оповідання, публіцистичні статті, фейлетони, послання, листи). Перший вірш — «До моєї матері» (1867). У поетичних творах (їх всього 20) Б. оспівав любов до батьківщини, революц. дух болг. народу, показав зненависть до гнобителів (незакінчена поема «Гайдуки», вірші «Елегія», «Боротьба», «Хаджі Димитрій», «Патріот», «На смерть Василя Лев-ського» та ін.). «Символ віри Болгарської комуни» став катехізисом для болг. революціонерів. Б. належить переклад «Кремуція Корда» М. Костомарова.

Твори Б. перекладено багатьма мовами народів світу. Укр. мовою перекладали П. Гра-бовський, В. Сосюра, П. Тичина. Л. Дми-терко присвятив Б. п'єсу.

Тв.: С-ьбрани с/ьчинения, т. 1—2. София, 1958; Укр. перек л.— Поезії. X.—К., 1934; Вибране. К., 1954; Рос. п є р є к л.— Избранное. М., 1948; Стихо-творении. М., 1951; Публицистика. М., 1952.

Літ.: Єрихонов Л. Христо Ботев. «Вітчизна», 1949, №1; Державин Н. С. Христо Ботев. М., 1953; Воробьев Л. Христо Ботев. М., 1953; Унджиев И. Христо Ботев — великий болгарский революционер и позт. София, 1956; Гончарук Г. М. Христо Ботев в українських перекладах. «Радянське літературознавство», 1958, № 4.,

БОТКІН Василь Петрович (8. І 1812 — 22. X 1869) — російський публіцист і критик; за поглядами поміркований ліберал, західник. Н. в Москві. В 30—40 pp. підтримував зв'язки з Бєлінським, співробітничав в «Оте-чественньїх записках» і «Современнике». Великий успіх мали його «Листи про Іспанію» (1847). В 60-х pp. виступив на захист теорії «мистецтво для мистецтва», проти ідей ре-волюц. демократів.

Тв.: Сочинения, т. 1—2. СПБ, 1890—91. Літ.: История русской критики, т. 1. М.—Л., 1958.,

БОТКІН Сергій Петрович (17. IX 1832 — 24. XII 1889) — російський лікар-терапевт, вчений-матеріаліст, прогресивний громадський діяч, погляди якого формувалися під впливом ідей О. І. Герцена, В. Г. Бєлінського, І. М. Сєченова. Н. в Москві в купецькій родині. Закінчив мед. фак-т Московського університету (1855). З 1861 — професор Медико-хі-рург. академії в Петербурзі. Б. створив новий, фізіологічний напрям в клінічній медицині. За цим напрямом, названим І. П. Павловим нервізмом, організм являє собою єдине ціле, а нервова система відіграє провідну роль в життєдіяльності, в забезпеченні зв'язку організму з навколишнім середовищем. Б. підкреслював, що при лікуванні треба впливати не тільки на хворобу, а й на організм хворого в цілому. Праці Б. присвячені багатьом питанням (на той час майже не вивченим), зокрема захворюванням серцево-судинної системи, печінки, нирок, вивченню дії лікарських речовин, інфекційним хворобам, воєнно-польовій терапії тощо. Громадська діяльність Б. була спрямована на поліпшення охорони здоров'я народу. Велику роль в поширенні ідей Б. на Україні відіграли його учень В. Т. Покровський, що працював у Києві, та видатні укр. терапевти В. П. Образцов, М. Д. Стражеско, Т. Г. Яновський і їхні численні учні (В. М. Іванов, М. М. Губергріц та ін.). Тв.: Курс клиники внутренних болезней и клини-ческие лекции, т. 1—2. М., 1950.

БОТКІНА ХВОРОБА (епідемічний гепатит) — гостра інфекційна хвороба з переважним ураженням травного тракту, особливо печінки. Зустрічається в усіх країнах світу. Інфекційний характер хвороби вперше встановив G. П. Боткін (1883); до того хвороба була відома під назвою «катаральна жовтяниця» і вважалась незаразною. Б. х. викликається фільтрівним вірусом, що потрапляє до організму з їжею або водою. Збудник міститься в крові та виділеннях хворого. Отже, джерелом інфекції є хворий. Захворювання починається повільно. У початковому періоді Б. х. хворий відчуває загальну кволість, відсутність апетиту, нудоту, помірно підвищується температура тіла. На 5—7-й день приєднується жовтяниця, печінка й селезінка збільшуються. Звичайно Б. х. закінчується видужанням, але при невідповідному лікуванні може давати тяжкі ускладнення (атрофія печінки, печінкова кома). Хворий Б. х. обов'язково має бути госпіталізований. Профілактика Б. х. полягає у вжитті загальносанітарних заходів. Лікування Б. х. — загальноукріплю-юче, переважно вуглеводна дієта з високим вмі* стом вітамінів, ліпокаїн, амінокислотні суміші тощо. Після видужання особи, що хворіли на Б. х., підлягають диспансерному нагляду протягом від 6 місяців до 1 року.

БОТНІЙСЬКА СИСТЕМА, б о т н і й (від назви Ботнічної затоки) — комплекс метаморфічних та вивержених порід у Швеції та Фінляндії, що утворилися в пізньому археї. Б. с. представлена філлітами, слюдяними сланцями, конгломератами, ефузивними і інтрузивними породами, іноді мармурами. Залягає незгідно на породах свіонійської та перекривається породами карельської системи.

БОТНІЧНА ЗАТОКА — найбільша з заток Балтійського моря, розташована в пн. його частині між Швецією і Фінляндією. Довж. 668 км, найбільша шир. 240 км. Глибина до 294 м. Пл. 117 тис. км². Кваркен-ською протокою ділиться на пн. і пд. (більш глибоку) частини. Солоність 2—3%₀ на Пн. і 5,0%о на Пд. Замерзає.

БОТОКУДИ (б о р у н и) — індіанське плем'я Сх. Бразілії. Мова Б. становить окрему мовну сім'ю. Б. відносяться до південноамериканської гілки монголоїдної раси. В минулому Б. займались мисливством, застосовуючи для цього лук, збиральництвом і в незначній мірі примітивним землеробством. Тимчасовим житлом Б.-кочовиків були навіси, вкриті пальмовим листям. До останнього часу у Б. зберігалися форми первіснообщинного ладу і анімістичні вірування. В умовах жорстокого колонізаторського режиму Б. були майже цілком винищені. Залишки їх загнані в резервації.

БОТОШАНІ (Ботошани) — місто на Пн. Сх. Румунії, в обл. Сучава. 31 тис. ж. (1958). Залізнич. станція, вузол шосейних шляхів. Бавовняна ф-ка, млини, швейні підприємства, ремонт с.-г. інвентаря. Б. — центр зернового (кукурудзяно-пшеничного) району.

БОТТА (Botta) Карло (6. XI1766 — 10. VIII 1837) — італійський історик і лікар. Переслідуваний за буржуазно-демократичні погляди, Б. 1794 виїхав до Франції, де спочатку був військ, лікарем, а потім ректором академій в Нансі і Руані. Автор ґрунтовних істор. праць: «Історія Італії з 1789 до 1814 р.» (5 тт.), «Історія Італії, продовження історії Італії Гвіччардіні до 1789 р.» (10 тт.), «Історія народів Італії» (3 тт.). Останню використав К. Маркс для Хронологічних виписок (Ар-хив Маркса и Знгельса, т. 5. М., 1938). В працях Б. відбилися настрої прогресивних кіл італ. народу, прагнення до об'єднання Італії і над. незалежності.

БОТТІЧЕЛЛІ (Botticelli) Сандро (справ, прізвище— Філіпепі Алессандро; н. 1444 або 45 — п. 17. V 1510)—видатний італійський живописець флорентійської школи. Н. в сім'ї ремісника, вчився у живописця Ф. Ліппі. Перші твори Б. пройняті почуттям впевненості, бадьорості й сили («Св. Себастьяя», бл. 1473—74, Берлін; «Алегорія непохитності», 1469, Флоренція).

С. Боттічеллі. «Народження Венери». Бл. 1485. Уффіці. Флоренція.

Зближення з двором Л. Медічі та гуманістами, які групувались навколо нього, зумовило появу в творчості Б. рис поетичної вишуканості та нервової екзальтації (численні мадонни, фрески Сікстінської капели в Римі, 1481 — 83, портрети). Образи античної міфології набувають у нього своєрідної казковості, меланхолійної чарівності («Весна», бл. 1478, і «Народження Венери», бл. 1485, у Флоренції). Створений Б. тип жіночої краси — скорботний, з ніжним блідим обличчям і широко розплющеними очима — властивий персонажам міфологічних композицій та мадоннам. Соціальні заворушення у Флоренції в 90-х pp. і палкі промови Савонароли мали великий вплив на творчість Б., яка набула виняткової драматичної напруженості. Він створив серію сповнених справжнього трагізму і великої поетичної сили рисунків до «Божественної комедії» Данте, картину «Наклеп» (бл. 1494, Флоренція). Релігійний аскетизм і глибокий сум позначають пізні картини Б. («Сцени з життя св. Зіновія», Дрезден; «Смерть Лукреції», Бостон; «Різдво», Лондон, та ін.). Окремі твори Б. є в музеях Ленінграда та Москви.

Літ.: Venturi L. Botticelli. Ed. 2. Paris, 1949.,

БОТТО (Botto) Ян (1829 — 81) — словацький поет-романтик, збирач фольклору. За освітою інженер. На творах Б. позначився вплив народних пісень та балад: «Оповіді на Дунаї» (1846), «Вояцькі пісні» (1848—50) та ін. Найзначнішою є ліро-епічна поема «Смерть Яношика» (1862), присвячена трагічній загибелі словацького народного героя. Літ.: Волчек Я. История словацкой литера-турьі. К., ,1889.

БОТУЛІЗМ (лат. botulus — ковбаса) — інфекційна хвороба, що належить до т. з. харчових отруєнь. Збудник Б. — мікроб з роду Clostridium (паличка Б.), швидко розмножується без доступу кисню; в процесі своєї життєдіяльності виділяє міцний токсин. До організму людини потрапляє з зараженою їжею (найчастіш — у м'ясних, рибних та овочевих консервах). Токсин Б. переважно уражає нервову систему. Захворювання розвивається через 6—24 години після приймання їжі, яка містить палички Б. З'являється загальна слабість, нудота, запаморочення, двоїння в очах, розширення зіниць, пізніше настають паралічі очних і скелетних м'язів, а також м'язів травного апарата (порушення мови, ковтання, стійкий запор). Температура тіла звичайно знижена. Перебіг захворювання 5—8 днів. При тяжкому отруєнні без відповідного лікування захворювання нерідко закінчується смертю. Профілактика Б. полягав у захисті харчових продуктів від забруднення. Лікування: введення протиботулінічної сиворотки й анатоксину, промивання шлунка, впорскування стрихніну, адреналіну.

«БОФОРС», «Буфорс» (Bofors) — шведська монополія, один із найбільших у капіталістичній Європі воєнних концернів. Засн. У 1873. Контролюється швед, фінансовою групою Валенбергів. Виробляє зброю, головним чином зенітні і протитанкові гармати, літаки, танки, снаряди, порох, верстати і різні хімікалії. Має свої рудники, лісові і земельні угіддя. Понад 80% воєнної продукції вивозить в інші країни.

БОФОРТА МОРЕ — частина Пн. Льодовитого ок. між Аляскою на Пд. Зх. та Канадським арктичним архіпелагом на Сході. На Пн. межа проходить по лінії мис Барроу—мис Ленде-Енд (о. Прінс-Патрік). Площа Б. м. 476 тис. км². Глиб. 600—2000 ж, найбільша (4683 м). Протягом всього року вкрите льодом.

БОФОРТА ШКАЛА — шкала для наближеної оцінки сили (швидкості) вітру. Сила вітру за Б. ш. визначається за його дією на оточуючі предмети і вимірюється в балах (від 0 до 17 балів). Нижче наводиться Б. ш., прийнята за Міжнародною угодою 1946 (швидкість вітру дається для висоти 10 м над поверхнею суші).

Бали Бофорта	м/сек	Характеристика	Дія вітру
0	0	Штиль	Повна відсутність вітру. Дим піднімається прямовисно
і	0,9	Тихий	Дим піднімається не зовсім прямовисно
2	2,4	Легкий	Рух повітря відчувається обличчям. Шелестить листя
3	4,4	Слабкий	Тріпоче листя, хитаються дрібні гілки. Майорять прапори
4	6,7	Помірний	Хитаються тонкі гілки дерев. Вітер піднімає пил та шматки паперу
5	9,3	Свіжий	Хитаються великі гілки. На воді з'являються хвилі
6	12,3	Сильний	Хитаються великі гілки
7	15,6	Міцний	Хитаються невеликі стовбури дерев На морі здіймаються хвилі, що піняться
8	18,9	Душе міцний	Ламаються гілки дерев. і Важко йти проти вітру
9	22,6	Шторм	Невеликі руйнування. Зриває черепицю, руйнує ди-1 мапі
10	26,4	Сильний шторм	Значні руйнування. Дерева вириваються з корінням
11	30,5	Жорстокий шторм	Великі руйнування
12	34,8	Ураган	Призводить до спустошень
13	39,2
14 15	43,8 48,6
16	53,5
17	58,6

БОХАЙ — феодальна держава (700—926) тунгуських (мохе, сумо і т. д.) та [корейських племен, які жили в районі р. Сунгарі і нижньої течії р. Амуру. Деякий час Б. визнавав зверхність Китаю і перебував під значним впливом кит. культури. Знищений навалою кіданів.

БOXАНОВСЬКИЙ Іван Васильович (1848— 1917) — народник. Син поміщика Переяслав, пов. Полтавської губ. Вчився в Київському університеті на юридичному фак-ті. В 1874—75 був членом народницької організації «Київська комуна». За участь в студентських заворушеннях 1875 виключений з університету і незабаром арештований за народницьку пропаганду. В 1876 звільнений з тюрми під нагляд поліції. Брав участь в організації (в Чигиринському повіті Київської губ.) підпільного товариства «Таємна дружина», яке ставило за мету підняти селян на повстання проти поміщиків (див. Чигиринська змова 1877). Арештований в серпні 1877, 1878 втік з київської тюрми в Швейцарію, де в Женеві працював складачем у «Вільній російській друкарні». В 1902 примкнув до партії есерів. Помер у Брюсселі.

БОХУМ — місто в ФРН, в землі Пн. Рейн-Вестфалія, один з великих пром. центрів Рурського індустріального району. 355,4 тис. ж. (1957). Значний транспортний вузол. Навколо Б. багато шахт, в місті коксохім., металургійні заводи, підприємства важкого машинобудування.

БОЦАРІС (Мтибхоарт]?) Маркос (1790 — 1. VIII 1823) — грецький полководець у визвольному повстанні 1821—29 проти турецького ярма Вступивши до таємної революц. організації — гетерії (1814), сформував військові загони. Б. організував героїчний захист Ме-солонгіона (1822—23). У 1823 призначений Національними зборами Греції головнокомандуючим повстанцями в Етолії. Загинув у бою з турками.

БО ЦЗЮЙ-І (772 — 846) — видатний китайський поет-реаліст танської епохи. Походив із знатного роду. Хоча й обіймав високі державні посади, проте зазнавав переслідувань за критику феод, порядків і за свої симпатії до простих людей. У циклах віршів «Цинські наспіви» та «Нові народні пісні» Б. протестував проти гноблення народу феодалами. Ліричні твори поета, особливо поеми «Пісня про безмірну тугу» та «Лютня», популярні в Китаї, Японії. В творах пізнішого періоду відійшов від соціальних тем.

Тв.: Стихи [Передмова Го Мо-жо]. М., 1958.

БОЦІЄВ Барон Татарійович (13. IX 1901 — 20. VII 1944) — осетинський рад. письменник. Член ВКП(б) з 1926 Родом з Північної Осетії. Закінчив Комуністичний університет трудящих Сходу в Москві (1928). Почав писати 1925. Автор зб. поезій «Хвилі боротьби»

(1928), «Радість Жовтня» (1937), «Вірші та поеми» (1941) і роману «Розбиті кайдани» (1935) про тяжку долю горян до революції, їх визвольну боротьбу. В дні Великої Вітчизн. війни написав поему «Партизан Бібо», цикл віршів «Відважний Хадзимирза».

Тв.: Рос. перен л.— Партизан Бибо. Дзау-джикау, 1947; В кн.: Осетинская литература. М., 1952.

БОЦМАН (голл. bootsman) —посада старшинського складу на кораблях та суднах. На великих кораблях, крім Б., є головний Б., якому підлягають старшини, боцмани і матроси корабля. Головний Б. є помічником командира в навчанні морської справи старшин та матросів, стежить за станом корпусу корабля і його чистотою, відповідає за справність і використання катерів та шлюпок.

БОЧВАР Андрій Анатолійович (н. 8. VIII 1902) — радянський металознавець, академік AH CPCP (з 1946), Герой Соціалістичної Праці. Н. в м. Москві в сім'ї професора. В 1923 закінчив Московське вище технічне училище. З 1922 Б. — викладач у вищих учбових закладах, з 1934 — проф., зав. кафедрою металознавства Московського інституту кольорових металів і золота. Б. створив нову теорію евтектичної кристалізації металів і сплавів, встановив температурну закономірність їх рекристалізації (т. з. правило Б.), заклав основи структурної теорії жаротривкості, розробив метод кристалізації сплавів під тиском (Сталінська премія, 1941). Б. — автор кількох підручників з металознавства і термічної обробки металевих сплавів.

БОЧКА (в архітектурі) — покрівля споруди у вигляді півциліндра з підвищенням і загостренням угорі, в поперечному перерізі має цибулинну форму Пересічення двох бочок утворює «хрещату бочку», або т. з. ку-бовидну покрівлю. Б. зустрічається переважно в російській дерев'яній архітектурі до 18 століття.

БОЧКАЙ (Bocskai) Іштван (1557—1606) — один з організаторів повстання 1604 проти австрійських Габсбургів, угорський дворянин. Обраний 1605 князем Трансільванії, Б. вів війни проти Габсбургів, домагався визволення і автономії Угорщини. Залучав на свій бік загони гайдуків (селян-втікачів), надаючи їм деяких привілеїв.

БОШ Євгенія Богданівна (1879 — 5. І 1925) — рад. партійна і державна діячка. Н. у м. Очакові на Миколаївщині в сім'ї механіка. 1901 вступила до РСДРП, після II з'їзду партії (1903) приєдналась до більшовиків. У 1905—07 вела партійну роботу в м. Вознесенську. На поч. 1908 приїхала в Київ, увійшла до складу вузлового бюро РСДРП Пд.-Зх. з-ці, пізніше була обрана членом Київського к-ту РСДРП. В 1912 її заарештовують і висилають до Іркутської губ., в 1914 Б. емігрує у США. В період першої світової війни Б. припускалася люксембургіанських помилок в національному питанні. Після Лютн. революції 1917 повернулася до Києва, де була обрана членом міської Ради. При обговоренні Квітневих тез В. І. Леніна Б. зайняла неправильну позицію, голосувала проти них, але після VII (Квітневої) конференції РСДРП(б) визнала свою помилку і енергійно боролася за здійснення ленінського курсу. З квітня 1917 працювала головою окружного (обласного) к-ту РСДРП(б) Південно-Західного краю, входила також до Київського міського к-ту партії. Була делегатом VI з'їзду РСДРП(б), проводила роботу по підготовці збройного повстання проти Тимчасового уряду в Києві, Вінниці та інших місцях. На 1-му Всеукраїнському з'їзді Рад обрана членом ЦВК Рад України, а з утворенням Радянського уряду України призначена народним секретарем внутр. справ. В 1918—22 працювала на парт, та військ, роботі в Пензі, Астрахані, Чернігові, а також на керівній роботі в ЦК Все-робітземлісу, Центроспілці, Наркомпроді. Останні роки життя тяжко хворіла.

Літ.: Ленін В. І. Твори. Вид. 4: т. 35- [Лист Інессі Арманд ЗО. XI 1916 p.J; Телеграма Пензенському губвиконкомові [між 12 і 14. VIII 1918 р.]; т. 36. [Телеграми 6. Б. Бош 9, 12. VIII 1918 p.].

БОШ, Бос (Bose) Нандалал (н. 1883) — індійський художник, один із зачинателів т. з. Бенгальського Відродження, що прагне відродити стародавні нац. традиції на новій основі. Брав участь у рухові «неспівробітництва» з англо-індійськими властями. Твори Б. виконані у плоскій декоративній манері в стилі стародавніх нац. стінописів або мініатюр («Горе Уми», «Дамаянті впізнає свого жениха Наля серед божеств» та інші).

БОШКО Володимир Ілліч (7. IV 1885 — 10. VIII 1949) — український рад. вчений-юрист, професор. Н. в с. Іванівці Одеської обл., в сім'ї селянина. У 19Н закінчив юрид. фак-т Київ, університету. З 1937 — проф. цього ж університету. Б.— автор понад 100 друк, праць з питань теорії держави і права, історії полі-тич. вчень, цивільного та сімейного права, економіки й транспорту. Головні з них: «Родинно-подружнє право» (1929), «Нариси радянського сімейного права» (К., 1952).

БОШКОВИЧ (Boskovic) Руджер-Йосип (18. V 1711—13. II 1787)—словенський натурфілософ, математик і астроном. Почесний член Петербурзької АН (з 1760). Н. в Далмації. Вчився і працював головним чином в Італії (1740— 70) і Франції (1773—83). Виконав ряд астр. спостережень і досліджень, вивчав фігуру Землі, розробив матем. теорію телескопа. Розв'язав деякі проблеми з сферичної тригонометрії. Створив своєрідну теорію атомістики; в ній усі властивості матерії пояснювались дією єдиної сили, якою наділені атоми.

БОЯН — легендарний староруський співець-дружинник 2-ї пол. 11 і поч. 12 ст. Вперше згадується в «Слові о полку Ігоревім». Образ Б. відтворено в художній літературі 19 ст. (І. Франко, О. Пушкін, Ю. Словацький), згадується в поемі М. Рильського «Слово про рідну матір» та інших.

Літ.: Шл яко в Н. Бонн. «Известия по рус-скому язнку и словесносте [АН СССР]», 1928, т. 1, кн. 2.

«БОЯН»— назва хорових товариств у Західній Україні. «Б.» існували з 90-х pp. 19 ст. до 1939. Після возз'єднання Зх. України і Буковини в єдиній Українській Радянській Соціалістичній Республіці замість «Б.» створено державні хори та ансамблі. У Львові «Б.» організовано 2 лютого 1891 з ініціативи любителя хорового співу — композитора А. Вахнянина. За прикладом Львівського «Б.» були організовані такі ж товариства у Перемишлі (1891), Коломиї (1895) та ін. містах. В діяльності «Б.» брали участь зх.-укр. композитори; з Львівським «Б.» мав постійний творчий зв'язок М. Лисенко.

В умовах тяжкого соціального і національного гніту, що панував в австро-угорській монархії, а потім у панській Польщі, діяльність «Б.» мала прогресивне значення, проте часом підпадала під вплив націоналістичних елементів. Ці товариства пропагували укр. музику, пісню, видавали ноти, брали участь в організації музичних шкіл тощо. З ініціативи Львівського товариства «Б.» і «Союзу Боянів» 1903 був заснований у Львові Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка.

Т-во «Б.» було засноване 1905 і в Києві. Головував у ньому певний час М. Лисенко. Товариство організовувало прилюдні концерти, в яких виконувалися укр. і рос. народні пісні, твори видатних вітчизняних та зх.-європ. композиторів. Через несприятливі умови і відсутність матеріальної бази, проіснувавши трохи більше року, Київське товариство «Б.» розпалось.

БОЯНСЬКА ЦЕРКВА — визначний пам'ятник болгарської архітектури в с. Бояні біля Софії. Східну частину її збудовано в 11—12 ст. у вигляді невеликого квадратного у плані храму з циліндричним барабаном, що завершується куполом. У 1259 до храму була прибудована двоповерхова, нині середня частина, до якої в кінці 19 ст. добудовано західну частину. Своєрідні архітектурні форми Б. ц. стримані й прості. Всередині збереглися унікальні фрескові розписи 13 ст., серед них реалістичні портрети вельможі Калояна, його дружини Десислави.

Літ.: Стойков Г. Боянская церковь. София, 1954.

БОЯРДО (Boiardo) Матео, граф Скандіана (1434 — 19. XII 1494) — італійський поет епохи Відродження, знавець і перекладач античних письменників. Н. у Феррарі, був на високих посадах при дворі герцогів д'Есте. Автор відомої (незакінченої) поеми «Закоханий Роланд», сюжет якої взятий з франц. епосу. Продовженням поеми Б. є «Несамовитий Ррланд» Л. Аріосто.

БОЯРИ — верхівка панівного класу феодального суспільства в Росії. В Київській Русі Б. (або болярами) називалися великі землевласники, які складалися з двох груп: «старців», що виділилися при розкладі родової общини, і «мужів», що належали до князівського двору і становили військову дружину князів. Деякі дослідники вважають, що-саме слово Б. походить від сх.-слов. «воя-рин», що значить військова людина; інші пов'язують його з словом «болий», «боль-ший». В період феодалізму Б. захоплювали селянські землі і покріпачу вали селян. Великі російські Б. в 15—16 ст. виступали проти зміцнення Рос. централіз. держави і намагались зберегти залишки феод, роздробленості. Це, зокрема, проявлялось в їхній діяльності в Боярській думі. При Івані IV, під час опричнини, багато Б. було винищено, в 17 ст. вони втратили своє панівне становище.

Боннська церква. Східний фасад.

На Україні в 14—17 ст. Б. називалися дрібні землевласники, які після захоплення укр. земель феодальною Литвою в середині 14 ст. пішли на службу до загарбників. Після встановлення на Україні влади шляхетської Польщі більшість Б. шляхетських прав не одержала і в 16 ст. втратила своє привілейоване становище.

В Молдавії і Румунії Б.— клас феодалів, який склався в 13—14 ст. і поділявся на родових, що володіли маєтками, і помісних, які одержували землі в дарування. В період капіталізму боярство поповнилось вихідцями з купецтва і чиновництва. Боярство у лівобережній Молдавії було ліквідоване після Великої Жовтн. соціалістич. революції, а в Бессарабії, загарбаній 1918 боярською Румунією, — після возз'єднання її з Радянським Союзом в червні 1940. В Румунії боярство було ліквідовано після встановлення там народної влади 1945.

БОЯРКА (до 1957 — селище Б о я р к а-Б у д а ї в к а) — місто Києво-Святошинсько-го району Київської обл. УРСР. Розташоване за 22 км на Пд. Зх. від Києва. Залізнич. станція. 19,7 тис. ж. (1959). Основна частина населення працює в Києві. Пром. артіль, учбово-дослідне лісове господарство, с.-г. технікум, 2 середні і восьмирічна школи, школа робітничої молоді, клуб, 2 бібліотеки, літній кінотеатр. Санаторій для хворих на туберкульоз, будинки відпочинку, піонерські табори. В Б. 1921 жив і працював видатний радянський письменник М. Островський.

БОЯРСЬКА (Богемська) Євдокія Прокопівна (1. III 1861 — 6. IV 1900) — українська артистка. Н. в м. Могилеві-По-дільському. Сценіч. діяльність почала 1884 в Одесі в трупі Старицького. Дебютувала в ролі Наталки («Наталка Полтавка» Котляревського). Кращі ролі Б.: Оксана, Олена («Доки сонце зійде...», «Глитай, або ж Павук» Кропивницького), Катря («Не так склалось, як жадалось» Старицького). 1899 Б. виступила в театрі Корша (Москва) в ролі Катерини («Гроза» О. Островського). Потім знову повернулась на укр. сцену (трупа Манька). Померла під час гастролей в м. Читі.

БОЯРСЬКА ДУМА — рада при князі або цареві в Київській Русі і в Росії. У 10—11 ст. ця рада складалася з верхівки князівської дружини, представників вищої адміністрації, духівництва та місцевої знаті. У 12—15 ст., в період феод, роздробленості, коли політична влада зосередилася в руках вузького кола найбільших землевласників — бояр, Б. д. стала гол. опорою князівської влади і органом, що обмежував цю владу в інтересах боярства. В період становлення і зміцнення централізованої російської держави (15—16 ст.) зростання дворянського помісного землеволодіння, ролі дворянства в політ, житті та посилення царської влади, що спиралася на дворянство, підірвали економічні і політичні позиції боярства. В 1-й пол. 16 ст. Б. д.— переважно орган боярської опозиції. Розгром опричниною реакційного боярства прискорив процес перетворення Б. д. в покірний царській владі бюрократичний орган управління. У 2-й пол. 16 і в 17 ст. в Б. д. швидко збільшується питома вага думних дяків і думних дворян, хоч при станово-представницькій монархії Б. д. не втратила значення органу станового представництва. Більшого значення набула т. з. «ближня», або «таємна», дума з найбільш довірених осіб. Наприкінці 17 ст. з утвердженням абсолютизму Б. д. остаточно перетворилася в бюрократичну установу, що на початку 18 ст. була ліквідована Петром І.

Триріжкове бра.

БРА (франц. bras—⁽рука) — художньо виконаний настінний освітлювальний прилад; поширився з 17 ст. як світильник і прикраса приміщень. Б. буває з одним або кількома джерелами світла, виготовляється з металу, скла, пластмаси та інших матеріалів.

БРАБАНСОН — порода бельгійських ваговозних коней, які відзначаються великим зростом і масивністю. У деяких жеребців висота в холці досягає 170 см, обхват грудей — 250 см, жива вага — 1115 кг. Основна масть — рижа, чала і гніда. До кінця 19 ст. в Бельгії, крім Б., розрізняли ще фламандських і ар-денських коней. Тепер всі вони об'єднані в одну породу бельгійського робочого коня. В Росію Б., головним чином жеребці, завозились в 2-й пол. 19 ст. і використовувались для поліпшення місцевих коней. В СРСР схрещуванням місцевих коней з Б. створена нова порода коней — радянські ваговози.

БРАБАНТ — істор. область в Зх. Європі. Пд. частина Б. належить Бельгії, пн.— Нідерландам. 1) Б.— провінція в центр, частині Бельгії. Площа 3,3 тис. км². Нас. 1919 тис. чол. (1957): фламандці на Пн. і валлони на Пд. Адм. центр—м. Брюссель. Густо заселена провінція з різноманітною пром-стю (харч., маш.-буд., текст., хім. та ін.), інтенсивним с. г. і великою мережею транспортних шляхів. Пром. центри: Брюссель, Лувен. 2) Б. Північний— провінція на Пд. Нідерландів. Пл. 4,9 тис. км². Нас. 1426 тис. чол. (1957), голландці. Адм. центр—м. Хертогенбос. Індустріально-аграрний район з розвинутою текст. (Тіл-бург, Бреда), електротех. (Ейндховен), шкіряно-взуттєвою і харчовою пром-стю. В с. г. переважають молочне тваринництво, посіви жита, вівса та кормових.

В 1 ст. до н. є. Б., населений кельтськими племенами, був підкорений Римом і входив до провінції Бельгійської Галлії. В 3—5 ст. Б. оволодівають франки. У середньовіччя в результаті численних переділів і воєн Б. переходив до Лотарингії (843), Франції (870), Німеччини (959), під владу герцогів Лувен-ських і Брюссельських (12—14 ст.), до Бургундії, австр. та ісп. Габсбургів (15—17 ст.). 4648 пн. ч. Б. домоглася незалежності і ввійшла до Нідерландського Союзу. В кін. 18 — на поч. 19 ст. Б. був анексований Францією.

1830 пд. частина Б. ввійшла до Бельгії, а пн. залишилась у складі Нідерландів.

БРАВЛІН — новгородський князь, який у 1-й половині 9 ст. з своєю військовою дружиною зробив похід у Крим. Під час походу були захоплені Корсунь (Херсонес), Сурож (Судак), Корчев (Керч, стародавня Панті-капея).

БРАГА Марко Андронович (н. 17. II 1910) — знатна людина Радянської України, новатор сільськогосподарського виробництва. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1949 і 1958). Член КПРС з 1951. Н. в с. Малий Клин (тепер Голопристан-ського району Херсон, обл.) в сім'ї селяни-на-бідняка. Після закінчення Каховської школи комбайнерів (1937) протягом 20 років працював комбайнером Бехтерської МТС, а з 1958 —комбайнер колгоспу «Росія» Голопристанського району Херсонської обл. Був делегатом XIX з'їзду КИРС і XIX та XX з'їздів КП України. Нагороджений п'ятьма орденами Леніна. Відзначений малою срібною і двома великими золотими медалями Всесоюзної с.-г. виставки.

БРАГА (Braga) Теофілу (24. II 1843 — І 1924) — португальський вчений, письменник і політичний діяч. Як представник ліберальної буржуазії Б. був учасником республіканського руху. Після бурж. революції 1910 в Португалії очолював 1910—11 тимчасовий уряд. В 1915 — президент республіки. В філософській поемі «Видіння часу» (1864) Б. дотримувався позитивістської концепції історії. Б.— автор багатотомної «Історії португальської літератури» (1870—73), а також багатьох праць б історії, філософії, права, педагогіки.

БРАГЕ (Brahe) Тіхо (14. XII 1546 — 13. X 1601) — датський астроном. Заснував обсерваторію Ураніборг поблизу Копенгагена, де протягом 21 року систематично визначав положення світил на небесній сфері з великою для того часу точністю (спостереження провадились ще неозбр. оком). Спостерігаючи 1572 нову зорю, а 1577 яскраву комету, Б. довів, що ці світила є небесними тілами (до Б. комети та нові зорі відносили до верхніх шарів земної атмосфери). Разом з тим Б. не визнавав геліоцентричної системи світу і помилково вважав, що Сонце обертається довкола Землі, а планети довкола Сонця. Б. зазнав переслідувань від своїх противників і 1597 змушений був емігрувати з Данії до Німеччини, а через два роки до Праги, на околиці якої почав створювати нову обсерваторію. Смерть перешкодила йому закінчити цю справу. Використовуючи проведені Б. спостереження Марса, його помічник Й. Кеплер вивів закони ,руху планет.

БРАГУЇ — народність, що живе в Зх. Пакистані. Чисельність — понад 200 тис. чол. (1941). Мова Б.: розмовна — брагуї, єдина з дравідійських мов за межами Індії; писемна — перська і урду. Для Б. характерні риси індосередземноморської раси при наявності ведоїдних ознак. В останній час спостерігається інтенсивне змішування Б. з сусідніми народами. Осн. заняття Б.— напівкочове скотарство (вівці, кози, верблюди), підсобне — землеробство. Більшість Б. об'єднані в окремий союз племен, вожді і родові старшини яких спадкові. Родоплемінні відносини у Б. з роками все більше поступаються класовим. Віруючі Б.— мусульмани-суніти.

БРАДЗОТ ОВЕЦЬ (англ. bradsot) — гостра інфекційна хвороба; спричинюється особливими ґрунтовими мікробами, які, потрапляючи в сичуг і кишечник, можуть там бурхливо розвиватися, отруюючи тварин своїми токсинами. Вівці найбільше хворіють восени і взимку внаслідок поїдання замерзлої трави або вкритого інеєм корму і простуди після стриження. Протікає хвороба блискавично. Характерним для Б. о. є приступи сильних судорог, коліки, скреготання зубами, витікання з рота пінистої рідини. Трупи швидко здуваються і розкладаються. Найбільш сприйнятливі до Б. о. вгодовані тварини. Крім Б. о., розрізняють ще брадзотоподібні хвороби: інфекційну ентеротоксемію молодих овець та ягнят і дизентерію новонароджених ягнят. Смертність в обох випадках висока (до 50% і більше). П рофіла ктика: запобіжні щеплення овець перед вигоном на пасовище проти брадзоту та ентеротоксемії і вакцинація ягнят та кітних маток проти дизентерії. Використовувати в їжу м'ясо овець, хворих на брадзот і брадзотоподібні захворювання, забороняється.

БРАДИКАРДІЯ (грец. ррайб? — короткий, повільний і xupuia — серце) — сповільнений ритм скорочень серця (60 і менше на хв.). Б. може спостерігатись у здорових людей (спортсменів), але здебільшого є ознакою хворобливих станів (характерна при жовтяниці, уремії тощо).

БРАДЛЕЙ, Б р є д л і (Bradley) Джеймс (1693 — 13. VII 1762) — англійський астроном. Член Лондонського королівського товариства (з 1718), проф. Оксфордського університету (з 1721), директор Грінвічської обсерваторії (з 1742). Відкрив аберацію світла (1725) і нутацію земної осі (1737). Протягом 1750—61 проводив меридіанні спостереження, на підставі яких пізніше було визначено сталі аберацій, прецесії і нутації.

БРАЖНИКОВІ (Sphingidae) — родина великих або середнього розміру метеликів. Тіло товсте, сильне. Передні крила вузькі, довші за задні. Хоботок нерідко довший за тіло. Більшість Б. літає увечері та вночі. Гусінь велика, майже завжди з рогом на задньому кінці тіла; гусениці багатьох Б. при подразненні прибирають позу, в якій нагадують статую сфінкса, звідки і лат. родова назва багатьох форм — Sphinx. Відомо бл. 900 видів, найбільші розміром (до 18 см в розмаху крил) в Бразілії. На Україні понад 20 видів Б., ут. ч. мертва голова (Acherontia atropos), бражник бузковий (Sphinx ligu-stri) та інші.

БРАЗЗАВІЛЬ — головне місто і порт республіки Конго (франц.) в нижній течії р. Конго. 94 тис. ж. (1956). Залізнич. сполучення з портом Пуент-Нуар (Атлантичний ок.). Аеропорт. Торг, центр. Невеликі підприємства взуттєвої, текст., сірникової, тютюнової, миловарної пром-сті. Радіостанція.

БРАЗІЛІЯ — нове місто, яке з 21 квітня 1960 проголошено столицею держави Бразілії. Закладене 1957. Розташоване у' внутрішній частині країни (в штаті Гояс), на Бразильському нагір'ї, за 940 км на Пн. Зх. від Ріо-де-Жанейро. Місце перебування уряду країни, резиденція президента, національного конгресу. Транспортний вузол. Планування міста здійснено за проєктом Л. Коста.

БРАЗІЛІЯ (Сполучені Штати Б р а з і л і ї, Estados Unidos do Brasil).

Загальні відомості. Б.— найбільша держава Гід. Америки і четверта в світі за розміром території. Розташована в центр, і сх. частинах південноа мер. материка. Пл. 8513,8 тис. км². Нас. 64,2 млн. чол. (1959). Столиця — місто Бразілія (з квітня 1960). В адм. відношенні поділяється на 21 штат і 5 територій.

Населення. Країну населяють бразільці, що сформувалися як нація в результаті змішування корінних жителів— індіанців, заво-йовників-португальців, негрів-рабів, ввезених з Африки, і пізніших іммігрантів з європейських країн (Італії, Іспанії, Німеччини та ін.). За переписом 1950 62% населення Б. становлять нащадки португальських та інших європ. поселенців, 24%—метиси та мула ги, 11% — негри, бл. 2% — індіанці. Негри й мулати живуть переважно в пн.-сх. штатах, європ. поселенці — у південних. Пересічна густота населення —7 чол. на 1 км* (1957). Понад 93% населення живе у 16 прибережних штатах, тоді як зх. частина країни заселена мало. З 17071 тис. самодіяльного населення (1950) у с. г. зайнято 9887 тис. чол., у пром-сті й на транспорті — 3411 тис, в торгівлі, обслуговуванні й фінансовій системі — 2747 тис; держ. службовців та осіб вільних професій — 1026 тис. У містах та передмістях живе 36,2% всього населення. Найбільші міста (в тис. ж.): Ріо-де-Жанейро (3124, 1958); Сан-Паулу (3069, 1957); Ресіфі (791, 1957); Сальвадор (500, 1957).

Державний устрій. За конституцією 1946, Б.— федеративна республіка — «Сполучені Штати Бразілії». Законодавчий орган Б.— національний конгрес, що складається з палати депутатів, яку обирають на 4 роки, і федерального сенату (обирають на 8 років). Президента республіки обирають прямим голосуванням на 5 років. Він є главою федерального уряду, головнокомандуючим збройними силами, призначає і звільняє міністрів. У штатах є свої законодавчі збори і губернатори, а у федеральному округу — обрана населенням палата і префект, якого призначає президент. Місцевими справами у Б. відають муніципальні палати, на чолі яких стоять префекти. Виборчі права громадян обмежені, зокрема права голосу позбавлені всі неграмотні. Конституція 1946 забороняє пропаганду класової боротьби і обмежує право страйків.

Новий Палац президента в місті Бразілія в штаті Гояс.

Природа. За характером поверхні Бразілію поділяють на три геоморфоструктурні області: Гвіанське нагір'я, Амазонську низовину і Бразільське нагір'я.

Пн. частину Б. займають пд. схили Гвіанського нагір'я, з платоподібними і крутостінними грядами (Серра-Пакараїма) або окремими горами-останцями (Рораїма — 2771 м — найвиша точка нагір'я) Нагір'я на Пд. переходить в Амазонську низовину (понад 5 млн. км²); Амазонська низовина плоска на Зх. (абс. висота 150 м) і більш розчленована на Сх. (міжрічкові плато там мають 150—300 м абс. висоти). На Зх. ширина Амазонської низовини досягав 1300 км, на Сх. —350 км. Далі на Пд. розташоване обширне Бразільське нагір'я, яке поступово підвищується на Пд. Сх. і круто обривається до прибережної низовини Атлантичного океану. Ступінчасті скиди і молода ерозія надають схилам нагір'я вигляду гірських хребтів; такими є Серра-ду-Мар (до 1810 лі), Серра-да-Мантікейра (2821 лі), найвищий масив — г. Бандейра (2884 лі). Пересічні висоти нагір'я 400—800 лі; для центр, і зх. частин характерними є столові плато «шапади» з крутими обривами (плато Мату-Гросу та ін.).

Основні родовища корисних копалин — в розчленованій нд.-сх. частині країни. В Б, є кам'яне вугілля, нафта. Країна багата на марганцеві руди, боксити, вольфрам, хром, берилій, цирконій, молібден,тантал, уранові руди, промислові запаси кристалічного кварцу та ін.

Клімат Пн. Б. — екваторіальний, жаркий і постійно вологий. В Манаусі (гирло Ріу-Негру) пересічна т-ра найхолоднішого місяця (березень) + 20,5°, найтеплішого (жовтень) -1-28,2°, річна + 27,2°; опадів у долині Амазонки до 3000— 3500 лілі на рік. На Бразільському нагір'ї клімат переважно субекваторіальний і тропічний з дощовим літом і сухою зимою (пересічна т-ра січня від +23° до +28°, липня від +17° до 4-24°, опадів 1500—2000 мм на рік). В пн.-сх. частині нагір'я, на Сх. від р. Паранаїби і середньої течії р. Сан-Фран-сіску найменша у Б. кількість опадів — до 300 лілі; тут посушливі роки чергуються з роками поводей і злив. На Пд. Б. клімат субтропічний, рівномірно вологий і теплий; на пд. узбережжі — високі температури без значних коливань. В Ріо-де-Жанейро пересічна т-ра січня +25,9°, липня 4-20,4°, опадів за рік 1099 лілі. Внутрішні води на 80% утворюються з опадів. У пн. частині Б. розташована найпотужніша в світі річкова система р. Амазонки з притоками Ріу-Негру, Мадейра, Тапажос та ін. 17 приток Амазонки мають довж. 1500—3500 клі, понад 100 приток судноплавні. Пн. і Сх. країни зрошують річни Токантінс, Паранаїба, Сан-Франсіску, Пд.— річки бас. Парани і Парагваю. Більшу частину Б. вкривають латеритні ґрунти екваторіальних та тропічних лісів і червоноземи субтропіків. На Пн. Сх. поширені коричнево-червоні ґрунти рідколісся, а на Пд., крім червоноземів,— червонувато-чорні.

За багатством флори Б. не має серед ін. країн рівної собі. Тут є до 40 тис. видів вищих рослин, в т. ч. 12 тис. ендемічних, тобто властивих лише Б. Амазонська низовина вкрита вологими вічнозеленими екваторіальними лісами—гілеєю (бразільці звуть їх сельвас). У цих багатоярусних лісах переважають родини бобових Leguminosae, миртових — Myrtaceae, рутових — Rutaceae, пальм — Palmae, лаврових — Lauraceae, мелійових — Меііасеае та ін.; серед них багато цінних порід. На Бразільському нагір'ї — високотравні савани (на Зх. від Мату-Гросу), в центр, частині — савани з ксерофітним рідколіссям і чагарниками (кампос), на Пн. Сх.— пустельне рідколісся (каатинга) з сукулентними рослинами (кактусові, баобабові, молочайні); на Сх.— вологі тропічні й субтропічні вічнозелені ліси з листопадними деревами, які скидають листя в посушливий період; на Пд. від тропіка, на нагір'ї — хвойні (араукарієві), субтро-піч. вічнозелені чагарники і дерева. Під лісом понад ^і/₂ території Б. У лісах збирають каучук (25— 35 тис. т), карнаубський віск (до 10 тис. тп), бразильські горіхи, заготовляють буд. ліс.

Тваринний світ Б. характеризується багатством видів, серед яких багато ендемічних форм (напр., серед ссавців — 80%, птахів — 79%, амфібій —44%). Звичайними для тропічних лісів Б. є широконосі мавпи (ревуни, капуцини, ігрункові та ін.), лінивці, мурахоїди, броненосці, вампіри, єнот, ягуар, пума, тапір, олені, свині-пекарі, сумчасті — опосум та ін. З численних птахів (570 родів) поширені гоа-цин, сонячна чапля, тукани, папуги, колібрі; з рептилій — удави, отруйні змії, багато амфібій (понад 350 видів); черв'яги, піпа, рогаті нчаби; численний світ безхребетних, серед метеликів тизанія (Thysania), має розмах крил 27 см, є павуки-птахоїди. В Амазонці та її притоках живуть дельфін, ламантин, крокодил, черепахи. Для саван характерні агуті та ін. гризуни, броненосець, скунс та ін.

Історія. До 16 ст. на території сучасної Б. жили індіанські племена тупі-гуарані, ара-ваки, же, каріби та ін. У 1500 португалець Кабрал висадився на пн.-сх. узбережжі Б. і оголосив її власністю портут. короля. З середини 16 ст. починається масовий приплив португ. переселенців. Вони відбирали у індіанців землю, винищували їх або перетворювали на рабів, яких використовували для роботи на плантаціях цукрової тростини, бавовнику, маїсу. В процесі колонізації у Б. склалося велике феод, землеволодіння. У 1549 Б. в адміністративному відношенні була поділена на капітанства, підпорядковані генерал-губернаторові. З кін. 16 ст. для роботи на плантаціях Б. португальці почали привозити рабів-негрів з Африки. Ці раби постійно вели боротьбу проти гнобителів і а 1630 організували свою республіку — Палмарес. У 1697 все населення цієї республіки було винищене бразильським військом. Рух негрів поєднувався з рухом індіанців. У 1714 Б. стала віце-коро-лівством. Метрополія затримувала економіч. і культ, розвиток країни. Під впливом подій у Пн. Америці і французької революції в кінці 18 ст. в Б., посилилась боротьба за нац. незалежність. У 1789 вибухло повстання в Оуру-Прерту 1797 — у провінції Баїя, 1817 — в Пернамбуку та ін. В результаті визвольної боротьби колоніальний статус Б. був ліквідований і вона стала складовою частиною «Об'єднаного королівства Португалії, Бра-зілії і Алгарви» (1815), а 1822 — незалежною імперією (імператори Педру І [1822—31] і Педру II [1831—89]).

Житло індіанців в Ріо-Аїярі.

У 19 ст. в Б. розвиваються капіталістичні відносини, проникає іноземний капітал, особливо англійський, У 1854 збудована перша залізниця. Значно розширились плантації кавового дерева; вже 1870 половину світового виробництва кави давала Б.

Протести широких верств населення проти існуючого ладу привели до прийняття в 1888 закону про звільнення рабів. 15 листопада 1889 генерали Фонсека і Пейшоту здійснили військ, переворот і проголосили республіку. В 1891 Установчі збори прийняли конституцію, згідно з якою провінції перетворено в штати з широкою автономією. В країні встановилась диктатура великих землевласників і військових; проти них 1896 в штаті Баїя спалахнуло повстання індіанців і метисів (т. з. повстання жагунсів).

В кін. 19 і на поч. 20 ст. поряд з англійськими зміцнюють свої позиції в Б. і монополії США, які захоплюють родючу, багату на корисні копалини бразільську землю. Штучно затримуючи розвиток промисловості, вони надавали однобокого характеру господарству Б. В цей час у Б. розгортається робітн. рух. У 1896 утворилась Соціалістична партія, яка розпалася в період 1914—18. В 1905 відбулись перші страйки і демонстрації робітників. У 1917 Б. формально вступила у війну на боці Антанти.

Велика Жовтн. соціалістич. революція дала значний поштовх робітн. рухові в Б. Загальний страйк робітників столиці (1918) переріс у барикадні бої. В ряді міст відбулися страйки і демонстрації солідарності з Радянською Росією і протесту проти антирадянської інтервенції. 25 березня 1922 в Ріо-де-Жанейро відбувся з'їзд марксистських організацій, на якому була створена Комуністична партія Б. В 20-х pp. піднесення масового революц. і демократич. руху триває. Спалахують повстання гарнізонів у Ріо-де-Жанейро (1922), Сан-Паулу (1924) та ін. містах. Повстання на Пд. країни очолив Луїс-Карлос Престес. Відступаючи під натиском урядових військ, «Колона Престеса» пройшла 1924—27 всю територію Б. з півдня на північ і була змушена перейти на територію Болівії.

Світова економічна криза 1929—33 погіршила становище трудящих Б., загострила класові суперечності в країні. Встановлена в результаті держ. перевороту диктатура Ж. Варгаса [1930—45] сприяла активізації фашистських організацій в Б. Уряд Варгаса жорстоко розправився з демократич. рухом, заборонив діяльність створеного 1935 Національно-визвольного альянсу — організації Народного фронту. Напередодні і в роки другої світової війни уряд Варгаса сприяв зміцненню економічних позицій монополій США в Бразілії.

У другій світовій війні Б. брала участь на боці антигітлерівської коаліції держав. Війну Німеччині Б. оголосила в серпні 1942, а Японії — в липні 1945. Розгром фашистських д-в сприяв посиленню демократич. руху в країні. Уряд Варгаса був змушений встановити дипломатичні відносини з СРСР (2 квітня 1945), оголосити амністію політичним в'язням, легалізувати всі політичні партії і призначити вибори до конгресу, який не переобирався з 1930. Занепокоєні цим реакційні сили при допомозі імперіалістич. кіл США організували переворот і встановили в Б. військ, диктатуру. Уряд генерала Дутра [1946—51] заборонив діяльність прогресивних партій, в тому числі компартії, розірвав дипломатичні відносини з СРСР (20 жовтня 1947), видав декрет про заборону мітингів, зборів і демонстрацій, а також руху прихильників миру. Уряд Варгаса, який знову прийшов до влади в січні 1951, під тиском антиімперіалістичного нац.-визвольного і демократичного руху змушений був ввести держ. монополію на видобування нафти, підвищити офіційний рівень зарплати. У 1952 Б. підписала військову угоду з США. Злякавшись швидкого зростання визвольного руху, група генералів при підтримці США здійснила 1954 держ. переворот. Президентом Б. став Кафе Фільо, уряд якого орієнтувався на США. Однак народні маси не допустили встановлення військ, диктатури. У жовтні 1955 президентом Б. обраний Ж. Ку-бічек ді Олівейра. В 1958 він виступив ініціатором здійснення т. з. «панамериканської операції» — плану подолання економіч. відсталості латиноамериканських країн з участю США.

У післявоєнні роки в Б. посилилась боротьба трудящих за поліпшення умов життя і демократичні права, а також антиімперіалістичний рух проти гніту монополій США. У 1957 страйкувало понад 1 млн. чол. 140 депутатів парламенту створили 1957 Парламентський націоналістичний фронт, на базі якого весною 1959 створено Націоналістичну Лігу, що ставить собі за мету добитись проведення незалежної внутр. і зовн. політики, захистити нац. економіку від посягань іноземних монополій. Комуністична партія Б. виступає за створення в країні єдиного фронту боротьби за нац. незалежність і демократизацію суспільного життя.

Українці в Вразілії. За неофіц. даними, в Б. живе 105—115 тис. українців і осіб укр. походження, з яких 90% — вихідці і діти вихідців з зх.-укр. земель. Переселення українців у Б. почалося в кінці 19 ст., коли уряд Б., з метою освоєння глибинних і пд. районів, всіляко заохочував імміграцію з європ. країн. Спец, агенти бразильських кавових та ін. плантацій приїжджали в Австро-Угорщину, Росію і, вводячи в оману українське населення, вербували його до Б. Перша група українців з Галичини прибула в Б. 1891, а 1895 з зх.-укр. земель у Б. переселилось 25 тис. українців. Друга хвиля укр. еміграції до Б. припадає на 1908—14, коли в Б. виїхало бл. 20 тис. селян-бідняків. До першої світової війни у Б. було вже ЗО—40 тис. українців. Між першою та другою світовими війнами відбувалась еміграція укр. населення в Б. з Польщі.

Понад 80% всіх українців в Б. живе в штаті Парана, 10—15% — в штатах Сан-Паулу, Санта-Катаріна і Ріу-Гранді-ду-Сул, решта — в штатах Ріо-де-Жанейро, Гояс і Еспіріту-Сан-ту. Українці в Б. поселялися на неосвоєних, необжитих і мало придатних для обробітку землях; займаються переважно землеробством. Незвичні умови тропічного клімату, невміння вирощувати місцеві с.-г. культури і відсутність будь-якої державної допомоги тяжко відбились на житті українців-селян в Б. Частина українців повернулась на Батьківщину, деякі переселилися в суміжні латиноамериканські країни.

Українське населення в Б. на громадські кошти створило кілька культ.-освіт, і господарських допомогових організацій, в т. ч. більше десяти початкових шкіл і одну семінарію, де діти навчаються укр. мовою. В різні періоди у Б. існували прогресивні укр. організації, такі як «Червона зірка» та ін. Уряд Б. заборонив діяльність цих організацій і видання прогресивної укр. преси, але допускає діяльність бурж.-націоналістичних і релігійних організацій (цер-ковників-уніатів, т. з. василіян), які існують за рахунок підтримки капіталістів і великих землевласників.

Політичні партії і профспілки. С о ц і а л-демократична партія (засн. 1933) відбиває інтереси головним чином великої промислової і торговельної буржуазії. Б р а з і л ь-ська трудова (трабальїстськ а) партія (засн. 1945) об'єднує частину середньої і дрібної буржуазії, інтелігенції і деякі верстви робітників. У зв'язку з виступами партії на захист нац. інтересів країни її вплив зростає. Національн о-д є м о-кратичний союз (засн. 1945) виражає інтереси кіл буржуазії, зв'язаних з монополіями США, а також великих землевласників, офіцерства і духівництва. Соціалістична партія (засн. 1946) об'єднує частину інтелігенції, студентства, дрібної буржуазії і робітників. Комуністична партія (засн. 1922) протягом довгого часу перебувала на нелегальному становищі, з 1959 діє напівлегально. Вплив компартії в країні зростає. Ген. секретар — Л.-К. Престес. Крім того, в Б. є ряд менш численних і впливових бурж. партій: С о ц і а л ь н о-п рогресивна, Республіканська, Демократично-християнська, Партія народного представництва та інші.

Профспілки в Б. виникли на поч. 20 ст. Організовані в конфедерації: промислових робітників, робітників транспорту, торговельних службовців, банківських службовців, службовців підприємств громадського обслуговування, державних службовців; 69 федерацій, 12 асоціацій; 1365 профспілок місцевого значення. Профспілки в Б. значною мірою перебувають під контролем уряду.

Економіко-географічний нарис. Б. з її багатими природними ресурсами й багатомільйонним населенням — економічно слабо розвинута, переважно аграрна країна з с. г. експортного напряму.

В окремі періоди економічного розвитку в Б. значну роль відігравало виробництво тростинного цукру і тютюну (17 ст.), видобування золота і алмазів (18 ст.), виробництво бавовни, каучуку (19 ст.) і особливо кави та какао (20 ст.). У 18 ст. на Б. припадало 45% видобутку золота в усьому світі; на поч. 20 ст. вона давала 75% світового виробництва кави.

Проте Б. залишалась країною відсталого однобічного напівколоніального господарства, яке протягом століть було об'єктом експлуатації з боку розвинутих капіталістич. країн. Залежність від інозем. капіталу, який контролює понад 70% пром-сті, головні галузі с. г. і експортну торгівлю, — осн. причина низького рівня продуктивних сил сучасної Б. В 1951 прямі іноземні капіталовкладення в Б. становили 1,5 млрд. дол., в т. ч. 44% належало США, 30% —Канаді, 12% — Великобританії, 3% — Франції, решта,—ін. капіталістичним країнам. У 1957 приватні капіталовкладення США становили понад 1,3 млрд. дол. Визискуючи місцеве населення і експлуатуючи природні ресурси Б., іноземні монополії одержують величезні прибутки.

В економіці Б. основне місце займає сільське і лісове господарство, яке дає до 90% вартості експорту. В с. г. поряд з великим землеволо; дінням панує малоземелля і безземелля селян: на 1,6% господарств розміром 1 тис. га і більше припадає понад 50% землі, в той час як ⁴/б селян зовсім безземельні. Поміщицьке землеволодіння і феод, пережитки (виробітки, натуральна оренда, боргове рабство), низька агротехніка гальмують розвиток с. г. У Б. обробляється лише 20—22,9 млн. га, або 10—11% придатних земель (1950—57). Землеробство спеціалізується на вирощуванні південних культур: кавового дерева, бавовнику, цукрової тростини, бобів, какао, в основному на експорт.

В 1953 плантації кавового дерева займали 3828 тис. га, збір кави становив 1730 тис. т (понад 40% світ, збору); какао — 412 тис. га, збір — 180 тис. т (2-е місце в світі після Гани). Для місцевих потреб вирощують кукурудзу (7,4 млн. т), пшеницю (1,2 млн. т), рис (4 млн. т), маніок (бл. 16 млн. т), квасолю, але цієї продукції невистачае для задоволення потреб населення.

Однобічна спеціалізація с. г. змушує довозити в країну продовольство з-за кордону (щороку довозиться 1—1,5 млн. т пшениці з США). Основні с.-г. землі тягнуться смугою 150—400 км вздовж атлантичного узбережжя; найбільше їх в пд.-сх. штатах, де зосереджені основні плантації кавового дерева (*/₂ усіх площ — в Сан-Паулу), какао (Баїя), бавовнику і цукр. тростини (Мінас-Жераїс, а також на Пн. Сх. Б. у штаті Пернамбуку). В Б. широко культивуються різноманітні фруктові насадження: банани, апельсини, ананаси, авокадо, манго та ін.; найбільш поширені банани і апельсини. За збором бананів Б. стоїть на першому місці в світі. На вирощуванні для експорту бананів спеціалізуються штати Санта-Катаріна, Парана і Сан-Паулу, апельсинів — Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Мінас-Жераїс. У Б. особливо сприятливі умови для розвитку кокосових пальм (понад 100 млн. дерев, V₃ світового збору кокосових горіхів). Зернові культури сіють всюди (пшеницю — переважно на Гід.). Розвинуто екстенсивне, переважно пасовищне м'ясне тваринництво.

Поголів'я (в млн., на поч. 1958): вел. рогатої худоби — 69,5; свиней — 44,2; овець — 20,2; значна кількість кіз, коней, ослів і мулів. Провідне місце в скотарстві займають штати Ріу-Гранді-ду-Сул, Сан-Паулу і Мінас-Жераїс. Тваринництво малопродуктивне. М'ясопродукти і шкір. сировину вивозять головним чином монополії США і Англії.

В промисловості поряд з великою кількістю дрібних підприємств спостерігається відносно висока концентрація капіталу і виробництва. Незважаючи на величезні викопні багатства, гірничодобувна пром-сть мало розвинута. Виділяється видобування залізної і марганцевої руди в шт. Мінас-Жераїс; значне місце займає видобування берилію (бл. 90% капіталістич. вироби.), кристаліч. кварцу, алмазів. Добувають також боксити, мідь, золото. Видобування кам. вугілля і нафти обмежене. Більшу частину необхідного енерг. палива Б. імпортує.

Обробна пром-сть розвинута слабо: до 67% (1956) вартості її продукції становлять харчова, текстильна та ін. галузі по вироби, предметів споживання. В роки другої світової війни і в наступний період розвинулись чорна металургія (з-д Волта-Редонда, за 100 км від Ріо-де-Жанейро), вироби, алюмінію, цементу, паперу, автомобілів, хім. продуктів і пластмас, гумових виробів. В 1956—57 збудовано автоскладальні заводи фірми Мерседес-Бенц (ФРН), заводи італо-бразільських фірм, завод Форда по вироби, вантажних автомобілів та ін. Помітного розвитку набула гідроенергетика. ГЕС дають 80% вироблюваної електроенергії. Більшість підприємств контролюється іноземними монополіями. Понад 80% обробної пром-сті зосереджено на Пд. Сх. в Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу та їх передмістях. В ін. районах розміщені підприємства в основному «старих галузей» — текст, і харчової. В шт. Пернамбуку на Пн. Сх.— вироби, бавовняних тканин, цукру, тютюну; на Пд. в шт. Ріу-Гранді-ду-Сул — шерстяні ф-ки, м'ясохолодобойні, лісопильні та деревообр. заводи.

Залізнич. транспортом відносно забезпечені лише східні райони, велика частина Б. зовсім не має сухопутного сполучення. Залізниці (довж. 37 тис. км) не об'єднані в загальну сітку і мають 6 розмірів колій. Довж. автошляхів — 455 тис. км, в т. ч. з твердим покриттям лише 7,1 тис. км. Автопарк у 1957 мав 396 тис. легкових, 358 тис. вантажних автомобілів. В умовах бездоріжжя значне місце в перевезеннях займає авіатранспорт. Морський флот складається з суден переважно каботажного плавання. Загальний тоннаж флоту 1006 тис. брутто рег. т (1957). Найбільші морські порти — Сантус і Ріо-де-Жанейро (55% вантажообороту). Річкове сполучення по Амазонці, Парагваю і Парані. Б. вивозить переважно сировину: каву (61% вартості експорту 1957) і бавовну (3%), боби, какао (5%), залізну і марганцеву руди, берилій, ліс, продукти лісового господарства та ін.; ввозить машини й устаткування (до 30% імпорту), продовольство (20%), промислову сировину й різні вироби. Частка США в експорті—47%, імпорті — 37% (1957); частка ФРН — відповідно 16 і 8%, Аргентіни — 7 і 8%. Грошова одиниця Б. — крузейро.

Збройні сили. Складаються з сухопутної армії, ВПС і ВМС на чолі з відповідними міністрами і штабами. Головнокомандуючий збройними силами Б. — президент республіки. Комплектування армій здійснюється на основі загальної військової повинності. Строк служби 1—1,5 року (з 21 до 22 років). В складі збройних сил, загальна чисельність яких близько 160 тис.чол. (1957),— 13 дивізій (піхотних — 7, кавалерійських — 4, танкова — 1, повітряно-десантна —1), механізована бригада — 1, окремих полків — 17, окремих батальйонів — 45. ВПС об'єднані в 6 авіагруп з загальною кількістю літаків бл. 500 (разом з цивільною авіацією, яка підлягає міністрові авіації). ВМС налічують бл. 90 кораблів різних класів. Збройні сили Б. організовані за зразком армії США і оснащені переважно американською зброєю.

Медико-санітарний стан. У 1955 було 2352 лікарні, в т. ч. загальних — 1792, туберкульозних — ПО, дитячих — 53, родильних будинків — 154, лепрозоріїв — 40, інших — 203. В 1954 загальна кількість ліжок — 191 569. В 1954 було 23 195 лікарів, 15 532 зубні лікарі, 33 294 мед. сестри (з них дипломованих 16 563). Поширені захворювання (1956): віспа, жовта пропасниця, чума, туберкульоз, поліомієліт, гірок «за; головні причини смертності: захворювання серця (12 708), злоякісні пухлини (6385), туберкульоз (4026). Лікарів готують 3 медичні фак-ти, середній мед. персонал — 23 школи. Мед. службою керує М-во охорони здоров'я.

Виробництво найважливіших видів промислової продукції
Види продукції	Одиниця виміру	1956	1957
	млн. т	2,3	2,1
	» »	0,5	1,3
	» »	3,1	3,5
Марганцева руда ....	тис. т	311	700
Цирконій (концентрат) .	» »	2,7	3,4
	» »	1152	1198
	» »	1375	1566
	» »	3250	3357
	» »	2268	2711
	млн. квт-г	13 945	...

Освіта. В 1955 у Б. було 2290 дошкільних закладів на 113 922 дітей. У 1950 було неписьменних 57,3% населення. В 1955 у 72 584 поч. школах навчалося 4 641 211, у 2589 серед, школах — 573 764 учні; в 1954 у 1908 держ. і приватних поч. і серед, про-фес. навчальних закладах — 151 тис. учнів. У 1953 в пед. училищах навчалося 62,1 тис. чол., у вищих учбових закладах — 56,1 тис. студентів. Значний вплив на справи освіти має католицьке духівництво. Для індіанців далеких окраїн існує особлива система освіти, яку здійснюють католицькі місіонери і військово-політичні загони. В 1953 фонд 2195 бібліотек становив понад 12 167 тис. томів. Найбільша — Національна бібліотека в Ріо-де-Жанейро (1,2 млн. тт.). Є 131 музей.

Преса та радіомовлення. В Б. 3113 періодичних видань (1957); 18 з них виходять тиражем, що перевищує 100 тис. примірників. Важливе місце займає трест «Діаріус асосіа-дус», який належить великому капіталісту Ассісу Шатобріану. Трест видає понад ЗО газет і журналів, в т. ч. газети «О журнал» («О Jornal»), «Діаріу да нойті» («Diario da Noite») та ін. До найпоширеніших видань належать також газети «Коррейу да маньян» («Correio da Manna»), «Журнал ду Бразіл» («Jornal do Brasil»), «О глобу» («О Globo»), «Ултіма ора» («Ultima Нога») і журнали «Конжунтура економіка» («Conjuntura Economica») та «О крузейру» («О Cruzeiro»). Преса Комуністичної партії Б.— «Воз опера-ріа» («Voz Operaria»), «Імпренса популар» («Imprensa Popular»), «Нотісіас ді ожі» («No-ticias de Hoje»), «А класе операріа» («А Glasse Operaria»). Офіційним інформаційним агентством Б. є «Аженсіа насіонал». Крім нього, є кілька приватних агентств: «Аса прес», «Мерідіонал», «Набуку прес». Найбільша радіостанція в Б.—«Радіотелеграфіка бразі-лейра». В Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу та інших великих містах є телевізійні центри. Література Б. зародилася понад три століття тому, але як національна література (писана португальською мовою) сформувалася в 19 ст. За колоніального режиму література була наслідувальною. Лише в кін. 18 і на поч. 19 ст. письменники Б. почали звертатися до багатої народної творчості індіанців та негрів.

У 16 ст. перший бразільський поет Бенту Тейгаейра-Пінту (1545—1605) написав у дусі класицизму поему «Прозопея». Найвизначнішим письменником 17 ст. був борець за утвердження національної літератури, поет-сатирик Грегоріу ді Матус (1633—96). У 2-й пол. 18 ст. в зв'язку з посиленням революційно-визвольного руху з'явилася група письменників, які порвали з традицією наслідування і почали розробляти оригінальну місцеву тематику. К. Коста (1729—89), Ж. Гама (1741 — 95), Т. Гонзага (1744—1809) та ін. змалювали картини брізільської природи, побут і боротьбу індіанців з колонізаторами; в деяких творах показано життя народу, тяжку праща на плантаціях і в рудниках. У 1-й пол. 19 ст. сформувався романтизм, який півстоліття був панівним напрямом у літературі Б. Зачинатель романтизму Гонсалвес ді Магальяїнс (1811—82) видав збірку поезій «Поетичні зітхання й журба» (1836). Найвизначніші представники романтизму А. Гонсалвес Діас (1823— 64) і Жозе ді Аленкар (1829—77) — творці; т. з. індіанської школи. Творчість їх мала патріотичний і демократичний характер. Романтики широко використали народну творчість, розробили національну тематику; вони поклали початок сучасній бразильській літературі. Багато письменників 19 ст. поєднували в своїй творчості принципи романтизму й реалізму. Величезне значення в розвитку нової літератури мала творчість народного бразильського поета Антоніу ді Кастру Ллвіса (1847—71), який широко впроваджував у поезію соціальну й політичну тематику.

В кін. 19 і на поч. 20 ст. у браз. літературі поряд з реалістичним напрямом (Е. да Кунья, Ж.-М. Машаду д'Асіс, Інглес ді Соза та ін.) з'явився натуралізм (Алуїзіу Азеведу), а також виникли різні модерністські, декадентські групи: «парнасці», символісти, футуристи тощо (О. Білак, А. де Олівейра, Ж. да Крус-і-Соза, Ж. да Граса Аранья та ін.). З 20—30-х pp. 20 ст. в умовах піднесення демократичного руху формується прогресивна література Б. Передові письменники Б. розвивають традиції національної класики й використовують досвід літератури соціалістичних країн. Центральне місце у творчості прогрес, письменників посідають актуальні громадські теми сучасності — боротьба трудящих Б. за соціальне визволення й за мир. Серед письменників прогресивної літератури відомі — Ж. Амаду,О. ді Андраді, Л аура Брандао, О. Брандао, Ж. Вієйра, Д. Жу-рандір, Е. Каррера Герра, М. Лубату, А. Мо-рейра, Аліна Наїм, Грасільяну Рамус, Ліла Ріполл, А. Шмідт та ін. З 1956 відновлено видання журн. «Пара тодос» («Для всіх»), навколо якого згуртувалися прогрес, діячі бразільської культури.

Образотворче мистецтво. До європейської колонізації в Б. високого рівня досягло мистецтво індіанців. З 16 ст., після того як Б. стала португальською колонією, мистецтво розвивалося під впливом італійських та іспанських художніх шкіл. На художніх ремеслах позначились традиції культури негрів, яких привозили європейці як рабів. До 19 ст. образотворче мистецтво Б. мало переважно церковний характер. В ньому панували форми бароко. В скульптурі 18 ст. визначне місце займає відомий майстер Алейжадіньйо. В 19 ст. виникають пейзажний та історико-ба-тальний жанри; в жанровому живопису широкого визнання набув А. Жуніор. У 20 ст. в мистецтві Б. поряд з реалізмом (Е. Каваль-канті, Т. ду Амарал) розвиваються всі новітні напрями аж до абстракціонізму. Видатним майстром реалістичного монументального живопису є К. Портінарі. 1950 виник «Клуб друзів гравюри», який ставить собі за мету створення соціально насиченої графіки (К. Скліар, Р. Кац та ін.).

Архітектура. Монументальне будівництво в Б. розвивається з 16 ст., коли колонізатори почали споруджувати укріплення і міста, нацр. форт Монтсеррат у Сальвадорі (1586).

Сан-Паулу. Площа Санта-фе.

В 17—18 ст. значно розширилось будівництво міст, культових і адміністративних споруд. В них поєднався характер тогочасної зх.-європ. архітектури і місцеві особливості будівництва. Це відбилося в архітектурі церков Сан-Педру душ Клерігуш у Ресіфі (1729) та Сан-Франсіску у Сальвадорі (18 ст.), а також численних будинків в Олінді, Ріо-де-Жанейро, Ба її та в ін. містах. Відомі архітектори тих часів— Ж. Алей-жадіньйо, А. Пі-рес, М. Фернан-деста ін.—португальці й іспанці за походженням. У 20 ст міста Б. інтенсивно забудовуються спорудами конструктивістської архітектури. Сучас. архітектура' Б. розвивається у функціоналісти-чному напрямі (будинок Асоціації бразільських журналістів арх. О. Німейєра з фресками худ. К. Портінарі в Ріо-де-Жанейро, 15-поверховий гараж в Сан-Паулу і аеровокзал в Сантус-Дюмонті архітекторів Робер-то і Ріно Леві).

Музика Б. розвивалась на основі народнопісенної творчості індіанців, португальців і негрів. Початок професіон. музиці поклали композитори Ж. Гарсіа (1761—1839), Ф. да Сілва (1795—1865). Видатні композитори 19 ст. А. Гоміс (1836—96), Л. Мігіс (1850— 1903) та А. Непомусену (1864—1920). Серед сучасних композиторів відомі Е. Віла-Лобос, К. Сантору (лауреат Міжнародної премії Миру), Е. де Гуарньєрі, який з успіхом гастролював на Україні 1957. В Ріо-де-Жанейро є консерваторія, Нац. інститут музики, Нац. оперний театр, симфонічний оркестр.

Кіно. Перші художні фільми знято в 1910. Кіновиробництво зосереджено в Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу. Характерні музичні «карнавальні» фільми, насичені нац. піснями і танцями. В 40-х pp. відзначаються реалістичні фільми «Земля є завжди земля» Т. Пай-на, «Північний вітер» С. Скляра. Серед ф-мів 50-х pp. виділяються «Кайсара» і «Тіко-Тіко» (реж. А. Челі, 1951), «Бандит» (реж. Л. Баррету, 1953), «Панночка» (реж. Т. Пайн, 1953), «Пісня моря» (реж. А. Кавальканті. 1953) та «Ріо 40°» (реж. Н. Перейра дус Сан-тус, 1955). Цим реалістичним картинам властиві риси національної своєрідності. Один з провідних бразільських режисерів — Альбер-то Кавальканті. У Б. близько 3000 кінотеатрів, 6 кіностудій, які випускають бл. 50 фільмів на рік.

Житловий бУДинок в Сан-Паулу.

Літ.: Хрущов М. С. Відповіді на запитання бразільських журналістів Вікторіо Мартореллі і Тіто Флеурі 21 листопада 1957 р. В його кн.: За тривкий мир і мирне співіснування. К., 1958; Хрущов М. С. Відповіді на запитання бразільського журналіста Муріло Маррокін де Соуза 3 жовтня 1958 року. В його кн.: До перемоги в мирному змаганні з капіталізмом. К., 1959; Страньї Латинской Америки. М., 1949; Вольский В. В., Глинкин А. Н. Бразилия. М., 1956; Джеме П. Латин-ская Америка. Пер. с англ. М., 1949; Пяртлі К. П., Розенберг Н. Б. Країни Америки. К., 1954; Лукашова Е. Н. Южная Америка. М., 1958; Фостер У. 3. О черк политической истории Америки. М., 1955; Народьі Латинской Америки в борьбе против американского империализма [Збірник]. М., 1951; Карманський П. Крізь темряву. Львів, 1957; Як ми жили за океаном. Розповіді репатріантів. Львів, 1958; Прадо К. Ж. Зко-номическая история Бразилии. М., 1949; По к шипі евский В. В. Крупньте зкономические райони Бразилии. «Известия AH CCCP. Серия географиче-ская», 1958, № 4; The Brazilian information handbook. 1957. Rio de Janeiro, 1957; Anuario estatistico do Brasil. 1955. Rio de Janeiro, 1955; Ribeiro J. Historia do Brasil. Rio de Janeiro, 1957; P о m bo R. Historia do Brasil. Sao Paolo, 1956.

БРАЗІЛЬСЬКА ТЕЧІЯ — тепла течія в Атлантичному ок., відгалуження Пд.-Пасатної течії. Проходить від мису Сан-Рокі (Пд. Америка) на Пд. Зх. вздовж сх. берегів Бразілії, поступово відхиляючись на Пд. Сх. На 40° пд. ш. змішується з холодними водами Фолкленд-ської течії та течії Зх. Вітрів. Швидкість 1—2 км/год, т-ра 20—26°. Солоність 35—37%₀.

БРАЗІЛЬСЬКЕ НАГІР'Я — древня денудаційна рівнина, розташована в Пд. Америці між 3 і 30° пд. ш. Вис. 200—2000 ж, вища точка—гора Бандейра, 2884 м. Б. н. складене докембрійськими кристалічними породами, які на Сх. і Зх. виходять на поверхню (Сх. і Зх. Бразильський щити), а на решті території вкриті морськими вулканічними і уламковими породами палеозою та мезозою. Сх. та пд.-сх. край Б. н., розчленований скидами і ерозією, круто обривається до океану та має вигляд глибових гір («сьєрри»); в центр, і пн.-сх. ч.— переважають столові плато («шапади»). Надра Б. н. багаті на родовища заліз, та марганцевої руди, бокситів, золота, алмазів, гірського кришталю, берилу, цирконію, торію, урану тощо.

БРАЗІЛЬЦІ — нація, основне населення Бразілії. Див. Бразілія, розділ «Населення».

БРАЇЛА — місто на Сх. Румунії, в обл. Галац, розташоване на р. Дунаю. Важливий порт, доступний для морських суден. Залізнич. вузол. 107,5 тис. ж. (1958). Потужний маш.-буд. завод «Механонавел», суднобудування, харчові підприємства (млини, олійні, рисоочи-сні, пивоварні),' пром-сть буд. матеріалів. Перевантаження товарів з морських на річкові судна і навпаки. Рибальство.

БРАЙЛЬ, Б р а й (Braille), Луї (4. І 1809 — 6. І 1852) — французький педагог, творець письма для сліпих. Втративши у трирічному віці зір, Б. здобув освіту в Паризькому нац. інституті сліпих і став у ньому викладачем. Ще учнем, 1825, розробив опуклий крапковий шрифт для читання і письма сліпих, використавши для позначення всіх букв і цифр комбінацію шести крапок. Б. розробив і нотопис, також побудований на комбінації шести крапок. В СРСР брайлівський шрифт пристосований для багатьох нац. мов. Зокрема в укр. мові він має такий вигляд:

БРАК ВИРОБНИЧИЙ (нім Brack) — недоброякісна продукція, яка не відповідає вимогам креслеників, технічних умов або стандартів. Б. в. призводить до зайвих витрат матеріалів, інструменту, електроенергії та палива, погіршує використання виробничих потужностей, порушує виробничий процес, зменшує кількість продукції, знижує продуктивність праці, підвищує собівартість продукції. Б. в. є наслідком помилок у тех. документації, порушення технологіч. процесів, невідповідності кваліфікації робітників та ін. Б. в. не зараховується у виконання планів.

БРАККЕ (Bracke) Вільгельм (29. V 1842— 27. IV 1880) — діяч німецького робітничого руху другої пол. 19 ст. 1865 примкнув до створеного Лассалем Загального німецького робітничого союзу. Незабаром порвав з лассальянцями і став одним із засновників і керівників с.-д. робітничої партії (ейзенахців), створеної у 1869. Б. боровся, хбч і не досить послідовно, проти опортуністичних елементів, видавав і розповсюджував партійну літературу. За виступи проти франко-прусської війни 1871 був ув'язнений. 1877—79 був депутатом рейхстагу від с.-д. партії. Б. підтримував постійний зв'язок з К. Марксом і Ф. Енгельсом.

БРАКОНІДОВІ (Braconidae) — численна родина дрібних перетинчастокрилих комах. Дорослі Б. живляться переважно нектаром квіток, личинки Б.— паразити комах: жуків, лускокрилих, двокрилих, перетинчастокрилих та клопів. Б. мають важливе значення в зменшенні чисельності шкідників с.-г. культур та лісу. Окремі види Б. (Habrobra-con brevicornis та ін.) використовуються в біол. боротьбі з комахами-шкідниками. На Україні Б. відомо понад 400 видів.

БРАКОНЬЄРСТВО (франц. braconnage) — недозволене полювання. Рад. право передбачає відповідальність за полювання і рибальство без належного дозволу або в заборонений час, а також у недозволених місцях чи забороненими знаряддями й засобами. В УРСР порушення правил полювання і рибальства тягне за собою адміністративну і кримінальну відповідальність. Зокрема порушення цих правил, коли вже застосовувалися заходи адміністративного впливу, карається в судовому порядку виправно-трудовими роботами або штрафом.

БРАКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН — видалення із стада ферми непридатних для відтворення і господарського використання особин. Здебільшого вибраковують тварин, які внаслідок старості або з інших причин втратили свої робочі якості, знизили продуктивність, стали хронічно безплідними або мають серйозні фізичні вади чи невиліковні захворювання. Вибракованих тварин, якщо дозволяє стан їх здоров'я, ставлять на відгодівлю або нагул, а молодняк — на дорощування, щоб можна було одержати більше м'яса. Б. с.-г. т. провадять спец, комісії за участю зоотехніка і ветеринарного працівника.

БРАМ (Brahm) Отто (5. II 1856 — 28. XI 1912) — німецький режисер, один з представників натуралізму в театрі. Очолював у Берліні Вільний театр (1889—94), Німецький театр (1894—1904) і Лессінг-театр (1904—12). У своїй творчості прагнув до життєвої правдоподібності постановок, цільності акторського ансамблю, психологічної глибини актор, виконання. Уславився постановкою п'єс Гауптмана, Ібсена, Метерлінка, Шніцлера; в 1900 поставив «Владу темряви» Л. Толстого. Згодом став на позиції імпресіонізму. Б — автор ряду праць з історії літератури.

БРАМА — великі ворота, здебільшого при монументальних спорудах. Б. широко застосовувалася в стародавніх містах, фортецях, монастирях тощо, де часто була складною будівлею з оборонною баштою або церквою над нею. Прикладами таких Б. на Україні є Руська Б. в Кам'янці-Подільському, Луцька Б. в Острогу, брами Києво-Печерської лаври.

БРАМА ЗАБОРОВСЬКОГО — колись урочисті ворота Софійського монастиря у Києві, визначний па м'ятник української архітектури. Збудована 1746 (гадають, що архітектором І. Г. Ше-делем) за митрополита Р. Заборовсь-кого, знавця та любителя мистецтва, і названа його іменем. Б. 3. є найяскравішим зразком стилю т. з. українського бароко. Арочний проїзд оздоблено двома парами колон з корінфськими капітелями і завершено високим фігурним фронтоном з соковитим орнаментом.

БРАМАГУПТА (Брахмагупта; 598— бл. 660) — індійський математик і астроном. До нас дійшов лише твір Б. «Перегляд системи Брами» (628), значна частина якого присвячена арифметиці й алгебрі. В ньому викладено відомості про арифметичну прогресію (правило знаходження суми), методи розв'язування квадратних рівнянь з дійсними коренями, а також розв'язування в цілих числах деяких неозначених рівнянь.

БРАМАНТЕ (Bramante) Донато (1444 — 11. 111 1514) — видатний італійський архітектор епохи Відродження. Спочатку успішно працював як живописець. Справжній талант Б. виявився в архітектурі, особливо в спорудах римського періоду творчості (1499— 1514) — в будівлях Ватіканського палацу, в каплиці Темп'єтто монастиря Сан-П'єтро ін Монторіо, палаццо делла Канчеллерія, а також у проєкті відомого собору св. Петра в Римі. Ці архітектурні твори відзначаються виразністю композиції та гармонією витончених пропорцій. Видатне мистецтво Б. мало вплив на дальший розвиток архітектури Італії та ін. європ. країн.

БРАМІНИ — див. Брахмани.

БРАМС (Brahms) Йоганнес (7. V 1833 — 3. IV 1897) — видатний німецький композитор, піаніст і диригент. Н. в Гамбургу в сім'ї музиканта. Початкову музичну освіту здобув вдома. Змушений був грати в міському театрі, працював акомпаніатором в кафе. За короткий час оволодів мистецтвом гри на фортепіано, виступав у публічних концертах з своїми і класичними творами. 1853 зробив тривале концертне турне по Німеччині з угорським скрипалем Ремені.

Прекрасний піаніст і диригент, Б. не знайшов проте постійної посади в Гамбургу і з 1862 жив у Відні. Багато працював як хоровий диригент. В 70-х pp. виступав з власними симфонічними й камерними творами у Німеччині, Угорщині, Голландії, Швейцарії, Зх. Україні, Польщі і здобув загальне визнання. В своїй творчості Б. органічно поєднав кращі досягнення романтичної музики з класичною традицією. Він вніс великий вклад в інструмент, музику (симф., камерну, фортепіанну), а також у вокальну лірику. Творчість Б. зв'язана з народ, музикою (німецька, угорська, слов'янська пісні), вона позначена щирістю почуттів, виразністю мелодії та багатством ритміки. Б. писав в жанрах «чистої» (не програмної) музики. Найвідо-міші вокально-симфонічні твори Б.— «Німецький реквієм», «Пісня долі», «Ненія», «Тріумфальна пісня»; симфонічні — 4 симфонії; 2 фортепіанні, 1 скрипковий концерт, З сонати для фортепіано, 2 рапсодії, кілька опусів варіацій. Камерно-інструментальні твори: З скрипкові, 2 кларнетні сонати, 3 фортепіанні тріо, 3 струнні квартети, багато різних хорових творів і солоспівів, бл. 200 сольних пісень і дуетів. Широкої популярності набули «Угорські танці».

Літ.: Д р у с к и н М. Йоганнес Брамс. М., 1959.

БРАНДВАЙНЕР (Brandweiner) Генріх (н. 20. III 1910) — австрійський громадський діяч. За професією юрист. З 1949 — професор і керівник кафедри міжнародного і церковного права в університеті м. Граца (за прогресивну діяльність був усунений з посади на короткий час в 1952). Член Всесвітньої Ради Миру (з 1950), голова Австрійської Ради Миру (з 1953). За дорученням Міжнародної асоціації юристів - демократів очолював 1952 Комітет по розслідуванню звірств американської вояччини в Кореї. Автор ряду творів про нейтралітет Австрії та інші проблеми міжнародного права. Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами», 1957.

БРАНДЕНБУРГ — місто в НДР, в окрузі Потсдам, на р. Гавелі, за 60 км на Пд. Зх. від Берліна. Залізничний вузол і річковий порт. 84 тис. ж. (1958). Нові сталеливарний і тракторний заводи. Машинобудування, річкове суднобудування, шкіряна, текстильна та харчова пром-сть.

БРАНДЕНБУРГ — одне з великих середньовічних князівств Німеччини, засноване на землях полабських слов'ян, загарбаних німецькими феодалами в 12 ст. Назва Б. походить від Вранібора — міста слов'янського племені гаволян. Приєднання Пруссії до Б. (1618) і територіальні надбання Б. після Тридцятилітньої війни 1618—48 привели до створення Бранденбурзько-Прусського королівства. В 1815 Б. став провінцією Пруссії. З 1949 колишні землі Б. входять до складу НДР.

БРАНДЕС (Brandes) Георг (4. II 1842 — 19. II 1927) — датський історик літератури, критик, публіцист буржуазно-ліберзльного напряму. Н. в Копенгагені. Автор відомої праці «Найголовніші течії в європейській літературі 19 ст.», а також досліджень про видатних письменників і діячів світової культури та історії (Юлія Цезаря, Мікеланджело, Шек-спіра, Гете, Вольтера), статей про Пушкіна, Тургенєва, Герцена, Чернишевського, Л. Тол-стого, Горького. В роботі «Враження з Росії» подає докладні відомості про життя та діяльність Шевченка. В 20-х pp. виступив на захист Радянської Росії.

БРАНДИС Анатолій Якович (н. 12. VIII 1923) — двічі Герой Радянського Союзу, льотчик. Н. в м. Дніпропетровську. Член КПРС з 1944. В Радянській армії з 1941. На початку війни навчався льотної справи у військово-авіаційних школах. З серпня 1943 Б. —на фронтах Великої Віїчизн. війни в штурмовій авіації. За мужність і відвагу, проявлену в боях з нім. загарбниками, в 1945 Б. був двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після війни закінчив Військово-повітряну академію. В місті, де народився Б., встановлено його бюст.

БРАНДИС (Brandys) Казімєж (н. 27. X 1916) — польський письменник. Член ПОРП з 1946. Н. в Лодзі. За освітою юрист. Літ. діяльність почав як публіцисту кін. 30-х pp. У 1946 вийшли романи «Дерев'яний кінь» та «Нескорене місто». Один з краших творів Б.— чотиритомний цикл «Між війнами» (1947— 50). У п'єсі «Справедливі люди» (1953) змальовано події 1905. Б. — автор роману «Громадяни» (1954), зб. оповідань «Червона шапочка» (1956), повісті «Мати Крулів» (1957) — про життя сучасної Польщі.

Тв.: Укр. перекл.— Громадяни. К., 1956; Рос. перек л.— Между войнами. М., 1957—58.

Літ.: Кулик В. II. Творчість Казімежа Бран-диса. В кн.: Слов'янське літературне єднання. Львів, 1958.

БРАНДМАУЕР (нім. Brandmauer) — глуха вогнестійка, звичайно мурована, стіна, що поділяє будівлю по вертикалі на дві самостійні частини. Споруджується Б. з метою перешкодити поширенню пожежі з однієї частини будинку на іншу. Б. повинен мати самостійний фундамент і підніматися над дахом на висоту, яка залежить від вогнестійкості покрівлі

БРАНДСПОЙТ (голл. brandspuit) — 1) Металевий, конічної форми наконечник гнучкого пожежного шланга, призначений для створення щільного водяного струменя і спрямування його в потрібному напрямі. 2) Переносна помпа (невеликий ручний насос) на суднах для гасіння пожеж, накачування води тощо.

БРАНДТ Федір Федорович (Іоганн-Фрід-ріх; 13. V 1802 — 15. VII 1879) — російський зоолог, академік Петерб. АН (з 1832), організатор (на основі Кунсткамери) і перший директор її зоологічного музею. Н. в Саксонії. Закінчив Берлінський університет. З 1831 до кінця життя працював у Росії. В 1857—69 — проф. Медико-хірург. академії. Численні праці Б. присвячені питанням систематики, палеонтології зоології та зоогеографії ссавців; склав підручники з мед. зоології (разом з Ратцебургом, 1829—33) і порівняльної анатомії (1858), зібрав великі зоол. колекції. Ряд робіт Б. присвячено описові викопних ссавців і птахів (страуса), знайдених на Україні.

БРАНДТ (Brandt) Юзеф (11. II 1841 — 12. VI 1915) — польський художник-реаліст. Вчився у Варшаві, Парижі та Мюнхені. Створив багато батальних, історичних і жанрових картин, серед них патріотичне полотно «Сутичка поляків зі шведами» (1879, музей у Штутгарті), «Зустріч на мосту» (1888, Нац. музей, Краків) та ін. Б.— автор творів на українську тематику («Військо йде», «Бій з татарами», «Ярмарок на Україні», «Вітання степу» тощо). Його картини часто репродукувались в укр. періодичних виданнях 2-ї пол. 19 — початку 20 століття.

БРАНИЦЬКІ — польські магнати. В 1861 земельні володіння Б. на Україні, в Польщі і Білорусії досягали бл. 500 тис. десятин. На початку 20 ст. лише в Київській губ. Б. належало понад 130 тис. десятин, кілька цукрових заводів і ряд промислових підприємств. У 17 -—18 ст. Б. брали активну участь у політичному житті Польщі, підтримуючи шляхетську анархію, яка знесилювала країну, вела до її розкладу. Ганебну роль в цьому відіграв великий коронний гетьман Ксаве-рій Б. (р. н. невід. — п. 1818) — активний діяч Торговицької конфедерації 1792.

БРАНІБОР — місто-фортеця гаволян — племені полабських слов'ян. Розташоване на притоці Лаби (Ельби)— Гаволі (Гавель). Б. був однією з опорних баз проти нім. агресії і воєнно-релігійним центром групи слов'янських племен. 1101 нім. феодали, загарбавши землі гаволян, здобули і Б., а в 12 ст. остаточно підкорили його. Від Б. походять назви колишньої провінції і міста в Німеччині — Бранденбург.

БРАНКО (Вгапсо) Еліза (н. 1912) — громадська діячка Бразілії, член керівництва Бразільської федерації жінок, учасниця руху прихильників миру. Робітниця - текстильниця. За організацію демонстрації жінок на знак протесту проти імперіалістичної агресії СІП А в Кореї 1950 була ув'язнена, але через рік звільнена під тиском світової громадськості. Б.— делегат Віденського конгресу народів на захист миру (1952), член Всесвітньої Ради Миру. Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами», 1952.

БРАННЕ ПОЛЕ (Бране Поле, Бране Поле) — село між Богуславом і Мед-вином на Київщині. Назви цього села і прилеглих урочищ (Черкес-долина, Турчин ліс) відбивають певні історичні події. Документальні історичні дані свідчать про бої в цій місцевості селянсько-козацьких військ під проводом С. Наливайка (1594—96), П. Павлю-ка і К. Скидана (1637) з польсько-шляхетськими військами. 1678 тут відбувалися бої між російсько-українськими і турецькими військами.

БРАНТ (Brant, Brandt) Себастьян (1457 — 10. V 1521) — німецький письменник-гуманіст. Автор публіцистичних і поетичних творів, найвідомішим з яких є віршована сатирична поема «Корабель дурнів» (1494). В ній автор виступає на захист народу, викриває зрадництво й самоуправство князів, рицарський розбій, розпусту духівництва, владу «пана Пфеніга».

БРАСЛАВСЬКИЙ Йосип Мусійович (н. 8. VII 1894) — український рад. економіст. Н. в м. Миколаєві в сім'ї службовця. В 1917 закінчив економічний відділ Петроградського політехнічного інституту. З 1923 працював в Інституті народного господарства в Харкові та ін. місцях; з 1938 працює в Київському держ. університеті. Основні праці — в галузі світової економіки і зовнішньої торгівлі СРСР. Автор монографії «Зовнішня торгівля капіталістичних країн на першому етапі загальної кризи капіталізму» (К., 1957).

БРАТИКІВ РУХ — антифеодальний селянський рух у Словаччині 15 ст., пов'язаний з релігійною і національно-визвольною боротьбою проти нім.-угорських феодалів та духівництва. Виникненню Б. р. сприяло перебування в Словаччині таборитських загонів (1428— 33). Як і таборити, повстанці називали себе братами. Починаючи з 1450 Б. p., очолений Аксамитом Петром, охопив усю Словаччину. В повстанні, центром якого було м. Плавець, взяли участь також чеські, польські, українські селяни і частина словацьких феодалів. Створивши збройні загони, повстанці захопили ряд міст і феодальних маєтків, вели боротьбу проти угорських феодалів, католицької церкви і патриціату міст. Розмах селянського повстання налякав словацьких феодалів, і вони пішли на змову з угорським королем М. Корвіном. Спільними силами пануючих класів Б. р. 1467 було придушено.

БРАТ-І-СЕСТРА — народна назва пере-стріча (Melampyrum) — роду рослин з род. ранникових. Крім того, Б.-і-с. називають фіалку (братки) триколірну (Viola tricolor), медунку звичайну (Pulmonaria officinalis), жовтець повзучий (Ranunculus repens) та деякі інші рослини.

БРАТІСЛАВА — місто на Пд. Чехословач-чини. Гол. місто Словаччини, адм. центр Західнословацької обл. 257 тис. ж. (1959). Порт на Дунаї, залізнич. вузол (6 з-ць), аеропорт. Швидко зростаючий пром. центр. Нафтоперегінна, хім. (добрива, кислоти, фарби), електротех. (кабелі, радіоапаратура, електроустаткування), маш.-буд. пром-сть. Вироби, штучного шовку, різноманітні харчові, швейні, взуттєві, поліграфічні підприємства. Б.— великий культурний центр: Словацька АН, університет ім. Коменського, політехнічний інститут, Словацький нац. та ін. музеї. На місці Б. в 3 ст. до н. є. існувало укріплене поселення римлян (Posonium). В 9 ст. Б. була однією з великих словацьких фортець. З 10—11 ст.— під владою Угорщини. В 12—16 ст. Б. мала торговельні зв'язки з містами України. З 1-ї пол. 16 ст.— центр габсбургської частини Угорщини. В 19 ст. Б. стає одним з осередків передової словацької інтелігенції. Літературне товариство Братіславського ліцею (1828) підтримувало стосунки з громадськими діячами західноукраїнських земель. Члени товариства Б. Носак та А. Шкулетті в 40—60-х pp. 19 ст. написали цікаві твори про життя українців. Після утворення Чехословаччини (1918) Б.— адм. центр Словаччини. 1939— 45 в Б. перебував маріонетковий уряд т. з. «самостійної» Словаччини. 4 квітня 1945 Б. визволена Рад. Армією.

Осн. частина міста мальовничо розташована на лівому березі Дунаю. На Зх. височать руїни чотирибаштового замка (10—15 ст.), навколо якого лежить середньовічна частина Б. (Підграддя). Пам'ятники архітектури: собор св. Мартіна (1221) з скульптурною групою роботи Г.-Р. Доннера, ратуша (1228), Михайлівська брама (14—16 ст.), монастир і церква францісканців (13—14 ст.), Словацька національна галерея тощо. Навколо старого міста розташовані великі нові житлові й промислові райони з добре впорядкованими вулицями, площами і парками.

Вид Братіслави з ріки Дунаю.

БРАТКИ — народна назва видів роду фіалка (Viola) із строкатими квітками. У віночку квіток звичайно поєднані фіолетовий, синій, жовтий, білий кольори. Поширені в Європі, Малій Азії, Пн. Америці. Ростуть по лісах, серед чагарників, на сухих луках, як бур'яни на полях та городах. В УРСР найбільш відомі Б. триколірні (V. tricolor) — в лісах пн. районів і Б. польові (V. arvensis) — по всій УРСР. Декоративні «анютині глазки» є гібридною формою, виведеною з кількох видів братків.

БРАТКОВСЬКИЙ Данило (н. у 2-й пол. 17 ст.— п. 15. XI 1702) — український громадський діяч і поет. 1697 видав у Кракові зб. віршів польськ. мовою «Світ, переглянутий частинами», які мали сатиричне спрямування («Диспут убогого з паном», «Банкет на сеймику», «Рівність» та ін.). Б.— учасник і організатор ряду народ, повстань на Правобережній Україні і в Галичині проти польсько-шляхетського панування. Закатований шляхтою у Луцьку. М. Старицький вивів Б. головним героєм драми «Остання ніч».

БРАТСТВА — релігійно-національні організації українських і білоруських православних міщан у 16—17 ст. Б. відігравали значну роль у боротьбі проти політики національних і релігійних утисків, яку проводили шляхетська Польща та католицька церква на Україні і в Білорусії. Найдавнішим було Львівське братство, засноване в 15 ст. У 80-х pp. 16 ст. воно розгорнуло широку діяльність, придбало у Львові друкарню, відкрило школу. Близько 1615 було засновано Київське братство, до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, а також Запорозьке військо з гетьманом П. Сагайдачним. Створювалися Б. ремісничими цехами та ін. міськими корпораціями при парафіальних церквах. Б. діяли в Луцьку, Львові, Острозі, Києві та в багатьох ін. містах тодішньої території України і Білорусії. Спочатку Б. ставили перед собою релігійно-благодійні цілі. Вони дбали про свої патрональні церкви, справляли спільні культові відправи, подавали матеріальну допомогу своїм членам, брали участь у похоронах братчиків.

З кінця 16 ст. Б. беруть активну участь у боротьбі проти посилення польсько-шляхетського гніту, національних та релігійних утисків. Вони набули великого громадсько-політичного і національно-культурного значення. Намагаючись перетворити православну церкву на знаряддя зміцнення своїх суспільно-політичних позицій, Б. виступають як проти необмеженої влади церковних феодалів—православних епіскопів, так і проти польсько-шляхетського та католицького наступу. Залишаючись в основному організаціями заможного торговельно-ремісничого міського населення, Б. об'єднують навколо себе представників інших соціальних шарів України. Вони приймають до свого складу православну шляхту, неза-доволену обмеженням її привілеїв польсько-шляхетським урядом. Іноді в Б. вступали або підтримували їх і окремі православні магнати та епіскопи, які хотіли спрямувати діяльність Б. в своїх інтересах. Б. вели боротьбу проти єзуїтської пропаганди і примусового насадження уніатства на Україні і в Білорусії.

Одночасно Б. розгорнули культурну діяльність. Вони відкривали школи, друкарні, навколо яких збиралися культурні сили. Серед шкіл на першому місці була в ЗО—40-х pp. 17 ст. Києво-Могилянська колегія. З братських шкіл вийшов ряд письменників, вчених, політичних діячів, які своєю діяльністю сприяли зміцненню зв'язків українського та білоруського народів з великим російським народом. Після возз'єднання України з Росією і після відбиття наступу католицизму в 2-й пол. 17 ст. діяльність Б. поступово завмирає.

Літ.: С а в и ч А. Нариси з історії культурних рухів на Україні та Білорусії в XVI—XVIII в. К., 1929; Гуслистий К. Визвольна боротьба українського народу проти шляхетської Польщі в другій половині XVI і в першій половині XVII століття. К., 1941; Е ф и м є н к о А. Южно-русские братства. В її кн.: Южная Русь, т. 1. СПБ, 1905.

БРАТСЬК — місто в Іркутській обл. РРФСР, на р. Ангарі. Залізнич. станція, пристань, аеропорт. 51 тис. ж. (1959). Швидко зростаючий новий пром. центр, розвиток якого зумовлений будівництвом Братської ГЕС. Підприємства буд. індустрії, деревообр. пром-сті. В майбутньому Б. стане одним з важливих пром. вузлів Братсько-Тайшет-ського пром. комплексу Сх. Сибіру.

БРАТСЬКА ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ — одна з найбільших у світі ГЕС. Спорудження її розпочато 1955 в Падунському звуженні р. Ангари, нижче м. Братська. Б. г. передбачено здати в експлуатацію протягом семирічки (1959—65). Перші агрегати ГЕС будуть введені в дію 1960. Б. г. — один з нижчих ступенів Ангаро-Єнісейського каскаду гідроелектростанцій. Потужність її становитиме 4,5 млн. кет, вироби, електроенергії (в середній щодо водності рік) — понад 21,5 млрд. квт-г. До складу гідровузла Б. г. входять: бетонна гравітаційна гребля висотою бл. 127 м, будинок ГЕС довжиною 500 м, підвищувальна підстанція і судноплавний шлюз. Будинок ГЕС міститиметься з низового боку греблі. В машинному залі електростанції буде встановлено 20 гідротурбін потужністю по 225 тис. кет. Загальна довжина греблі досягне 5120 м. Вона створить найбільше в світі штучне водоймище площею 5500 км². Довжина Братського водоймища дорівнюватиме 570 км, ширина — від 1,5 до 25 км, обсяг— 179 млрд. м³, що перевищить обсяг Куйбишевського водоймища більше ніж у 3 рази. Для спорудження Б. г. необхідно виконати бл. 40 млн. м³земляних робіт, виготовити й укласти до 7,5 млн. м³ бетону і залізобетону; для підготовки чаші водоймища треба вирубати бл. 38 млн. м³ ділової деревини. Б. г. буде важливим вузлом в єдиній енергосистемі Сх. Сибіру, енергетичною базою для потужного Братсько-Тайшетського промислового вузла, де за рішеннями XXI з'їзду КПРС створюється найбільший у світі лісопромисловий комплекс, організовується вироби, металів, будматеріалів тощо.

БРАТСЬКЕ — селище міського типу, центр Братського району Миколаївської обл. УРСР. Розта поване на р. Мертвоводі (бас. Пд. Бугу), за 24 км від залізнич. ст. Людмилівка. 5,9 тис. ж. (1959). Сирозавод (республіканського значення), промисловий і харчовий комбінати, промислова артіль, РТС. 2 середні і восьмирічна школи, школа сільської молоді, Будинок культури, бібліотека. В районі вирощують пшеницю, просо, ячмінь, цукрові буряки, соняшник, коріандр; розводять молочно-м'ясну худобу.

«БРАТСЬКІ ДЕМОКРАТИ» — міжнародне демократичне революційне товариство, засноване в Лондоні діячами лівого крила чартизму Дж. Гарні і Е. Джонсом та революційними емігрантами з інших європейських країн. За час свого існування (1845—53) товариство «Б. д.» в своїх відозвах («До демократів усіх націй» та ін.) і практичній діяльності добивалось об'єднання всіх демократичних сил з метою відвернення воєн, припинення національної ворожнечі, зміцнення міжнародної пролетарської солідарності. «Б. д.» пропагували ідеї розпливчастого демократизму і утопічного соціалізму. К. Маркс і Ф. Енгельс підтримували зв'язки з «Б. д.».

БРАТСЬКІ ШКОЛИ — школи, які організовувались і утримувались освітніми, релігійно-національними та іншими організаціями, так званими братствами. Такі школи виникли в багатьох країнах 15—18 ст. Б. ш. 16—17.СТ. відіграли значну роль в розвиткові освіти на Україні і в Білорусії. Перша така школа була організована 1586 ставропігійським братством у Львові. Братство вбачало в організації школи не тільки засіб освіти, а й знаряддя боротьби проти шляхетсько-католицької агресії, єзуїтів та полонізаторської політики польського уряду. Робота школи визначалася статутом. Статут Львівської школи підкреслював, що в організації школи брало участь укр. населення міста, хоч на ділі вчилися в школі діти насамперед заможніших верств укр. населення міста. Батьки, посилаючи дитину до школи, повинні були при свідках ознайомитися з шкільними порядками і скласти договір, в якому зазначити зміст і термін навчання дитини в школі. Викладання проводилось рідною мовою, але велика увага приділялась вивченню грецької, а пізніше латинської та польської мов. Учні навчалися читати, писати, рахувати та співати. У старшому віці знайомилися з елементами «семи вільних мистецтв», філософією та богослов'ям. Школу очолював ректор Крім того, братство виділяло двох шкільних наглядачів (схолархів), які контролювали роботу вчителів та успішність учнів і розв'язували всі господарські питання. На зразок Львівської були створені Б. ш. в Луцьку, Києві та багатьох інших українських і білоруських містах.

Постанова загальних зборів Львівського братства про створення школи.

Б. ш. відіграли прогресивну роль не тільки в поширенні освіти й розробці педагогічної теорії в Росії, на Україні і в Білорусії, а і в бороть бі українського народу за визволення від гніту шляхетсько-католицьких загарбників та в боротьбі за возз'єднання України з Росією.

БРАТУНЬ Ростислав Андрійович (н. 7. І 1927) — український рад. поет. Член КПРС з 1954. Н у Любомлі на Волині в сім'ї учителя. Закінчив Львівський університет (1950). В літературі виступає з 1945. У віршах Б. відображено соціалістичні перетворення в західних областях України.

Тв.: Вересень. К., 1У49, Світании. Львів, 1950, Шсня про волю К., 1953; Вогонь. Львів, 1956. Я син України К., 1958: Рос. п є р є к л. — Львов-ский раосвет. М., 195»і.

БРАТУСЬ Сергій Микитович (н. 19. X 1904) — рад. вчений-юрист, доктор юридичних наук (з 1943), професор, спеціаліст у галузі цивільного права Член КПРС з 1954. Н у Конотопі. 1926 закінчив Київський інститут народного господарства. Викладав на робітфаках Київ, с.-г і політех інститутів. З 1936 працює у Всесоюзному інституті юридичних наук Заст. голови Зовнішньоторговельної арбітражної комісії. Б належить майже 100 друкованих праць, зокрема «Юридичні особи в радянському цивільному праві» (М., 1947), «Суб'єкти цивільного права» (М., 1950). БРАУДЕ Семен Якович (н 28. І 1911) — український рад. радіофізик Чл.-кор. АН УРСР (з 1958), доктор тех наук, професор. Н в Полтаві. 1932 закінчив Харківський фіз.-хім.-матем. інститут. 1933—55 працював у •Фіз.-тех. інституті АН УРСР (Харків) і одночасно в харк. уч. закладах. З 1955 — зав. лабораторією і заст. директора Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР (Харків). Осн. наук, дослідження проводить в галузі надвисоких частот і поширення радіохвиль. Автор понад 80 наук праць. Сталінська премія, 1952.

БРАУЕР, Броу Bep(Broiiwer) Адріан (1605 або 1606 — 1. 11 1638) — фламандський живописець. Вчився в Голландії, мабуть, у Ф Галь-са 3 1631 працював в Антверпені. В невеликих жанрових картинах Б. з гумором зображав .драматичні сцени з життя селян і плебейських верств міста та малював поетичні краєвиди рідного краю. Кращі твори Б. відзначаються гостротою характеристик, експресією, композиційною і колористичною майстерністю. Твори Б є в музеях Москви і Ленінграда. БРАУЕР (Brouwer) Лейтзен-Егберт-Ян (н. 27. 11 1881) — нідерландський математик. Член Нідерландської АН (з 1912), проф Амстердамського університету (1912—51). В 1911 — 13 одержав важливі результати в галузі топології (теореми про інваріантність числа вимірів, про нерухому точку). Очолює філософський напрям у математиці — інтуїціонізм. БРАУН Володимир Олександрович (31. XII 1896 — 21. VIII 1957) — радянський кінорежисер, засл. діяч мист УРСР (з 1954). Н. у м. Єлисаветграді (тепер. Кіровоград). Творчу діяльність почав 1924 в Ленінграді. Поставив фільми: «Наші дівчата» (1930), «Парубок з берегів Міссурі» (1931), «Королівські матроси» (1933), «Скарб загиблого корабля» (1936) та ін. З 1939 працював на Україні, створив кінофільми: «Моряки» (1939), «В далекому плаванні» (1946), «Голубі дороги» (1947), «В мирні дні» (1951), «Максимко» (1952), «Командир корабля» (1954), «Море кличе» (1955), «Мальва» за М. Горьким (1957). Сталінська премія, 1952.

БРАУН (Brown) Джон (9. V 1800 —2. XII 1859) — американський фермер, один з пристрасних діячів аболіціонізму. В 1834 організував аболіціоністське товариство. Допомагав рабам втікати до Канади. 1854—55 Б з п'ятьма синами брав участь у боях з рабовласниками в шт Канзас. У 1858 Б. склав проєкт «Тимчасової конституції» для США, в якій послідовно проводив принцип народ, суверенітету і вимагав повної ліквідації рабовласництва. Основні статті консти ту ції Б. були перекладені російською мовою М. Г. Чернишевським як такі, що відповідали настроям і ідеям передової рос. громадськості в умовах революційної ситуації в Росії напередодні скасування кріпацтва. У 1859 Б. очолив повстання в Харперс-Феррі (шт. Віргінія), сподіваючись на підтримку рабів всієї країни Загін був розбитий урядовими військами, а Б засуджений до страти Мужня поведінка Б. на суді і під час страти сприяла згуртуванню аболіціоністів. У громадянській війні 1861—65 пісня «Загін Джона Брауна» стала гімном війська Півночі. БРАУНЕР (Brauner) Богуслав (8. V 1855— 15. II 1935) — чеський хімік. Проф Празького університету (з 1897). Почесний член Російського фіз.-хім. товариства. Наукова діяльність Б. була спрямована на підтвердження і дальше розроблення періодич. закону Д. 1. Менделєєва. Вивчав властивості рідкісних елементів і визначив їхнє місце в періодич. системі елементів. На прохання Д. І. Менделєєва написав для 7-го видання «Основ хімії» (1903) розділ «Елементи рідкісних земель». Багато уваги приділяв розвиткові дружби і наукових зв'язків між слов'янськими вченими, зокрема між російськими та чеськими. Створив сучасну школу чеських хіміків

БРАУНЕР Олександр Олександрович (25. І 1857 — 5 V 1941) — український рад. зоолог. Н..в Сімферополі. Закінчив університет в Одесі (1881), після чого служив у земстві і одночасно провадив наукові* дослідження. З 1918 — зав. кафедрою тваринництва Одес. с.-г. інституту. В 1923—35 працював у Всесоюзн. інституті гібридизації і акліматизації тварин (Асканія-Нова). Праці Б. присвячені переважно вивченню ссавців, птахів, риб та комах України, історії формування фауни степів, раціональному використанню і охороні природних ресурсів. Б. вивчав сіру українську і червону степову худобу. Вивчаючи походження свійських тварин, особливо коней і собак, Б. показав, що їх організація змінюється під впливом умов навколишнього середовища. Багато уваги приділяв популяризації зоологічних знань.

Літ.; Олександр Олександрович Ераунер. Біо-біб-ліографічні матеріали. Одеса, 1957.

БРАУНІНГ (Browning) Елізабет (Б а р р є т-Браунінг; 6. III 1806 —ЗО. VI 1861) —англійська поетеса. Н. у Лондоні. З 1846 жила в Італії. Найкращими її творами є поема «Плач дітей» (1844) — реалістичне викриття визиску дитячої праці, збірки політ, лірики «Вікна Ка-за Гвіді» (1851) та «Вірші до конгресу» (1860), пройняті співчуттям до боротьби італ. патріотів. Б. належить також роман «Аврора Лі» (1856), написаний білим віршем, та ін. Вірші Б. укр. мовою_ перекладав П. Грабовський.

БРАУНШВЕЙГ — місто в ФРН, в землі Нижня Саксонія, на перетині сухопутних транспортних шляхів з Середньо-Німецьким каналом. Залізнич. вузол. 243,2 тис. ж. (1957). Машинобудування, автомобільний завод, харчова (цукрова, консервна, пивоварна тощо) і текст, пром-сть. Вища технічна школа.

БРАХІАНТИКЛІНАЛЬ (грец. βραχύς — короткий і антикліналь) — коротка антиклінальна складка, довжина якої у кілька разів перевищує її ширину. Падіння шарів порід на крилах Б. йде від центра в усі боки. У плані Б. має вигляд овала, всередині якого лежать древні породи, оточені більш молодими у вигляді концентричних кілець.

План. Розрізи по лініях АВ і БГ.

БРАХІКЕФАЛІЯ, брахіцефалія (грец. βραχύς — короткий і χεφαλή — голова) — короткоголовість, кругла форма черепної коробки. Череп вважається брахікефальним, коли процентне відношення найбільшої його ширини до найбільшої довжини (головний показник) становить більше 80.

БРАХІСИНКЛІНАЛЬ — коротка синклінальна складка гірських порід, що має форму овальної чаші. Падіння шарів гірських порід у Б. спрямоване до центра. На геол. картах

Б. зображується у вигляді концентричних кілець з порівняно молодими породами всередині і більш древніми зовні. На Україні Б. спостерігаються на Керченському, п-ові, в Донбасі та ін. місцях.

План. Розрізи по лініях АВ і БГ.

БРАХІСТОХРОНА (від грец. βράχιστος — найкоротший і χρόνος — час) — крива най-коротшого спуску, тобто та з усіх можливих кривих, що сполучають дві точки А і В (мал.), вздовж якої важка кулька, що котиться без тертя з точки А, за найкоротший час досягає нижчої точки В. При відсутності опору середовища Б. — звичайна циклоїда з горизонтальною основою і точкою звороту у верхній точці А. Задача про Б.., розв'язана Й. Бер-нуллі (1696), відіграла важливу роль у розвитку^ варіаційного числення.

БРАХМА (Брама) — вищий бог у брахманізмі, який вважається «першопричиною» всього існуючого, «творцем» всіх інших богів і людей. Зображається чотириликим і чотирируким. В ідеалістичній філософії веданти Б. — «світова душа», продуктом діяльності якої нібито є «примарний» світ явищ, природа.

БРАХМАНИ — в Стародавній Індії служителі релігійного культу, жерці. В період утвердження класового рабовласницького ладу оформились в різко відособлену вищу касту (варну) і розробили панівну релігійну ідеологію кастового ладу — брахманізм. Особа Б. вважалась священною і недоторканною, рівною з богами. Б. з презирством ставилися до трудящих як до нижчих «приречених» каст, освячували їх експлуатацію і поневолення.

В сучасній Індії каста Б. продовжує існувати, але вона вже втратила свою колишню класову виключність.

БРАХМАНІЗМ — панівна релігія давнього рабовласницького суспільства в Індії; як віросповідання остаточно склався в середині 1 тис. до н. є. на основі уявлень і міфів ведичної релігії і пристосування їх для захисту і виправдання соціальної нерівності, класового, рабовласницького ладу.

Жерці Б.— брахмани надали Ведам нового, мі-стико-ідеалістичного тлумачення, створили свою систему богослов'я, в центрі якої став поняття про єдиного вищого бога Брахму — творця всього існуючого. В коментаріях і тлумаченнях Ведів: Упанішади («таємні вчення»), Брахмани і Араньяки («лісові книіи») та ін.— "брахмани твердили, що першоджерелом всього є світова душа — Брахма, яка містить у собі творче начало, начало збереження і начало руйнування. Першому (творчому) началу відповідав бог Брахма, другому — Вішну, третьому — Шіеа. Ця троїстість у Б. відома під .назвою «трімурті». З її волі нібито все народжується і зникає. Частинкою Брахми є людська душа, яка після численних перероджень прагне до злиття з світовою душею. Б. розвинув нове вчення про переселення душ, чого в ранніх формах індійської релігії не було. За цим ученням душа кожної людини після смерті відроджується у якому-небудь новому вигляді, який частково залежить від волі богів, але переважно визначається вчинками людей, їх «кармою», тобто законом відплати. Якщо людина не дотримується релігійних законів, то її душа нібито перевтілюється виключно у «нечестиві» істоти і зазнає пекельних мук. Б. включає в себе вчення про пекло і його страшного управителя — бога Яме. Пізніше вчення Б. про переселення душ стало одним з відправних тверджень сучасного індуїзму. Для Б. властиве обожнення тварин: корів, мавп, змій. Б. освячував соціальну нерівність, кастовий лад. Брахмани вчили бідних, що їх кастові обов'язки і кастова нижчість визначені богом. У «священних» книгах Б. цинічно говориться; що шудра створений богом для того, щоб «бути рабом брахмана». Жерці-брахмани оголосили себе вищими серед людей, своєрідними божествами і вимагали загального поклоніння собі.

Б. є одним з ідейних джерел сучасної релігії Індії — індуїзму.

Літ.: Маркс К. Об Индии. М., 1933; Син-х а Н. К., Банерджи А. Ч. История Индии. М., 1954; Радхакришнан С. Индийская фи-лософия, т. 1—2. М., 1956—57; Зльманович С. Д. Законьї Ману. Пер. с санскритского. СПБ, 1913; Р о й М. История индийской философии. М., 1958.

БРАХМАПУТРА (Брамапутра; санскрит.— син Брахми) — головна ріка Пд. Тібету, найбільш повноводна і друга за величиною ріка Індії і Сх. Пакистану. Довж. 2900 км, пл. бас. 935 тис. км². Б. бере початок у Пд.-Зх. Тібеті на вис. 4700 м. На протязі 1125 км Б. протікає в Пд. Тібеті, де називається Цангпо. Течія спокійна. Нижче Б. прориває Гімалаї. По виході з гір Б. знову стає широкою рівнинною рікою. Під час повеней широко розливається й наносить шар намулу, який удобрює ґрунти і сприяє їхній винятковій родючості; великі розливи ріки завдають шкоди господарству. В межах Сх. Бенгалії Б. зливається з Гангом, утворюючи величезну дельту пл. 80 000 км². Живлення снігове та дощове. Найбільший стік влітку (середньорічний стік становить 382 км⁹). Судноплавна на протязі 1290 км, з них на 600 км у межах Пд. Тібету. На Б. збудовані численні іригаційні, споруди.

БРАХМІ— найпоширеніше давньоіндійське складове письмо з новим порядком знаків зліва направо. На основі Б. розвинулися всі сучасні алфавіти Індії: деванагарі, пенджабський, тамільський, телугу та ін., а також алфавіти Бірми, Тібету, Таїланду та о-вів Цейлон, Калімантан (Борнео), Ява.

БРАЦЛАВ — селише міського типу, центр Брашіавського району Вінницької обл. УРСР. Розташоване на р. Пд. Бугу, на автошляху Вінниця — Ямпіль, за 12 км від залізнич. станції Кароліна. 3,9 тис. ж. (1959).

Час заснування невідомий. В 2-й пол. 14 ст. захоплений феодальною Литвою. За Люблінською унією 1569 відійшов до шляхетської Польщі. В 1648 Б., визволений військами Б. Хмельницького, стає полковим містом Брацлавського полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 Б. відійшов до Польщі. В 15— 17 ст. Б. зазнав руйнувань від нападів кримських татар (1478, 1552) і турків (1672). В період народного повстання на Правобережжі населення Б. в 1702 знищило польсько-шляхетський гарнізон. До 1712 Б. був центром Брацлавського полку. Під час Коліївщини 1768 населення Б. допомогло рос. війську вигнати з міста загони Барської конфедерації. З 1793 Б. входить до складу Росії. В 1795— 96 Б. — адм. центр Брацлавського намісництва, потім повіту Подільської губ. 1919 в районі Б. вибухло повстання проти контрреволюційної Директорії. В роки Великої Вітчизн. війни тут діяли партизанські загони.

В Б. є пром- та харчокомбінат, 2 цегельні, пивоварний завод, млин, олійниця, пром. артіль, РТС, міжколгоспна ГЕС. 2 середні, початкова школи, бухгалтерський технікум, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки.

В районі (в с. Забужжя) велика швейна ф-ка (вироби, ковдр); кам'яні кар'єри. Посіви пшениці, цукрових буряків, поширене садівництво; розводять молочно-м'ясну худобу.

БРАЦЛАВСЬКЕ І ВІННИЦЬКЕ ПОВСТАННЯ МІЩАН 1541 — повстання населення міст Брацлава і Вінниці проти утисків і грабунків литовської адміністрації, очолюваної брацлавським старостою князем G. Пронським. Повсталі міщани захопили брац-лавський і вінницький замки, скарали на смерть ненависних урядовців, а Пронського вигнали. Згодом повстання було придушено, а його керівників страчено. Б. і В. п. м. було стихійним виступом пригноблених мас проти феодального гніту.

БРАЦЛАВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО — адміністративно-територіальна одиниця, утворена за указом Катерини II (23. IV с. ст. 1793) на Правобережній Україні після возз'єднання її з Росією. Б. н. з центром в м. Брацлаві складалося з 13 повітів: Брацлавського, Вінницького, Гайсинського, Тульчинського, Ямпільського. Могилівського, Махнівського, Липовецького, П'ятигірського, Бершадсько-го, Літинського, Хмільницького та Сквир-ського. Через відсутність у Брацлаві приміщень намісницьке правління тимчасово перебувало до 1795 у Вінниці. Б. н. ліквідоване 1797 в зв'язку з адміністративною реформою Павла І, за якою утворювалися губернії. Б. н., за винятком Сквирського, П'ятигірського, Липовецького і Махнівського повітів, які відійшли до Київської губ., ввійшло у склад Подільської губернії.

БРАЦЛАВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1594—95 — повстання українського населення в Брацлаві проти магнатсько-шляхетського панування. Безпосередньою причиною Б. п. були здирства і знущання королівського старости магната Ю. Струся з міщан Брацлава. Під впливом селянсько-козацького повстання, очолюваного Северином Наливайком, весною 1594 брацлавські міщани повстали і вигнали з міста старосту Струся і польських жовнірів. Восени 1594 вони за допомогою Наливайка розгромили на р. Південному Бугу шляхетське ополчення, яке наступало на Брацлав. Тільки влітку 1595 польсько-шляхетському війську вдалося захопити Брацлав і жорстоко придушити Б. п. Один з керівників Б. п., брацлавський війт Роман Титченко (Тищенко), весною 1596 був страчений. Після поразки Б. п. міщани продовжували боротьбу за визволення з-під гніту шляхетської Польщі. Ця боротьба набрала ще ширшого розмаху в 1-й пол. 17 століття. Літ.: Гуслистий К. До історії брацлавського повстання в 90-х pp. XVI століття. «Наукові записки [Інституту історії і археології України Академії наук УРСР]», 1943, № 1.

БРАЦЛАВСЬКИЙ ПОЛК — адміністративно-територіальна і військова одиниця селянсько-козацьких військ, створена 1648, після визволення Брацлавщини повстанськими загонами Максима Кривоноса. Територія Б. п. охоплювала теперішню Вінницьку та більшу частину Хмельницької обл. В 1649 Б. п. налічував 22 сотні з сотенними містами: Райго-родом, Тульчином, Красним, Браїловом, Ям-полем, М'ястківкою (Городківкою), Шаргоро-дом, Мурафою, Комаргородом та ін. В кінці 60-х pp. 17 ст. до Б. п. був приєднаний Він ницький полк. Полковим містом Б. п. був Брацлав. Б. п. захищав зх. кордони України від шляхетської Польщі, пд. — від турків і кримських татар. Козаки Б. п. брали участь у розгромі польсько-шляхетських військ під Пилявцями 1648, Батогом 1652, Жванцем 1653 та в ін. боях визвольної війни 1648—54. Першим полковником Б. п. був сподвижник Б. Хмельницького Данило Нечай (1648—51). Після Андрусівського перемир'я 1667, за яким Правобережна Україна відійшла до Польщі, населення Б. п. продовжувало вести вперту боротьбу проти польської шляхти, турків і кримських татар. В цей період (1692—1703) відзначився брацлавський полковник Андрій Абазин, при якому майже все Сх. Поділля було визволене з-під шляхетського гніту. Б. п. був ліквідований в 1712, коли за угодою між Росією і Польщею козаків правобережних полків було переселено на Лівобережну Україну.

Літ.: Історія Української РСР, т. 1. К., 1955; Максимович М. А. Собрание сочинений, т. 1. К., 1876; Актьі, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 10. СПБ, 1878.

БРАЦЛАВЩИНА — історична область 14— 18 ст., що займала територію теперішньої Вінницької і частину Хмельницької областей Української РСР. Назву дістала від м. Брацлава — її адміністративного центра. В 1362 Б. захопила феодальна Литва, а після Люблінської унії 1569 — шляхетська Польща, яка створила Брацлавське воєводство. Населення Б. брало активну участь у визвольній боротьбі проти польсько-шляхетського гніту (селянсько-козацькі повстання 1594—96, 1625, 1630, 1637—38). На початку визвольної війни 1648 на Б. створено Брацлавський полк. В 1654 Б. разом з усією Україною возз'єднується з Росією. Але згодом за Андрусівським перемир'ям 1667 Б. відійшла до Польщі. В кін.

17 — поч. 18 ст. на Б. розгорнулася боротьба проти польської шляхти. В ЗО—60-х pp.

18 ст. Б. була охоплена гайдамацькими повстаннями. Б. не раз терпіла від грабіжницьких нападів кримських татар і турків; найбільші з них —1468, 1478, 1552, 1672. У 1793 Б. в складі Правобережної України була возз'єднана з Росією.

Літ.: Історія Української РСР, т. 1. К., 1955; Батюшков П. Н. Подолия. СПБ, 1891; Ней-м а н Ц. Г. Старая Брацлавщина и ее люди. «Киев-ская старина», 1889, № 5 — 6, 10.

БРАШМАН Микола Дмитрович (25. VI 1796 — 25. V 1866) — російський математик і механік. Чл.-кор. Петербурзької АН (з 1855), проф. Московського університету (з 1834). Праці з галузі гідромеханіки і принципу найменшої дії. Сприяв виробленню наукових основ викладання механіки. Був організатором Московського матем. товариства і його друкованого органу «Математический сборник», що видається й досі.

БРАШОВ — колишня (до 1950) назва міста Сталін в Румунії.

«БРДЗОЛА» («Б о р о т ь б а») — перша нелегальна грузинська газета ленінсько-іс-крівської групи тіфліської соціал-демократичної організації. Видавалася з вересня 1901 по грудень 1902; вийшло 4 номери. Редактор Ладо Кецховелі. В газеті активно співробітничав Й. В. Сталін. «Б.» відстоювала єдність закавказького пролетаріату з робітничим класом всієї Росії, необхідність створення єдиної революц. марксистської партії російського пролетаріату, вела послідовну боротьбу проти «легальних марксистів» і «економістів». Вихід «Б.» відзначила ленінська «Искра» (№ 13 від 20 грудня с. ст. 1901).

БРЕГГ (Bragg) 1) Уїльям-Генрі (2. VII 1862 — 12. III 1942) — англійський фізик. Проф. Аделаїдського (Австралія, з 1886), Лідського (з 1909) і Лондонського (з 1915) університетів. Член (з 1906) і президент (1935 — 40) Лондон, королівського товариства. Відомий наук, працями з структурного аналізу. Ряд його науково-популярних праць перекладено рос. й укр. мовами («У світі атомів і молекул». X., 1932; «Вступ до аналізу кристалів». М. — Л., 1930, та ін.). Нобелівська премія, 1915.2) Уїльям-Лоуренс (н. 31. НІ 1890) — англ. фізик, син Брегга У.-Г. Проф. Манчестерського (1919—37), Кембріджського (з 1938) університетів. Член Лондон, королівського товариства (з 1921). Одночасно (1913) з Г. В. Вуль-фом встановив т. з. Вульфа — Брегга умову, яку покладено в основу рентгеноструктурно-го аналізу. Визначив структуру багатьох силікатів. Нобелівська премія, 1915.

БРЕГГЕР (Bregger) Вольдемар-Крістофер (10. XI 1851 — 17. II 1940) — норвезький петрограф, проф. мінералогії і геології в університеті м. Осло. Працював над питаннями хім. розщеплення (диференціації) магми (1890). Першим ввів у петрографію назви «лейкократовЬ (домінують безкольорові компоненти) та«мела-нократові» (домінують кольорові компоненти) жили, «монцонітові породи». На його честь названо мінерал бреггерит.

БРЕДЕЛЬ (Bredel) Віллі (н. 2. V 1901) — німецький письменник і громадський діяч, член ЦК СЄПН. Н. у Гамбурзі. З юнацьких років брав активну участь у революц. русі, переслідувався, був ув'язнений. Перші романи «Машинобудівний завод Н. і К.» (1930), «Розенгофштрассе» (1931), «Параграф, що боронить власність». 13 місяців перебував у концтаборі. В 1934 емігрував до Чехословач-чини, а пізніше — до СРСР. Твори «Іспит» (1934) та «Твій невідомий брат» (1937) присвятив нім. антифашистам. У 1936 Б. опублікував книгу «Микола Щорс, герой боротьби проти німецьких окупантів», матеріал для якої зібрав на Україні. Боротьбу з напізмом Б. змалював у повістях «Зустріч на Ебро» (1939),. «Смерть у болоті» (1941), «Зондерфюрер» (1944). Найвизначніший твір — трилогія «Рідні та знайомі» (1941—53), в якій висвітлено історію нім. робітничого руху з кін. 19 ст. до наших днів. Після 1945 Б. пише повість «50 днів» (1950), книгу «Від Ебро до Волги» (1954). Літ.-критичні статті зібрані в зб. «Сім поетів» (1950). Серед творів Б. особливе значення має книга «Ернст Тельман» (1948). Б.— віце-президент Товариства німецько-радянської дружби. Двічі лауреат Національної премії.

Тв.: Укр. перекл,- Розенгофштрассе. X., 1934; Іспит. X., 1936; П'ятдесят днів. В кн.: За нову Німеччину. К., 1953; Рідні та знайомі. Ужгород, 1953; Сини. Ужгород, 1954; Внуки. Ужгород, 1957; Рос. перек л.— Зрнст Тельмай. М., 1955.

Літ.: ТроянкерВ. С. Вилли Бредель. Библио-графический указатель. М., 1954.

БРЕДІХІН Федір Олександрович (8. XII 1831 — 14. V 1904) — російський астроном, академік (з 1890). Проф. Московського університету (з 1865). В 1869 — проф. Київського університету. З 1873 — директор Московської астр. обсерваторії, 1890—95 — директор Пулковської астр. обсерваторії. Основні праці Б. присвячені вивченню комет. Його дослідження з теорії кометних форм і походження періодичних комет та метеорних потоків здобули всесвітнє визнання. Праці Б., продовжені його учнями і послідовниками, сприяли створенню Московської школи кометної астрономії. Б. опублікував понад 200 наукових праць і кілька науково-популярних статей. Б. обирався членом багатьох вітчизняних та зарубіжних наукових товариств і закладів. 1946 АН СРСР встановила премію імені Бредіхіна, яка присуджується за визначні праці в галузі астрономії.

Літ.: З и гель Ф. Ю. Федор Александрович Бредихин. М., 1957.

БРЕДФОРД — місто^ у Великобританії, в зх. частині графства Йоркшір (Зх. Райдінг), біля сх. схилів Пеннінських гір. 287,8 тис. ж. (1958). Залізнич. вузол. Великий центр шерстяної (особливо суконної) пром-сті. Хім., маш.-буд. (вироби, текст, машин), шкіряні підприємства. Разом з Лідсом і прилеглими містами є значним промисловим і транспортним вузлом країни

БРЕЖНЄВ Леонід Ілліч (н. 19. XII 1906)— радянський партійний і державний діяч, член Президії ЦК КПРС, Голова Президії Верховної Ради СРСР. Н. на Україні в м. Дніпродзержин-ську в сім'ї робітни-ка-металурга. З 1921 почав трудову діяльність. З 1923, працюючи на виробництві, одночасно вчився і в 1927 закінчив землевпорядно- меліоративний технікум у м. Курську. 1927—30 працював на Уралі землевпорядником, зав. районним земельним відділом, заст. голови райвиконкому, заст. завідуючого Уральським обласним земельним управлінням. Член КПРС з 1931. В 1931—35 навчався в м. Дніпродзержинську, в Металургійн. інституті, після чого працював інженером на металургійному заводі ім. Дзержинського. В травні 1937 був обраний заст. голови Дні-продзержинського міськвиконкому. З травня 1938 — зав. відділом Дніпропетровського обкому партії. 1939 обирається секретарем Дніпропетровського обкому партії. В роки Великої Вітчизняної війни (1941—45) був у діючій армії на керівній політичній роботі — заст. начальника Політуправління Південного фронту, начальником політвідділу армії, начальником Політуправління 4-го Українського фронту.

В 1946 обраний першим секретарем Запорізького обкому КЩб) України, в листопаді 1947 — першим секретарем Дніпропетровського обкому КЩб) України, в липні 1950 — першим секретарем ЦК КЩб) Молдавії. На XIX з'їзді КПРС (1952) обирається членом ЦК КПРС, на Пленумі ЦК КПРС (жовтень 1952) — кандидатом у члени Президії і секретарем ЦК КПРС. З березня 1953 — перший заст. начальника Головного політуправління Міністерства оборони СРСР. В лютому 1954 обраний другим, а в серпні 1954 — першим секретарем ЦК КП Казахстану. На XX з'їзді КПРС (1956) обраний членом ЦК КПРС, на Пленумі ЦК КПРС (лютий 1956) — кандидатом у члени Президії ЦК КПРС і секретарем ЦК КПРС. На Пленумі ЦК КПРС у червні 1957 обраний членом Президії ЦК КПРС. З травня 1960 — голова Президії Верховної Ради СРСР. Б.— депутат Верховної Ради СРСР. З—5-го скликань. У 1943 йому присвоєно звання генерал-майора, в 1953 — генерал-лейтенанта. Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Богдана Хмельницького 2-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки та медалями.

БРЕЖНЬОВ Геннадій Іванович (10. XI 1913 — 7. X 1953) —український рад. поет. Н. у Харкові в родині робітника. Працював на фабриці. Закінчив Харківський педінститут. Перша збірка віршів вийшла 1933. В роки Великої Вітчизняної війни працював у військовій газеті. Автор багатьох ліричних поезій і байок. Писав також для дітей. Переклав п'єсу Я. Райніса «Вій, вітерець!».

Тв.: Чолом тобі, земле! X., 1948; Байки. X., 1951; Поезії. К., 1954.

БРЕЙ (Bray) Джон Френсіс (1809—95) — англійський економіст, соціаліст-утопіст, послідовник Р. Оуена, ідеолог дрібної буржуазії. Б. у своїх творах критикував капіталістич. суперечності, але був противником політич. боротьби, створював утопічні проєкти суспільних перетворень. Він проповідував можливість перетворення капіталістич. ладу шляхом організації робітничих продуктивних асоціацій, спеціальних базарів, банків «справедливого обміну» і проведенням інших економічних реформ. Б.— ідейний попередник Прудона та його послідовників.

Літ.: Маркс К. Капітал, т. 1. К., 1954; М а р к^с К. Злиденність філософії. К., 1958.

БРЕЙГЕЛЬ (Brueghel) Пітер Старший, прозваний «Мужицьким» (н. між 1525—ЗО — п. 1569) — видатний нідерландський живописець і гравер. Працював у Антверпені, а з 1563 — в Брюсселі. 1552—53 відвідав Італію та Францію. Б. був одним з основоположників фламандського і голландського реалістичного мистецтва. В своїй творчості гостро критикував пороки сучасного йому суспільства, обстоюючи народно-демократичний ідеал. Вивчаючи спадщину Босха, Б. шукав шлях до народної, національної художньої мови. Джерелом його натхнення стають фольклор, народні звичаї. З них запозичив Б. і алегоричну, гротескну, а часто і фантастичну форму, в якій виявлялася мудрість народу доби середньовіччя (серія гравюр «Пороки» та «Доброчесності», картина «Прислів'я»). Проте живе спостереження в творах Б. бере верх над елементами фантастики («Бій посту і масляниці», «Дитячі ігри»).

Реалістичні й демократичні тенденції творчості Б. особливо зміцніли за національно-визвольного руху в Нідерландах. Його критика стає прямішою і гострішою («Жирна та пісна кухні» тощо) і водночас поглиблюється розуміння могутніх сил народу. У відомій серії «Місяці року» Б. розкриває величну красу рідного краю, оспівуючи звичаї, життя і побут людей праці. В картинах «Селянське весілля» та «Селянський танок», пройнятих народним гумором, художник утверджує естетичну цінність образу простої людини, підкреслюючи незламну життєву силу народу. Разом з тим Б. бачив і трагічні сторони життя. В «Перепису в Віфлеємі» та «Віфлеємському винищенні немовлят», прикриваючись релігійною темою, Б. показує знущання загарб-ників-іспанців; в картинах «Каліки», «Сліпі» та «Сорока на шибениці» виражає гіркий роздум над народною долею.

П. Брейгель Старший. «Мисливці на снігу». 1565. Художньо-історичний музей. Відень.

Переборюючи середньовічне світосприймання й умовності художцьої мови, Б. досягає художнього узагальнення і закладає основи розвитку реалістичного жанрового та пейзажного живопису нових часів.

Літ.: Алпатов М. Питер Брейгель Мужи-цкий. М., 1933; Климов Р. Питер Брейгель Старший. М., 1954.

БРЕЙТОВСЬКА СВИНЯ — виведена в Ярославській обл. порода свиней сального типу; придатна також для беконної і м'ясної відгодівлі. Дорослі тварини мають досить міцний, широкий, довгий (150—160 см) тулуб на міцних, широко розставлених ногах. Голова довгаста, з помітним вгином профілю; вуха довгі, звисають. Масть здебільшого біла, оброслість густа. Середня жива вага маток 235 кг, кнурів 285 кг. Плодючість 10—13 поросят. Тварини дуже рухливі, добре пристосовані до пасовищного утримання, скороспілі, в 6—7-мі-сяч. віці вага підсвинків при відгодівлі досягає 90—100 кг. Б. с. розводять в Ярославській, Калінінській, Костромській областях і в БРСР.

БРЕКЕНРІДЖ (Brackenridge) Х'ю-Генрі (25. VI 1748 -— 1816) — американський письменник. Н. в Шотландії. У драмах, памфлетах, проповідях та інших творах прославляв ідеали бурж. революції і боротьбу за нац. незалежність. Сатиричний твір Б. «Сучасне рицарство, або пригоди капітана Фар-раго і Тіга О'Рігана, його слуги» (1792—1815) відіграв значну роль у розвитку американського реалістич. роману.

БРЕКТОН (Bracton) Генрі (р. н. невід.— п. 1268) — англійський середньовічний юрист. Був адвокатом і судовим клерком, а 1245—58 — суддею вищих суд. органів. На матеріалах судової практики Б. бл. 1256 написав трактат «Про закони і звичаї Англії», виклавши в ньому систему англ. феод, загальнодержавного («загального») права. Трактат Б. розкрив феод, основу «загального права», яке закріпило цілковите безправ'я кріпа-ків-вілланів. В ньому ж викладається юри-дич. теорія вілланства самого Б., яка, наслідуючи римське право, прирівнює віллана до раба.^

БРЕКЧІЯ (італ. breccia — ломка) — гірська порода, складена зі зцементованих гострокутних уламків (щебеню та ін.) розміром понад 2 мм. Уламки можуть бути однорідними за петрографічним складом (мономіктна Б.) і різнорідними (поліміктна Б.). Уламки, як правило, відрізняються від цементу. Б. утворюються під впливом екзогенних (обвали, осипи, вивітрювання, вилуговування тощо), вулканічних (цементація уламків лавових і грязьових потоків), тектонічних (при горотворенні) та епігенетичних (тиск при перекристалізації осадків тощо) процесів.

БРЕМ — німецькі зоологи: 1) Альфред-Едмунд(2. II 1829 — 11. XI 1884). Н. в Рен-тендорфі (Тюрінгія), вчився в Ієнському університеті. Під час численних подорожей (Африка, Скан-дінавськ. п-ів, Зх. Сибір) зібрав величезний зоолог, матеріал, який був покладений в основу його багатотомної праці «Життя тварин». Ця праця, яка багато раз видавалась в перекладах на різні мови, містить, поряд з застарілими, ряд цінних фактичних даних. Є кілька рад. видань її рос. мовою. 2) Хрі-стіан-Людвіг (24. І 1787 — 26. VI 1864) — батько попереднього, орнітолог. Вивчав головним чином внутрішньовидову мінливість птахів Європи ^написав понад 200 праць.

БРЕМЕН — місто на Пн. ФРН, у пониззі р. Везеру. 522 тис. ж. (1957). Адм. центр землі Бремен.

БРЕМЕН — земля ФРН, найменша за площею (404 км²) і кількістю населення (664,1 тис. ж., 1957). Включає м. Бремен з передмістями і його аванпорт на Північному м.— Бремергафен. Б.— важливий транспортний і пром. вузол країни. Русло р. Везеру між Бременом і Північним м. поглиблене, що дає змогу приймати морські судна з осадкою до 9,5 м (найбільші судна приймає Бремергафен). Бремен і Бремергафен утворюють другий за значенням (після Гамбурга) портовий район ФРН з судооборотом бл. 10 млн. т на рік. Судно-буд. індустрія (верфі «Вулкано», «Везер» та ін.), машинобудування (автомобілебудування та ін.), нафтопереробка. Багато підприємств легкої і харч, пром-сті, що переробляють імпортну сировину: текст., тютюнові, борошномельні тощо. В Бремергафені — верфі, рибальство, рибоконсервна пром-сть. У м. Бремені пам'ятники архітектури — ратуша (1405—1617), старовинні будинки.

БРЕМСБЕРГ (нім. Bremse — гальмо і Berg — гора) — 1) Підйомно-транспортне пристосування з гальмовим пристроєм для опускання вантажів похилою колією. Складається з перекинутого через шків каната і прикріплених до його кінців двох вагонеток. 2) Підземна похила гірнича виробка, яка не має безпосереднього виходу на поверхню і служить для спускання вантажів (за допомогою механічних пристроїв) з вищого горизонту на нижчий.

БРЕНГВІН (Brangwyn) Франк (13. V 1867 — 11. VI 1956) — англійський графік і живописець. У своїй творчості приділяв велику увагу сучасному індустріальному місту та темі праці, відобразив життя народів багатьох країн. У плакатах і літографіях, присвячених першій імперіалістичній війні, Б. виступив палким її противником і переконаним борцем за мир.

Ф. Бренгвін. «Пилярі». 1904. Офорт.

БРЕНІВКОВІ (Bombyliidae) — родина двокрилих комах підряду коротковусих. Тіло довж. бл. 10 мм, вкрите густими волосками. Крила, ноги, а часто і хоботок довгі. Трапляються на квітах, живляться нектаром. Личинки більшості видів — паразити різних комах та їх личинок або лялечок (бджіл, метеликів, наїзників тощо). Відомо бл. 3000 видів Б., пошир, переважно в сухих тропіках і субтропіках. На Україні понад 20 видів, переважно в Кримській та ін. південних областях, найчастіше в піщаних біотопах.

БРЕННЕР — гірський прохід і перевал між Ецтальськими і Ціллертальськими Альпами, на кордоні Австрії та Італії. Вис. 1370 м. Через Б. прокладена (1867) з-ця Їнсбрук-Больцано з 27 тунелями.

БРЕНТАНО Клеменс (8. ЇХ 1778 — 28. VII 1842) — німецький поет-романтик, учасник гейдельберзького гуртка. Н. в Франкфур-ті-на-Майні. Б. прославляв патріархальне життя народу за часів середньовіччя, проповідував релігійний аскетизм («Романси про чотки», «Історія про чесного Касперля і прекрасну Аннерль», 1817, «Хроніка мандрівного школяра», 1818). Разом з Арнімом Б. уклав збірку нім. народних пісень «Чарівний ріг хлопчика» (1806—08).

БРЕНТАНО Луйо (18. XII 1844 —9. IX 1931) — німецький буржуазний економіст, представник т. з. катедер-соціалізму і «нової історичної школи» в політичній економії. Виступав із злісними наклепами на марксизм. У своїх працях «Про причини сучасної соціальної нужди» (1889), «Аграрна політика» (1897) та ін. Б. проповідував можливість соціальної рівності і класового миру при капіталізмі, відстоював антинауковий «закон спадної родючості ґрунту» і реакційну «теорію» стійкості дрібного господарства в землеробстві, захищав капіталістич. монополії. В. І. Ленін викрив зв'язок «брентанізму» з каутськіанством і «легальним марксизмом» в Росії (див. Ленін В. І. Твори, т. 28, с. 205).

БРЕРА — картинна галерея в Мілані (Італія). Тут знаходиться цінна збірка творів європ. художників (Рафаеля, Веронезе, Тін-торетто, Рембрандта, Рубенса, Ван-Дейка та ін.). Б. заснована в кінці 18 ст. в палаці, збудованому ще в 17 ст. Відкрита для широкого огляду 1809.

БРЕСТ — місто,ц.Брестської обл.БРСР. Розташоване на автомагістралі Москва —Варшава на р. Зх. Буг при впадінні в неї р. Мухавця. 73 тис. ж. (1959). Важливий транспортний вузол (5 залізнич. напрямів), пристань, автошляхи. М'ясо- і хлібокомбінати, борошномельний, лікеро-горілчаний і молочний заводи, авторемонтні майстерні, швейні, трикотажні, деревообробні підприємства. В роки Великої Вітчизняної війни місто було зруйноване. Зараз повністю відбудоване. Будуються (1959) килимовий комбінат, льонопрядильна ф-ка, підприємства буд. матеріалів. Пед. інститут, залізнич. технікум, мед. та муз. училища. Драм, театр, краєзнавчий музей.

Б.— древньоруське місто; вперше згадується в літопису 1019 як Берестьє. З середини 12 ст. входило до складу Володимиро-Волинського князівства. В 1320 захоплене феодальною Литвою і перейменоване в Брест. З 1569 було в складі шляхетської Речі Посполитої. В 1596 в Б. проголошено церковну Брестську унію. За третім поділом Польщі 1795 Б. відійшов до Росії. На поч. 19 ст. перейменований на Брест-Литовський. З 30-х pp. 19 ст. став важливою фортецею на зх. кордоні Росії. З березня 1918 в Б. підписано Брестський мирний договір між Радянською Росією і Німеччиною. В 1919—39 Б. був під владою буржуазно-поміщицької Польщі. В 1939 в складі Зх. Білорусії возз'єднаний з Білоруською РСР. В 1941 (з 22 червня до 20 липня) гарнізон брестської фортеці вів героїчну боротьбу проти переважаючих сил гітлерівських загарбників.

БРЕСТ — місто на Пн. Зх. Франції, на п-ові Бретань (деп. Фіністер). 110,7 тис. ж. (1954). Порт на березі закритої Брестської бухти. Військ.-мор. база Франції на Атлантичному ок. з арсеналом, верф'ями, морськими училищами. Маш.-буд., текст., суперфосфатна, харч, пром-сть (переважно на імпортній сировині).

БРЕСТ-ЛИТОВСЬКА УГОДА 1918 —зрадницька «угода» про поневолення України німецькими імперіалістами, підписана 9 лютого 1918 в Брест-Литовську (Бресті) Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною, Болгарією і контрреволюційною Центральною радою.

Б.-Л. у. завдала тяжких втрат укр. народові і в значній мірі погіршила для Радянської Росії умови грабіжницького Брестського миру 1918. Вона передбачала «визнання» німецькими імперіалістами Центральної ради, поваленої укр. трудящими, і подання їй збройної допомоги для боротьби проти Радянської влади на Україні. Українські буржуазні націоналісти зобов'язувалися вивезти з України до Німеччини і Австро-Угорщини 1 млн. т хліба, величезну кількість іншого продовольства та сировини. За Б.-Л. у. Сх. Галичина, Пн. Буковина і Закарпаття залишалися під ярмом австро-угорської монархії. Західноукраїнські буржуазні націоналісти повністю підтримали Брест-Литовську «угоду».

Німецькі імперіалісти використали Б.-Л. у. для зриву мирних переговорів з Радянською Росією та Радянською Україною і для загарбання території України. Зрадницькі дії укр. буржуазних націоналістів привели до відновлення капіталістичних порядків, реставрації буржуазно-поміщицького монархізму і встановлення кривавого режиму іноземної окупації України. Укр. буржуазним націоналістам допомогла підла поведінка Троцького. Будучи головою радянської делегації в Бресті, він, незважаючи на перемогу Радянської влади на Україні та розгром Центральної ради, не заперечував проти участі укр. буржуазних націоналістів у переговорах. Делегація Робітничо-Селянського уряду України на мирних переговорах в Бресті викрила зрадницькі дії Центральної ради і від імені укр. народу заявила про невизнання будь-яких угод, укладених буржуазно-націоналістичною контрреволюцією.

Український народ піднявся на визвольну війну проти іноземних загарбників та їх буржуазно-націоналістичних прислужників. В результаті героїчної революційної боротьби українських трудящих, зміцнення Радянської влади в центрі Росії та листопадової революції 1918 в Німеччині німецько-австрійська інтервенція на Україні зазнала цілковитого краху. Анулювавши Брестський мирний договір 1918, Радянська Росія надала допомогу трудящим України в їхній визвольній боротьбі. Перемога радянського народу над німецькими окупантами остаточно змела Брест-Литовську угоду.

БРЕСТСЬКА ОБЛАСТЬ — область на Пд. Зх. БРСР. Утворена 4 грудня 1939. Пл. 33,1 тис. км². Нас. 1200 тис. чол. (1959). В складі Б. о. 24 райони, 12 міст, 15 селищ міського типу. Центр — м. Брест.

Природа. Поверхня Б. о. в цілому рівнинна. На Пд.— заболочена Поліська низовина, на Пн. Зх. і Пн.— слабопогорбовані Прибузька і Барановицька рівнини. На Пн. Сх.— невисокі відроги Новогрудської височини. Корисні копалини: торф (бл. 6 млрд. м³. 2-е місце в БРСР), керамічна сировина (глини, піски), крейда. Клімат помірно континентальний, вологий, з м'якою зимою і помірно теплим літом (пересічні т-ри січня —4^е, липня +18°), опадів бл. 600 мм на рік. Ріки повноводні, з повільною течією. Найбільші: Прип'ять з притоками — Ясельдою, Піною, Стиррю, Горинню (бас. Чорного м.) і Зх. Буг (бас. Балтійського м.). Ґрунти в Поліській низовині слабопідзолисті, піщані; на Зх. і Пн. області — дерново-підзолисті, значні масиви дерново-підзолистих глейових ґрунтів зустрічаються в центр, районах Б. о.; на Сх. поширена смуга дерново-перегнійно-карбонатних ґрунтів. Ліси займають понад 25% території Б. о. (головним чином сосна, береза, вільха, дуб). В Б. о. — частина заповідника Біловезька Пуща.

Майже 25% території займають луки і пасовиська (частково заболочені).

Населення. Білоруси становлять понад 80% населення. Серед, густота — 35,9 чол. на 1 км². Найгустіше заселена середня частина області, найменше — пд. райони Поліської низовини. Міського населення 23% (1959). Найважливіші міста: Брест, Барановичі, Пінськ, Кобрін, Лунінець.

Господарство. Б. о. входить до Білоруського економіч. адм. району. Валова продукція пром-сті Б. о. зросла 1958 в 4,8 раза проти рівня 1-940. Розвиток пром-сті області тісно пов'язаний з використанням місцевої с.-г. і мінеральної сировини. Понад у₂ всієї пром. продукції дає харчова пром-сть (м'ясокомбінати в Бресті, Барановичах, Пінську, птахокомбінати в Кобріні, Пінську), масло- та крохмале-патокові, спиртові заводи розташовані в багатьох нас. пунктах Б. о. По вироби, м'яса Б. о. займає 1-е, масла — 2-е місце в БРСР. Важливе значення мають лісозаготівлі та деревообр. пром-сть, що дають майже у₄пром. продукції області (сірникові, фанерні, мебльовіта інші підприємства в Пінську, Бресті та ін.). Легка пром-сть представлена швейними, взуттєвими і трикотажними ф-ками в Барановичах, Бресті, Пінську. Значного розвитку набула пром-сть буд. матеріалів: вироби, вапна (Березовський завод), облицьовувальної кераміки (Горинський завод), силікатних блоків (Барановицький завод), цегельні заводи. Металообр. пром-сть обслуговує переважно потреби області в ремонті устаткування, особливо потреби транспорту. В Пінську працює судноремонтний завод, що випускає також річкові баржі. В області видобувається близько 600 тис. т торфу на рік. Будуються (1959): одна з потужних в БРСР Березовська електростанція, комбінат штучної шкіри в Пінську, килимовий комбінат, льонопрядильна ф-ка, підприємства буд. індустрії в Бресті та ін. Б. о.— важливий с.-г. район Білорусії з розвинутим молочно-м'ясним тваринництвом, зерновим господарством, технічними культурами (льон, коноплі, цукр. буряки), роль яких дедалі зростає^ Заг. посівна площа Б. о. (в тис. га, 1957)—- 666, в т. ч. під зерновими (жито, пшениця, кукурудза) — 376, технічними — 44, картоплею — 140, кормовими — 98. В області проведені великі роботи по осушенню заболочених земель. Поголів'я (на \ січня 1958, в тис. голів): великої рогатої худоби — 554 (в т. ч. корів — 293), свиней — 414, овець і кіз — 271, коней — 88. Заг. довж. залізниць — 992 км. Осн. магістраль Москва— Брест. Значна сітка автошляхів (в т. ч. автомагістраль Москва—Брест). Судноплавство по Прип'яті, Піні, Горині, Мухавцю і Дніпров-сько-Бузькому каналу. В Б. о.— пед. інститут, 16 серед, спец, учбових закладів, 5 музеїв.

БРЕСТСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1596 — об'єднання православної церкви України й Білорусії з католицькою церквою, проголошене на церковному соборі в Бресті. Б. ц. у. була знаряддям зміцнення політичного панування шляхетської Польщі й католицької церкви на Україні та в Білорусії. За допомогою Б. ц. у. польські пани й католицьке духівництво сподівались обернути православних, які стануть уніатами, на католиків, щоб таким чином денаціоналізувати, ополячити український і білоруський народи, розірвати їхні зв'язки з братнім російським народом.

Унія була підтримана лише верхівкою українських духовних і світських феодалів, які прагнули добитися однакового політичного становища з польськими магнатами, зміцнити свої класові позиції в боротьбі проти антифеодальних народних рухів. «Історія учить, — говорить В. І. Ленін,— що пануючі класи завжди жертвували всім, чисто всім: релігією, свободою, батьківщиною, коли йшлося про придушення революційного руху пригноблених класів» (Твори, т. 11, с. 84). Ще 1590 частина православних епіскопів вступила в таємні переговори з польським королем Сігізмундом III, висловивши бажання приєднатись до католицької церкви. В 1595 епіскопи луцький Кирило Терлецький і воло-димирський Іпатій Потій після видання королем універсалу, в якому він сповіщав про перехід православних епіскопів в унію, вирушили до Рима і визнали владу папи. В жовтні 1596 король Сігізмунд III і київ, митрополит Рогоза за дорученням папи Климентія VIII скликали в Бресті церковний собор для офіційного проголошення унії. Проте собор відразу розколовся на два окремі собори — православний і уніатський. Православний відкинув унію. Уніатський проголосив унію, визнав владу римського папи, прийняв основні догмати католицької церкви, зберігши, проте, православні обряди й відправу слов'янською мовою.

Український і білоруський народи стійко боролися проти нав'язування католицтва й унії. Вирішальну роль у цій боротьбі відіграли селянсько-козацькі повстання кінця 16 і 20—30-х pp. 17 ст., спрямовані проти соціального гніту польських і українських феодалів та іноземного панування. Проти Б. ц. у. протестували також православні міщани і шляхта, деякі магнати (князь В.-К. Острозький), більшість духівництва (києво-печерський архімандрит Никифор Тур, його наступник Єлисей Плетенецький та ін.). Було видано ряд антиуніатських полемічних творів («Апокри-сис», «Тренос», «Палінодія» та ін.). Особливе місце серед них займають твори славетного українського письменника Івана Вишенсько-го. Визвольна війна 1648—54 і возз'єднання України з Росією привели до цілковитої ліквідації унії на Лівобережжі. Пізніше унія була ліквідована також на Правобережній Україні (Волинь, Поділля, Брацлав-щина й Київщина), яка наприкінці 18 ст. увійшла до складу Росії. В Західній Україні і на Закарпатті уніатська церква існувала до 1946, коли церковний собор у Львові офіційно проголосив скасування Брестської церковної унії.

Літ.: Історія Української РСР, т. 1. К., 1955; Росович В. [Галан Я.] Що таке унія. Львів, 1947; Похилевич Д. Л. Згубна роль церковної унії в історії українського народу. К., 1958; 3 а-гайко П. К. Українські письменники-полемісти кінця XVI — початку XVII ст. в боротьбі проти Ватікану і унії. К., 1957; Коялович М. Литовская церковная уния, т. 1—2. СПБ, 1859—61.

БРЕСТСЬКИЙ МИР 1918 — мирний договір між Радянською Росією, з одного боку, і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією, з другого, підписаний у Бресті (Бресті-Литовському) 3 березня 1918. Б. м. був укладений молодою соціалістичною республікою у важкій обстановці надзвичайно складної і гострої боротьби за збереження і зміцнення завоювань Великої Жовтн. соціалістич. революції. З першого дня свого існування Радянська держава, керуючись історичним Декретом про мир, прийнятим Другим Всеросійським з'їздом Рад 26 жовтня (8 листопада) 1917, почала рішучу боротьбу за мир і звернулася до всіх воюючих країн з пропозицією негайно припинити імперіалістичну війну і укласти справедливий демократичний мир без анексій та контрибуцій. Мирна зовнішня політика Радянського уряду і Комуністичної партії мала величезне значення в боротьбі за перемогу соціалістичної революції: «...що може бути безперечнішим і яснішим, — вказував В. І. Ленін, — ніж така істина: уряд, який дав змученому трирічною грабіжницькою війною народові Радянську владу, землю, робітничий контроль і м и р, був би непереможний? Мир — головне» (Твори, т. 27, с. 17). Від розв'язання питання про вихід з імперіалістичної війни залежала доля першої в світі соціалістичної держави. Укладення миру було потрібне для завоювання мирної передишки, необхідної для зміцнення Радянської влади, створення Червоної Армії, ліквідації господарської розрухи і для соціалістичної перебудови країни. Лише мир врятовував Радянську Росію від навали най-небезпечніших в той час ворогів — німецьких імперіалістів. Продовження війни з Німеччиною хотіли контрреволюціонери всіх мастей — від монархістів і кадетів до есерів і меншовиків. Вони розраховували на поразку Радянської влади у війні з імперіалістичною Німеччиною, сподіваючись використати її для відновлення старих порядків.

Після відмови США і Антанти від переговорів Радянський уряд, виконуючи волю трудящих, вступив у переговори про мир з Німеччиною та її союзниками. Переговори з представниками австро-німецького блоку почалися у Бресті 20 листопада (3 грудня) 1917. 2(15) грудня було підписано перемир'я строком на 28 днів. Переговори про укладення мирного договору відкрилися 9(22) грудня 1917. Використовуючи відмову США і Антанти від участі у мирних переговорах, німецькі імперіалісти 5(18) січня 1918 висунули у формі ультиматуму грабіжницькі вимоги приєднання до Німеччини західних територій кол. царської Росії площею понад 150 тис. км²(Польща, Литва, частина Білорусії, Латвії та Естонії). В. І. Ленін вказував: «Ультиматум цей такий: або дальша війна, або анексіоністський мир, тобто мир з умовою, що ми віддаємо всі зайняті нами землі, німці зберігають всі зайняті ними землі і накладають на нас контрибуцію... розміром приблизно в 3 мільярди карбованців...» (Твори, т. 26, с. 397). Прагнучи дати народам давно очікуваний мир і зберегти Радянську владу, В. І. Ленін вів непримиренну принципову боротьбу проти «лівих комуністів» і троць-кістів, які виступали проти підписання мирного договору. Позицію В. І. Леніна в ЦК підтримували Артем (Ф. А. Сергєєв), Я. М. Свердлов, Й. В. Сталін та ін. Діяльність «лівих комуністів» і Троцького завдала величезної шкоди Радянській країні і спричинилася до ще більшого погіршення умов мирного договору. Зрадницького удару в спину народам нашої країни завдали розгромлені трудящими України укр. буржуазні націоналісти. Уклавши при фактичному посібництві Троцького Брест-Литов-ську угоду 1918 з Центральною радою, яка залишилася без території, представники кайзера посилили тиск на Радянську країну. Троцький, що був тоді головою радянської делегації, підступно порушив настанову В. І. Леніна і заявив про відмову підписати мирний договір. Скориставшись цим, імперіалістична Німеччина грубо порушила умови перемир'я і 18 лютого 1918 почала загальний наступ на всьому фронті від Чорного до Балтійського моря. В обозі інтервентів на Україну рушили буржуазно-націоналістичні запроданці. Над молодою соціалістичною країною нависла смертельна небезпека. 23 лютого наступ ворога був зупинений під Псковом і Нарвою частинами молодої Червоної Армії. В цих умовах Комуністична партія, організовуючи сили народу для відсічі німецькому нашестю, завдала поразки противникам ленінської лінії, які намагалися зірвати укладення миру. Послідовна і непримиренна боротьба В. І. Леніна за укладення негайного миру з кайзерівською Німеччиною зміцнила більшовицьку партію, зберегла її непорушну єдність, збагатила її величезним історичним досвідом. З березня 1918 Б. м. був підписаний. Його умови були значно важчими у порівнянні з вимогами першого німецького ультиматуму. За Б. м. імперіалістична Німеччина загарбала Польщу, Литву, Латвію, Естонію, більшу частину Білорусії, окуповувала Україну. До Туреччини відходили Каре, Батум і Ардаган. На Радянську Росію накладалася велика контрибуція.

VII з'їзд Комуністичної партії (6—8 березня 1918) визнав за необхідне затвердити Брестський мирний договір. 4-й Надзвичайний Всеросійський з'їзд Рад 15 березня 1918 ратифікував його. Незважаючи на нестерпно важкі умови, Б. м. забезпечував Радянській країні мирну передишку. Збереження Радянської влади в центрі нашої країни було запорукою визволення народів Росії з-під іноземного ярма. Необхідність укладення Б. м. усвідомлювали більшовики України і український пролетаріат, виховані в дусі пролетарського інтернаціоналізму. Яскравим свідченням цього є декларація делегатів Радянської України, оголошена В. П. Затон-ським на 4-му Надзвичайному Всеросійському з'їзді Рад, в якій вони повністю підтримували ленінську лінію у питанні про Б. м. і висловлювали тверду впевненість, що Україна при братерській допомозі Радянської Росії знову стане соціалістичною. Геніальні передбачення В. І. Леніна про недовговічність Б.м. блискуче підтвердились. В той час, як в Росії неухильно зміцнювався радянський лад, кайзерівська Німеччина швидко йшла до загибелі. На початку листопадової революції 1918 в Німеччині ВЦВК РСФРР 13 листопада 1918 анулював Брестський мирний договір. Радянська Росія допомогла українському та ін. народам нашої країни визволитися з-під гніту німецьких загарбників.

Укладення Б. м. було блискучою перемогою ленінської лінії в стратегії і тактиці соціалістичної революції. Б. м. був першою міжнародною перемогою молодої Радянської країни над світовим імперіалізмом, він -продемонстрував зрілість і силу радянської зовнішньої політики.

Літ.: Ленін В. І. Про іноземну воєнну інтервенцію і громадянську війнув СРСР (1918—1920 pp.). K., 1957; Документи внешней политики СССР, т. 1. М., 1957.

БРЕТАНЬ — півострів на Зх. Франції. Береги порізані бухтами і оточені великою кількістю дрібних прибережних острівців. Найвища точка — гора Арре (391 лі).

БРЕТАНЬ — історична провінція на Пн. Зх. Франції. Займає п-ів Бретань і прилеглі материкові райони. Пл. 35,3 тис. км². Нас. 3073 тис. чол. (1954). На узбережжі інтенсивне с. г. (тваринництво, овочівництво) і рибальство. Пром-сть зосереджена в портах — Бресті, Лоріані, Сен-Мало (суднобуд., хім._гвійськові підприємства), а також у внутр. районах, в містах — Ренні, Ле-Мані та ін. (машинобудування, хім., харч.ч підприємства). Внутр. райони менш заселені, с. г. в них відстале. В Бресті й Лоріані — військово-морські бази.

За стародавніх часів Б. була заселена кельтами. В середині 1 ст. до н. є. підпала під владу Риму. В 5—6 ст. Б. заселили кельтські племена бриттів, від яких і походить її назва. З середини 9 ст. стала самостійним графством, потім герцогством. 1532 приєднана до Франції.

БРЕТ-ГАРТ (1836 — 1902) — американський письменник. Див. Гарт Френсіс-Брет.

БРЕТОНСЬКА ЛІТЕРАТУРА — література бретонською мовою франц. провінції Бретані. Розквітла за середньовіччя, коли бретонський народ, епос і казки, поширювані співцями-бардами, користувалися великою популярністю в усій Європі. Бретонські сюжети лягли в основу циклу куртуазних романів (т. з. «Бретонський цикл»). Зразки їх дійшли до нас у франц. обробках Кретьєна де Труа та Роберта де Боррона. Приєднання Бретані до Франції (1532) призвело до офранцужування пануючих класів Бретані та їх літератури. Але селянство та міська біднота й далі плекали бретонську мову й культуру; в 17 ст. розквітає бретонський народ, театр, з'являється понад 150 драм та містерій на епічні й біблійні сюжети. Бретонські пісні Жюльєна Монуара (1606—83) та Мішеля де Ноблеза (1577—1651) спрямовані проти абсолютизму, з утвердженням якого в 17—18 ст. Б. л. занепадає. Спроби відродити її в 19 ст. належать Ерсару де ла Вільмарке, а в 20 ст.— Жафрену та Ле Байону.

БРЕТОНСЬКА МОВА — мова бретонців, нащадків давніх кельтів. Належить до кельт, групи індоєвроп. мов. Збереглася у Франції ва території Нижньої Бретані. Має чотири діалекти: трег'єрський, леонський, ваннський, корнуайльський. В основі письма — лат. графіка. Найдавніші рукописні пам'ятки — глоси (8 ст.). Тепер Б. м. розмовляє бл. 1 млн. чоловік. ^

БРЕТОНЦІ — народність, що населяє п-ів Бретань (Пн.-Зх. Франція). Чисельність — понад 1 млн. чол. (1959). Мова — бретонська, кельтської групи. Єдиної літ. мови Б. не мають. Асимілюються французами. Б.— нащадки кельтів. Осн. заняття — землеробство, рибальство, мореплавство; частина Б. працює в промисловості. Віруючі Б.— переважно католики.

БРЕХОВСЬКИХ Леонід Максимович (н. 6. V 1917) — російський рад. фізик. Чл.-кор. АН СРСР (з 1953). Проф. Моск. університету (з 1953), директор Акустичного інституту АН СРСР (з 1954). Осн. наукові роботи присвячені акустиці і теорії поширення хвиль. Розвинув теорію хвильових полів точкових джерел у неоднорідних середовищах. Створив теорію т. з. бокових, або головних, хвиль, які відіграють важливу роль у сейсморозвідці. Спільно з ін. дослідниками встановив наддалеке поширення звуків у морі. Сталінська премія, 1951.

БРЕХТ (Brecht) Бертольд (10. II 1898 — 14. VIII 1956) — видатний німецький революційний драматург, поет і громадський діяч. Н. в Аугсбурзі. В літературі виступив 1918. У 20-і pp. зблизився з КПН; працював театральним режисером. Драми цих років позначені впливом експресіонізму, але й у них виражено соціальний протест проти буржуазного суспільства. Б. розробляв теорію «епічного театру», який мав на меті виховання передової свідомості. Виходячи з цієї теорії, Б. ставив за романом М. Горького п'єсу «Мати» (1932) та ін. В 1933—48 перебував в еміграції. В ці роки написав твори, спрямовані проти мілітаризму і фашизму («Трьохкопій-чаний роман», 1934; «Гвинтівки Тереси Кар-рар», 1937; п'єси: «Матінка Кураж та її діти», 1938; «Життя Ґалілея», 1939; «Страх і відчай у Третій імперії», 1939; «Швейк у другій світовій війні», 1944, та ін.). Б. закликав до революційного протесту, обстоював необхідність принципової позиції людини в боротьбі між силами прогресу і реакції. 1949 заснував театр «Берлінський ансамбль», активно боровся за створення передового народного театру, за соціалістичне мистецтво. Твори останніх років — віршований памфлет «,,Свобода" і ,,демократія"» (1947), п'єса «Кавказьке крейдяне коло» (1949), зб. «Сто віршів. 1918—1950» (1952) та ін. Член Всесвітньої Ради Миру. Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами», 1954.

Тв.: Рос. перек л.— Пьесьі. М., 1956; Стихи. Трехгрошовьій роман. Новелльї. Публицистика. М., 1956; Дни Коммуньї. Л.—М., 1958.

Літ.: Т роянкер В. С. Бертольд Брехт. Биб-лиографический указатель. М., 1955.

БРЕЧКЕВИЧ Митрофан Васильович (н. 4. VI 1870) — український рад. історик-слов'янознавець; засл. діяч науки УРСР (з 1948). Н. в с. Бакоти (тепер Почаївського району Тернопільської обл.). Професор Юр'їв-ського (тепер Тартуського), Казанського, Київського університетів та ряду ін. учбових закладів. В працях з середньовічної історії прибалтійських слов'ян («Східнопоморське князівство та його занепад», 1929; «Вступ до соціальної історії князівства Славії, або Західного Помор'я», 1911, та ін.) Б. викривав фальсифікаторські твердження реакційної німецької історіографії про нібито культурну місію нім. феодалів в Прибалтиці і показав, що нім. колонізація супроводилась поневоленням і винищенням слов'ян. Праці Б.— значний вклад у вивчення соціально-економічної історії полабсько-балтійських слов'ян.

БРЕШІА — місто на Пн. Італії. Адм. центр провінції Брешіа. 149,9 тис. ж. (1956). Значна пром-сть: металургія, авто- та машинобудування; воєнні, хім., текст, підприємства. Важливий транспортний вузол на шляхах через Пн. Ломбардію та Альпи. Стародавнє місто: рештки римського форуму, театру, храмів; пам'ятники архітектури 11—12 ст. (Старий собор).

БРЖЕЗІНА (Bfezina) Отакар (літ. псевд. Ієбавого Вацлава; 13. IX 1868 — 25. III 1929) — чеський поет і публіцист. Н. в Початках біля Табора. Перші твори пройняті містикою й смутком. Збірки «Будівники храму» (1899) та «Руки» (1901) свідчать про певну еволюцію Б. до реалізму й соціальних проблем. Статті Б. про худож. майстерність зібрані в jkh. «Музика струмків» (1903).

БРИГАДА (італ. brigata — загін, військо) — 1) Військове з'єднання в складі кількох полків (батальйонів), дивізіонів та ін. частин і підрозділів. Б. бувають стрілецькі (піх.), танкові, артилерійські, інженерні та ін. спеціальних військ. У військ.-мор. флоті Б.— тактичне з'єднання кораблів одного класу (Б. торпедних катерів). Б. бувають окремі і неокремі (входять до складу дивізій). 2) Група осіб, які разом виконують певний комплекс робіт (Б. виробнича, Б. сільськогосподарська), громадське доручення (Б. робкорів) тощо.

БРИГАДА ВИРОБНИЧА — 1) В промисловості і на транспорті С Р G Р — колектив робітників, які обслуговують один агрегат, групу верстатів або виконують певний комплекс робіт. Бригадна організація забезпечує раціональний розподіл праці, розстановку і використання працівників відповідно до здібностей і виробнич. кваліфікації, сприяє розвиткові соціалістич. змагання. Б. в. очолює бригадир, який організує роботу, інструктує робітників і відповідає за виконання виробнич. завдання. 2) На будівництві — бригада будівельна буває: спеціалізована, яка складається з робітників однієї професії і виконує один вид робіт; комплексна, яка об'єднує робітників різних професій і виконує всі основні будівельні роботи. Найбільш доцільною є комплексна бригада кінцевої продукції, що споруджує будинок в цілому. 3) В сільському господарстві. Див. Бригада сільськогосподарська. Залежно від завдань комуністич. будівництва в Б. в. виникають різні форми соціалістич. змагання — від ударних бригад в роки перших п'ятирічок до бригад комуністичної праці, які почали створюватись напередодні XXI з'їзду КПРС.

БРИГАДА ВІДМІННОЇ ЯКОСТІ — вироб нича бригада на соціалістичному підприємстві, яка випускає продукцію відмінної якості при високій продуктивності праці. Звання Б. в. я. присуджують профспілкові організації разом з адміністрацією підприємства. Ініціатором соціалістич. змагання за звання Б. в. я. в січні 1949 виступив помічник майстра Краснохолмського камвольного комбінату (Москва) О. G. Чутких. Рух Б. в. я. розгорнувся на Україні, як і в інших республіках СРСР, надзвичайно швидко, охопивши всі галузі пром-сті, транспорту і с. г.; появились також дільниці, цехи і підприємства відмінної якості. Боротьба за високу якість продукції широкого розмаху набрала і в країнах народної демократії.

БРИГАДА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА — основна форма організації праці в сільському господарстві СРСР, яка найповніше відповідає вимогам раціональної організації колгоспного і радгоспного виробництва. В колгоспах Б. створюються для постійної роботи на певній виробничій ділянці. Кількість і характер Б. залежать від місцевих умов артілі, структури господарства, обсягу виробництва, наявності працездатних колгосп-аиків, ступеня механізації виробництва, розташування земельних угідь і населених пунктів колгоспу та ін. Найбільше поширені рільничі Б. За ними закріплюють земельні ділянки на строк не менше повної ротації сівозміни, сіножаті, робочу худобу, •с.-г. машини, транспортні засоби, необхідні виробничі будівлі; це сприяє ліквідації зне-осібки у використанні землі та інших засобів виробництва. Робочу худобу і с.-г. інвентар всередині Б. закріплюють за окремими її членами. Кількість членів Б. встановлюють з таким розрахунком, щоб вона могла своєчасно виконати всі с.-г. роботи на закріплених за нею ділянках землі. На Україні в Степу рільничі Б. складаються в середньому з 70—110 чол., у Лісостепу — з 90—130 чол., ва Поліссі — з 90—120 чол.

Для роботи в рослинництві створюють також, якщо в цьому є потреба, самостійні овочівницькі, садівницькі, виноградарські, кормодобувні, овочево-садівницькі, садово-виноградарські та інші Б. Кожній Б. правління артілі встановлює річне виробниче завдання, в якому визначаються розмір посівних площ по культурах, урожайність, затрати трудоднів таін. Тваринницькі Б. організовують у кожній галузі тваринництва. За ними закріплюють худобу, необхідний інвентар, тягло і відповідні виробничі будівлі. У зв'язку з реорганізацією MTG і продажем техніки колгоспам в багатьох сільгоспартілях створено самостійні тракторні Б., а в деяких господарствах тракторно-рільничі Б. під керівництвом одного бригадира. Добре зарекомендували себе тракторно-рільничі Б. комплексної механізації вирощування цукр. буряків, бавовнику, кукурудзи та ін. культур. В ряді колгоспів трактори, комбайни та інші машини закріплюють за рільничими бригадами. У великих колгоспах, особливо з кількома населеними пунктами, поширені комплексні Б., які відповідають за розвиток всіх галузей господарства на закріпленій за Б, території.

В рослинницьких і тваринницьких радгоспах з розвинутим рільництвом для обслуговування рільництва створюють рільничі, тракторно-рільничі, а також комплексні Б., які обслуговують землеробство і тваринництво. В тваринницьких радгоспах, а також у радгоспах рослинницьких, але з розвинутим тваринництвом, для обслуговування тварин створюються тваринницькі Б. До кожної радгоспної Б. доводиться річне виробниче завдання, і вся її господарська діяльність здійснюється на основі господарського розрахунку.

БРИГАДИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРАЦІ -нова, вища форма соціалістичного змагання колективів трудящих в умовах розгорнутого будівництва комунізму в СРСР. Девіз змагання за право називатися Б. к. п. — «Вчитись працювати і жити по-комуністичному», тобто працювати високопродуктивно, організовано, економічно, впроваджувати нову, прогресивну техніку, широко використовувати передовий досвід, неухильно вдосконалювати свою кваліфікацію, оволодівати марксистсько-ленінською теорією, підвищувати загальноосвітній і культурний рівень, повсякденно боротися з пережитками минулого, підпорядковуючи свої інтереси інтересам суспільства, виховувати у членів бригад кращі якості людини комуністич. суспільства. Ця форма соц. змагання виникла як наслідок патріотичного піднесення і творчої активності радянського народу в період підготовки до XXI з'їзду КПРС. Зачинателями руху Б. к. п. виступили комсомольці і молодь депо Москва-Сорту вальна, де у 1919 зародилися комуністичні суботники, які В. І. Ленін назвав великим почином. Рух Б. к.п. швидко поширився в пром-сті, на транспорті і в с. г. СРСР. На Україні за звання колективу комуністичної праці змагались (на квітень 1960) понад 63,3 тис. бригад, цехів, ферм, ланок, що об'єднували бл. 1 млн. трудящих. Почесне звання Б. к. п. присвоєно більше як 9 тис. колективів.

Поряд із змаганням колективів широко розгорнулося індивідуальне змагання трудівників за звання ударника комуністичної праці. На квітень 1960 за звання ударника комуністичної праці змагалося понад 211,1 тис. працівників пром-сті, транспорту і с. г. Української PGP і одержало це звання 30 384 чол. За прикладом радянських людей трудящі країн народної демократії, зокрема Чехосло-ваччини, НДР, Угорщини та ін., розгорнули змагання за почесне звання бригад соціалістичної праці.

БРИДЬКО Іван Іванович (н. 31. V 1905) -знатна людина Радянської України, начальник дільниці шахти 5—6 ім. Г. М. Димитрова тресту «Красноармійськ-вугілля» (Сталін, обл.), новатор у вугільній пром-сті УРСР, двічі Герой Соціалістичної Праці (1948 і 1957), депутат Верховної Ради СРСР 5-го скликання, заслужений шахтар Української РСР (1958). Член КПРС з 1940. Н. в сім'ї селянина-бідня-ка с. Іванівки (тепер Волноваського району Сталінської обл.). На шахті почав працювати з 1923, в 1938 — 41 вчився у Всесоюзній школі техніків. В 1941 — 45 брав участь у Великій Вітчизняній війні. В 1946 Б. повернувся на шахту, очолив дільницю, на якій впровадив графік циклічності. За 1946 — 58 робітники дільниці, очолюваної Б., видобули понад план 259 тис. т вугілля, зекономили 2310 тис. крб. держ. коштів і в 2 рази підвищили продуктивність праці. За цей період середньодобовий видобуток вугілля на дільниці зріс на 154%, а собівартість тонни видобутого вугілля знизилась більш як на 27%. Б. є автором книг «Циклічність — основа високопродуктивної праці шахтарів» (М., 1948), «Наш досвід циклічної роботи» (М., 1951) та інших.

БРИЖА — складка очеревини; за допомогою Б. внутрішньоочеревинні органи прикріплюються до стінок черевної порожнини. Місце, де Б. відходить від задньої стінки черевної порожнини, називається коренем Б. В залежності від органу розрізняють Б. тонкої кишки, Б. маткової труби та ін. Б. також утворює сальник. Складається Б. з двох листків очеревини; між ними у клітковині розташовуються лімфатичні вузли і проходять кровоносні судини та нерви, що йдуть до відповідних органів. Назва Б. виникла в зв'язку з подібністю її зовн. вигляду до старовинного складчастого коміра — т. з. брижів.

БРИЖІ МЕРТВІ — морські хвилі, які утворюються в безвітряний період при переході вітряних хвиль у вільні. Див. Ряб мертва.

БРИЗИ — вітри невеликої сили на берегах морів, великих озер і рік. Б. мають добову періодичність: вдень вони дмуть з водної поверхні на суходіл, вночі — навпаки. Це пояснюється тим, що вдень суша нагрівається швидше, ніж поверхня води, і тепле, легше повітря підіймається вгору, а на його місце надходить холодніше повітря з-понад води; вночі, навпаки, вода довше зберігає тепло, і тепле повітря над водою підіймається вгору, а на його місце надходить холодніше повітря з суші.

БРИЗКАЛЬНИЙ БАСЕЙН — установка для охолодження води, яке відбувається за рахунок випаровування під час розбризкування її у повітрі. Бризкальна установка складається з басейну глибиною 1—1,5 м, циркуляційного насоса і системи розбризкуваль-них сопел. Б. б. застосовують переважно для зниження температури охолодної води теплосилових установок, компресорів, двигунів, трансформаторів і т. ін. У порівнянні з градирнею конструкція Б. б. простіша, вартість його менша, а строк амортизації більший. Охолодний ефект Б. б. залежить від атмосферних умов. При випаровуванні 1% води температура її знижується на 6°; частину води (1—3%) виносить вітер.

Бризкальний басейн Київської ТЕЦ-3.

БРИЗКУН (Toxotes jaculator) — комахоїдна риба ряду окунеподібних. Довж. до 20 см. Живе в прісновод. басейнах Пд.-Сх. Азії, а також поблизу берегів в Індійському і Тихому океанах. Має в роті спец, пристосування, за допомогою якого викидає на відстань до 1,5 м сильну струмину води (звідси назва) і збиває нею комах для їжі з прибережної рослинності.

БРИКЕТИ (франц. briquette) — плитки спресованого дрібного або пиловидного матеріалу (палива, стружки та ін. відходів заводського виробництва) правильної геометричної форми.

БРИЛОВІ ГОРИ (скидові гори) — гори тектонічного походження. Утворюються внаслідок розломів земної кори і дальшого підняття окремих її ділянок у вигляді брил. Здебільшого Б. г. мають рівнинну або хвилясту поверхню і круті схили. До Б. г. належать гірські системи Алтаю, Тянь-Шаню, в Зх. Європі гори Вогези, Гарц та інші.

БРИЛЬ Янка (Іван Антонович; н. 4. VIII 1917) — білоруський рад. письменник. Н. в Одесі в сім'ї робітника-залізничника. Друкується з 1938. Перша кн. «Оповідання» (1946). Тяжке минуле, визвольна боротьба трудящих Зх. Білорусії, побудова колгоспного ладу — основні теми творів Б. Кращі з них — роман «Кордон» (1949), повість «У Заболотті світає» (1951, Сталінська премія, 1952), «На Бистрин-ці» (1954), нарис «Серце комуніста» (1957). Б. перекладав твори О. Вишні, П. Козланю-ка та інші.

Тв.: Укр. перек л.— У Заболотті світає. К., 1953; Оповідання. К., 1954; На Вистринці. К., 1957; Праведники і злодії. К., 1959; Рос. пе-рек л.— Рассказн и повести. М.,1958.

БРИЛЬЯНТ (франц.^ brillant — блискучий) — чистий прозорий алмаз, штучно огранений у формі двох зрізаних багатогранних пірамід, складених основами. На верхній та нижній частинах Б. є площини і пояси граней-фасетів. Найдосконаліші Б. мають 58 граней і комбінацію 1632 призм. Загальна форма Б.— чотирикутна, округла, овальна, грушеподібна тощо. Б. розцінюються по вазі в каратах (0,2 г), формі, прозорості, грі кольорів. Найбільші в світі Б. мають власні назви — «Кулінан», 3025,24 карата, і «Великий Могол», 793 карати, та інші.

БРИНЗА (рум. brinza) — сир з овечого або з суміші овечого і коров'ячого молока, звурдженого сичужною закваскою. Згусток на спец, сирних столах звільняють від зайвої сироватки, трохи підпресовують і розрізають на куски, які потім видержують у діжках з розсолом. Готова Б. крихкувата, однорідна, біла, слабомолочнокисла, солона. Вміст жиру в Б. становить ЗО—45%, води 54—57%, кухонної солі 6—8%.

БРИНСЬКИЙ Михайло Федорович (11. X 1883 — 10. І 1957) — український скульптор. Н. в селі Долині Станіславської обл. Закінчив худож.-промислові школи в м. Закопаному (1905) та у Відні (1913), пізніше — Академію образотворчих мистецтв у Празі у професорів Я. Штурси і О. Іїїпанієля (1920 — 26). Автор пам'ятника робітникам, розстріляним під час го-лодових заворушень (віденське кладовище в Оттакрінгу, 1911); скульптур — «Еней рятує свого батька» (1916), «В. І. Ленін — учитель» (1924); ряду зображень Т. Шевченка тощо. Б. брав участь у Міжнародному конкурсі на пам'ятник Т. Шевченкові для Харкова (1931, 2-а премія). Останні роки Б. присвятив роботі над образом Леніна. Творча спадщина Б. увійшла в скарбницю українського і чеського мистецтва.

Літ.: Гапак С. Ленін у працях М. Ф. Брин-ського. «Дружно вперед», 1952, № 2.

БРИНЦЕВА Марія Олександрівна (н. 6. XII 1906) — знатна людина Радянської України, новатор сільськогосподарського виробництва. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1949 і 1958). Член КПРС з 1957. Н. в с. Отузах (тепер с Щебетівка Судаць-кого району Кримської обл.) в сім'ї селяни-на-бідняка. З 1931 по 1941 працювала на виноградниках в радгоспі «Судак», з 1944— у виноградарському радгоспі «Коктебель» Судацького району Кримської обл. спочатку рядовою робітницею, з 1945 — ланковою, а з 4959 — бригадир виноградарської бригади.

Депутат Верховної Ради СРСР 4-го і 5-го скликань. Відзначена двома великими золотими медалями Всесоюзної с.-г. виставки.

БРИТАНІЯ (Britannia, Britain) — давня назва Англії і Шотландії, що походить від одного з кельтських племен бриттів, які населяли країну. З 1 ст. і до поч. 5 ст. Б. була римською провінцією; в 5—б ст. завойована англосаксами.

БРИТАНСЬКА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (Encyclopedia Britannica) — енциклопедія, яка видається редакційною радою факультетів Чикаг-ського університету (США) і комісією членів Оксфордського, Кембріджського і Лондонського університетів (Англія). Перше видання Б. є. (1768—71) було в трьох томах. 1929 вийшло 14-е вид. Б. є. в 24 томах (понад 41 тис. статей), яке відтоді час від часу поновлюється і передруковується. Після першої світової війни у виданні Б. є. все більшу роль відіграють американські видавці й редактори. Прикриваючись «об'єктивністю», Б. є. пропагує реакційні ідеї англо-амер. монополій, виступає проти передової революційної ідеології, проти наукового матеріалізму і комунізму. Українська тематика представлена в Б. є. дуже обмежено і тенденційно, майже завжди викривлено — чи то з позицій великодержавницької зневаги, чи то з позицій українського буржуазного націоналізму. Саме так перекручується історія укр. народу, фальсифікується політика Комуністич. партії в нац. питанні і в галузі укр. культури, замовчуються грандіозні успіхи політ., економіч. і культурного будівництва Української РСР. Незважаючи на вихваляння своєю «фактичною достовірністю», Б. є. припускає найгрубіші фактичні помилки. Так, наприклад, Б. є. (т. 13, 1958) твердить, що Харків є адміністративним центром Української РСР, а в т. 22, вид. того ж року, що Київ став столицею У РСР в 1945, хоч, як відомо, Київ є столицею Радянської України з 1934.

БРИТАНСЬКА ІМПЕРІЯ — сукупність володінь Великобританії: колоній, протекторатів, а також підмандатних і підопічних територій. Інколи Б. і. ототожнюють з Британською Співдружністю Націй. До складу Б. і. входять: в Європі — Гібралтар і Мальта; в Азії — Аден, Кіпр, Мальдівські о-ви, Пн. Британське Борнео, Сінгапур; в Африці — Басутоленд, Бечуаналенд, Свазіленд, Кенія, Уганда, Занзібар, Гамбія, Сьєрра-Леоне та ін., о. Мав-рікій, о. Св. Єлени, Сейшельські о-ви, Сома-ліленд, Федерація Родезії і Ньясаленду; в Америці — Багамські о-ви, Бермудські о-ви, Британська Гвіана, Британський Гондурас, Британська Вест-Індія, Фолклендські о-ви; в Океанії — Нові Гебріди (кондомініум Великобританії і Франції), о-ви Піткерн, Соломонові о-ви, о-ви Гілберта та Елліс, о-ви Тонга, о-ви Фіджі. Фактично в колоніальній залежності від Великобританії перебувають і т. з. підопічні території (за мандатом ООН): Танганьїка, Зх. Самоа і о. Науру. Управління колоніями і залежними територіями здійснюється англ. урядом через міністерство колоній і його представників на місцях (генерал-губернаторів, резидентів та ін.). Англ. імперіалізм жорстоко експлуатує і грабує народи Б. і.

Б. і. була утворена в результаті багатовікової колоніальної експансії Англії. В 16— 17 ст. англ. торговельні компанії (особливо

Ост-Індська) захопили значні заокеанські території. Переможні війни Англії з колоніальними державами того часу — Іспанією, Голландією і Францією — привели до значного розширення Б. і. за рахунок володінь цих держав в Європі, Азії, Африці й Америці. Особливо велика кількість англ. колоніальних загарбань припадає на 2-у половину 19 ст. В епоху імперіалізму Великобританія вступила як найбільша колоніальна держава. В. І. Ленін характеризував англ. імперіалізм як колоніальний імперіалізм (Твори. Вид. 4, т. 22, с. 224).

Народи Б. і. вели запеклу боротьбу з англ. колонізаторами за свою незалежність. В 2-й пол. 18 ст. незалежність здобули пн.-американські колонії Великобританії (нині — США). У 19 ст. героїчно боролися проти британських колонізаторів народи Індії, Бірми, бурських республік в Африці та ін. Боротьба за незалежність т. з. переселенських колоній примусила англ. уряд надати їм статус домініону: Канаді — 1867, Австралійському Союзові —1901, Новій Зеландії— 1907, Південно-Африканському Союзові —1910. Перша світова війна і особливо Велика Жовтн. соціалістич. революція, що знаменували початок загальної кризи капіталізму, привели до значного посилення нац.-визвольного руху і глибокої кризи Б. і. В 1921 Англія змушена була надати статус домініону Ірландії (без Ольстера), 1922 — формальну незалежність Єгипту. Після другої світової війни ще більше посилилась криза колоніальної системи імперіалізму. Почався розпад Б. і. В 1946 дістала незалежність Трансіорданія (Іорданія). 1947 з Брит. Індії виникло два домініони — Індія і Пакистан; 1950 була проголошена незалежна Індійська республіка; 1956 — Ісламська республіка Пакистан

(з 1958 — Пакистанська республіка). 1948 статус домініону одержав Цейлон, здобула незалежність Бірма. 1956 проголошено незалежність Судану, 1957 — Малайської Федерації; Золотий Берег разом з Британським Того утворив державу Гана (домініон). Не припиняється наполеглива боротьба інших народів Б. і. за свою незалежність (Кенія, Оман, Ньясаленд). Неспроможна силою придушити нац.-визвольний рух, Англія намагається зберегти свій вплив в країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, з допомогою т. з. Британської Співдружності Націй.

Літ.: Л є м и н И. М. Обострение кризиса Бри-танской империи после второй мировой войньї. М.» 1951, Б р є й д и Р. А. Кризис Британии. М., 1952; Д а т т Р. Кризис Британии и Британской империи. Изп. 2. М., 1959.

БРИТАНСЬКА КОЛУМБІЯ — провінція в Канаді, на узбережжі Тихого ок. Пл. 948,6 тис. км² (з островами). Нас. 1544 тис. чол. (1958). Адм. центр— Вікторія. Найбільше місто — Ванкувер. Гірський рельєф (зона Кордільєр). На узбережжі вологий морський клімат. Головні ріки: Фрейзер, Колумбія, Лай-ард. Великі масиви хвойних лісів. Б. К. відіграє важливу роль в економіці Канади (3-є місце за вартістю пром. продукції). Осн. галузі пром-сті: лісова і деревообр. (понад ^г/₂продукції країни), гірничодоб. (V₂ видобутку цинку, ³/₄ — свинцю, ²/₅ — срібла, ¹/₁₀ — вугілля, майже весь видобуток олова, індію, вольфраму і кадмію країни). Серед робітників гірничодоб. пром-сті значна кількість українців. Виплавка алюмінію (Кітімат), суди обуд. (Ванкувер), металообр., харч, пром-сть. Б. К. дає бл. 7ю с.-г. продукції Канади. Гол. галузь с. г. — тваринництво. Важливе значення мають садівництво та рибальство. 7,2 тис. км з-ць. Порти — Ванкувер, Вікторія, Нью-Вестмінстер.

БРИТАНСЬКА РАДІОМОВНА КОРПОРАЦІЯ (British Broadcasting Corporation, скорочено В. В. С. — Бі-Бі-Сі) — підконтрольна урядові організація, у віданні якої перебуває радіомовлення і некомерційне телебачення Великобританії. Засн. 1927. Принципи її діяльності визначаються королівськими хартіями (статутами) і ліцензіями м-ва зв'язку. Остання хартія набрала сили закону в 1952. В. р. к. має 39 передавачів, провадить мовлення 41 мовою. У 1958 кількість співробітників Б. р. к. перевищувала 14 тис. чол. Використовується для пропаганди проти країн соціалістичного табору та міжнар. комуністичного і робітничого руху.

БРИТАНСЬКА СПІВДРУЖНІСТЬ НАЦІЙ — прийнятий в Англії офіційний термін для групи зв'язаних з Великобританією країн, які мають статус домініонів або утворилися з колишніх англ. колоній. До Б. С. Н. юридично входять: Великобританія (метрополія), домініони — Канада, Австралійський Союз, Нова Зеландія, Пд.-Афр. Союз, Цейлон, Гана, а також держави — Індійська Республіка, Пакистанська Республіка і Малайська Федерація. Інколи термін Б. С. Н. ототожнюється з Британською імперією. Відносини між метрополією і домініонами регулюються Вестмінстерським статутом 1931. Члени Б. С. Н. юридично рівноправні, самостійні в галузі внутр. і зовн. політики, але формально визнають зверхність англ. корони. Б. С. Н.— форма сучасного колоніалізму, знаряддя англ. імперіалізму для збереження свого впливу в домініонах і країнах, які домоглися незалежності. Після другої світової війни, в умовах піднесення нац.-визвольного руху значно посилились суперечності між Великобританією і країнами, що входять до Британської Співдружності Націй.

БРИТАНСЬКА СТАЛЕВА ФЕДЕРАЦІЯ (British Iron and Steel Federation) — картельна організація капіталістів металургійної промисловості Англії. Засн. 1918 під назвою «Національна федерація виробників вугілля і сталі». У 1934 реорганізована і дістала теперішню назву. До Б. с. ф. входять 11 об'єднань (найбільші з них «Стіл компані оф Уелс», «Юнайтед стіл компаніз», «Томас енд Болдуїнс»), які охоплюють всі гол. галузі металургійної пром-сті країни. Б. с. ф. монопольно панує на внутр. ринку Англії, встановлює умови продажу і ціни на метал. Через «Британську корпорацію по чавуну і сталі» Б. с. ф. монополізувала всю зовн. торгівлю Англії чорними металами. Англійські «королі» чавуну і сталі належать до буржуазії, тісно зв'язаної з урядом, і впливають на його політику.

БРИТАНСЬКЕ БОРНЕО — термін, яким іноді позначається група володінь Великобританії в пн. частині о. Калімантан: Борнео Північне Британське, Саравак і протекторат Бруней. Заг. пл. 203,8 тис. км², нас. понад 1 млн. чол. (1958).

БРИТАНСЬКИЙ ГОНДУРАС — колонія Великобританії в Центральній Америці. Див. Гондурас Британський.

БРИТАНСЬКИЙ КОНГРЕС ТРЕД-ЮНІОНІВ (БКТ) — об'єднання англійських профспілок — тред-юніонів, засноване 1868. Виконавчим органом БКТ з 1921 є Генеральна рада, яка щороку обирається з'їздом. За статутом, Генеральна рада мусить «координувати дії тред-юніонів», «стежити за робітн. законодавством», розв'язувати конфлікти між робітниками і підприємцями, підтримувати зв'язок з міжнар. робітн. рухом. Керівництво БКТ, зраджуючи інтереси робітничого класу, всіляко підтримує внутрішню і зовнішню політику англ. імперіалізму, проводить політику «класового співробітництва». 1949 БКТ вийшов з Всесвітньої Федерації Профспілок (ВФП), членом якої був з 1945. Внаслідок активізації лівих сил всередині БКТ його конгреси 1957 і 1958, всупереч реакційним лідерам, ухвалили резолюції з вимогами націоналізації провідних галузей англ. промисловості, припинення гонки озброєнь, заборони ядерної зброї і відновлення торгівлі між Заходом і Сходом. БКТ об'єднує профспілки чисельністю понад 8 млн. членів.

БРИТАНСЬКИЙ МУЗЕЙ в Лондоні— англійський національний музей; засн. 1753. Б. м. об'єднує бібліотеку (засн. 1759), природничо-історичний музей (засн. 1882) і відділи: рукописів, гравюри і малюнка, Стародавнього Сходу, грец. і римських старожит-ностей, нумізматики, старожитностей середньовіччя, кераміки й етнографії. Бібліотека Б. м. —найбільша нац. бібліотека Англії. У фонді її понад 5 млн. книг, бл. 613 000 рукописів (в тому числі коло 450 000 східних рукописів) і відома колекція (бл. 10 000) інкунабул. Бібліотека має цінне зібрання сх. книг (250 000 тт.), а також досить багате зібрання творів слов'янськими мовами. Фонд рос. літератури являа собою самостійний відділ. Є твори укр. класиків — Шевченка, Гребінки та ін. Б. м. відвідували К. Маркс і Ф. Енгельс. У 1902—03 та 1908 в Б. м. працював В. І. Ленін. В Б. м. 1876 випробовувалась електрична свічка П. М. Яблочкова.

БРИТАНСЬКІ ОСТРОВИ — архіпелаг островів в Атлантичному ок. на Пн. Зх. Європи. Пл. 314,6 тис. км². Від материка відокремлюються протоками Ла-Манш і Па-де-Кале. Складаються з 2 великих о-вів (Великобританія, 229,8 тис. км², та Ірландія, 84,4 тис. км²), ряду невеликих архіпелагів (Гебрідські, Шетлендські, Оркнейські о-ви). та о-вів Мен, Англсі, Уайт та ін. Береги Б. о. порізані, особливо на Пн. і Зх., де є багато бухт і заток. В рельєфі переважають рівнини та середньовисокі гори Пеннінські, Кембрійські, Шотландське нагір'я з вищою точкою-Б. о.— горою Бен-Невіс, 1343 м. Клімат морський, помірний. Пересічні річні амплітуди т-р — від 8° на Пн. Зх. до 14° на Пд. Сх. Опади випадають рівномірно протягом року — від 600 мм на Сх. до 2000 мм на Зх. Річки Б. о. невеликі (найбільша — Северн, 355 км),, повноводні, не замерзають. Багато озер. Ґрунти підзолисті, буроземні, болотні. В рослинному покриві переважають лучні угруповання, під лісами 4% площі. На Б. о. розташовані Великобританія та Ірландія.

БРИТТИ — кельтські племена, які з 1-го тис. до н. є. населяли Англію і від яких походить одна з її назв — Британія. З серед. 5 до поч. 7 ст. Б. були підкорені англосаксами. Лише в Уельсі і Шотландії Б. зберігали незалежність до норманського завоювання. Частина Б. переселилась на материк (п-ів; Бретань у Франції).

БРИХАСПАТІ — легендарна особа з літ. пам'яток Старод. Індії (Веди, Упанішади та ін.), вільнодумець і матеріаліст, який першим виступив з рішучою критикою релігійних уявлень брахманізму. Б. доводив, що ніякого потойбічного світу не існує. Боги, пекло, рай — все це вигадки жерців, брахманів; для пояснення світу не обов'язково вдаватися до бога, природа сама породжує речі без всякого втручання богів. Б. вважається засновником матеріалістичної і атеїстичної традицій в Індії.

БРІАН (Briand) Арістід (28. III 1862 — 7. III 1932) — французький політичний діяч і дипломат. За професією юрист. Неодноразово займав посади прем'єр-міністра і міністра закордонних справ. Замолоду Б. примикав до соціалістич. партії, але швидко перейшов на бурж. позиції і 1906 був виключений з неї. 1910 як прем'єр-міністр організував збройне придушення загального страйку залізничників. Після першої світової війни Б.— активний провідник франц. зовн. імперіалістичної політики; дотримувався політики поступок Німеччині. Б. — один з ініціаторів укладення Локарнських угод 1925 та Келлога—Бріана пакту 1928. В 1931 зазнав поразки на президентських виборах і відійшов від політичного життя.

БРІАН (Brian) Боройме (р. н. невід.— п. 1014) — верховний вождь і король Ірландії [1001—1014]. В бою при Клонтарфі (поблизу Дубліна) 1014 очолюване Б. військо розгромило датчан, які з 795 систематично грабували й спустошували Ірландію. Б. загинув у цьому бою, але здобута його військом перемога поклала край спробам датчан підкорити Ірландію.

БРІАНШОНА ТЕОРЕМА — одна з найважливіших теорем проєктивної геометрії. Вона стверджує, що три прямі, які сполучають у пари протилежні вершини шестисто-ронника, описаного навколо конічного перерізу, мають спільну точку, т. з. точку Бріаншона (або паралельні; тоді їх спільна точка безмежно віддалена). Описаний шестисто-ронник утворюється шістьма дотичними, його вершини — точки перетину сусідніх дотичних. Усім можливим нумераціям шести заданих дотичних відповідають 60 шестисторонників, отже, 60 точок Бріаншона; вони розміщені по три на двадцяти прямих. Разом з Паскаля теоремою Б. т. встановлює осн. проєктивні властивості конічних перерізів. Названа за ім'ям франц. математика ПІ.-Ж. Бріаншона (Ch.-J. Brianchon, 1785—1864).

Літ.: Єфімов М. В. Вища геометрія. К., 1950; Ч є т в є р у х і н М. Ф. Вища геометрія. К., 1952.

БРІАРСЬКИЙ КАНАЛ — канал у Франції, сполучає р. Луару з р. Сеною. Один з найстаріших каналів Європи, збудований в 1604— 42. Довж. 59 км., глиб. 1,8 м.

БРІГС (Briggs) Генрі (1561 — 26. І 1630) — англійський математик. Проф. Оксфордського університету (з 1619). Обчислив і опубл. перші в історії науки табл. десяткових логарифмів: 8-значні для чисел від 1 до 1000 (1617) і 14-значні для чисел від 1 до 20 000 і від 90 000 до 100 000 (1624). 1633 видано його таблиці логарифмів тригонометр. функцій. Десяткові логарифми на честь Б. наз. бріговими.

БРІДЖМЕН (Bridgman) Персі (н. 21. IV 1882) — американський фізик, з 1919 проф. Гарвардського університету (США). Відомий своїми дослідженнями в галузі фізики високих тисків. Нобелівська премія, 1946. У філософії Б. є одним з засновників т. з. операціоналізму — різновидності суб'єктивного ідеалізму.

БРІДЖПОРТ — місто на Пн. Сх. США, в шт. Коннектікут. 159 тис. ж. (1950). Порт у протоці Лонг-Айленд. Разом з містами Нью-Хейвеном і Уотербері Б. створює значний пром. район. Воєнна пром-сть, машинобудування, металообробка, вироби, електротех. устаткування.

БРІДЖТАУН — місто, адм. центр о. Барбадос у Вест-Індській федерації (брит.). 18,5 тис. ж. (1955). Порт на Карібському м. В районі Б. плантації цукрової тростини, бавовнику. Вивіз цукру, рому, бавовни.

БРІНДІЗІ — місто в Пд. Італії, адм. центр пров. Бріндізі в обл. Апулія. 64,3 тис. ж. (1956). Важливий пасажирський, торг, і військовий порт на Адріатичному м. біля входу в прот. Отранто. Залізнич. вузол і аеропорт.

БРІНЕЛЛЯ МЕТОД — спосіб визначення твердості матеріалів вдавлюванням на спеціальному приладі сталевої загартованої кульки (а¹ = 10; 5 або 2,5 мм) в досліджуваний зразок під діянням заданого навантаження протягом _г певного часу (10—ЗО сек.).

БРІОЛОГІЯ (грец. ppuov — мох та \b-\os— вчення) — наука, що вивчає мохоподібні (мохи та печіночники), їхню морфологію, систематику, цитологію, географічне поширення, філогенію тощо. Розвинулася в 19 ст. в результаті робіт Й. Гедвіга, В. Гофмейстера, К. Гебеля, Й. Веленовського та ін. Див. Мохоподібні.

БРІСБЕН (Б р і с б є й н) — місто на Сх. Австралійського Союзу. Адм. центр штату Квінсленд. 543 тис. ж. (1957). Порт на р. Брісбені доступний для морських суден. Залізнич. вузол. Центр гірничопром. (кам. вугілля, золото) і с.-г. району. Підприємства воєнної пром-сті, металург., автоскладальні (компаній США), верфі. Значна харчова пром-сть, що працює на експорт: м'ясохоло-добійні, цукрові заводи. Шкіряно-взуттєві підприємства. Університет.

БРІССО (Brissot) Жан-П'єр (15. І 1754 — 31. X 1793) —діяч французької бурж. революції кінця 18 ст. Адвокат за фахом; поділяв погляди Вольтера. В роки революції був вождем і теоретиком жирондистів. Видавав газету «Французький патріот» («Lepatriote frangais»). Після повстання 10 серпня 1792 виступив проти якобінців, вимагаючи «закінчити революцію». Під час народ, повстання 3. V — 2.VI 1793 Б. виключено з Конвенту, заарештовано і за вироком ревтрибуналу страчено.

БРІСТОЛЬ — місто-графство в пд.-зх. частині Великобританії в графстві Глостершір на р. Ейвоні, за 10 км від Брістольської зат. 438,0 тис. ж. (1958). Великий порт, пром. і торг, центр. В Б., його передмістях та аванпортах Ейвонмуті і Портісхеді розвинуті різні галузі транспортного машинобудування. Аарчова пром-сть, кольорова металургія і нафтопереробка .

БРІСТОЛЬСЬКА ЗАТОКА — затока Атлантичного океану, що глибоко врізується в сушу у зх. частині Англії. Глиб, до 50 м. В Б. з. впадає р. Северн. Головні порти: Нью-порт, Кардіфф.

«БРІТІШ МОТОР КОРПОРЕЙШЕН» (British Motor Corporation, Ltd.) — найбільша англійська монополія по виробництву автомобілів. Див. Трест.

«БРІТІШ ПЕТРОЛЕУМ КОМПАНІ» (British Petroleum C°, Ltd.) — англійська нафтова монополія, засн. 1909, до грудня 1954 наз. «Англо-Іранська нафтова компанія» (АІНК). В 1951 нафтові промисли АІНК в Ірані були націоналізовані. Однак в 1954 АІНК (перетворена в «Б. п. к.») і амер. нафтові трести для експлуатації нафтової пром-сті Ірану і реалізації Іран, нафти створили Міжнародний нафтовий консорціум. «Б. п. к.» володіє 40% акцій консорціуму, по 23,75% акцій компаній «Ірак петролеум К°», «Мосул петролеум К°», «Басра петролеум К°» і 50% акцій «Кувейт ойл К°». На кінець 1958 активи «Б. п. к.» становили 567,5 мля. ф. ст., чистий прибуток— 62,9 млн. ф. ст. Близько 56% акцій «Б. п.к.» належить англ. урядові. Тісні зв'язки «Б. п. к.» з амер. нафтовими монополіями не ослабили боротьби між англ. і амер. імперіалістами за нафту і панування на Близькому й Середньому Сході.

БРІТТЕН (Britten) Бенджамін (н. 22. XI 1913) — англійський композитор. Н. в м. Лоустофті. 1930—33 учився в Королівському музичному коледжі. В творчості Б. чільне місце займає оперна музика: «Пітер Граймс» (1945), «Насильство над Люкрецією» (1946), «Біллі Бедд» (1951) та ін. Б.— автор симф. і вокально-симф. творів: «Весняна симфонія» (1949), «Балада про героїв» (1939), обробок народних пісень і камерних композицій.

БРІЦКЕ Ергард Вікторович (20. І 1877 — 28. IX 1953) — російський рад. хімік і металург. Академік АН СРСР (з 1932, чл.-кор. з 1931), 1936—39 — віце-президент її. З 1910 — професор. З 1919 — член колегії науково-тех. відділу ВРНГ. Брав активну участь у хімізації народ, господарства СРСР. Основні роботи Б. присвячені фізико-хім. переробці металургійної сировини і вироби, мінеральних добрив. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Премія ім. В. І. Леніна, 1930; Сталінська премія, 1941.

БРНО — місто в Чехословаччині. Адм. центр Південноморавської обл. 312 тис. ж. (1959). Транспортний вузол. Б.— найбільший пром. ц. Моравії. Провідна галузь пром-сті — машинобудування: пром. устаткування, верстати, турбіни, дизелі, трактори та ін. (2-е місце в країні по вироби, машин — після Праги). Розвинуті також текст., харчова, поліграфічна, шкіряно-взуттєва і мебльова пром-сть. Університет, політехнічний, ветеринарний, с-г. та інші інститути, муз. академія, картинна галерея, музеї, театри.

БРОВАРИ — місто, центр Броварського району Київської обл. УРСР. Розташоване на автомагістралі Київ — Ленінград, за 29 км на Сх. від Києва і за 4 км від залізнич. ст. Бровари. 17,7 тис. ж. (1959). Час заснування невідомий. В документах 1-ї пол. 17 ст. згадується як містечко. Населення Б. брало участь в селянсько-козацьких повстаннях П. Павлюка (1637), Я. Острянина і Д. Гуні (1638). В роки визвольної війни 1648—54 Б.— сотенне містечко Броварської сотні Київського полку. У 18 ст. Б. належали до Києво-Печерської лаври, згодом — містечко Остерського повіту Чернігівської губ. В Б. не раз бував Т. Г. Шевченко. Поет згадує про Б. в поемі «Катерина».

На початку лютого 1919 1-а Українська радянська дивізія під командуванням М. О. Щор-са в районі Б. розгромила петлюрівські банди, після чого буржуазно-націоналістична Директорія змушена була панічно тікати з Києва. В роки Великої Вітчизн. війни 1941—43 в районі Б. діяв Броварський партизанський загін ім. В, І. Леніна.

В Б. є заводи: ливарно-прокатний і холодильників, будкомбінат, молокозавод, цегельня,

2 промкомбінати, 3 промислові артілі, РТС та ряд інших підприємств. 2 середні, 2 восьмирічні школи, 2 школи робітн. молоді, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки, 9 клубів. Пам'ятники В. І. Леніну і Т. Г. Шевченкові. С. г. ^району — приміського типу.

БРОВКА Пятрусь (Петро Устинович;н. 25. VI 1905) — білоруський рад. поет Член КПРС

3 1940. Деп. Верх. Ради СРСР 4—5-го скликань. Чл.-кор. АН БРСР з 1953. Н. в с. Путилковичах (Вітебська обл.). Закінчив Білорус, університет (1931). Був на керівній комсомольській роботі. Друкуватися почав 1926. Перша збірка — «Слово фактам» (1930). У книгах 30-х pp. «Прихід героя», «Весна Вітчизни», «Роки, як шторм» і поемі «Катерина» відображено соціалістичні перетворення в Білорусії, красу рідної природи. В роки Великої Вітчизн. війни створив патріотичні вірші «Кастусь Калиновський», «Партизан Бумажков», поему «Білорусь», «Поему про Смолячкова». Твори Б. відзначаються гострою публіцистичністю, яскравим національним колоритом. Б.— двічі лауреат Сталінської премії (1947 — за поеми «Хліб», «Думи про Москву», 'ряд ліричних віршів; 1951 — за зо. «Дорога життя»). Автор лібретто перших білорус, опер, роману «Коли зливаються ріки» (1957). Перекладач Шевченка, Маяковського, Тичини, Рильського. В поезії Б. велике місце посідає тема дружби народів; ряд поезій присвячено Україні («У Каневі», «Київ», «Щорс», «Пароплаву ,,Україна"»).

Тв.: Білорус, мовою — Збор творау. В 2 т. Мінск, 1957; Укр. перек л.— Вибране. За ред. М. Бажана. К., 1957; В кн.: Білоруська радянська поезія. К., 1948; В кн.: Слава Вітчизні народів-братів» К., 1954; Рос. перек л.— Стихотворения и позмьі. М., 1959.

Літ.: Перкін Н. Творчасць Петруся Броукі. Мінск,, 1952.

БРОВКА — верхній край крутого уступу, тераси, рову, насипу, яру, кар'єру тощо.

БРОДВЕЙ — одна з головних вулиць Нью-Йорка (США), що перетинає по діагоналі о. Манхаттан. На Б. розміщені найбільші магазини, банки, готелі, контори, театри тощо. Довжина Б. бл. 29 км.

БРОДЕЛЕ Анна Юліївна (н. 16. IX 1910) — латиська рад. письменниця. Н. в с. Тауразі в сім'ї лісника. За участь у революц. русі була ув'язнена, зазнавала переслідувань. Друкується з 1927. Автор романів «Марта» (1950), про підпільну боротьбу комуністів у бурж. Латвії, і «Кров'ю серця» (1956), про соціалістич. перетворення на селі. Б. є одним з відомих драматургів Латвії; на сцені нац. театру поставлено її п'єси: «Весна в селі Річному» (1948), «Учитель Страуме» (1949), «Гаряче серце» (1951), «Аварія» (1953), «Даце шукає щастя» (1955).

Тв.: Укр. п є р є к л.— Марта. К., 1953; Кров'ю серця.,К., 1958.

БРОДЗІНСЬКИЙ (Brodzinski) Казімєж (8. III 1791 — 16. X 1835) — польський поет, літературознавець, публіцист, перекладач. Походив з Галичини. Художні твори (поеми «Ольдіна», 1819; «Веслав», 1820, та ін.) позначені рисами сентименталізму; в численних працях, особливо в статті «Про класицизм і романтизм» (1818), що поклала початок боротьбі романтиків з представниками класицизму в Польщі, Б. виступав проти наслідування іноземних зразків, за розвиток національної літератури.

БРОДИ— місто, центр Бродівського району Львівської обл. УРСР. Залізнична станція. Вузол автошляхів. 10,3 тис. ж. (1959). В Б. — швейна ф-ка, консервний, маслоробний заводи, промкомбінат і харчокомбінат, торфопідприємство, лісгосп, PTG та ін. 2 середні, восьмирічна школи, школа робітн. молоді, пед. училище. Будинок культури, 2 кінотеатри,

2 б-ки. В районі вирощують цукрові буряки, хміль, льон; розводять м'ясо-молочну худобу. Б. вперше згадуються в істор. джерелах 12 ст.

3 13 ст. входили до складу Галицько-Волин-ського князівства. В серед. 14 ст. Б. захопила шляхетська Польща. У 1772—1918 перебували під владою Австрії. В 1919 загарбані імперіалістичною Польщею. В липні 1920, після визволення Першою Кінною армією, в Б. був створений один з перших повітових ревкомів Західної України. Окуповані знову білополя-ками у вересні 1920, Б. в 1939 в складі Зх. України були возз'єднані з Українською PGP. В районі Б. у липні 1944 війська 1-го Українського фронту оточили і ліквідували 8 німецько-фашистських дивізій.

БРОДІННЯ — біохімічний процес глибокого розкладу вуглеводів, що відбувається під впливом мікроорганізмів (дріжджів, бактерій, плісеневих грибів) або їх ферментів. Б. супроводжується утворенням ряду простіших речовин, але ніколи не доходить до повного окислення вихідних продуктів, як при диханні.

Деякі види Б. відомі з незапам'ятних часів, проте біологічна суть Б. виявлена лише в серед. 19 ст. Л. Пастером, який довів, що кожний вид Б. викликається окремими мікроорганізмами. Всі види Б. мають спільні риси: всяке Б. супроводжується розкладанням речовини і виділенням тепла; Б. відбувається без участі кисню повітря, тобто анаеробно. Окремі види Б. дістали назву або від основних речовин, що утворюються внаслідок Б. (спиртове, молочнокисле, ацетонобутилове та ін.), або речовин, які зброджуються (пектинове Б., Б. клітковини та ін.). Багато видів Б. мають велике практичне значення. Молочнокисле Б. використовується у виробництві сирів, масла, кисломолочних продуктів, для квашення овочів, силосування кормів, одержання молочної кислоти; спиртове Б.— для виробництва етилового спирту, пива, вина; маслянокисле — для одержання масляної кислоти; пропіоновокисле — у виробництві деяких сортів сиру; лимоннокисле— для одержання лимонної кислоти; ацетоновобутилове — бутилового спирту і т. д.

Літ.: Палладій О. В. Біохімія. Вид. 6. К.> 1949; Пастер Л. Исследования о брожениях. Пер. с франц. Под ред. Г. А. Селибера. М.—Л., 1937; Шапошников В. Н. Техническая ми-кробиология. М., 1948; Омелянский В. Л, Избранньїе трудьі, т. 2. М., 1953; Прескот С, Д з н С. Техническая микробиология. М., 1952.

БРОДЛАКОВИЧ (В и ні є н с ь к и й) Ілля — український живописець, працював в середині та 2-й пол. 17 ст. на Закарпатті. З його творів відомі ікони «Покрова» (1646, Музей укр. мист. у Львові) та «Архістратиг Михайло» (1666, Закарпатська картинна галерея), що мають виразний життєвий колорит. Підписувався «Ілия Бродлакович Малярь Вишенский, Малярь Мукачівский» або «Малярь Вишенский».

БРОДНИКИ — мандрівні войовничі групи людей переважно східнослов'янського походження, що жили в 12—13 ст. в південно-руських степах по сусідству з половцями. Б. згадуються в древньоруських літописах (1147 і 1216), а також у візантійських та угорських джерелах. Загони Б. брали участь в міжусобній боротьбі руських князів. 1223 в битві на Калці Б. виступали на боці татар.

БРОДСЬКИЙ Ісак Ізраїльович [25. XII 1883 (6. І 1884) — 14. VIII 1939] — російський рад. художник, заслужений діяч мистецтв РРФСР (з 1932). Н.в с. Софіївці (тепер Андріївський район Запорізької обл.). Вчився в Одеському художньому училищі (1896-1902) у К.К,Яо-: станді та в Петербурзькій академії мистецтв (1902—08) у І. Ю. Репіна. Учасник виставок передвижників, член Товариства південноросійських художників та АХРРу. 1905—07 Б. створив (для сатирич. журналів) карикатури, спрямовані проти царизму, та ескіз «Червоний похорон». В пейзажних, портретних і жанрових творах Б. прагнув до правдивої передачі натури, чіткої побудови композиції, до точного й виразного рисунка. Після Жовтневої соціалістич. революції Б. виконав багатофігурні картини на історико-революцій-ні теми, відтворив важливі події в житті Рад. держави: «Урочисте відкриття II конгресу Комінтерну» (1920—24), «Розстріл 26 бакинських комісарів» (1925), «Виступ В. І. Леніна на Путіловському заводі» (1926), «Виступ В. І. Леніна на проводах частин Червоної Армії на польський фронт» (1932) та ін. Широкою популярністю користуються картина Б. «Ленін у Смольному» (1930) і портрети діячів Комуністичної партії — Й. В. Сталіна (1928), М. В. Фрунзе (1929),

C. M. Кірова (1935) та ін. Ряд творів Б. присвятив О. М. Горькому, з яким його зв'язувала довголітня дружба («Портрет О. М. Горь-кого», 1910, 1937; «О. М. Горький серед робко-рів», 1929). Творча, педагогічна та організаційна діяльність Б мала позитивне значення у становленні й розвитку рад мистецтва. В 1934—39 — професор і директор Всеросійської академії мистецтв. Б виступав проти антиреалістич. течій, зокрема на Україні, де брав участь у налагодженні худож. освіти. В Бердянську створено художній музей ім. Бродського (1930), а в Ленінграді — музей-квартиру 1. Бродського. Іл. див. на окремому аркуші, т. 1, с. 68—69, до ст. «Агітація».

Тв.: Мой творческий путь. Л. — М., 1940.

Літ.: Бродский И. А. Исаак Израилевич Бропский. Статьи Письма. Документи. М.. 1956.

БРОДСЬКИЙ Микола Леонтійович (27. XI 1881 — 5 VI 1951) — російський рад вче ний-літературознавець. Дійсний член АПН РРФСР з 1943. Н. в м. Ярославлі. Закінчив Моск. університет (1904) Викладав літературу в Катеринославі (тепер Дніпропетровськ, 1904— 07) та Москві. Дослідник творчості Пушкіна, Лєрмонтова, Тургенєва, Бєлінського; автор багатьох посібників з рос. літератури для середньої школи, статей з історії театру, методики викладання літератури.

Тв.: А. С. Пушкин. М., 1937; М. Ю. Лєрмонтов, т. 1. М., 1945. «Евгений Онегин» роман А. С. Пушки-на. Ивд. 4 М . 1957

БРОДСЬКИЙ Олександр Ілліч (н. 18. VI 1895) — український рад. фізико-хімік. Академік АН УРСР (з 1939), чл.-кор. АН СРСР (з 1943), професор (з 1926), директор Інституту фізичної хімії АН УРСР (з 1939).Н. в місті Катеринославі. Перші праці Б. присвячені термодинаміці та електрохімії розчинів 3 1934 вивчає ізотопними методами механізми хімічних реакцій та їх напрями залежно від будови сполук Вперше в СРСР добув важку воду (1934). Розробив загальну теорію відокремлення ізотопів і методи їх аналізу; широко досліджує обмінні реакції водню, кисню, азоту та ін. Дослідження Б. мають важливе значення для створення теорії хім реакційної здатності.^ Б.— автор ряду підручників і монографій, серед яких «Хімія ізотопів» (М., 1952) є першою монографією в цій галузі у світовій літературі. Сталінська премія, 1946.

Тв.: Досліди 8 термодинаміки та електрохімії розчинів. X. — Дніпропетровськ, 1931; Физическая хи-мия, т 1 — 2 М. - Л., 1948.

БРОЙЛЬ (Broglie) Луї де (н. 15. VIII 1892) — французький фізик, один з творців сучасної квантової механіки. Проф. Паризького у н-ту (з 1928), чл. (з 1933) і неодмінний секретар (з 1942) Паризької АН, іноземний чл. АН СРСР (з 1958). В докторській дисертації (1924), виконаній під керівництвом П. Лан-жевена, висунув ідею про хвильові властивості матерії (хвилі де Бройля), яка покладена в основу су час. квантової механіки (Нобелівська премія, 1929). Б. займався також релятивістською квантовою механікою, теорією електронів, питаннями будови атомного ядра, поширення електромагнітних хвиль у хвильо-водах. В питаннях філософії сучас. природознавства Б., відійшовши від позицій суб'єктивного ідеалізму, в останній час став на матеріалістичні позиції.

Тв.: Введение в волновую механику. X.— К., 1934; Злектромагнитньїе волньї в волноводах и польїх резонаторах. М.. 1948.

БРОКА (Вгоса) Поль (28. VI 1824 — 9. VII 1880) — французький анатом і антрополог, засновник антропологічного товариства у Парижі (1859). З 1867 — професор мед. фак-ту (Париж). Праці Б. присвячені вивченню тонкої будови головного мозку, питанням порівняльної анатомії приматів, а також антропологічним дослідженням сучасного і викопних решток давнього населення Франції. Б. створив нову класифікацію форм черепа, запропонував багато інструментів для антрополог іч. досліджень, склав спец, інструкцію для вимірювань тіла живої людини і черепа.

БРОКГАУЗ (Brockhaus) — буржуазна німецька видавнича фірма. Заснована 1805 в м. Амстердамі Фрідріхом Брокгаузом. Продовжувала діяльність з 1814 в Альтенбурзі, а з 1817 в Лейпцігу, видаючи головним чином довідники і енциклопедичні словники. 1890—1905 Б. разом з рос. фірмою Єфрон видала рос. мовою великий «Енциклопедичний словник». 1952—57 здійснила у Вісбадені (ФРН) 16-е видання нім. енциклопедії в 12 томах «Великий Брокгауз» («Der grosse Brockhaus»). Це видання, прикриваючись зовнішньою об'єктивністю, в багатьох питаннях перекручує дійсність, виступає проти ідей наукового матеріалізму і комунізму Питання історії України подані дуже обмежено і викладені з позицій українського бурж. націоналізму.

БРОКЕН-ХІЛЛ — 1) місто в Австралійському Союзі, на Зх. штату Новий Південний Уельс. 33,7 тис. ж. (1958). Важливий центр гірничої пром-сті, що виник у 1883 і розвинувся на базі одного з найбільших у капіта-лістич. світі родовищ поліметалічних руд (в пд. частині Бар'єрного хр.). У районі Б.-Х. зосереджено бл. */в запасів і понад ²/₈ видобутку свинцево-цинкових руд країни. В околицях Б.-Х. розташовані рудники та збагачувальні підприємства. Б.-Х. зв'язаний з-цею з портами Порт-Пірі та Сідней. 2) Місто в Федерації Родезії та Ньясаленду, в серед, частині Пн. Родезії. 34 тис. ж. (1953) Центр гірничопром. району: видобування свинпево-цинкових руд та ванадію. Підприємства належать англ. капіталу В 1921 на руднику в Б.-Х. знайдено викопний череп людини па-леоантропа (неандертальця), який описано в літературі під назвою родезійської людини.

БРОКЕРИ (англ. brokers) — в капіталістичних країнах маклери, посередники між сторонами при укладанні угод на купівлю-продаж різних товарів, майна, цінних паперів і валюти на біржі. Б. — підрядчики, які діють згідно з повноваженнями, наданими їм довірителями. За родом діяльності Б. поділяються на торговельних, біржових,страхових і вексельних маклерів. Іноді вони виступають у ролі кредиторів своїх клієнтів. За посередництво Б. одержують комісійну винагороду (брокераж) — проценти від суми угоди. В деяких країнах брокерські операції провадять великі фірми або корпорації, які мають з цього значні прибутки.

БРОККІЗМ— антинаукове біологічне вчення про нібито заздалегідь визначену тривалість існування родів і видів рослин і тварин. Це вчення на початку 19 ст. створив італійський палеонтолог Дж. Броккі, який твердив, що види і роди рослин та тварин в процесі свого історичного розвитку «зношуються», старіють і вмирають, аналогічно до окремих особин. Б. — досить поширене вчення серед буржуазних природознавців. У вигляді «теорії расового старіння» його пропагували у фашистській Німеччині для обґрунтування расового терору і дискримінації. Сучасні досягнення біології у вивченні єдності розвитку організмів і середовища повністю спростовують броккізм.

Літ.: Давиташвили Л. Ш. История зволю-ционной палеонтологии от Дарвина до наших дней, М. — Л., 1948.

БРОКОЛІ (італ. brocco — паросток), спаржова капуста (Brassica cauli-flora simplex) — однорічна овочева рослина род. хрестоцвітих, підвид цвітної капусти. Вирощується в країнах з теплою зимою (Італія, Іспанія). В їжу використовуються дрібні головки з недорозвинених пуп'янків і м'ясисті гілки, на яких вони сидять. Головки зав'язуються взимку або на початку весни. Поширені сорти: Італійська зелена, Сицилійська.

БРОМ (Bromum; грец. рршр.ос — сморід) — хімічний елемент VII групи періодич. системи Д. І. Менделєєва, підгрупи галогенів. Порядковий номер 35, ат. в. 79,916. Відкритий Б. 1826. Природний Б. складається з двох стабільних ізотопів: Вг⁷⁹ (50,56%) і Вг⁸¹ (49,44%). Вміст у земній корі 0,001%. Відомо 13 штучних радіоактивних ізотопів. Б. — червоно-бура рідина з гострим запахом, легко випаровується. Пит. в. 3,12, t° кип. 58,8°. Б. — сильний окислювач, отруйний. Сполучається майже з усіма металами, утворюючи броміди, і з деякими неметалами. З воднем утворює бромистий водень. Сполуки Б. з киснем не стійкі. Б. добувають витісненням його хлором з природних бромідів (NaBr, КВг та ін.), які містяться головним чином в деяких соляних озерах (Сакське озеро в Криму), в бурових водах нафтоносних районів, у морській воді. Б. і його сполуки застосовують у вироби, антидетонаторів для пального, фотоплівок і фотопаперу, для органіч. синтезу, в медицині. В мед. практиці найчастіше вживають броміди натрію, калію і кальцію. За спостереженням І. П. Павлова і його учнів, фізіологічна дія бромідів полягає у відновленні і посиленні гальмівних процесів у корі головного мозку. Броміди призначають при різних захворюваннях нервової системи, зокрема при безсонні, неврозах, судорогах та ін.

БРОМБЕНЗИЛЦІАНІД C_eH₅CHBrCN — органічна сполука. Білі кристали, t° плав. 29°, пит. в. 1,516; технічний продукт жовтувато-коричневого кольору, t ° плав. 16—22°. Б. нерозчинний у воді, легко розчиняється в органіч. розчинниках. Дуже отруйна речовина сльозоточивої дії. Від Б. надійно захищає протигаз.

БРОМІНДИГО — бромпохідні індиго. Тривкі кубові барвники синього або червоного кольору різних відтінків. Різні Б. містять від 1 до 6 атомів брому в молекулі. Добувають Б. бромуванням індиго. Найчастіше вживають тетраброміндиго.

БРОМУРАЛ С₆Н₁₁O₂N₂Br — лікувальний препарат, до складу якого входять бром та ізовалеріанова кислота. Білий кристалічний порошок, гіркуватий на смак. Легкий снотворний і заспокійливий засіб. У великих дозах викликає наркоз. Тривале вживання Б. до звикання не призводить.

БРОНЕАВТОМОБІЛЬ — бойова броньована машина, призначена для розвідки і зв'язку. Б. бувають легкі, середні і важкі. Легкі Б. оснащуються кулеметами, важкі та середні — гарматами та кулеметами. Б. має швидкість 50—90 км/год, екіпаж 2—6 чол. В громад, війну Б. був засобом підтримки піхоти і кінноти, в другу світову війну використовувався для бойового забезпечення військ.

БРОНЕНОСЕЦЬ (панцерник) — військовий корабель 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. з важкою артилерією калібру 304—452 мм у поворотних баштах, борти і палуба якого захищались бронею від 79 до 610 мм. Б. були основною бойовою силою флоту і призначались для бою з ворожими Б. або для бойових дій проти морських фортець. Б. поділялись на два підкласи — ескадрені (для дій в складі ескадри) і берегової оборони (для операцій в прибережних водах).

БРОНЕНОСЦЕВІ, армадили (Dasy-podidae) — родина ссавців ряду неповнозубих (Edentata). Представлена 9 су час. родами, пошир, в Пд. і Центр. Америці, а в Пн. -ла північ до пд.-сх. районів США. У викоп. стані Б. відомі починаючи з палеогену Пд. Америки. Б. — риючі тварини, у зв'язку з чим їх лапи озброєні могутніми кігтями. Тіло (довж. 40—100 см, довж. хвоста 40—50 см) вкрите, зверху та з боків товстим панциром з окостенілих шкірних щитків. Б. населяють степи, пустелі, савани та узлісся. Активні вночі. Живляться переважно безхребетними. Об'єкт полювання (використовується м'ясо).

Вікіпедія:УРЕ/Том 2/БОРОДАТА ЯЩІРКА - БРОНЕНОСЦЕВІ/Тексти

Навігаційне меню

Пошук