Геофізична ракета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ракета Black Brant XII

Геофізи́чна раке́та — безпілотна ракета, яка здійснює суборбітальний космічний політ і призначена для геофізичних, фізичних, астрофізичних, хімічних і медико-біологічних досліджень верхніх шарів атмосфери і прилеглого космосу. Висота апогею може становити від 100 до 1500 км. Ракети з висотою польоту менше 100 км зазвичай називають метеорологічними.

Конструкція дослідницької ракети включає один або кілька розгінних блоків і контейнер з апаратурою. Дані можуть передаватися по радіо або ж записуватися локально і вилучатися після приземлення контейнера з апаратурою (в цьому випадку він опускається на парашуті).

Основні геофізичні ракети[ред. | ред. код]

  • Р-1А
  • Р-1Б
  • Р-1В
  • Р-1Е
  • Р-1Д
  • Р-2А
  • Р-11А
  • Р-5А
  • Р-5Б
  • Р-5В
  • Вертикальный космический зонд
  • Вертикаль (ракета)
  • К65УП
  • МР-12
  • МР-20
  • МН-300
  • 1Я2ТА
  • Aerobee
  • Black Brant
  • Skylark

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]