Гой в неділечку та й пораночку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Гой в неділечку та й пораночку» — українська колядка історико-військового змісту.

Текст[ред. | ред. код]

Гой в неділечку та й пораночку
Та й заказано та й на війночку.
Хто сина має, най в військо дає,
А хто не має, то най наймає.
Гой мала вдова одного сина,
Одного мала та й в військо дала.
Як го давала, наповідала:
 — Поперед війська не видавайся,
Позаді, синку, та й не лишайся,
Посередині завше тримайся.
А син неньки та й не послухав,
Та й не послухав, вперед поїхав,
Коником грає, мечем ввиває,
Мечем ввиває, турка рубає,
Турка рубає, з гармат стріляє.
Як вдарив з гармат в Цареград-город,
Й а всіх міщанів позалякали,
Во дворах віконця повилітали.
Вийшов до него сам цар турецький
Та виніс єму полумис злота.
Він на тото не подивився,
Не зняв шапочки, не поклонився.
 — Чий же то синок та й войовничок?
Я ж би за него свою дочку дав.
 — Гой твоя дочка не мені рівня,
Моя рівня в Польщі королівна.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Героїчний епос українського народу. Хрестоматія. Упоряд. Таланчук О. М., Кислий Ф. С. — К.: Либідь, 1993. — 432с. ISBN 5-325-00429-8