Готурдепе — Белек — Красноводськ
Готурдепе — Белек — Красноводськ — трубопровід у прикаспійському регіоні Туркменістану, споруджений в межах проекту утилізації попутного нафтового газу.
Наприкінці 1950-х — в першій половині 1960-х на заході Туркменістану відкрили та без затримки ввели в розробку ряд значних нафтових родовищ, зокрема, Готурдепе та Барсагельмес. При цьому отримували значні обсяги попутного газу, який спершу спалювали на факелах допоки не стали до ладу газопроводи Готурдепе — Челекен та Готурдепе — Белек — Красноводськ. Останній прямував до Красноводського (наразі Туркменбашинського) нафтопереробного заводу, який у 1960-х годах якраз перебував у процесі масштабного розширення. При цьому 1965—1968 роках ввели в дію першу чергу Красноводської ТЕЦ-2 (на додачу до вже існуючої Красноводської ТЕЦ-1).
Будівництво трубопроводу завершилось у 1964-му,[1] проте транспортування газу фактично розпочалось лише через кілька років, коли були введені в дію компресорні потужності, що забезпечили робочий тиск у 4 МПа.[1][2]
У 1975-му в межах проекту газопровідної системи Середня Азія — Центр ввели в дію третю нитку, яка проходила через Белек та перекачувала продукцію прикаспійських родовищ (наразі її туркменська ділянка діє як газопровід Окарем — Гарабогаз).
Транспортування природного газу між Готурдепе та Белеком відбувається по ділянці діаметром 770 мм та довжиною 46 км,[3] тоді як відстань між Белеком та Туркменбаші становить понад 80 км.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б 17666. www.knowbysight.info. Процитовано 8 квітня 2023.
- ↑ ГАЗОПРОВОД “СРЕДНЯЯ АЗИЯ – ЦЕНТР”: РОЖДЕНИЕ ЛЕГЕНДЫ (PDF).
- ↑ Туркменистан уделяет особое внимание морским месторождениям. Caspian Barrel (азерб.). Процитовано 8 квітня 2023.