Гуразада Аппарао

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гуразада Аппарао
Gurazada Apparao portrait 01.jpg
Народився 21 вересня 1862(18620921)
с. Раяварам, окр. Вішакхапаттанам
Помер 30 листопада 1915(19151130)
с. Раяварам, окр. Вішакхапаттанам
Інші імена Шрі Венката
Діяльність поет, письменник
Конфесія індуїзм
Батько Венката Рама Дасу
Матір Каусал'ямма
Дружина Аппала Нарасамма
Діти 1 син та 2 доньки

Гуразада Аппарао (*గురజాడ అప్పారావు, 21 вересня 1862 —30 листопада 1915) — індійський поет, драматург, письменник, що складав твори мовою телугу, соціальний активіст.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з брахманської родини. Його батько Венката Рама Дасу перебував на службі у магараджи Віджаянагараму. Початкову освіту здобув у школі м. Чіпурупаллі. У 1872–1878 роках отримав середню освіту, а у 1882 році закінчив коледж у Віджаянагарікуди у 1885 році його було прийнято в якості викладача. У 1887 році приєднався до Індійського національного конгресу. У 1888 році став членом корпусу добровільної служби в Вішакхапатнамі. У 1889 році обирається віце-президентом дискусійного клубу Ананда Гаджапаті (названо на честь магараджі). В цей час починає свою літературну діяльність.

У 1896 році починає видавати журнал «Пракасика». Водночас стає наближеним до магараджі Ананди Гаджапаті, який помер у 1897 році. Аппарао призначають секретарем та радником махарані Ріви. Водночас займався справою спадщини померлого магараджи, яка тривала до 1913 року. В цей час у 1906 році брав участь у сесії Індійського національного конгресу, яка проходила у Мадрасі. Тут відстоював права жінок, рівність усіх каст. У 1907 році бере участь у спільному бенкеті у м. Берхампур, де зібралися представники різних каст. У 191 році стає членом Дослідницької ради Мадраського університету. У 1913 році після смерті махарані Ріви він пішов у відставку, повернувшись до рідного села. Тут він й помер у 1915 році.

Творчість[ред.ред. код]

Аппарао разом зі своїми прихильниками затвердив живу мову телугу в якості літературної. Усі свої твори — в прозі і віршах — він писав на розмовній, а не «книжковій» мові, на якій створювалася попередня література телугу. Творчість Аппарао сприяла становленню норм нової літературної мови («вьявахаріка»), що витіснила класичну мову («грантхіку»).

Аппарао першим в літературі телугу звернувся до жанру оповідання.

Його п'єса «Продаж нареченої» 1885 року стала значною подією в літературному житті Андхри. Вона заснована на сюжеті, вельми популярному і в інших літературах Індії, — дівчинку видають за старця в гонитві за великим викупом. «Продаж нареченої» громіздка за формою (вісім актів, безліч сцен). Проте її значення для драматургії телугу важко переоцінити. У ній клеймуються соціальна відсталість, дурість, святенництво, жадібність, жорстокість, найчастіше персоніфіковані в представниках станових верхів — жрецтва, чиновництва.

П'єси «Кондубхаттійяму», «Більханійяму» і оповідання «Як ваше ім'я?» («Мі перьєміті?»), «Метільда», «Виправлення» («Діддубату»), «Велика мечеть» («Педді масіду»), «Серце реформатора» («Самскарта хрудаям») спрямовані проти релігійних забобонів, фанатизму і кастових перепон.

Соціальні симпатії Аппарао ясно виявлялися і в його поезії. Він використовував народно-пісенні ритми, метричні можливості розмовної мови. Ці можливості з усією повнотою проявилися в «Пурнамме», що стала народною піснею вірші, де проникливо йдеться про погорду дівчину, яка віддала перевагу смерті шлюбу з нелюбом. Поетична збірка «Перлове намисто» закріпила за Аппарао славу родоначальника сучасної поетичної традиції Андхри. Його вірш «Любов до батьківщини» (1910 рік) став національним гімном Андхри, в ньому звучить заклик до єднання всіх індійців.

Був засновником напрямків сучасної поезії телугу лірико-романтичного («бхавакавітвам») і соціального («абх'юдаям»). Він створив нові віршовані розміри — «мутьяла саралу» («нитки перлів»).

Аппарао є автором літературно-критичних статей, що увійшли до збірки «Вьясачандріка», яку видано у 1953 році.

Джерела[ред.ред. код]

  • История всемирной литературы: В 8 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1983–1994. — Т. 8. — 1994. — С. 622–637.