Гіпотеза Кеплера
| Гіпотеза Кеплера | |
 | |
| Названо на честь | Йоганн Кеплер |
|---|---|
| Ким доведено | Томас Гейлзd |
| Підтримується Вікіпроєктом | Вікіпедія:Проєкт:Математика |
Гіпо́теза Ке́плера — гіпотеза, що найщільніше пакування куль у тривимірному просторі забезпечує гексагональна щільна ґратка. Гіпотезу сформулював Йоганн Кеплер у трактаті «Про шестикутні сніжинки» (1611). Остаточно вона була доведена 2014 року.
Формулювання[ред. | ред. код]
Серед усіх пакувань куль однакового розміру в тривимірному просторі найбільшу асимптотичну щільність має гранецентроване кубічне пакування (ГЦК) або пакування, рівні йому за щільністю, зокрема, гексагональне щільне пакування (ГЩ).
Зауваження[ред. | ред. код]
Складання гарматних ядер на кораблях у вигляді піраміди з трикутною розглядав Томас Герріот. Він обчислив частку об'єму, яку в такому пакуванні займають власне кулі[1]:
де — сумарний об'єм куль, — об'єм простору, займаний кулями.
Герріот звернувся до Кеплера з питанням, чи можливо укласти кулі щільніше, наприклад, якщо застосувати піраміду з чотирикутною основою[1].
1611 року Кеплер припустив, що пакування «пірамідою» (коли центри куль перебувають у вершинах гексагональної решітки) і є асимптотично найщільнішим[2]. Кеплер знав, що пакування з такою щільністю у тривимірному просторі не єдине[1].
Історія[ред. | ред. код]
Інтуїтивно задача виглядала простою, але довести, що пакування з такою щільністю є найкращим, не вдавалося протягом 400 років[2].
Повідомлення про комп'ютерне доведення гіпотези Кеплера з'явилося 1998 році в роботі математика Томаса Гейлса[en][3]. У 2003 році журі з 12 експертів, набране журналом Annals of Mathematics, прийшло до висновку, що доведення Гейлса, найпевніше, правильне[3]. 2005 року, на підтвердження цього, журнал опублікував скорочене доведення, а 2009 року інший журнал — повне доведення[4].
У 2014 році доведення гіпотези перевірено за допомогою комп'ютерної системи перевірки доведень[5][1]. Таким чином, зараз твердження гіпотези має статус доведеної математичної теореми[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Один сломал, другой потерял. N+1. 7 квітня 2016. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ а б Марина Качура (5 липня 2022). «Освіта — як ніби чистити зуби, не можна начиститися на місяць вперед». nauka.ua (Марина В'язовська про пакування куль, медаль Філдса, математичний талант і українську школу). Процитовано 6 липня 2022.
- ↑ а б Стюарт, 2016, с. 152.
- ↑ а б Kleiner, 2012, с. 172–177.
- ↑ Hales, Thomas[en]; Adams, Mark; Bauer, Gertrud; Dang, Tat Dat; Harrison, John; Hoang, Le Truong; Kaliszyk, Cezary; Magron, Victor; McLaughlin, Sean; Nguyen, Tat Thang; Nguyen, Quang Truong; Nipkow, Tobias; Obua, Steven; Pleso, Joseph; Rute, Jason; Solovyev, Alexey; Ta, Thi Hoai An; Tran, Nam Trung; Trieu, Thi Diep; Urban, Josef; Vu, Ky; Zumkeller, Roland. A Formal Proof of the Kepler Conjecture // Forum of Mathematics. — 2017. — Т. 5, Число 29 (5). — С. e2. — DOI:. Архівовано з джерела 4 грудня 2020. Процитовано 2017-06-16.
Література[ред. | ред. код]
- Иэн Стюарт[en]. «Величайшие математические задачи». — М. : «Альпина нон-фикшн», 2016. — 460 с. — ISBN 978-5-91671-507-1.
- Kleiner, Israel. Excursions in the History of Mathematics. — Birkhäuser / Springer, 2012. — ISBN 978-0-8176-8267-5, 978-0-8176-8268-2.
| ||||||||||||||||
