Елементи гармонії
Елементи гармонії (Elementa harmonica) — трактат Арістоксена про музичні лади, значна частина якого зберіглася. Твір датується другою половиною IV століття до нашої ери. Це найстаріший твір на тему теорії музики, що зберігся до наших днів.[1] Відомий під назвою Aristoxenou (або Aristoxenoy) Armonika (або Harmonika) Stoicheia, тобто «Гармонія Арістоксена».[2][3][4]
Вважається, що «Елементи» поклали початок традиції вивчення музики через практику, тобто шляхом вивчення на слух. Музикознавство як дисципліна зародилося завдяки систематичному вивченню музики окремо від філософії космосу. Перші музичні дослідження сягають часів піфагорійської школи близько 500 року, і зосереджуються на математичній природі гармонії. Аристотель, до перипатетичної школи якого належав Арістоксен, звернувся до цього питання у своїй праці «Про душу».
В «Елементах гармонії» Арістоксен акцентує увагу на тому, що музичні звуки — це не просто коливальний рух з певними чисельними характеристиками, але, насамперед, «природа», що сприймається на слух. Він зосереджуться на вивченні мелодії[5][6][7], розглядає ноти та інтервали як її структурні елементи і визначає три тетрахорди сучасної йому грецької музики — діатонічний, хроматичний і енгармонічний.[8][9][10]
У 1564 році, трактат вперше переклав латиною Антоній Гогавін[11], 1868 року трактат вийшов переклад німецькою, 1902 року — англійською (з передмовою і примітками Генрі С. Макрана)[12], а 1954 року — італійською мовою у (Typis Publicae Officinae Polygraphicae).[13][14][15][16]
|
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Aristoxenus, Henry Stewart Macran (1902). Harmonika Stoicheia (The Harmonics of Aristoxenus). Georg Olms Verlag. ISBN 978-3-487-40510-0. OCLC 123175755.
- ↑ M.C. Howatson (22 серпня 2013). The Oxford Companion to Classical Literature. Oxford University Press (reprint). с. 73. ISBN 978-0199548552. Oxford Paperback Reference
- ↑ Aristoxenus, Henry Stewart Macran (1902). Harmonika Stoicheia (The Harmonics of Aristoxenus). Georg Olms Verlag. ISBN 978-3487405100. Процитовано 4 травня 2015.(and World Cat)
- ↑ The Perseus Catalog — Elementa Harmonica Tufts University, University of Leipzig [Retrieved 2015-05-04]
- ↑ A.D. Barker (29 березня 2012). The Oxford Classical Dictionary (edited by S Hornblower, A Spawforth, E Eidinow). Oxford University Press. с. 163—164. ISBN 978-0199545568. Процитовано 8 травня 2015.
- ↑ Mitzi Dewhitt (7 вересня 2004). Aristoxenus's Ghost. Xlibris Corporation. ISBN 978-1465332059. Процитовано 3 травня 2015.
- ↑ D Obbink (9 травня 1995). Philodemus and Poetry : Poetic Theory and Practice in Lucretius, Philodemus and Horace. Oxford University Press. с. 140. ISBN 978-0195358544. Процитовано 4 травня 2015.(additionally using American Heritage® Dictionary of the English Language, Fifth Edition at thefreedictionary.com)
- ↑ M.C. Howatson (22 серпня 2013). The Oxford Companion to Classical Literature. Oxford University Press (reprint). с. 73. ISBN 978-0199548552. Oxford Paperback Reference
- ↑ Aristoxenus, Henry Stewart Macran (1902). Harmonika Stoicheia (The Harmonics of Aristoxenus). Georg Olms Verlag. ISBN 978-3487405100. Процитовано 4 травня 2015.(and World Cat)
- ↑ Cristiano M.L. Forster — Musical Mathematics: on the art and science of acoustic instruments CHAPTER 10: WESTERN TUNING THEORY AND PRACTICE Chrysalis Foundation [Retrieved 2015-05-04]
- ↑ S.J. Livesey (John of Reading) (1989). Theology and Science in the Fourteenth Century: Three Questions on the Unity and Subalternation of the Sciences from John of Reading's Commentary on the Sentences. BRILL. с. 25. ISBN 978-9004090231. Процитовано 4 травня 2015.
- ↑ The harmonics of Aristoxenus edited with translation notes introduction and index of words by Henry S. Macran, M.A (PDF). Oxford. 1902.
- ↑ A. Barker (13 вересня 2007). The Science of Harmonics in Classical Greece. Cambridge University Press. ISBN 978-1139468626. Процитовано 3 травня 2015.(p. 187 «Meibom, Westphal»)
- ↑ Aristoxenus, P Marquard — Aristoxenou harmonikōn ta sōzomena: Die harmonischen fragmente des Aristoxenus Weidmann, 1868 [Retrieved 2015-05-04]
- ↑ H.S. Macran — The harmonics of Aristonexus The Boston Library Consortium — Northeastern University Libraries [Retrieved 2015-05-04]
- ↑ the Internet Archive — Open Library ID: OL14785002M University of Toronto MARC record [Retrieved 2015-05-08]
