Користувач:Artemon1305
Дисоціація (психология)
Дисоціа́ція — психічний процес, який відноситься до механізмів психологічного захисту. В результаті роботи цього механізму людина починає сприймати те, що відбувається з ним так, ніби воно відбувається не з ним, а з кимось стороннім. Така «диссоційована» позиція захищає від надмірних, нестерпних емоцій.
Термін «дисоціація» був запропонований у кінці XIX століття французьким психологом і лікарем П. Жані, який помітив, що комплекс ідей може відщеплятися від основної особи і існувати незалежно і поза свідомістю (але може бути повернений у свідомість за допомогою гіпнозу).
Опис[ред. | ред. код]
Як адаптивний процес[ред. | ред. код]
Дисоціація в нормі — реакція на психологічну травму, на сильне негативне переживання в умовах, що вимагають емоційної зібраності і контролю над власними діями. Переходячи до сприйняття подій свого життя як би з боку, людина дістає можливість тверезо оцінювати їх і реагувати з холодним розрахунком.
Як захисний механізм[ред. | ред. код]
Хоча адаптивна функція дисоціації сама по собі захисна, цей механізм може застосовуватися деякими людьми для захисту не лише від дійсно складних і небезпечних ситуацій, що вимагають негайної тверезої оцінки, але і від просто емоційно нестерпних подій. Люди з підвищеною чутливістю до негативних емоцій можуть диссоціювати в звичайнісіньких для інших людей ситуаціях, що вимагають від них емоційного залучення. Такі люди насилу налагоджують емоційний контакт, здаються виключно холодними і холоднокровними. Забезпечуючи здатність «тверезо» оцінити будь-яку ситуацію, дисоціація, частенько, блокує можливість адекватно оцінити емоційну її складову. Особливо схильні диссоціювати люди, що неодноразово перенесли (особливо в дитинстві) важку психологічну травму, : що піддавалися насильству, катастрофу, що пережили, тощо[1]
Зв'язок з психічними розладами[ред. | ред. код]
Ненсі Мак-Вильямс описує дисоціацію як центральний захист людей з розладом за типом множинної особи.[2] Взагалі ж цей захист лежить в основі усіх диссоціативних розладів.
Література[ред. | ред. код]
Мак-Вильямс, Нэнси. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе = Psychoanalytic diagnosis: Understanding personality structure in the clinical process. — Москва: Класс, 1998. — 480 с. — ISBN 5-86375-098-7.
Примітки[ред. | ред. код]
Нэнси Мак-Вильямс, «Психоаналитическая диагностика», глава «Диссоциация»