Користувач:Uzhgorod poetry
Марічка Черничко[ред. | ред. код]
Марічка Черничко — українська поетеса, журналіст, засновник творчого об’єднання "Н.О.В.Е", організатор мистецьких вечорів.[ред. | ред. код]
- Марічка Черничко народилися 28 серпня 1991 року. Творчий шлях авторки розпочався іще із ранніх років, коли вона проводила разом із друзями організувала дитячий театр. З часом Марія почала брати участь у поетичних вечорах. Проте ролі учасника їй виявилося мало. Саме тому поетеса стала організатором мистецьких акцій. У березні 2013 року вона провела творчий вечір "Пробудження. Світанок АРТ весни", на який були запрошені поети із Ужгорода та Львову. Крім того у приміщенні, де проводився вечір, відбувала виставка закарпатських художників. Творчий вечір, організований Марією, відрізнявся ліризмом та особливою інтимною атмосферою. Учасниками вечору також були музканти, які виконували виключно власні творию. Основна ідея "Світанку" полягала у тому, що це тільки початок заходів такого типу.
- У грудні 2013 Марічка Черничко разом із організацією "Кольпінг" вирішили провести благодійний вечір на підтримку дівчат, хворих на ДЦП. "Кроки ангелів" об’єднали у творчості ужгородських поетів, музикантів і танцівників.
- На початку 2014 року Марічка Черничко разом із поетом Василем Сличком вирішили заснувати "Н.О.В.Е." — неформальне об’єднання вільних естетів. У січні молоді люди провели музично-поетичних захід "Початок", на який були запрошені митці із Ужгорода та Києва. Уже у квітні того ж року відбувся захід "Н.О.В.Е. Розцвіт", який організатори присвятили цвіту сакури в Ужгороді.
- У травні 2014 Марічка Черничко разом із Денисом Деменком провела особливий захід — "Творчість як медитація". Цей захід відрізнявся тим, що кожен учасник та гість заходу став частиною спільної творчості. Спочтаку відбулася медитація, потім — літературні читання, музичні композиції та майстер клас із танцю.
- У липня 2014 року "Н.О.В.Е" проведе екологічно-мистецький похід "ЛітОпік". Участь у поході візьмуть поти з усієї України. Спочатку учасники проведуть 3 дні у мовчанні, а наступні 3 дні заповняться поетичними читаннями.
- Марія також займається відео-поезією. Її кліп "Примара осені" є прикладом сучасного мистецтва кіно та літератури.
- Марічка стала координаторм та учасником громадянсько-поетиного проекту "У повітрі", що є синтезом поетичної творчості декількох десятків поетів.
Марічка Черничко — нове ім’я в українській літературі. Наразі вона готує до друку свою першу збірку творів — "Три стільці", ілюстратором якої стане художник-модерніст Євгеній Шаповалов.
- http://vsapravda.info/?p=8615. УЖГОРОДСЬКА ПОЕТЕСА МАРІЧКА ЧЕРНИЧКО: «ПОЕТ ПОВИНЕН БУТИ ВІДВЕРТИМ ДО НЕПРИСТОЙНОСТІ!» .
- http://i.zakarpattya.net.ua/Blogs/109246-Holohramy-Chichky-Richky-i-Marichky-. Голограми Чічки, Річки і Марічки, що творять в серці нетлінні фрески.
- http://mediacenter.uz.ua/news/potrijnij_tvorchij_debjut_filfakivok/2014-04-23-994. Потрійний творчий дебют філфаківок
- http://uzhgorod.in/ua/novini/2014/aprel/v_uzhgorods_kij_biblioteci_rozdyagalisya_chitayuchi_virshi_foto. В ужгородській бібліотеці роздягалися…читаючи вірші.
***
Я хочу зачати життя у горах.
На світу вершині, вершині часу.
Кохання вдихати - зірковий порох,
Бажання вливати у неба чашу.
Я хочу з'єднати себе з травою,
Щоб тіло струмком обвививало землю.
І неопалимою мрій купиною
Вернутися прямо тобі між ребра.
Ми станемо цілим із двох енергій,
Розбудемо щастям квіткових духів,
В нас тіла немає, любові геній
Його відібрав... Ми зостались пухом.
Кружляємо ми між планет усмішок,
Між сонцем гарячим, забувши морок.
В коханні мені не потрібно ліжка,
Я хочу зачати життя у горах.☁
***
== Ліс зваблював мене любові зеленню
Ввійти у всесвіт тисячі відтінків,
Залишитись назавжди у поселеннях
Поміж яфин, що сплетені з барвінком.
Палкий коханець запускав ліщину,
Здирав мій одяг пристрасті поривом.
Кидав мене у свіжості площини,
І мохом залицявся норовливо.
Він пестив щоки, бедра гілочками,
А вухам дарував пташині ноти.
Благав лишитись. Я і заблукала,
Забувши про міські бджолині соти.
І ліс тремтів від величі густої:
Ані доріг, ані людського сліду.
Надію дарував лиш водопоєм
Без ніжності плодів і сяйва цвіту.
Ховав стежки, стогнав від насолоди,
Наскільки ж я слабка в його стихії!
Від спеки він кидав у прохолоду,
Він був спасителем моїм і лиходієм.
І ми кохалися між непролазних дебрів,
Де нас ховала зелені завіса.
Він підіймав мене на сотні тисяч метрів.
Додаючи нові шаленства лісу.
А потім відпустив. "Тікай, малечо!",-
Прадавній Ліс сміявся без упину.
Накинув сутінок смачний на ніжні плечі,
А сам схилив у сон зелену спину. ==
***
Як пережити часу спустошення,
Переступити болю западину?
Чим оплатити Господа прощення,
Не відчувавши запаху ладану.
Як не з’єднати серце із прірвою,
Не допустити в собі порожнечу,
Жити не догмами — справжньою вірою,
Де не існує зради і втечі?
Як без релігії бачити Господа:
Не оболонку, а суть, джерело?
Як прокидатися першим, удосвіта,
Бігти до Сонця, що в серці зійшло?
Храми, служіння — лише візерунки,
Кожна душа — це для себе різьбяр.
Після народження ставлять нас струнко,
Гублячи волю — Господа дар.
Книги, молебні, ряси і звичаї —
Час в ритуалах, які мов гарантія:
Святість брехливу з бездушного вичавлять,
Гріх приховають під вірою мантії.
Всі ми похрещені ще при зачатті,
Кожне життя вже освячене Богом.
Чорні провалля, людством прокляті,
Зніме біль смерті — біль при пологах.
Жодні релігії, списані догмами,
Не наближають тебе до Творця.
Ми із народження Богом наповнені,
Богом любові, часу борця…
Тільки б зустріти Його за життя.