Користувач:VlaD2003/Кататонічна шизофренія
| Кататонічна шизофренія | |
|---|---|
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | F20.2 |
| МКХ-9 | 295.2 |
Кататонічна шизофренія (від дав.-гр. κατατείνω — напружувати) — форма шизофренії, котрий характеризується психомоторними розладами. Рідкісна форма, зустрічається у 1—3 % хворих шизофренією.
Симптоми[ред. | ред. код]
Типічні симптоми для цього захворювання: кататонічний ступор і кататонічне збудження. При кататонічному ступорі хворі можуть перебувати в одному положенні тіла годинами, днями або навіть тижнями, не реагуючи на зовнішній світ, навіть перебуваючи у фізично незручному положенні. Під час кататонічного ступора хворі можуть переживати бачення фантастичного змісту (онейроїдний синдром), у котрих являються головними героями. Спілкування з хворими під час ступора майже завжди неможливе.
Воскова гнучкість може проявлятися у так званому синдромі «повітряної подушки» («симптом психічної подушки» за Дюпре): якщо підняти голову лежачого хворого, він залишається у тому ж положенні, як би лежачи на подушці.
Зустрічається негативізм — немотивований спротив будь яким зовнішнім діям, будь то слова або дії іншої людини. Існує три види негативізму: пасивний, активний і парадоксальний. При пасивному негативізмі хворий ігнорує звернення до нього, а при спробі переодягнути або нагодувати проявляє супротив. При активному негативізмі при проханні що-небудь зробити виконує інші дії, а при парадоксальному — протилежні.
Хворий може не проявляти спротив будь-яким змінам його тіла ззовні — це симптом пасивної підпорядкованості; іншою ознакою підпорядкованості може бути каталепсія.
Також зустрічається мутизм, відсутність мовлення при повному фізичному збереженні мовного апарату. Симптом Павлова — коли хворий відповідає тільки на звернення до нього пошепки. Звернення у повний голос при цьому повністю ігнорується.
Терапія[ред. | ред. код]
При кататонічному ступорі використовують транквілізатори (внутрішньовенно в зростаючих дозах), дроперидол, оксибутират натрію й ноотропні препарати, а при кататонічному збудженні нейролептики (аміназин, галоперидол, левомепромазин):.
Кататонічний синдром[ред. | ред. код]
Кататонічний синдром — психопатологічний синдром (група синдромів), основним клінічним проявом якого є рухові розлади. Вперше кататонія описана Кальбаумом (1874) як самостійне психічне захворювання, згодом Крепеліном і Блейлером віднесена до шизофренії[1]. У структурі кататонічного синдрому виділяють кататонічне збудження й кататонічний ступор.
В даний час стає все дедалі очевидним, що шизофренія представляє собою тільки одну, далеко не саму часту причину кататонічного синдрому. До інших причин кататонії відносять афективні і деякі інші психічні розлади, соматичні і неврологічні захворювання, прийом деяких ліків і деяких наркотиків.[1][2]
Значно понад частішою причиною, ніж шизофренія, є афективні розлади (депресія і мания).[1] [[Категорія:Вікіпедія:Статті з іншим значенням на Вікіданих]]
- ↑ а б в Fink M, Shorter E, Tailor MA. Помилка: не задано параметр
|назва=в шаблоні {{публікація}}. — Schizophrenia Bulletin. — 2009. - ↑ Northoff G. Помилка: не задано параметр
|назва=в шаблоні {{публікація}}. — J Psychiatry Neurosci. — 2010. — Vol. 35, no. 4. — P. E5-6.